Рішення № 83644806, 15.08.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2019 року справа № 580/1928/19

м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Кульчицький С.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області (18002, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 08.06.2017 №7591-13; від 08.06.2017 №7594-13; від 30.06.2016 №12095-13; від 13.04.2018 №1312-2315.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що відповідачем протиправно винесено податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 №12095-13, оскільки вартысть об`єкта оподаткування, а саме автомобіля Toyota Land Cruiser 150 не перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового року.

Щодо податкових повідомлень - рішень №7591-13; №7594-13, №1312-2315 позивач зазначив, що відповідно до довідки виданої виконкомом Таганчанської сілької ради №1143 від 20.12.2018 згідно з рішенням сесії №37-ї Таганчанської сілької ради від 14.07.2015 №37-2/УІ, додатку 1 до рішення ІІІ-ї сесії Таганчанської сілької ради УІІ скликання від 28.01.2016 №3-2, п. 5.1. «Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» застосовувати ставку податку на 2016-2017 роки у розмірі нуль.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 відкрито провадження у адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог, аргументуючи свою позицію приписами законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом із матеріалів справи встановлено, що у власності позивача перебуває: частина житлового будинку площею 123,54 м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлова будівля загальною площею 1452 м2 за адресою: АДРЕСА_3 ; автомобіль Toyota Land Cruiser Prado 150 д.н.з. НОМЕР_2 , з бензиновим двигуном об`ємом 3959 см3, 2013 року випуску.

30 червня 2016 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №12095-13 за платежем транспортний податок на суму 25000 грн.

08 червня 2017 року відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення №7591-13 та №7594-13 за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за житлову та нежитлову нерухомість.

13 квітня 2018 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №1312-2315 за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за житлову нерухомість.

Позивач не погоджуючись із вищевказаними податковими повідомленнями - рішеннями звернувся за захистом своїх прав до суду.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає про таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України.

Так, за правилами ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладений обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015 року, запроваджено нові місцеві податки, зокрема, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та транспортний податок.

Щодо податкових повідомлень - рішень від 08.06.2017 №7591-13, №7594-13 та податкового повідомлення - рішення від 13.04.2018 №1312-2315, які винесені за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, суд зазначає таке.

Підпунктом 266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1. п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України).

Отже, за загальним правилом, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Податкові повідомлення-рішення, згідно з вимогами пп. 266.7. 2 п. 266. 7 ст. 266 Податкового кодексу України, про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266. 7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Відповідно до пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно з пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності.

За змістом пп. 266.5.1. п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року № 909-VIII (далі - Закон № 909-VIII) доповнений підпункт 266.7.1. пункту 266.7. статті 266 Податкового кодексу України.

Пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», що набрав чинності 01 січня 2016 року, визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Згідно з положеннями пункту 7 розділу ІІ «Прикінцеві положення» вказаного Закону, рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 Податкового кодексу України.

Судом із матеріалів справи встановлено, що рішенням Таганчанської сілької ради Канівського району Черкаської області від 28.01.2016 №3-2 затверджено положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі - Положення №3-2) згідно п. 5.1 якого на території сільської ради ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме для:

- 0,1 % розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 01 січня звітного року за 1 м2 загальної площі об`єкта житлової нерухомості для житлових будинків, загальна площа яких перевищує 120 м2;

- 0 % розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 01 січня звітного року за 1 м2 площі для об`єкта нежитлової нерухомості.

Відповідно до пп. Б п. 4.1 Положення №3-2 база оподаткування об`єкта житлової нерухомості, що перебуває у власності фізичної особи - платника податку зменшується для житлового будинку незалежно від їх кількості на 120 м2.

Законом України від 25.12.15 № 928-VIII «Про Державний бюджет на 2016 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати на 2016 рік, а саме з 1 січня 2016 року - 1378 грн.

Таким чином за 123,54 м2 житлового будинку позивача за адресою: АДРЕСА_2 , у 2016 році сума податку становить 58 грн. 53 коп.(123,54 м2 - 120 м2 (пільга за пп. Б п. 4.1 Положення №3-2) = 3,54 х 1,378 (0,1 % розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 01 січня 2016 року за п. 5.1 Положення №3-2) х 12 (кількість місяців в році) в той час як контролюючим визначено в сумі 131 грн. 44 коп.

Отже відповідачем здійснено розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік щодо частини житлового будинку позивача за адресою: АДРЕСА_2 , який не відповідає вимогам закону, а тому податкове повідомлення - рішення від 08.06.2017 №7594-13 слід скасувати.

Також підлягає до скасування податкове повідомлення - рішення від 08.06.2017 №7591-13 на суму 10004 грн. 28 коп., що винесене за нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_3 , з підстав того, що п. 5.1 Положення №3-2 передбачає ставку податку в розмірі 0% розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 01 січня звітного року за 1 м2 площі для об`єкта нежитлової нерухомості, оскільки позивач не використовує дану нежитлову будівлю у своїй господарській діяльності.

Не використання нежитлового приміщення позивачем у його господарській діяльності за адресою: АДРЕСА_3 підтверджується копією довідки Таганчанської сільської ради від 20.12.2018 №1143.

Крім того, представник відповідача зазначив про відсутність доказів використання вищевказаного нежитлового приміщення у господарській діяльності позивача на дату формування податкового повідомлення-рішення від 08.06.2017 №7591-13.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» від 20 грудня 2016 року №1791-VIII (далі - Закон №1791-VIII) доповнений підпункт 266.7.1. пункту 266.7. статті 266 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 4. Розділу ІІ Закону №1791-VIII установлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

На виконання Закону №1791-VIII Таганчанською сільською радою винесено рішення від 30.01.2017 №12-1, яким внесено зміни до рішення сільської ради від 15.07.2016 «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Таганчанської сільської ради на 2017 рік», а саме в додатку 1 до рішення «Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» п. 5.1 Ставки податку викладено в такій редакції, зокрема пп. Б для житлових будинків, загальна площа яких перевищує 120 м2 - 0,05 % розміру заробітної плати, встановленої на 01 січня звітного (податкового) року.

Законом України від 21 грудня 2016 року № 1801-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2017 рік» з 1 січня 2017 року встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі - 3200 грн.

Таким чином за 123,54 м2 житлового будинку позивача за адресою: АДРЕСА_2 , у 2017 році сума податку становить 69 грн. 96 коп.(123,54 м2 - 120 м2 (пільга за пп. Б п. 4.1 Положення №3-2) = 3,54 х 1,6 (0,05 % розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 01 січня 2017 року за п. 5.1 Положення №3-2 зі змінами, що внесені рішенням Таганчанської сільської ради від 30.01.2017 №12-1) х 12 (кількість місяців в році) в той час як контролюючим органом визначено розмір податку в сумі 119 грн. 83 коп.

Отже здійснений відповідачем розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік щодо частини житлового будинку позивача за адресою: АДРЕСА_2 , не відповідає вимогам закону, а тому податкове повідомлення - рішення від 13.04.2018 №1312-2315 підлягає до скасування.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 30.06.2016 №12095-13 за платежем транспортний податок, суд зазначає таке.

Згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України у редакції, що діяла у період з 01 січня по 31 грудня 2016 року, об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відповідно до вищезазначеного, станом на 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1378 грн. (стаття 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік»), а тому 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2016 року складали 1033500 грн.

Таким чином, об`єктом оподаткування у 2016 році є легкові автомобілі з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 1033500 грн.

Вказана вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абз.2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 66 (далі - Методика), відповідно до положень пункту 2 якої (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року № 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., №44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 №403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Таким чином, з наведених правових норм вбачається, що у визначенні середньоринкової вартості автомобіля обов`язково враховується дані марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, а також пробіг транспортного засобу.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.07.2019 витребувано із відповідача докази на підставі яких винесено податкове повідомлення-рішення №12095-13 від 30.06.2016 на підставі інформації Мінекономрозвитку щодо середньої ринкової вартості позивача станом на 01.01.2016.

Проте відповідач у додаткових поясненнях від 06.08.2019 на виконання ухвали суду від 06.08.2019 вказав про відсутність відповідних доказів та інформації у нього.

Отже наведена обставина свідчить про те, що контролюючий орган, приймаючи податкове повідомлення-рішення №12095-13 від 30.06.2016, яким визначив позивачу суму податкового зобов`язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25 000 грн. не пересвідчився, що транспортний засіб останнього є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році, оскільки не володів достатньою та достовірною інформацією щодо середньоринкової вартості відповідного автомобіля, що у свою чергу є обов`язковою умовою для визначення платників відповідного податку.

Суд зазначає, що межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відтак судом встановлено, що підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення №12095-13 від 30.06.2016, яким позивачу було визначено суму податкового зобов`язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25 000грн. були відсутні, а тому вказане рішення суб`єкта владних повноважень є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №3805-05/1153-08 від 11.01.2019 ОСОБА_1 , в якому зазначається, що станом на 2016 рік вартість його автомобіля складала 803709 грн.

Щодо строків оскарження.

Відповідачем надсилалось позивачу: податкове повідомлення - рішення №12095-13 - 25.07.2016; податкові повідомлення - рішення №7591-13, №7594-13 - 14.07.2017; податкове повідомлення - рішення №1312-2315- 23.05.2018, проте останні позивачу не були вручені та повернулись до відповідача у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання.

До суду позивач звернувся 14.06.2019 року, про що свідчить штамп на конверті у якому надійшов позов, тобто в межах строку 1095 днів, передбаченого п. 56.18 ст.56 та п.102.1 ст.102 ПК України.

Таким чином строк на оскарження податкових повідомлень-рішень не пропущено.

Крім того, позивач зазначає, що довідався про спірні податкові повідомлення-рішення під час оскарження рішення Черкаського окружного адміністративного суду №823/746/18 від 09.03.2018.

Позивач стверджує, що отримав спірні податкові повідомлення-рішення лише у квітні 2019.

Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Розуміючи важливість дотримання оптимального балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності, Європейський Суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо).

За таких обставин суд визнав поважність пропуску строку встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Судовий збір належить компенсувати за рахунок коштів, передбачених бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. 14, 77, 90, 139, 205, 242-246, 255, 294, 370 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області (18002, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 08.06.2017 №7591-13; податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 08.06.2017 №7594-13; податкове повідомлення-рішення Канівського відділення Черкаської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області від 30.06.2016 №12095-13; податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 13.04.2018 №1312-2315.

Судовий збір належить компенсувати за рахунок коштів, передбачених бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Суддя С.О. Кульчицький