Рішення № 83644691, 14.08.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1759/19

РІШЕННЯ

іменем України

14 серпня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ПФУ Хмельницькій області, в якій просить::

- визнати бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 22.11.2018 в сумі 20810,65 грн.,

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Хмельницькій області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 22.11.2018 в сумі 20810,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.03.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування і виплату належної йому суми грошової компенсації за несвоєчасну виплату частини пенсії з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії. Проте, листом від 20.03.2019 №667/З-8 відповідач повідомив про відсутність правових підстав для нарахування та виплати грошової компенсації за несвоєчасну виплату частини пенсії, оскільки виплата перерахованого розміру пенсії в сумі 7501,87 грн. проводиться з 28.11.2018, а виплата доплати з 01.01.2016 по 21.11.2019 в сумі 20728,75 грн. буде проведена у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649, після прийняття відповідного рішення Комісією Пенсійного фонду України з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду та виділення коштів для виплати Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.

Позивач вважає, що відповідач, відмовивши у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, допустив протиправну бездіяльність всупереч вимогам Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Відповідно до ухвали від 13.06.2019 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 набрала чинності з 24.02.2018 та стала підставою для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Щомісячно з січня 2019 позивачу нараховується щомісячна виплата в розмірі 638,94 грн. Крім того, виплата доплати з 01.01.2016 по 21.11.2019 в сумі 20728,75 грн. здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", тому підстав для компенсації втрати доходів немає.

Також зазначила, що сума доплати, нарахована головним управлінням 28.11.2018 на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.07.2018 по справі №822/2127/18 буде виплачена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги, які заявлені позивачем щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 22.11.2018 в сумі 20810,65 грн. є безпідставними та необґрунтованими.

У відзиві на позовну заяву представник позивача також просив розгляд справи здійснювати з викликом сторін до суду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Таким чином, оскільки дана справа відповідно до статті 263 КАС України підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні), тому розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Крім того головне управління ПФУ в Хмельницькій області подало клопотання, в якому просить позовну заяву ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по дату звернення до суд залишити без розгляду.

В обґрунтування клопотання зазначило, що в квітні 2018 на виконання постанови Кабінету Міністрів України 21.02.2018 №103 позивачу здійснений перерахунок пенсії, тому з квітня 2018 він знав про розмір виплачуваної пенсії, однак з вказаним позовом звернувся до суду лише в червні 2019, з пропуском строку звернення.

Вирішуючи питання щодо пропуску строку звернення до суду позивачем з вказаним позовом, суд враховує таке.

Строки звернення до суду визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд встановив, що про порушення своїх прав позивач дізнався з листа від 20.03.2019 №667/З-8 про відмову щодо виплати компенсації.

Згідно з частиною 3 статті 51 закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

У рішенні по справі "Іліан проти Туреччини" ЄСПЛ зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду, у зв`язку з пропуском строку звернення, повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Враховуючи положення частини 1 статті 122 КАС України в системному зв`язку з положенням частини 3 статті 51 закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" суд вважає, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, позов з вимогами, пов`язаними з виплатою сум пенсії за минулий час може бути поданий без обмеження будь-яким строком.

Суд вважає, що строк звернення до суду з вказаним позовом позивач не пропустив.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Суд встановив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Хмельницькій області та отримує пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.07.2018, яке набрало законної сили 22.11.2018, у справі №822/2127/18 визнано протиправними дії головного управління ПФУ у Хмельницькій області щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії на рівні 70% від відповідних сум грошового забезпечення. Зобо`язано головне управління ПФУ у Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 у розмірі 76% від відповідних сум грошового забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

На підставі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.07.2018 у справі №822/2127/18 проведено перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2016. Виплата перерахованого розміру пенсії в сумі 7501,87 грн. проводиться з 22.11.2018, а виплата перерахованої пенсії у розмірі 20728,75 грн. за період з 01.01.2016 по 21.11.2018 позивачу в повному обсязі на даний час не проведена, проте проводиться в порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 .

Позивач звернувся 07.03.2019 до головного управління ПФУ у Хмельницькій області із заявою про нарахування та виплату компенсації за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії відповідно до вимог Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звя`зку з порушенням строків їх виплати".

Відповідач листом від 20.03.2019 №667/З-8 повідомив позивача про відсутність правових підстав для нарахування та виплати грошової компенсації за несвоєчасну виплату частини пенсії, оскільки виплата перерахованого розміру пенсії в сумі 7501,87 грн. проводиться з 22.11.2018, а виплата перерахованої пенсії у розмірі 20728,75 грн. за період з 01.01.2016 по 21.11.2018 позивачу в повному обсязі на даний час не проведена, проте проводиться в порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування і не виплати йому суми компенсації за несвоєчасно виплачену частину пенсії за період з 01.01.2016 протиправною, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).

Відповідно до статті 1 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Стаття 2 Закону №2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі-компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

За правилами статті 3 цього Закону визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Тобто, положення зазначених статей Закону № 2050-ІІІ встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців, дається визначення поняття «доходи» для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.

Відповідно до статті 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно із пунктом 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, як, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Отже, основними умовами для виплати суми компенсації є 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Відтак, Закон №2050-ІІІ пов`язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.

Пункти 1, 2 цього Порядку №159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Відповідно до пункту 4 Порядку визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли виплачений цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) також визначено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Виходячи з вищенаведеного, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ, статтею 55 Закон № 2262-XII та Порядком №159 є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №522/5664/17, від 20.02.2018 у справі № 336/4675/17 і від 05.10.2018 у справі №162/787/16-а, від 12.02.2019 по справі №814/1428/18.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом, заборгованість відповідача за рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.07.2018 у справі №822/2127/18 за період з з 01.01.2016 по 21.11.2019 в сумі 20728,75 грн. буде проведена у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649, та станом на день звернення до суду з даним позовом не здійснена у повному обсязі, а отже відсутня виплата основної суми доходу в розумінні Закону №2050-ІІІ, за наявності якої можлива виплата суми компенсації.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, оскільки компенсація може бути нарахована лише на ту частину заборгованості, яка фактично виплачена позивачу, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та не виплати компенсації втрати частини доходів, перерахованої пенсії у зв`язку із порушенням строків її виплати, зобов`язання здійснити щомісячний розрахунок та виплату компенсації втрати частини доходів, починаючи з 01.01.2016 по 22.11.2018 є передчасними, а відтак в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 14 серпня 2019 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя В.В. Матущак