Рішення № 83644600, 15.08.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

15.08.2019 р. справа №520/6922/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за процедурою письмового провадження справу за позовом

Приватного підприємства "Аллін-Трейд" до Головного управління ДФС у Харківській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач, Приватне підприємство «Аллін-Трейд» (далі за текстом - заявник, платник, Приватне підприємство, ПП), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про 1) визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області №0001731202 від 13.06.2019р., 2) визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області №0001741202 від 13.06.2019р.

Аргументуючи вимоги заявник зазначив, що не вчиняв податкових правопорушень, які викладені в складеному контролюючим органом акті перевірки. Стверджував, що висновки контролюючого органу є наслідком домислів, припущень, спотворення та перекручення обставин фактичної дійсності, невірного застосування закону.

Відповідач, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі за текстом - контролюючий орган, владний суб`єкт, Головне управління, ГУ), з поданим позовом не погодився.

Підставами заперечень проти позову є доводи про те, що проведена камеральна перевірка показала на факт продажу платником товару за ціною, нижчою від ціни придбання, і заниження унаслідок цього податкових зобов`язань з ПДВ у розмірі 3.720,12грн., а також на неврахування платником в обліку із справляння ПДВ результатів попередньої перевірки (акт від 18.03.2019р. №862/20-40-12-02-08/42415294) і винесеного за нею податкового повідомлення-рішення від 08.04.2019р. №0001021202 про зменшення від`ємного значення з ПДВ на 239,00грн. Окрім того, наголошував, що занижені грошові зобов`язання з ПДВ не були вчасно зареєстровані платником в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі за текстом - Реєстр), що призводить до застосування штрафу у порядку ст.120-1 Податкового кодексу України.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Контролюючим органом була проведена камеральна перевірка заявника з питання достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на поточний рахунок у банку за березень 2019р.

Результати перевірки оформлені актом від 20.05.2019р. №636/20-40-12-02-08/42415294.

У тексті Акту викладені судження контролюючого органу про вчинення особою низки податкових правопорушень, а саме: п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України за рахунок реалізації товару за ціною, нижчою від придбання, що спричинило заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму 3.720,12грн.; неврахування висновків акту від 18.03.2019р. №862/20-40-12-02-08/42415294, що спричинило завищення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 239,00грн.; відсутність реєстрації в реєстрі податкової накладної на суму заниження (недоплати) податку на додану вартість у розмірі 3.720,12грн.

13.06.2019р. з посиланням на Акт контролюючим органом було видано податкове повідомлення-рішення №0001731202 від 13.06.2019р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 3.959,00грн. і застосування 1.979,50грн. штрафу, а також податкове повідомлення-рішення №0001741202 про застосування 1.860,06грн. штрафу за відсутність реєстрації в реєстрі податкової накладної на суму заниження (недоплати) податку на додану вартість у розмірі 3.720,12грн.

Перевіряючи відповідність закону оскаржених рішень контролюючого органу суд зазначає, що до відносин, які склались на підставі встановлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням п.61.1 ст.61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 62.1.3 ст.62 названого кодексу передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

У розумінні п.п.75.1.1 ст.75 цього ж кодексу камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Натомість у силу п.п.75.1.2 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Отже, питання правильності справляння особою податку на додану вартість у межах конкретної господарської операції є предметом документальної, а не камеральної перевірки.

При цьому, суд зважає на зміст п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, де прямо указано, що виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Таким чином, навіть розбіжність у даних Реєстру і податкової декларації є підставою для призначення документальної перевірки, а не камеральної перевірки.

Оскільки у спірних правовідносинах владним суб`єктом було порушено спосіб реалізації управлінської функції контролю, то результати проведеного заходу податкового контролю не можуть слугувати законною підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення, адже створені поза межами закону.

Також суд бере до уваги, що склад податкового правопорушення у вигляді заниження податкового зобов`язання з ПДВ унаслідок штучної, а не об`єктивно вимушеної реалізації товару за ціною, нижчою від ціни придбання, визначений п.198.5 ст.198 Податкового кодексу.

Проте, у спірних правовідносинах контролюючий орган не виявив у діянні платника порушення саме цієї норми кодексу.

Відтак, за епізодом заниження податку на додану вартість на 3.720,12грн. суд не знаходить підстав для визнання правомірними суджень контролюючого органу.

Вирішуючи спір в частині епізоду завищення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 239,00грн., суд відмічає, що судження контролюючого органу з цього приводу ґрунтуються на податковому повідомленні-рішенні ГУ ДФС у Харківській області від 08.04.2019р. №0001021202.

Дане рішення у предметом оскарження у справі №520/4593/19.

Відповідно до п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Визнані учасниками справи обставини неузгодженості зобов`язань за податковим повідомленням - рішенням ГУ ДФС у Харківській області від 08.04.2019р. №0001021202 свідчать на користь висновку про відсутність події податкового правопорушення за цим епізодом.

Вирішуючи спір в частині податкового повідомлення-рішення №0001741202 від 13.06.2019р. про застосування 1.860,06грн. штрафу за відсутність реєстрації в реєстрі податкової накладної на суму заниження (недоплати) податку на додану вартість у розмірі 3.720,12грн., суд відзначає, що п.120-1.1 ст.120-1 Податкового кодексу України передбачено нарахування штрафу за не реєстрацію особою раніше вже складеної (тобто виписаної за самостійним рішенням платника податків, існуючої як річ матеріального світу) податкової накладної.

Суд зауважує, що стосовно заниження платником грошових зобов`язань з податку (збору) (тобто для випадку не виписування особою податкової накладної на операцію з поставки товару, виконання роботи, надання послуги) відповідальність у вигляді штрафу передбачена абз.2 і 4 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у розмірі 25 або 50 відсотків визначеного контролюючим органом податкового зобов`язання (тобто суми заниження податку, збору - недоплати) відповідно.

Водночас із цим, положеннями абз.1 п.120-1.2 ст.120-1 Податкового кодексу України передбачено, що відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст.201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена у податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу або в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної, або в розмірі 50 відсотків суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

У спірних правовідносинах платник не виписував податкових накладних на ті грошові зобов`язання з ПДВ, котрі контролюючий орган кваліфікує як занижені.

Також у спірних правовідносинах відсутні ознаки здійснення платником операції з постачання товарів/послуг на ті грошові зобов`язання з ПДВ, котрі контролюючий орган кваліфікує як занижені.

Відтак, підстав для нарахування платнику штрафу у порядку абз.1 п.120-1.2 ст.120-1 Податкового кодексу України суд у даному випадку не знаходить.

Окрім того, положеннями абз.2 п.120-1.2 ст.120-1 Податкового кодексу України передбачено, що відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу або в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної, або в розмірі 50 відсотків суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

У спірних правовідносинах платник розпочав передбачену п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України процедуру узгодження рішення контролюючого органу.

Відтак, підстав для нарахування платнику штрафу у порядку абз.2 п.120-1.2 ст.120-1 Податкового кодексу України суд у даному випадку не знаходить.

Згідно з п.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Обов`язок доведення відповідності оскарженого рішення (діяння) закону за критеріями ч.2 ст.2 КАС України у силу ч.2 ст.77 КАС України покладено саме на владного суб`єкта.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд відзначає, що в абсолютному вигляді указане правило тягаря доказування може бути застосовано до випадку оскарження рішення владного суб`єкта, котрим для приватної особи створено новий обов`язок або створено перешкоди у реалізації вже існуючого права (інтересу).

Натомість у випадку, коли приватна особа у судовому порядку звертається до владного суб`єкта з метою набуття нового (раніше не існуючого) права у сфері публічно-правових відносин, на думку суду, відсутні підстави для абсолютизації цього правила, адже суб`єктивне право приватної особи у галузі публічно-правових відносин не може виникати виключно з помилки (свідомої чи неумисної), незаконного рішення або протиправного діяння владного суб`єкта (окрім права на стягнення збитків та права на компенсацію шкоди).

У спірних правовідносинах має місце перший з позначених випадків.

Підсумовуючи викладені вище міркування та беручи до уваги обсяг доказів, наявних у розпорядженні контролюючого органу на момент видання оскаржених рішень, суд не знаходить правових підстав для визнання юридично правильними та фактично обґрунтованими тих мотивів, які покладені в основу оскаржених рішень.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт не дотримався вимог ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк дійсні обставини діяння не з`ясував, скоєне платником діяння кваліфікував неправильно, положення застосованих норм права витлумачив невірно, унаслідок чого міра застосованої юридичної відповідальності не узгоджується з характером, змістом та наслідками вчиненого особою діяння.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян ( MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії"), згідно з якими право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Разом із тим, суд бере до уваги, що за змістом перелічених рішень вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №0001731202 від 13.06.2019р.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №0001741202 від 13.06.2019р.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя А.В. Сліденко