Рішення № 83644419, 13.08.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2019 р. Справа №480/2419/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про скасування податкової вимоги та стягнення незаконно утриманих коштів,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - відповідач), в якій з урахуванням уточнених позовних вимог просить:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ГУ ДФС у Сумський області від 20.05.2019 № Ф-5129-54 про нарахування ОСОБА_1 єдиного соціального внеску на загальну суму 18924 грн. 04 коп.;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Сумський області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп., вартість довідки з Держреєстру у розмірі 100 грн. 00 коп., вартість комісії 20 грн. 00 коп., поштові витрати у розмірі 36 грн. 80 коп. та 21 грн. 80 коп.;

- компенсувати моральну шкоду у розмірі 120000 грн. 00 коп.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 1996 по 2013 рік ОСОБА_1 був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець та взятий на облік як платник податків в Державній податковій інспекції у м. Суми. Однак, згідно постанови Сумського окружного адміністративного суду від 23.04.2013 у справі № 818/1088/13-а припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Позивач зазначає, що відсутність здійснення ним підприємницької діяльності, також, підтверджується витягом від 12.03.2019 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в якому відсутні будь-які відомості про нього як про фізичну особу-підприємця.

Позивач звертає увагу на те, що після припинення підприємницької діяльності він офіційно працював на підприємствах м. Суми, з отриманої ним заробітної плати завжди утримувався та перераховувався до пенсійного фонду єдиний соціальний внесок.

Отже, позивач вважає, що не є та не може бути платником єдиного внеску. У зв`язку з викладеним, податкову вимогу ГУ ДФС у Сумський області від 20.05.2019 № Ф-5129-54 про нарахування ОСОБА_1 єдиного соціального внеску на загальну суму 18924 грн. 04 коп. вважає неправомірною та такою, що підлягає скасуванню.

Позивач стверджує, що оспорювана податкова вимога порушує його права та інтереси, що полягає в безпідставному стягненні з нього коштів у вигляді єдиного соціального внеску з підприємницької діяльності, яку він не здійснював. При цьому, незаконне утримання коштів та необхідність захищати свої інтереси в суді призвели до постійного хвилювання та різкого погіршення стану здоров`я позивача, створили негативну репутацію позивача серед його колег, чим завдано моральну шкоду, яку позивач оцінює в 120000, 00 грн. та просить відшкодувати.

Відповідач подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та зазначив, що відповідно до баз даних ГУ ДФС у Сумській області фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований у ДПІ у м. Сумах як платник податків з 22.06.1998. За період з 01.01.2017 по теперішній час здійснює діяльність на загальній системі оподаткування та відповідно до картки особового рахунку платника станом на 20.05.2019 рахується заборгованість по платежу «Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в сумі 18924,04 грн. Відповідач зауважує, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою. При цьому відсутність даних про фізичну особу-підприємця у Єдиному державному реєстрі не позбавляє особу права здійснення господарської діяльності, з відповідними наслідками передбаченими чинним законодавством. Враховуючи, що позивачем не припинено підприємницьку діяльність, відповідач вважає, що ОСОБА_1 є платником єдиного внеску, а тому оскаржувана вимога винесена правомірно.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 22.06.1998, про що зроблено запис в журналі обліку реєстрації за номером 4293, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи від 03.07.1998, виданим Виконавчим комітетом Сумської міської ради (а.с. 8).

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 по справі № 818/1088/13-а, яка набрала законної сили 18.05.2013, припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) (а.с. 10).

З 02.08.2016 по теперішній час ОСОБА_1 працює на посаді електромонтера 5 розряду в КП "Місьководоканал", що підтверджується трудовою книжкою позивача (а.с. 24-26).

За весь період роботи позивача на вказаній посаді КП "Місьководоканал" сплачувало за ОСОБА_1 єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як застрахованої особи, що підтверджується довідкою Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (зворотній бік а.с. 19).

Як встановлено із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) записів у реєстрі не знайдено (а.с. 63).

20.05.2019 Головним управлінням ДФС у Сумській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від № Ф-5129-54, згідно якої станом на 31.04.2019 ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 18924, 04 грн. (а.с. 11).

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з ч. 2-3 ст. 9 Закону № 2464-VI, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до абз. 1 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Частиною 1 ст. 51 Господарського кодексу України визначено, що підприємницька діяльність припиняється, зокрема, на підставі рішення суду у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, врегульовано Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15 травня 2003 року № 755-IV (далі - Закон № 755-IV).

Згідно із ч. 1 ст. 46 Закону № 755-IV (в редакції, чинній на момент винесення постанови суду по справі № 818/1088/13-а), державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться у разі, зокрема, постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону № 755-IV, підставами для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця є, зокрема, неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Частиною 2 ст.14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковим до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно із ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у відповідача були відсутні законні підстави для винесення оскаржуваної вимоги від 20.05.2019 № Ф-5129-54 щодо позивача, оскільки судовим рішенням у справі № 818/1088/13-а, яке набрало законної сили, підприємницьку діяльність ОСОБА_1 було припинено.

Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування оскаржуваної вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про компенсацію позивачу моральної шкоди у сумі 120 000, 00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно із частиною 2 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно із пунктом 2 статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

З аналізу вищенаведених норм законодавства можна дійти висновку, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Суд зазначає, що позивач у своїй позовній заяві не навів доказів причинного зв`язку між діями відповідача та завданою йому моральною шкодою, не вказав конкретно у чому полягає така шкода, не навів міркувань, з яких він виходив, визначаючи розмір завданої моральної шкоди. Позивачем, також, не доведено факту завдання моральних страждань, душевних переживань та психологічного розладу, наявність втрат немайнового характеру, що настали у зв`язку з неправомірною діяльністю відповідача як суб`єкта владних повноважень, не визначено, якими доказами це підтверджується.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Що стосується вимог позивача стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на його користь вартість довідки з Держреєстру у розмірі 100 грн. 00 коп., вартість комісії 20 грн. 00 коп., поштові витрати у розмірі 36 грн. 80 коп. та 21 грн. 80 коп., то суд відмовляє у їх задоволенні з огляду на те, що зазначені витрати не відносяться судових витрат, визначених ст. 132 КАС України.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про скасування податкової вимоги та стягнення незаконно утриманих коштів - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від 20.05.2019 № Ф-5129-54 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на загальну суму 18924 грн. 04 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (40009, Сумська область, м. Суми, вул. Іллінська, 13, ідентифікаційний код 39456414) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко