Рішення № 83644397, 12.08.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2019 р. Справа № 480/2088/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Савицької Н.В.,

за участю секретаря судового засідання - Веріч А.І.,

представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача - Дмитренко О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 480/2088/19 за позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці ДФС про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумської митниці ДФС і просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 31.05.2019 № UA805180/2019/000144/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Сумської митниці ДФС № UA805180/2019/00352.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що придбав у Литовській Республіці за 2300 євро уживаний автомобіль марки OPEL, модель ZAFIRA, 2009 р.в. З метою здійснення митного оформлення придбаного автомобіля та підтвердження митної вартості товару, уповноваженою особою ФОП ОСОБА_2 - митним брокером, було подано до Сумської митниці ДФС митну декларацію ІМ40 ДЕ № UA805180/2019/015593, у якій вартість автомобіля визначена декларантом за ціною рахунку-фактури, що відповідало реальній ціні правочину та дорівнювало сплаченій сумі 2300 євро. Окрім митної декларації до митного оформлення були подані також інші документи, які визначені Митним кодексом України. Однак, 31.05.2019 митниця прийняла рішення про коригування митної вартості №UA805180/2019/000144/2 та картку відмови у митному оформленні №UA805180/2019/00352, згідно з якими митний орган визначив вартість автомобіля в розмірі 6500 євро. Позивач вважає вказані рішення відповідача протиправними, оскільки відповідач у своїх рішеннях не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів жодних розрахунків, за якими митний орган визначив таку вартість товару, що є порушенням ст. 55 Митного кодексу України.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 12.06.2019 позовну заяву було залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків. На виконання зазначеної ухвали позивач усунув недоліки та привів позовну заяву у відповідність до вимог ст. 160 КАС України.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, подав до суду відзив на позовну заяву (а.с. 52-60) та пояснення (а.с. 91-93), у яких зазначив, що при опрацюванні поданої позивачем митної декларації спрацювали профілі ризику, у зв`язку з чим позивачу було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження вартості автомобіля. Оскільки позивач не надав платіжних документів на підтвердження ціни, що була сплачена за автомобіль, відповідач прийняв оскаржувані рішення.

У відповіді на відзив представник позивача звертає увагу суду, зокрема, на те, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості митниця не посилалася та не вказувала як підстави для коригування митної вартості, які вказані у відзиві на позов, а саме: неподання декларації митної вартості, неналежне засвідчення зовнішньоекономічного договору, неподання інших платіжних та/або банківських документів, транспортних (перевізні) документів, страхових документів (а.с. 97-105).

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити. Крім того, просив стягнути на користь позивача сплачений ним судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов. Також просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи та додаткові пояснення сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 20.05.2019 ОСОБА_1 придбав у Литовській Республіці за 2300 євро уживаний автомобіль марки OPEL, модель ZAFIRA, 2009 року випуску.

З метою здійснення митного оформлення придбаного автомобіля та підтвердження митної вартості товару, уповноважена особа позивача - ФОП ОСОБА_2 , який діяв на підставі укладеного з позивачем договору про надання послуг митного брокера від 21.05.2019 № 415/19, подав до Сумської митниці ДФС митну декларацію ІМ40 ДЕ №UA805180/2019/015593 (а.с. 12), у якій вартість автомобіля визначена декларантом за ціною рахунку-фактури (а.с. 13), а саме: 2300 євро. До декларації були додані також інші документи, перелік яких було наведено у графі 44 вказаної митної декларації, а саме:

- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, річної поклажі багажу від 22.05.2019 № UA205010/2019/318579 (а.с. 15-16);

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 04.09.2009 НОМЕР_3 (а.с.74 )

- квитанція про оплату вартості товару (а.с. 14);

- рахунок-фактура (інвойс) від 20.05.2019 № AUT 0061 (а.с. 13);

- висновок експертного дослідження від 23.05.2019 № 19/5946/4252 (а.с. 17);

- сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу № UA.009.109588-19 з переліком доказів відповідності КТЗ вимогам індивідуального затвердження від 22.05.2019 (а.с. 18);

- квитанції про попередню оплату за митне оформлення транспортного засобу від 31.05.2019 № 0.0.1369306076.1, від 24.05.2019 № 0.0.13639285558.1, від 21.05.2019 № 0.0.1360584540.1 на суму 41266,30 грн (а.с. 20);

- договір про надання послуг митного брокера від 21.05.2019 № 415/19.

- митна декларація від 22.05.2019 (а.с. 19).

31.05.2019 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA805180/2019/000144/2 (а.с. 21) та картку відмови у митному оформленні №UA805180/2019/00352 (а.с. 22), згідно з якими вартість автомобіля, визначена декларантом для цілей нарахування митних платежів, відхилена та визначена митна вартість за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів) в розмірі 6500 євро.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 31.05.2019 №UA805180/2019/000144/2 зазначено таку причину коригування: "Спрацювання профілю ризику 105-2 "Вартість товару нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення MB за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 6500,00". Рішення про проведення перевірки достовірності заявленої фактурної вартості транспортного засобу прийнято органом доходів і зборів на підставі результатів застосування системи управління ризиками за інформацією спеціалізованих видань та/або інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, з урахуванням марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального та фактичного пробігу оцінюваного транспортного засобу. Основний метод не застосовувася тому, що використані декларантом відомості не є об`єктивними та достатньо підтвердженими документально. Згідно статей 53 та 368 Митного кодексу України документами, що підтверджують митну вартість товару транспортних засобів є касові або товарні чеки, банківські платіжні документи, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Для підтвердження заявленої митної вартості декларанту направлено запит на надання додаткових документів, зокрема банківські платіжні доручення та чеки з можливістю ідентифікації товару. Декларантом не надано додаткові документи. Між декларантом і митним органом проведено консультацію. Підстави для визначення митної вартості: цінова інформація наявна в митного органу по даному транспортному засобу за конкретним ідентифікаційним номером (VIN). Декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду".

Відповідно до пояснень, наданих відповідачем, як у відзиві, так і в судовому засіданні, підставою для прийняття оскаржуваних рішень стало виявлення розбіжностей у відомостях, зазначених в документах, наданих позивачем, а саме: в рахунку вказано банківські реквізити (номер банківського рахунку та найменування банку) для його оплати, однак, до митного оформлення не надано банківський платіжний документ, який би підтверджував оплату за рахунком зазначеного транспортного засобу; надана квитанція є лише надрукованим текстом, в якій не міститься інформація про те, що вона стосується саме придбаного позивачем автомобіля, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України в документі про оплату товару мають міститися обов`язкові реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2 ст. 52 МК України).

Відповідно до ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5, 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Частиною 3 ст. 53 МК України встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Із матеріалів справи та пояснень представника відповідача встановлено, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем у зв`язку з ненаданням позивачем на електронне повідомлення митного органу документів, що підтверджують митну вартість товару.

Відповідно до ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Пунктом 2 ч. 5 ст. 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана (п. 2 ч. 4 ст. 54 МК України).

Також на підтвердження вартості товару при подачі митної декларації позивач надав квитанцію про оплату вартості товару, рахунок-фактуру (інвойс) від 20.05.2019 № AUT 0061. Відповідно до вказаних документів, автомобіль був придбаний позивачем за 2300 євро.

Відповідач, не погоджуючись із вартістю автомобіля, зазначає, що квитанція про оплату вартості товару не містить реквізитів, які б давали можливість ідентифікувати придбаний товар.

У той же час відповідач, визначаючи вартість вказаного автомобіля у розмірі 6500 євро, на вимогу суду не надав жодного доказу на підтвердження правомірності визначення вказаної вартості легкового автомобіля, окрім того, що представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що при визначенні вказаної вартості автомобіля не було враховані наявні технічні пошкодження.

Отже, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем митна вартість автомобіля підтверджується належними документами відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України. При цьому, на визначення митної вартості вплинуло те, що автомобіль був у використанні та наявність пошкоджень транспортного засобу, про що зазначено у митній декларації та висновку експертного дослідження.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Сумська митниця ДФС як суб`єкт владних повноважень не довела правомірності прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню, а оскаржувані рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 31.05.2019 № UA805180/2019/000144/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805180/2019/00352, є протиправними та підлягають скасуванню.

Статтею 244 КАС України передбачено, що під час ухвалення рішення, суд, окрім іншого, має вирішити як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Представник позивача до суду подав заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн (а.с. 85-86). На підтвердження фактичного здійснення вказаних витрат до суду надані: угода про надання правової допомоги від 08.07.2019 (а.с. 87), квитанція про сплату коштів від 09.07.2019 № ПН 3902 (а.с. 88). Крім того, надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (а.с. 89-90), згідно з яким гонорар адвоката згідно з угодою (включаючи підготовку справи до розгляду, збір доказів, проведення консультацій з клієнтом - 12 год, участь у судових засіданнях - по факту згідно з журналами судових засідань) становить 4000 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

Суд бере до уваги, що позивач документально підтвердив, що він сплатив 4 000 грн. на виконання договору про надання правової допомоги (а.с.92).

Дослідивши обсяг наданих послуг та використання робочого часу згідно з договором, розрахунок суми гонорару та оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, ціну позову та значення справи для сторони, суд приходить висновку, що зазначена справа потребувала значних затрат часу та вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи.

Проте, зменшуючи розмір витрат на оплату правничої допомоги суд враховує те, що дана справа є справою незначної складності, розгляд якої відбувався за правилами спрощеного позовного провадження. Судовий розгляд справи відбувався лише у двох судових засіданнях, загальною тривалістю 1 год 55 хв.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень за даними 2019 року адміністративна справа, що розглядалась, за своїм предметом та суб`єктним складом відноситься до категорії типових справ, які розглядаються адміністративними судами.

До розміру витрат на правничу допомогу представником позивача включено і надання послуг позивачеві щодо збирання доказів, однак, суд зауважує про те, що позовна заява разом із письмовими доказами була подана ОСОБА_1 до суду 10.06.2019, а угода про надання правової допомоги укладена ним з адвокатом Кравченком П.А. лише 08.07.2019. Документів щодо витребування інших доказів у даній справі представником позивача суду надано не було. Щодо документів, доданих представником позивача до відповіді на відзив, то суд зазначає, що вказані документи не були необхідними для розгляду і вирішення даної справи.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи, доводів заяви представника позивача, суд приходить висновку про необхідність стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 2000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі ст. 139 КАС України суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати в загальному розмірі 4000,49 грн, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн та судового збору в сумі 2000,49 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Сумської митниці ДФС про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 31.05.2019 № UA805180/2019/000144/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805180/2019/00352.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС (вул. Ю. Вєтрова, 24, м. Суми, Сумська область, 40020, код ЄДРПОУ 39420037) суму судового збору в розмірі 2000,49 грн (дві тисячі гривень 49 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 15.08.2019.

Суддя Н.В. Савицька