Рішення № 83644325, 15.08.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/2314/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

02 липня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про :

- визнання протиправними дій експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Кулик Наталії Вікторівни щодо викладення зауважень у п. 9 Висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 07.05.2019 №4979/88-19;

- зобов`язання експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Кулик Наталії Вікторівни повторно розглянути проект землеустрою та видати позитивний висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю висновку від 07.05.2019 №4979/88-19 про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення гр. ОСОБА_1 земельної ділянки для городництва, яка розташована за межами населеного пункту Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області. На переконання позивача вказаний проект землеустрою повністю відповідає вимогам земельного законодавства та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 липня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

29.07.2019 року до суду від ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю, посилаючись на те, що відповідно до графічних матеріалів на місцезнаходженні бажаної земельної ділянки знаходяться зареєстровані земельні ділянки приватної власності. Зауважував, що висновки про погодження або про відмову у такому погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та державна експертиза землевпорядної документації є різними поняттями, оскільки погодження проекту землеустрою регулюється статтею 186-1 Земельного кодексу України, в той час як державна експертиза землевпорядної документації регулюється Законом України "Про державну експертизу землевпорядної документації". Вказував, що гр. ОСОБА_1 не звертався до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про погодження проекту, а відповідний структурний підрозділ Головного управління та експертиз державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Полтавській області ОСОБА_2. розглядав проект за принципом екстериторіальності.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання з`явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що у 27.09.2018 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області із заявою (вх.№Д-7209/0/94 від 27.09.2018) щодо отримання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 13,0 га в оренду для ведення городництва, розташованої за межами населеного пункту в адміністративних межах Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області.

Позивач не отримав ані дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ані вмотивовану відмову у його наданні.

23.11.2018 між позивачем та ТОВ "Укр-Зем-Ресурс" укладено договір на виконання робіт із землеустрою щодо складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 13,0 га в адміністративних межах Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області.

26.11.2018 позивач повідомив ГУ Держгеокадастру у Черкаській області про те, що дотримуючись принципу мовчазної згоди, відповідно до ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України він замовив проект землеустрою щодо передачі земельної ділянки в оренду.

06.05.2019 ОСОБА_1 було подано на погодження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у оренду гр. ОСОБА_1 для ведення городництва, яка розташована за межами населеного пункту Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області.

Висновком експерта державної експертизи Головного управління та експертиз державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Полтавській області ОСОБА_2. про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №4979/88-19 від 07.05.2019 надані зауваження та пропозиції до проекту землеустрою, в п. 9 якому зазначено наступні:

- зауваження: - під час розгляду проекту землеустрою було встановлено, що за вказаним місцем розташування земельної ділянки площею 13,0 га, яка пропонується до відведення згідно публічної кадастрової карти вже зареєстровані земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , тип власності: приватна, цільове призначення: для ведення фермерського господарства що є порушенням Земельного кодексу України та Закону України «Про землеустрій»; проект землеустрою не відповідає вимогам пункту 7 Порядку використання апаратури супутникових, радіонавігаційних систем, під час проведення топографо-геодезичних, картографічних, аерофотознімальних, проектних, дослідних робіт і вишукувань та кадастрових зйомок затвердженого Постановою КМУ від 13.07.1998 року №1075, та пункту 3.2 наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 11.02.2014 року № 65 геодезичні роботи виконувалися GPS приймачем їх має виконувати (відповідно і підписувати) сертифікований інженер-геодезист, привести у відповідність;

пропозиції: - зміст та сам проект не пронумерований; - відсутня інформація про наявність сертифікованого інженера-геодезиста відповідно до чинного законодавства згідно ПКМУ №1075 від 13.07.1998р.; - відсутнє свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки; - не підтверджена легітимність отримання даних державної геодезичної мережі (ст. 20 Закону України «Про топографо-геодезичну картографічну діяльність»).

За підсумковою оцінкою проект землеустрою експертом державу експертизи Головного управління Дєржгеокадастру в Полтавській області Кулик Наталією Вікторівною не погоджується.

Не погоджуючись з даним висновком позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Кулик Наталії Вікторівни щодо викладення зауважень у п. 9 Висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 07.05.2019 №4979/88-19 та зобов`язання повторно розглянути проект землеустрою та видати позитивний висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд зазначає наступне.

Положеннями статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частини 2статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначені статтею 116 Земельного кодексу України.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями118,122,123 Земельного кодексу України.

Згідно з частиною першою ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Відповідно до частини 2 ст. 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Згідно зі статтею 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Статтею 30 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

У свою чергу, частиною першою статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У відповідності до частини четвертої статті 186-1 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Частиною п`ятою статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Згідно з частиною шостою статті 186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Частиною восьмою статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Отже, статтею 186-1 Земельного кодексу України передбачено два альтернативні варіанти рішень у формі висновку, які можуть бути прийняті територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: про затвердження цього проекту або про відмову в його затвердженні.

При цьому, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, визначають вичерпний перелік підстав для відмови у погодженні проекту землеустрою, тобто, у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути відмовлено лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Предметом даного позову є дії експерта державної експертизи ГУ Держгеокадастру в Полтавській області щодо розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 13,0 га у оренду гр. ОСОБА_1 для ведення городництва, яка розташована за межами населеного пункту Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області, а не дії Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, які полягають у не вирішенні питання про затвердження цього проекту або про відмову в його затвердженні.

Правові, організаційні і фінансові основи здійснення державної експертизи землевпорядної документації та порядок її проведення визначає Закон України «Про державну експертизу землевпорядної документації» від 17 червня 2004 року № 1808-IV (далі - Закон № 1808-IV).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1808-IV державна експертиза землевпорядної документації - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об`єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об`єктів експертизи.

Об`єктами державної експертизи є документація із землеустрою та документація з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріали і документація державного земельного кадастру (стаття 6 Закону № 1808-IV).

Відповідно до частини третьої статті 7 Закону № 1808-IV виконавцями державної експертизи є експерти, які працюють у складі спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері державної експертизи і мають високу кваліфікацію та спеціальні знання, а також висококваліфіковані спеціалісти або наукові працівники, які залучаються цими органами до її проведення відповідно до закону.

Підпунктом 49 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, та підпунктом 28 пункту 4 Положення про територіальні органи Держгеокадастру, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333, Держгеокадастр та його територіальні органи проводять в установленому законодавством порядку державну експертизу програм і проектів з питань землеустрою.

Із системного аналізу наведених правових норм вбачається, що проведення державної експертизи проекту землевпорядної документації є компетенцією Держгеокадастру та його територіальних органів; предметом експертизи є відповідність землевпорядної документації визначеним вимогам законодавства, стандартам, нормам та правилам.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2016 №580 "Деякі питання реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" затверджено Тимчасовий порядок взаємодії між територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру на період реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру під час погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки (далі - Тимчасовий порядок).

Відповідно до пунктів 2, 3, 5, 7, 8 Тимчасового порядку визначено, що для погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (далі - проект землеустрою) особа, яка відповідно до вимог статті 26 Закону України "Про землеустрій" є розробником проекту землеустрою (далі - розробник), подає до територіального органу Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою у паперовому та електронному вигляді. Проект землеустрою в електронному вигляді засвідчується за допомогою надійного засобу електронного цифрового підпису розробника, який підтверджує його відповідність оригіналу проекту землеустрою у паперовому вигляді. Територіальний орган Держгеокадастру в день надходження проекту землеустрою: - приймає подані документи за описом та реєструє у системі електронного документообігу Держгеокадастру з обов`язковим нанесенням штрих-коду, який включає реєстраційні індекс і дату документа; - перевіряє відповідність оригіналу проекту землеустрою у паперовому вигляді проекту землеустрою в електронному вигляді; - вносить до системи електронного документообігу Держгеокадастру проект землеустрою в електронному вигляді, засвідчений електронним цифровим підписом розробника, та викопіювання з індексної кадастрової карти (плану), на якому відображено запроектовану земельну ділянку та інформацію про обмеження (у разі їх наявності). Система електронного документообігу Держгеокадастру за принципом випадковості вибирає територіальний орган Держгеокадастру, який здійснюватиме погодження проекту землеустрою, та не пізніше наступного робочого дня з дня надходження проекту землеустрою передає відповідному територіальному органу Держгеокадастру матеріали, зазначені у пункті 5 цього Порядку. Розгляд та погодження або відмова у погодженні проектів землеустрою здійснюються працівниками територіальних органів Держгеокадастру, які вибрані за принципом випадковості системою електронного документообігу Держгеокадастру.

У відповідності до положень Тимчасового порядку, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 направлений для погодження до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, за результатами його розгляду експертом державної експертизи ОСОБА_2. видано висновок від 07.05.2019 №4979/88-19 про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зазначенням підсумкової оцінки проекту землеустрою - "не погоджується". Згідно вказаного висновку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у оренду гр. ОСОБА_1 для городництва, яка розташована за межами населеного пункту Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області не відповідає вимогам Земельного кодексу України та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам.

Відповідно до статті 32 Закону №1808 державна експертиза проводиться шляхом розгляду документації та матеріалів, а за необхідності - шляхом проведення обстежень у натурі (на місцевості).

При проведенні державної експертизи досліджуються, перевіряються, аналізуються та оцінюються: питання дотримання вимог законодавства та встановлених стандартів, норм і правил при прийнятті проектних рішень; відповідність передбачених документацією і матеріалами заходів завданням на проектування, вимогам раціонального використання та охорони земель, а також дотриманню законних прав та інтересів власників земельних ділянок та землекористувачів, держави і суспільства; еколого-економічна ефективність проектних рішень щодо запобігання їх негативного впливу на стан земельних ресурсів, суміжні земельні ділянки, ландшафт.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 35 Закону № 1808-IV результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи. Висновки державної експертизи повинні містити оцінку допустимості та можливості прийняття рішення щодо об`єкта державної експертизи і враховувати соціально-економічні наслідки.

Об`єкт державної експертизи, який не відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, оцінюється негативно і не погоджується. Негативна оцінка об`єкта державної експертизи повинна бути всебічно обґрунтована відповідно до вимог законодавства, встановлених стандартів, норм і правил.

Відповідно до п. 9 Висновку проект землеустрою не відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється негативно і не погоджується, а саме: під час розгляду проекту землеустрою було встановлено, що за вказаним місцем розташування земельної ділянки площею 13,0 га, яка пропонується до відведення згідно публічної кадастрової карти вже зареєстровані земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , тип власності: приватна, цільове призначення: для ведення фермерського господарства що є порушенням Земельного кодексу України та Закону України «Про землеустрій»; проект землеустрою не відповідає вимогам пункту 7 Порядку використання апаратури супутникових, радіонавігаційних систем, під час проведення топографо-геодезичних, картографічних, аерофотознімальних, проектних, дослідних робіт і вишукувань та кадастрових зйомок затвердженого Постановою КМУ від 13.07.1998 року №1075, та пункту 3.2 наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 11.02.2014 року № 65 геодезичні роботи виконувалися GPS приймачем їх має виконувати (відповідно і підписувати) сертифікований інженер-геодезист, привести у відповідність.

Частиною третьої статті 50 Закону України «Про землеустрій» передбачений перелік документів та матеріалів, які має містити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема, викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки) та кадастровий план земельної ділянки.

Суд зазначає, що публічна кадастрова карта - це відкрита, безкоштовна електронна система у вигляді карти із нанесеними шарами, що містить повні та достовірні відомості державного земельного кадастру.

Як пояснив представник відповідача, у представленій на розгляд землевпорядній документації містяться графічні матеріали, завдяки яким можливо встановити місцезнаходження земельної ділянки, щодо відведення якої розроблено проект землеустрою, на публічній кадастровій карті та побачити, що на вказаному місці, знаходяться зареєстровані земельні ділянки приватної власності кадастрові номери: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 . Отже, відповідно до інформації, що відображена на Публічній кадастровій карті, спільна земельна ділянка накладається на земельні ділянки, на які у третіх осіб виникло право приватної власності.

Таким чином, висновок містить детальне обґрунтування встановлених порушень, невідповідність проекту землеустрою приписам чинного законодавства України.

В ході судового розгляду справи позивачем не надано доказів, що земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у користування, є вільною та не перебуває у власності або користуванні інших осіб.

Крім того, статтею 37 Закону № 1808-IV встановлено, що замовники або розробники об`єктів державної експертизи, заінтересовані у спростуванні висновків державної експертизи або їх окремих положень, подають обґрунтоване клопотання (заяву) про це до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у місячний термін з дня отримання клопотання (заяви) розглядає його і за наявності підстав призначає проведення повторної державної експертизи.

У разі спростування висновків державної експертизи, яку проводив центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, до проведення повторної державної експертизи залучаються незалежні експерти.

У разі відмови в розгляді заяви про спростування висновків державної експертизи або незгоди з висновками повторної державної експертизи замовники або розробники об`єктів державної експертизи мають право звернутися до суду.

Висновки державної експертизи можуть бути скасовані органом, який їх видав, у разі виявлення обставин, що могли вплинути на об`єктивність оцінки висновку.

Позитивні висновки повторної державної експертизи є підставою для прийняття відповідним органом рішення або реалізації заходів, передбачених об`єктами державної експертизи, крім випадків оскарження їх у судовому порядку.

Системний аналіз наведених правових норма дає підстави дійти до висновку, що заінтересовані особи, не згодні з висновком експертизи, мають подати обґрунтоване клопотання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який відповідно до Закону уповноважений розглядати такі клопотання.

Із встановлених судом обставин не вбачається, що позивач звертався до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (Держгеокадастр), з клопотанням про спростування висновків чи окремих їх положень або незгоди з висновком державної експертизи, як це прямо передбачено Законом України «Про державну експертизу землевпорядної документації».

Резюмуючи викладене, суд доходить висновку, що в спірному випадку експерт державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області ОСОБА_2. обґрунтовано відмовила ОСОБА_1 у погодженні проекту землеустрою, про що видала висновок від 07.05.2019 №4979/88-19 про розгляд проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 13,0 га для городництва, яка розташована за межами населеного пункту Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області.

За своєю правовою природою повноваження щодо прийняття рішення про надання позитивного чи негативного висновку державної експертизи землевпорядної документації є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, згідно Рекомендацій Комітету Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень під дискреційними повноваженнями розуміються повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат - відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_8 ) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м.Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва