Рішення № 83644261, 15.08.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3533/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кодимської міської ради Одеської області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії Кодимської міської ради Одеської області та зобов`язати відповідача зареєструвати місце проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 1989 року разом із дружиною проживає у квартирі АДРЕСА_1 . У березні позивач звернувся із заявою до Кодимської міської ради Одеської області про реєстрацію місця проживання, проте спеціаліст по роботі зі зверненнями громадян виконкому Кодимської міськради ОСОБА_3 відмовив позивачу в реєстрації у квартирі, зазначивши, що позивачем не подано необхідних документів, зокрема ордеру. Однак позивач не має ордеру на квартиру, так як останній було здано в міськраду при отриманні свідоцтва про право власності на житло на підставі рішення комісії про приватизацію Кодимської міськради від 04.01.1998 № 596. Не погодившись із зазначеною відмовою в реєстрації, позивач звернувся зі скаргою до голови Кодимської міської ради 24.04.2019, за результатами розгляду якої отримав 27.05.2019 чергову відмову. Додатково позивачем були подані копії паспорту, тех. паспорту, ордеру № 3, список громадян на отримання ордеру (витяг з архіву), копію паспорту дружини, довідку (витяг з домової книги). Зважаючи на наявність законних підстав бути зареєстрованим за місцем свого постійного проживання та неправомірну відмову в цьому органом місцевого самоврядування, позивач звернувся за судовим захистом.

Ухвалою судді від 18.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 18.06.2019 до участі у справі в якості третьої особи залучено ОСОБА_2 .

Відзив на позовну заяву від відповідача не надійшов, натомість 24.06.2019 надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

15.07.2019 до суду від третьої особи - ОСОБА_2 надійшли пояснення на позовну заяву, відповідно до яких остання наполягає на задоволенні позову.

22.07.2019 до суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження по справі, в задоволенні якого ухвалою суду від 07.08.2019 відмовлено.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч.2 ст.262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

З огляду на матеріали справи, на підставі рішення Виконавчого комітету Кодимської міської ради від 14.06.1989 ОСОБА_1 отримав ордер № 3 від 10.08.1089 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

08.01.1998 ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на житло на підставі рішення Комісії приватизації Кодимської міської ради народних депутатів від 04.01.1998 № 596.

Рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 15.02.2002 по справі 2-419 визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане ОСОБА_1 , в результаті чого право позивача на безкоштовну приватизацію житла у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» відновлено (не використано).

В подальшому квартиру АДРЕСА_1 рішенням виконавчого комітету Кодмиської міської ради від 17.06.2002 № 33 передано на баланс Кодимському ВУЖКГ. На даний час квартира перебуває на балансі КП «Кодимакомунсервіс».

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що до 2008 року він був військовослужбовцем в/ч 16659, в/ч 2909. Військова частина була переведена в смт. Набережне Біляївського району Одеської області, де позивач з 2000 р. зареєстрований при військовій частині, фактично проживаючи в квартирі АДРЕСА_1 .

Обставини реєстрації у в/ч обумовлені перспективою отримати квартиру від в/ч в м . Одесі , проте до позивача черга не дійшла.

07.03.2019 ОСОБА_1 звернувся до Кодимської міської ради Одеської області в порядку, визначеному постановою КМУ від 2 березня 2016 р. № 207 «Правила реєстрації місця проживання», надавши заяву про реєстрацію місця проживання (додаток 6 до Правил).

За результатами розгляду вищезазначеної заяви спеціаліст по роботі із зверненнями громадян виконкому Кодимської міської ради ОСОБА_3 прийняв рішення про відмову у реєстрації місця проживання особи.

Підставою для відмови позивачу в реєстрації місця проживання вказано «особа не подала необхідних документів або інформації».

Не погодившись із зазначеною відмовою в реєстрації, позивач звернувся зі скаргою до голови Кодимської міської ради 24.04.2019, за результатами розгляду якої отримав 27.05.2019 відмову, після чого звернувся за судовим захистом із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Згідно з ч.3 цього ж Закону вільний вибір місця проживання чи перебування - це право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», пп. 9, 18 Правил реєстрації місця проживання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016, для реєстрації місця проживання необхідно надати документи: письмову заяву; документ, що підтверджує особу та до якого вноситься відмітка про місце проживання (реєстрації); квитанція про сплату адміністративного збору (в сумі); документи, що підтверджують право особи на проживання та реєстрацію за вказаною адресою (свідоцтво про право власності на житло, ордер, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, що вступило в законну силу тощо); військовий квиток або посвідчення про приписку (для осіб що є військовозобов`язаними та підлягають взяттю на облік); заяву про зняття з попереднього місця проживання (за умови одночасного оформлення); документ, що підтверджує повноваження особи як "представника" та документ самого представника (за винятком реєстрації неповнолітніх дітей батьками опікунами).

Відповідно до частини 8 статті 6 означеного Закону, та п. 18 Правил реєстрації місця проживання чітко зазначено, що заборонено вимагати від особи для реєстрації місця проживання надання інших не передбачених в Законі документів.

В частині 4 пункту 18 Правил реєстрації місця проживання також зазначено, що у разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника, співвласника житла, наймача та членів його сім`ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників).

Пунктом 2 статті 61 Житлового кодексу України визначено, що договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордеру на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Згідно статті 65 Житлового кодексу України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Відповідно до ст.9-1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію; у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними; для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку. Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що члени сім`ї наймача можуть бути вселені в займане ним приміщення в установленому ЖК України порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї. При цьому, укладення окремого договору найму із членами сім`ї наймача діючим законодавством не вимагається.

Нормами статті 823 ЦК України та статті 91 ЖК України передбачено можливість укладення договору піднайму житла. Однак це не є обов`язком, це є виключне право наймача. Право піднаймача користуватися житлом не має самостійного характеру і повною мірою залежить від права наймача на помешкання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.08.2019 по справі № 523/9759/16-а, яка в силу ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З огляду на матеріали справи, у графі «згода власника/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім`ї на реєстрацію місця проживання особи у разі відсутності документів, що підтверджують право на проживання в житлі» поданої ОСОБА_1 07.03.2019 до Кодимської міської ради Одеської області заяви (додаток 6 до Правил) наявний підпис наймача квартири - ОСОБА_2 (а.с. 17) та наведені її паспортні дані, проставлена дата підпису.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що спеціаліст по роботі зі зверненням громадян виконкому Кодимської міськради ОСОБА_3 пояснив причини відмови в реєстрації відсутністю ордеру № 3 від 10.08.1989, який було здано до міської ради при отриманні свідоцтва про право власності на житло на підставі рішення комісії приватизації Кодимської міської ради від 04.01.1998 № 596.

Згідно довідки КП «Кодимакомунсервіс» від 13.06.2018 № 1241 дружина позивача - ОСОБА_2 є наймачем квартири АДРЕСА_1 , де зареєстрована разом із донькою. Відповідно до довідки АТ «Одесаобленерго» від 02.07.2018 № 149 ОСОБА_1 проживає у квартирі АДРЕСА_1 .

За викладених вище обставин та відсутністю ордеру № 3 від 10.08.1989, у відповідності до частини 4 пункту 18 Правил реєстрації місця проживання, за наявності згоди наймача квартири АДРЕСА_1 - дружини позивача, - ОСОБА_1 мав бути зареєстрованим за місцем свого постійного проживання за вказаною адресою на підставі поданої ним заяви. Однак всупереч вимогам чинного законодавства йому в цьому було безпідставно відмовлено.

Вирішуючи спір, суд враховує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

На підставі викладеного суд, використовуючи власну компетенцію по здійсненню правосуддя відповідно до наданих Конституцією та законами України повноважень, вважає за необхідне зобов`язати Кодимську міську раду Одеської області зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

З урахуванням викладеного, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) до Кодимської міської ради Одеської області (66000, Одеська область, Кодимський район, м. Кодима, вул. Соборна, 106; код ЄДРПОУ 04527342), третя особа - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Кодимської міської ради Одеської області щодо відмови ОСОБА_1 в реєстрації місця проживання за його заявою від 07.03.2019 за адресою: АДРЕСА_1

Зобов`язати Кодимську міську раду Одеської області зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кодимської міської ради Одеської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк

.