Ухвала суду № 83644255, 14.08.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4157/19

УХВАЛА

14 серпня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Соколенко О.М., розглянувши матеріали позовної заяви Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання знести об`єкт самочинного будівництва, -

В С Т А Н О В И В:

11 липня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання знести об`єкт самочинного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 за власний рахунок.

Ухвалою суду від 15.07.2019 року, на підставі положень ч.1 ст.169 КАС України, позовну заяву залишено без руху та позивачу наданий десятиденний строк з дня отримання копії ухвали (в тому числі, якщо її копію отримано нарочно, засобами електронної пошти та факсимільного зв`язку) для усунення недоліків позовної заяви шляхом:

- зазначення інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача; подання належним чином засвідчених копій доказів до позовної заяви та надання інформації про наявність оригіналів цих доказів у позивача або у іншої особи; надання доказів сплати судового збору та заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням причин пропуску цього строку.

У вказаній ухвалі судом роз`яснено, що в іншому випадку позовна заява буде визнана неподаною та повернута позивачу без розгляду.

Копію ухвали суду від 15.07.2019 року отримано позивачем засобами поштового зв`язку 22.07.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

31 липня 2019 року через канцелярію суду від представника позивача за довіреністю, на виконання вимог ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 року, подана уточнена позовна заява з додатками разом із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Так, позивачем на виконання вимог ухвали від 15.07.2019 року позивачем подано уточнену позовну заяву, в якій зазначено відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача, дані про наявність оригіналів доказів у позивача та відповідача. До уточненої позовної заяви додані докази, засвідчені належним чином, та надано платіжне доручення про сплату судового збору у розмірі 1921,00 грн. Разом з цим, позивачем подано до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Як зазначено в заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду, підстави для звернення до адміністративного суду із даним позовом у позивача виникли 26.03.2019 року, а саме: після проведення перевірки виконання відповідачем припису № 763/18 від 23.11.2018, про що складені відповідні акт перевірки та протокол від 26.03.2019. Отже, оскільки право звернення позивача до адміністративного суду виникло 26.03.2019, тому останнім днем строку звернення позивача до суду, з урахуванням приписів ст. 122 КАС України, є 26.06.2019.

Разом з цим, позивач зазначає, що наразі виникла необхідність в поновленні пропущеного строку для звернення до суду, та вказує, що вже звертався із позовною заявою до Одеського окружного адміністративного суду 20.06.2019, але ухвалою суду від 25.06.2019 року, яку позивач отримав 26.06.2019 року, позовну заяву повернуто без розгляду на підставі п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України.

З огляду на зазначене, позивач просить суд вважати, що позовну заяву подано повторно у розумні строки та просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити відповідний строк звернення до суду.

Розглянувши заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суддя зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Зазначеною статтею визначаються строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч.2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Початок строку звернення до суду суб`єкта владних повноважень обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог, якщо не встановлено інше.

Відповідно до ч.1 ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

З позовної заяви та наданих позивачем до неї матеріалів вбачається, що позивачем в період з 20.11.2018 до 23.11.2018 проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил гр. ОСОБА_1 за адресою об`єкта будівництва: АДРЕСА_1 . За результатом проведеної перевірки позивачем складено акт перевірки № 001622 від 23.11.2018 р., припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил № 763/18 від 23.11.2018, протокол про адміністративне правопорушення від 23.11.2018.

Відповідно до припису № 763/18 від 23.11.2018 року виявлені порушення вимагалось усунути у термін до 23.01.2019 року шляхом отримання права на виконання будівельних робіт або привести земельну ділянку до попереднього стану відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 11.04.2016 року.

Позивачем на підставі наказу № 01-13/1 від 02.01.2019 року у період з 19.03.2019 до 26.03.2019 року проведено позапланову перевірку усунення порушення вимог містобудівного законодавства, будівельних норм, стандартів і правил, зазначених у приписі № 763/18 від 23.11.2108. Зазначеною перевіркою встановлено, що відповідачем не виконано вимог припису, а саме: не отримано право на виконання будівельних робіт та не здійснено, при цьому, приведення земельної ділянки до попереднього стану відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 11.04.2016 року.

За результатами позапланової перевірки складено акт перевірки № 000523 від 26.03.2019, протокол про виявлені порушення від 23.03.2019 р. та прийнято постанову про адміністративне правопорушення № 288/19 від 09.04.2019 р.

Відповідно до положень ст.38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», право на звернення з позовом на знесення самочинного будівництва виникає після невиконання вимог припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Позивачем встановлено невиконання відповідачем вимог припису № 763/18 від 23.11.2108 в результаті проведеної позапланової перевірки в період з 19.03.2019 до 26.03.2019, про що складено акт перевірки № 000523 від 26.03.2019 року.

Отже, з урахуванням приписів ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 122 КАС України, днем виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення позову про знесення самочинного будівництва, є день встановлення невиконання вимог припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, тобто день складання акта перевірки № 000523 від 26.03.2019 року про невиконання припису № 763 про усунення. Таким чином, враховуючи положення ч.1 ст.120 КАС України, 27.03.2019 почав відлік строк звернення до адміністративного суду позивача як суб`єкта владних повноважень, який становить три місяці відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС.

Останнім днем строку звернення, відповідно є 27.06.2019 року.

Суддя зазначає, що позивач звернувся з позовною заявою по даній адміністративній справі лише 11.07.2019, подавши її безпосередньо до канцелярії суду, тобто з пропуском тримісячного строку для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення позивача до адміністративного суду, останній зазначив, що його первісний позов повернуто ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 року, яку отримано позивачем 26.06.2019 року, а тому, на думку позивача, він звернувся до суду із позовною заявою 11 липня 2019 року в розумні строки.

Суддя вважає, що відсутні підстави для визнання поважними причин строку звернення до суду та поновлення відповідного строку звернення до суду, з огляду на наступне.

Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку звернення до суду.

Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого суб`єкт владних повноважень може звернутися до суду з позовом, обумовлено, передусім, необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Зміст принципу правової визначеності розкрито у рішенні Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року №17-рп/2010. Конституційний Суд України звернув увагу, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дозволять особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

На підставі аналізу сформульованих цим судом позицій слід констатувати, що правова визначеність та принцип верховенства права є взаємопов`язаними, оскільки правова визначеність спрямована на чіткість та передбачуваність правового статусу особи, дій органів державної влади, їх посадових та службових осіб, недопущення безпідставного порушення чи обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто, встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04, рішення від 20.10.2011 року) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Інститут строків в судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

При цьому слід зазначити, що судом вбачаються підстави для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльності), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Разом з цим, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Поважність причин пропуску строку звернення до суду суд оцінює у кожному конкретному випадку з метою визначення правових наслідків. Так, поважними причинами можуть бути визнані: захворювання, що перешкоджає звернутись до суду, відрядження, несвоєчасне отримання оскаржуваного рішення, тощо.

Суддя зазначає, що право на звернення до адміністративного суду у позивача з даним позовом виникло 27.03.2019 року. При цьому, позивач помилково вважає, що право звернення до суду у нього виникло 26.03.2019 року, про що зазначено в заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оскільки вважаючи такою датою саме 26.03.2019 року позивач не врахував приписи ч.1 ст.120 КАС України.

Таким чином, останнім днем для подання позову було 27.06.2019 року.

При цьому, повернення позивачу позовної заяви ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 року, на підставі п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України, яку позивач отримав 26.06.2019 року, не може слугувати поважною причиною пропуску встановленого ст. 122 КАС України строку звернення до адміністративного суду, оскільки позовну заяву повернуто через помилку суб`єкта владних повноважень, зокрема, через подання особою позовної заяви, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Водночас, КАС України не передбачає переривання або зупинення строку звернення до адміністративного суду, а повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, але в межах строків, визначених ст. 122 КАС України.

Суддя зазначає, що позивач, навіть, отримавши ухвалу суду 26.06.2019 року, мав змогу звернутись до суду повторно у встановлений законом строк.

В свою чергу, у заяві про поновлення строку звернення до суду із поважних причин, позивач не зазначає жодних обставин, які унеможливлювали позивача звернутись до суду у строк до 27.06.2019 року включно.

З наведених позивачем у заяві про поновлення строку для звернення до адміністративного суду з даною позовною заяву доводів, суд не вбачає наявності поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду.

Таким чином, позивачем не зазначено та з наданих до суду документів не вбачається обставин, які б свідчили про поважність причин звернення до суду з даною позовною заявою з пропуском строку, визначеного ч.2 ст.122 КАС України.

Отже, суд вважає, що зазначені позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду є неповажними, а заява про поновлення строку для звернення до адміністративного суду задоволенню не підлягає.

Згідно з ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Згідно з ч.5 ст.169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Враховуючи те, що позивач не навів поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, а причини пропуску строку, які наведені позивачем в заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду суддя визнав неповажними, суд дійшов висновку, що позовна заява Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання знести об`єкт самочинного будівництва підлягає поверненню позивачу без розгляду.

Також, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє позивача права на повторне звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.2 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Станом на 14.08.2019 року з боку позивача таке клопотання не надходило.

Отже, суд роз`яснює позивачу про його право звернутись з відповідним клопотанням про повернення суми сплаченого судового збору у порядку, визначеному п.2 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Зважаючи на фактичне перебування головуючого судді на лікарняному у період з 26.07.2019 року по 13.08.2019 року включно, дану ухвалу складено та підписано суддею 14.08.2019 року - у перший робочий день після виходу з лікарняного, який є останнім днем строку, визначеного ч.5 ст.169 КАС України, з урахуванням приписів ч.1 та ч.6 ст.120 КАС України.

Керуючись ст.ст.9, 120, 122, 123, 169, 243, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання знести об`єкт самочинного будівництва - повернути позивачеві без розгляду.

Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачеві.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України.

Суддя О.М. Соколенко