Рішення № 83644076, 15.08.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

15 серпня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3322/19

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Захарової О.В.,

за участю

секретаря судового засідання Кравцової Т.О.,

та

представників сторін:

від позивача - Дядько Г.П.,

від відповідача - Галушки М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління у Луганській області про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 05 липня 2019 року ВП №50293175,

ВСТАНОВИВ:

25 липня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду звернулось Комунальне підприємство «Лисичанськтепломережа» (далі - позивач) з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління у Луганській області (далі - відповідач) про визнання неправомірними дій, визнання недійсною постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління у Луганській області про стягнення виконавчого збору від 05 липня 2019 року ВП №50293175.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року адміністративний позов Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 05 липня 2019 року ВП №50293175 залишено без руху (арк. спр. 21-23).

Позивачем усунуто недоліки позовної заяви 05 серпня 2019 року, провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін (арк. спр. 1-3).

05 серпня 2019 року від позивача надійшла уточнена позовна заява до Головного територіального управління у Луганській області з такими позовними вимогами:

- визнати протиправною та скасувати постанову від 05.07.2019 ВП № 50293175 про стягнення з КП «Лисичанськтепломережа» виконавчого збору у розмірі 842509,36 грн. (арк. спр. 27-29).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Господарського суду Луганської області від 21.12.2005 у справі № 913/704/15 стягнуто з КП «Лисичанськтепломережа» на користь ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання» інфляційні витрати у сумі 7 905 405,63 грн., 3% річних у сумі 447 137,81 грн., витрати на сплату судового збору у сумі 72 550,25 грн., всього 8 425 093,69 грн. Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ юстиції у Луганській області відкрито виконавче провадження № 50293175 з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області № 913/704/15 від 21.12.2015 про стягнення з КП «Лисичанськтепломережа» на користь ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання» сум боргу та дане виконавче провадження приєднане до зведеного виконавчого провадження №51799998. 05.07.2019 головним державним виконавцем на підставі заяви стягувача ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання» від 03.07.2019 № 01-19/2/159, прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. 05.07.2019 головним державним виконавцем прийнято постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 50293175 у розмірі 842 509,36 грн. 08.07.2019 головним державним виконавцем прийняті постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору ВП №50293175 в розмірі 842 509,36 грн. та про приєднання виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору до зведеного виконавчого провадження № 51799998.

На думку позивача, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, та виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум. Позивач зазначає, що головним державним виконавцем не було стягнуто з КП «Лисичанськтепломережа» на користь ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання» присуджених сум за наказом Господарського суду Луганської області. У даному випадку підставою для завершення виконавчого провадження № 50293175 стала заява стягувача в порядку ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» про повернення виконавчого документа стягувачу. На думку позивача, оскільки фактичного стягнення державним виконавцем з боржника на користь стягувача присуджених за наказом сум не відбулось, з огляду на положення статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», правові підстави для винесення постанови про стягнення з Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» виконавчого збору відсутні.

Відповідач у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що відповідно до вимог п.3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII на відповідача покладено обов`язок щодо стягнення виконавчого збору у разі повернення виконавчого документа стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа. Відповідно до ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За таких обставин, вважає оскаржувану постанову такою, що внесена відносно Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» правомірно (арк.спр.45-47).

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі, надала пояснення, аналогічні пред`явленому позові, просила його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, надала пояснення аналогічні викладеним у відзиві, у задоволенні позову просила відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

24.02.2016 відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області відкрито виконавче провадження №50293175 з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області №913/704/15 щодо стягнення з КП «Лисичанськтепломережа» на користь ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання» сум боргу: 3% річних у сумі 447 137,81 грн., інфляційні витрати у сумі 7 905 405,63 грн., витрати на сплату судового збору у сумі 72 550,25 грн. (арк. спр. 52).

24.02.2016 виконавче провадження № 50293175 з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області № 913/704/15 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 51799998 (арк. спр. 55).

04.07.2019 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області надійшла заява стягувача Товариства з обмеженою відповідальність «Луганське енергетичне об`єднання» від 03.07.2019 № 01-19/2/159 про повернення виконавчого документа стягувачу - наказу Господарського суду Луганської області № 913/704/15 від 04.01.2016 (арк. спр. 60).

05.07.2019 відповідачем винесено постанову про повернення виконавчого документа - наказу Господарського суду Луганської області № 913/704/15 від 04.01.2016 стягувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» (арк. спр. 63).

05.07.2019 відповідачем винесено оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 842 509,36 грн. (арк. спр. 104).

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (який діяв на час відкриття виконавчого провадження; далі - Закон № 606-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону № 606-XIV, державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11 Закону № 606-XIV).

Згідно з частиною другою статті 25 Закону №606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 606 у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з частиною першою статті 28 Закону № 606 у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

05 жовтня 2016 року набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), згідно з яким примусове виконання рішень проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини сьомої Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

При цьому, в Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404-VIII вказано порядок виконання та правового регулювання саме «виконавчих дій», а не «виконавчого провадження».

Оскільки стягнення виконавчого збору, як окрема виконавча дія, здійснена державним виконавцем після набрання чинності Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, то в даному випадку підлягали застосуванню положення саме цього закону.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 лютого 2018 року у справі № 910/1587/13.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Частиною першою статті 40 Закону №1404-VIII визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частною першою статті 37 цього Закону виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

За приписами пунктів 1-6 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також, частиною дев`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Виходячи з викладеного, враховуючи прийняття державним виконавцем постанови від 05.07.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу, відповідач мав право виносити постанову про стягнення виконавчого збору.

Судом встановлено, що сума виконавчого збору у розмірі 842 509,36 грн. у постанові про стягнення виконавчого збору від 05.07.2019 у ВП № 50293175 була вирахувана державним виконавцем як 10% від загальної суми 8 425 093,69 грн. (447 137,81 грн.+ 7 905 405,63 грн. + 72 550,25 грн.), що підлягає примусовому стягненню за наказом Господарського суду Луганської області № 913/704/15 від 04.01.2016.

Посилання відповідача на те, що стаття 27 Закону №1404 не містить вказівки, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої державним виконавцем з боржника суми боргу не є обґрунтованим, враховуючи таке.

Спеціальною нормою, яка встановлює порядок виконання постанови про стягнення виконавчого збору в даному випадку є стаття 27 Закону №1404.

Так, відповідно до частини першої статті 27 Закону № 1404 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10% суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом (частини друга статті 27 Закону №1404).

Аналіз наведених норм Закону № 1404-VIII дає можливість зробити висновок про те, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

Слід зазначити, що законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми, при цьому розмір виконавчого збору вираховується саме з фактично стягнутої суми.

За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Відповідно до вимог п. 20 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802 (у редакції, яка діяла на дату винесення оскаржуваної постанови), у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону. При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця. Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Отже, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документу стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми.

Таким чином, доводи відповідача про те, що виконавчий збір стягується незалежно від того чи було здійснено стягнення коштів за виконавчим документом є помилковими, оскільки у разі стягнення виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VІІІ без реального стягнення суми боргу з боржника, будуть створюватись умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 819/1116/17 та від 19.06.2019 у справі № 824/172/18-а.

Судом встановлено, що з моменту відкриття виконавчого провадження з виконання наказу про примусове виконання рішення господарського суду Луганської області та до його закінчення будь-які грошові кошти на користь стягувача боржником добровільно не перераховувались та в примусовому порядку державним виконавцем не стягувались. Отже, фактичного стягнення на користь стягувача коштів в рамках виконавчого провадження №50293175 здійснено не було, що також не заперечувалось сторонами у судовому засіданні.

З урахуванням досліджених письмових доказів, наданих представником відповідача, встановлено, що в постанові про повернення виконавчого документу стягувачу (ВП №50293175) відсутні відомості про виконання (суму, яку фактично стягнуто з боржника). Дії, які вчинялись відповідачем у виконавчому провадженні (накладення арешту на кошти, опис майна у зведеному виконавчому провадженні) по своїй суті не є підставою для стягнення виконавчого збору, оскільки такі дії не призвели до фактичного виконання наказу Господарського суду Луганської області № 913/704/15 від 04.01.2016.

Отже, у державного виконавця були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений в оскаржуваній постанові від 05 липня 2019 року про стягнення виконавчого збору, тому така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону №1404-VІІІ.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що оскільки примусового виконання рішення фактично не відбулось, сума з боржника стягнута не була, виконавчий документ було повернуто за заявою стягувача, тому відсутні правові підстави для стягнення з боржника виконавчого збору.

Відтак, суд вважає позовні вимоги Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позовні вимоги носять майновий характер і позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, необхідно стягнути понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову в сумі 12 637,64 грн. з відповідача.

Враховуючи те, що Управління державної виконавчої служби є структурним підрозділом Головного територіального управління юстиції у Луганській області, яке, в свою чергу, є юридичною особою, судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову в сумі 12 637,64 грн. необхідно стягнути саме за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Луганській області.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» (місцезнаходження: 93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Тепла, буд. 17, код ЄДРПОУ 13401321) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління у Луганській області (місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, буд. 22) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 05 липня 2019 року ВП № 50293175 задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 05 липня 2019 року ВП №50293175 про стягнення виконавчого збору з Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» у розмірі 842 509,36 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Луганській області (ідентифікаційний код 34941884, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, буд. 22) на користь Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» (ідентифікаційний код 13401321, місцезнаходження: 93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Тепла, буд. 17) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 12 637,64 грн. (дванадцять тисяч шістсот тридцять сім гривень 64 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 287 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.В. Захарова