Рішення № 83643969, 15.08.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/1655/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Ю.П. Пасічник розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, код ЄДРПОУ 39393501) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Кіровоградській області №695-5208-1128 від 01.04.2019 року, №3695-5208-1128 від 01.04.2019 року та №23695-5208-1128 від 01.04.2019 року щодо сплати зобов`язань за платежем орендна плата з фізичних осіб у розмірі 4455,28 грн. за 2016 рік, 4722,66 грн. за 2017 рік та 4722,66 грн. за 2018 рік, відповідно.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що з рішеннями, якими їй нараховані податкові зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб не погоджується та вважає, що останні прийняті контролюючим органом без достатніх на те правових підстав. Відтак позивач вказує, що оскільки земельна ділянка площею 141,03 кв.м, з кадастровим номером НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_2 ), за яку їй в період з 2016 року по 2018 рік нарахована сума податку, знаходиться, згідно договору оренди землі № 454від 06.07.2012 року, в строковому платному користуванню у ФОП ОСОБА_2 , тому згідно чинного законодавства України вона не може бути платником податку з орендної плати з фізичних осіб за даним об`єктом оподаткування. Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на думку позивача, є протиправними та підлягають скасуванню.

Вказані обставини й стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду.

Ухвалою судді від 11.07.2019 року по даній справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін (а.с.1). Водночас даною ухвалою для учасників справи встановлені порядок та строки щодо виконання процесуальних дій (а.с.1).

Представником відповідача до суду було подано відзив на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством, а відтак заявлений позов, на думку представника відповідача, задоволенню не підлягає в повному обсязі (а.с.40-41).

Крім цього, представник відповідача у відзиві зазначає, що інформація з приводу відчуження ОСОБА_1 нежитлового приміщення АДРЕСА_2 , площею 94,5 кв.м на користь громадянки ОСОБА_2 , у контролюючого органу відсутня (а.с.41).

Позивач правом подачі відповіді на відзив не скористався.

Суд зазначає, що відповідно до положень ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від сторін не надходило, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 01.08.2006 року, набула у приватну спільну часткову власність (частка власності - 21/100) нежиле приміщення, що розташоване в АДРЕСА_2 (а.с.44).

20.04.2010 року між Кіровоградською міською радою (орендодавцем) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендарем) укладено договір оренди землі за №58 (а.с.9-11).

Відповідно до п.1, абз.1 п.2 вказаного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення аптеки, яка знаходиться по АДРЕСА_2 , загальною площею 141,03 кв.м земель, які використовуються в комерційних цілях (а.с.9-11). Договір укладено на десять років (п.3 договору).

Згідно плану меж землекористування земельній ділянці, що було передано в оренду площею 141,03 кв.м, присвоєно кадастровий номер НОМЕР_2 (а.с.13).

Судом встановлено, що за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 29.12.2009 року позивач продала належне їй нежитлове приміщення загальною площею 94,5 кв.м, що розташоване на АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 (а.с.30-31). Вказаний договір 14.01.2010 року зареєстрований в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно (а.с.31 - зворотна сторона).

В подальшому, 06.07.2012 року між Кіровоградською міською радою (орендодавцем) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендарем) укладено договір оренди землі за №454 (а.с.19-21), відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення аптеки, яка знаходиться по АДРЕСА_2 , загальною площею 141,03 кв.м земель, які використовуються в комерційних цілях, за кадастровим номером НОМЕР_2 (а.с.19-21, 23). Договір укладено на п`ять років (п.3 договору).

Згідно довідкової інформації, станом на час розгляду даної справи, вказана земельна ділянка, яка знаходиться по АДРЕСА_2 , площею 141,03 кв.м за кадастровим номером НОМЕР_2 перебуває в оренді у ОСОБА_2 (а.с.50-51).

Між тим, ГУ ДФС у Кіровоградській області на підставі пп.54.3.3 п.54.4 ст.54 ПК України, відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПК України 01.04.2019 року винесено податкові повідомлення-рішення, якими ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб:

- №695-5208-1128 - у розмірі 4455,28 грн. за 2016 рік (а.с.8);

- №3695-5208-1128 - у розмірі 4722,66 грн. за 2017 рік (а.с.6);

- №23695-5208-1128 - у розмірі 4722,66 грн. за 2018 рік (а.с.7).

Так, в обґрунтування правомірності прийняття вказаних рішень, представник відповідача у відзиві на позовну заяву вказав, що при проведенні інвентаризації договорів оренди, повноти нарахування орендної плати контролюючим органом встановлено, що Кіровоградською міською радою, згідно договору оренди земельної ділянки від 20.04.2010 року № 58, ОСОБА_1 передане у платне строкове користування земельну ділянку загальною площею 141,03 кв.м, місце розташування якої: АДРЕСА_2 , кадастровий номер НОМЕР_3 (а.с.40-41). Також відповідач у відзиві на позов зазначає, що відповідно до розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (додаток до договору оренди земельної ділянки від 20.04.2010 року № 58) місячний розмір орендної плати становить 207,44 грн., виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 26.01.2010 року. А з урахуванням коефіцієнтів індексації на 2015 рік - 1,249; на 2016 рік - 1,433; на 2017 рік -1,06 та на 2018 рік - 1, розмір орендної плати становить:

- на 2016 рік - 4455,28 грн. (207,44 грн. * 1,249 * 1,433 * 12 міс.);

- на 2017 рік - 4722,66 грн. (207,44 грн. * 1,249 * 1,433 * 1,06 * 12 міс.);

- на 2018 рік - 4 722,66 грн. (207,44 грн.* 1,249 * 1,433 * 1,06 * 1,0 * 12 міс.) (а.с.40-41).

Не погодившись з цими рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема пунктом 14.1, встановлені наступні визначення понять:

плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п.14.1.147);

земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п.п.14.1.72);

землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (п.п.14.1.73).

Згідно з пунктом 269.1 статті 269 ПК України платниками податку (плати за землю) є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) (п.п.269.1.1); землекористувачі (п.п.269.1.2).

Відповідно до пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (п.п.270.1.1); земельні частки (паї), які перебувають у власності (п.п.270.1.2).

Пунктом 271.1 статті 271 ПК України передбачено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно з пунктами 288.1, 288.2, 288.3, 288.4 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Пунктом 288.7 статті 288 ПК України передбачено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Відповідно до статті 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Згідно з пунктом 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня (пункт 287.2 статті 287 ПК України).

За пунктом 287.7 статті 287 ПК України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Відповідно до частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтями 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У частині 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" зазначено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Згідно з абзацом 8 частини 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Верховний Суд України, усуваючи розбіжності у застосуванні вказаних норм права, у постановах від 08.06.2016 року (справа №21-804а16), від 12.09.2017 року (справа №2а-10596/12/2670) вказав, що аналіз цим норм дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

З огляду на викладене, суд звертає увагу, що у розумінні положень пп. 14.1.72, 14.1.73 п.14.1 ст.14, пп. 269.1.1, 269.1.2 п. 269.1 ст.269, пп.270.1.1, 270.1.2 п.270.1 ст.270, п.287.7 ст.287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відтак, до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розташоване набуте ним майно.

Такий висновок відповідає правовій позиції, наведеній у постановах Верховного Суду від 31.01.2018 року (справа №825/308/17), від 18.04.2018 року (справа №2а-19166/09/0370), від 19.06.2018 року (справа №822/2696/17), від 05.11.2018 року (справа №822/2695/17).

Таким чином, оскільки в період 2016, 2017, 2018 років нежиле приміщення, що розташоване в АДРЕСА_2 , перебувало у власності іншої фізичної особи ( ОСОБА_2 ), право власності якої було зареєстроване у встановленому законодавством порядку, тому позивач після відчуження цього об`єкту та реєстрації права власності на нього за іншою особою не повинен сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої не є.

Більш того, суд зауважує, що з 2012 року земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_2 , яка знаходиться по АДРЕСА_2 , загальною площею 141,03 кв.м та на якій знаходиться вказаний вище об`єкт нерухомості, перебуває у користуванні (оренді) іншої особи ( ОСОБА_2 ) (а.с.19-21, 50-51).

Водночас, за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, земельної ділянки під кадастровим номером НОМЕР_2 , відсутні будь-які відомості (а.с.34).

Доводи представника відповідача щодо того, що договір оренди земельної ділянки від 10.04.2010 року №58 зберігав чинність для позивача, зокрема щодо обов`язку сплачувати оренду плату, оскільки не був розірваний у встановленому порядку, суд відхиляє з огляду на наступне.

Верховним Судом у постановах від 10.04.2018 року (справа №915/672/17), від 05.06.2018 року (справа №920/717/17) вказано, що у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розташоване у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. Отже з моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розташоване це майно у зв`язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з частиною 2 статті 120 ЗК України. Тобто особа, яка набула права власності на це майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже договір оренди не підлягає розірванню. Відчуження об`єкта нерухомості, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, не є підставою для розірвання договору оренди з попереднім власником, оскільки такий договір припиняється щодо останнього, однак діє на тих самих умовах щодо особи, яка, набувши право власності на нерухоме майно, розміщене на орендованій земельній ділянці, з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки, зокрема із сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Також суд відхиляє доводи представника відповідача про відсутність у контролюючого органу інформація з приводу відчуження ОСОБА_1 нежитлового приміщення АДРЕСА_2 , площею 94,5 кв.м. на користь громадянки ОСОБА_2 , як необґрунтовані.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення чи вчинення дії.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідач не довів обставин, які б свідчили про правомірність своїх рішень та відповідно порушення позивачем норм чинного законодавства, у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Відтак, суд погоджується з доводами позивача про незаконність нарахування йому орендної плати за 2016, 2017, 2018 роки. Тож спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними, а позов про їх скасування слід задовольнити.

При зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачем здійснені витрати на оплату судового збору у сумі 768,40 грн. (а.с.2).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у вищевказаному розмірі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, код ЄДРПОУ 39393501) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01 квітня 2019 року №695-5208-1128, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем - орендна плата з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 4455,28 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01 квітня 2019 року №3695-5208-1128, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем - орендна плата з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 4722,66 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01 квітня 2019 року №23695-5208-1128, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем - орендна плата з фізичних осіб за 2018 рік у розмірі 4722,66 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39393501) судовий збір в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник