Рішення № 83643812, 15.08.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 серпня 2019 року м. Ужгород№ 260/274/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,

при секретарі судового засідання - Костелей І.Ф.,

за участю сторін:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання бездіяльності протиправною, та визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 серпня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення в повному обсязі складено 15 серпня 2019 року.

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), якою просить: 1) визнати незаконними та протиправними дії відповідача по винесенню наказу №2067-к від 18.09.2018 року «Про відсторонення ОСОБА_2 від виконання посадових обов`язків»; 2) визнати протиправним та скасувати наказ в.о. голови Державної служби України з безпеки на транспорті Дітківського В. № 2067-к від 18.09.2018 року «Про відсторонення ОСОБА_2 від виконання посадових обов`язків»; 3) визнати протиправною бездіяльність відповідача по нездійсненню своєчасно всіх дій необхідних для закінчення дисциплінарного провадження відносно ОСОБА_2 після складання висновку службового розслідування від 19.11.2018 р.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 березня 2019 року відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою суду від 11 липня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що наказом в.о. голови Державної служби України з безпеки на транспорті Дідківським В. від 18.09.2018 року № 71-д відносно позивача було відкрито дисциплінарне провадження та визначено термін проведення службового розслідування в рамках цього дисциплінарного провадження з 19.09.2018 року по 19.10.2018 року. На підставі вказаного наказу та ст.72 Закону України «Про державну службу», в.о. голови Державної служби України з безпеки на транспорті того ж дня винесено наказ за № 2067-к яким позивача відсторонено від виконання посадових обов`язків начальника Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області на час здійснення дисциплінарного провадження. Зазначає, що базовою умовою для застосування такого заходу як відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків є вчинення ним вчинку, який підпадає під ознаки дисциплінарного проступку і рішення про застосування чи незастосування такого заходу приймається суб`єктом призначення за результатами оцінки всіх обставин справи. В той же час, таке рішення повинно бути обґрунтованим і прийнятим виключно за наявності підстав, визначених у частині 2 ст. 72 Закону України «Про державну службу». Вказує, що відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків має бути обґрунтованим і дійсно необхідним. Тобто підставами для відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків є наявність «реальних ризиків» того, що у випадку продовження виконання такою службовою особою своїх посадових обов`язків вона й надалі продовжить вчинення дисциплінарного проступку, що може призвести до людських жертв, заподіяти значну матеріальну чи моральну шкоду фізичним або юридичним особам, державі або територіальній громаді. Зазначає, що в оскаржуваному наказі не викладено обставин, що дають підстави вважати, що у випадку продовження позивачем виконання своїх посадових обов`язків останній може продовжити вчинення дисциплінарного проступку тим самим становити реальну небезпеку інтересам державної служби, чи може перешкоджати здійсненню повного, всебічного та неупередженого службового розслідування. За таких обставин вважає, що наказ № 2067-к від 18.09.2018 року щодо відсторонення позивача від виконання посадових обов`язків є незаконним, таким що грубо порушує його права, як державного службовця, а тому він підлягає скасуванню.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що дисциплінарною комісією у термін з 19.09.2018р. по 19.11.2018р. на виконання підпункту 2 пункту 2 наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 18.09.2018р. № 71-д було проведено відносно позивача службове розслідування. Однак, у провадженні Закарпатського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовною заявою ОСОБА_2 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування наказу, а саме наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 18.10.2018р. № 73-д «Про внесення змін до пункту 2 наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 18.09.2018р. № 71-д», яким було продовжено термін проведення службового розслідування до 19.11.2018р. На час проведення засідання Дисциплінарної комісії з розгляду даної дисциплінарної справи у провадженні відносно начальника Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області Слободянюка С.М. остаточне рішення суду у справі за вказаним вище позовом до Укртрансбезпеки не надійшло. Враховуючи зазначене, вказує, що дисциплінарною комісією 28.02.2019р. під час розгляду матеріалів, зібраних у ході здійснення вказаного дисциплінарного провадження, не було взято до уваги результати проведеного службового розслідування, а саме: висновок за результатами проведення службового розслідування про наявність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності від 19.11.2018р. Зазначає, що дисциплінарною комісією було вжито всіх заходів, передбачених законодавством для проведення у визначені строки службового розслідування та прийняття за його результатами обґрунтованого рішення. Звертає увагу, що строк відсторонення позивача від виконання посадових обов`язків, відповідно до наказу Державної служби України з безпеки на транспорті, обмежений часовими межами здійснення дисциплінарного провадження, що у свою чергу відповідає положенням частини першої статті 72 Закону України «Про державну службу». Вказує, що у частині першій статті 72 Закону зазначено, що «на час здійснення дисциплінарного провадження державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов`язків». Тобто, базовою умовою для застосування такого заходу є вчинення державним службовцем вчинку, який підпадає під ознаки дисциплінарного проступку. Отже, рішення про застосування чи незастосування такого заходу приймається суб`єктом призначення за результатами оцінки всіх обставин справи. Рішення про відсторонення службової особи від виконання посадових обов`язків оформляється відповідним актом суб`єкта призначення. Закон не містить вимог до форми або змісту зазначеного документа. Загалом таке рішення може бути оформлене суб`єктом призначення як окремим пунктом у рішенні про ініціацію службового розслідування, так і в межах окремого рішення про відсторонення відповідної особи від виконання посадових обов`язків. Таким чином, зазначає, що будь-які порушення щодо невідповідності змісту наказу Укртрансбезпеки до діючих норм законодавства відсутні. Виходячи із наведеного, вважає, що Укртрансбезпекою жодним чином не порушено вимоги Закону в частині відсторонення ОСОБА_2 від виконання посадових обов`язків.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засіданні не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 205 КАС України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вищевикладене, враховуючи норми КАС України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 18.09.2018 року № 71-д «Про відкриття дисциплінарного провадження та проведення службового розслідування», на підставі статей 68, 69, 71, 72, 73 Закону України «Про державну службу», Порядку обліку та роботи з дисциплінарними справами затвердженого наказом Національного агентства України з питань державної служби від 03.03.2016 р. № 49, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.03.2016 р. за № 456/28586, у зв`язку із надходженням доповідної записки заступника начальника управління - начальника відділу контролю на автомобільному та міському електричному транспорті Департаменту державного контролю, голови Комісії з проведення перевірки Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області Лисюк A.M. від 23.06.2018р. № 17427/03/18-18 стосовно виконання вимог наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 16.05.2018р. № 451, службової записки в.о. завідувача Сектору оперативного контролю Огерука М.С. від 09.08.2018р. № 22012/13/18-18 та з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку Дисциплінарній комісії було доручено забезпечити здійснення дисциплінарного провадження та сформувати дисциплінарну справу з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для його відкриття, в рамках зазначеного дисциплінарного провадження у термін з 19.09.2018р. по 19.10.2018р. згідно із вимогами частини третьої статті 71 Закону, провести службове розслідування, за результатами якого скласти висновок про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_2 дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності.

На підставі вказаного наказу та ст. 72 Закону України «Про державну службу», в.о. голови Державної служби України з безпеки на транспорті 18.09.2018 року винесено наказ № 2067-к яким позивача відсторонено від виконання посадових обов`язків начальника Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області на час здійснення дисциплінарного провадження.

Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 18.10.2018 року № 73-д внесено зміни до п. 2 наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 18.09.2018 р. № 71-д «Про відкриття дисциплінарного провадження та проведення службового розслідування», замінивши у підпункті 2 слова та цифри «у термін з 19.09.2018 р. по 19.10.2018 р.» словами та цифрами «у термін з 19.09.2018 р. по 19.11.2018 р.»

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, регламентується Законом України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015 р. (далі - Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону, державний службовець зобов`язаний, серед іншого, дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності.

Ч. 1 ст. 64 Закону передбачена дисциплінарна відповідальність державного службовця за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 65 Закону, підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Нормами ст. 69 Закону передбачено, що з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку стосовно державного службовця дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ здійснюється дисциплінарне провадження.

Стаття 72 Закону регулює відносини, пов`язані з відстороненням державних службовців від виконання посадових обов`язків у зв`язку зі здійсненням щодо них дисциплінарних проваджень. Зокрема така визначає час на який державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов`язків та підстави для цього.

Метою вказаної норми закону є надання суб`єкту призначення можливості оперативно (не чекаючи результатів проведення дисциплінарного провадження) та дієво реагувати щодо тих порушників службової дисципліни, які становлять або можуть становити реальну небезпеку інтересам державної служби.

Так, в ч. 1 ст. 72 Закону зазначено, що на час здійснення дисциплінарного провадження державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов`язків.

Із наведеного можна зробити висновок, що базовою умовою для застосування такого заходу як відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків є вчинення ним вчинку, який підпадає під ознаки дисциплінарного проступку і рішення про застосування чи незастосування такого заходу приймається суб`єктом призначення за результатами оцінки всіх обставин справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 Закону невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, що могло призвести або призвело до людських жертв, заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду фізичним або юридичним особам, державі, територіальній громаді, є підставою для відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків. Рішення про відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків приймається відповідно керівником державної служби або суб`єктом призначення.

Вказану норму слід розуміти як рекомендацію законодавця, яка полягає в тому, що під час встановлення зазначеного в ній факту відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків, за загальним правилом, є обґрунтованим і бажаним. Проте таке відсторонення не можна вважати обов`язковим, адже з положень коментованої статті така обов`язковість не випливає.

При цьому, за наявності підстав для відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків, рішення про застосування такого заходу є правом для суб`єкта призначення, а не обов`язком.

Крім цього, суд звертає увагу, що відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків має бути обґрунтованим і дійсно необхідним. Тобто підставами для відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків є наявність реальних ризиків того, що у випадку продовження виконання такою службовою особою своїх посадових обов`язків вона може: продовжити вчинення дисциплінарного проступку; умисно вчинити інше кримінальне, адміністративне чи дисциплінарне правопорушення; заподіяти матеріальну чи моральну шкоду фізичній або юридичній особі, суспільству або державі через необережність; перешкоджати здійсненню повного, всебічного та неупередженого службового розслідування.

«Реальність» зазначених вище ризиків означає, що поведінка державного службовця під час здійснення дисциплінарного провадження, характер і тяжкість вчиненого дисциплінарного проступку та/або інші обставини дають достатні підстави побоюватися реалізації зазначених вище ризиків.

Суд звертає увагу, що відповідачем не доведено реальних ризиків того, що позивач здійснюючи свої посадові обов`язки в період відкритого відносно останнього дисциплінарного провадження продовжить вчинення дисциплінарного проступку, умисно вчинить інше кримінальне, адміністративне чи дисциплінарне правопорушення, буде заподіяно значну матеріальну чи моральну шкоду фізичним або юридичним особам, державі.

Також не доведено і те, що позивач перебуваючи на посаді та виконуючи свої посадові обов`язки, може перешкоджати здійсненню повного, всебічного та неупередженого службового розслідування.

Окрім цього відповідачем не обґрунтовано те, що позивач перебуваючи на посаді та здійснюючи посадові обов`язки може становити небезпеку інтересам державної служби.

Суд не погоджується з відповідачем, що за наявності вчинення державним службовцем вчинку, який підпадає під ознаки дисциплінарного проступку, за відсутності підстав які б вказували, що державний службовець становить або може становити реальну небезпеку інтересам державної служби, слід відсторонити його від виконання посадових обов`язків.

Також, судом встановлено, що в оскаржуваному наказі № 2067-к від 18.09.2018 року не наведено мотивів для його прийняття з посиланням на обставини, що є предметом дисциплінарного провадження та ризики які несе державний службовець перебуваючи на цій посаді.

Закон не містить вимог до форми або змісту зазначеного документа. Загалом, як вже було зазначено, таке рішення може бути оформлене суб`єктом призначення як окремим пунктом у рішення про ініціацію службового розслідування, так і в межах «спеціального» рішення про відсторонення відповідної особи від виконання посадових обов`язків.

Так, суд вважає, що тлумачення вимог статті 72 Закону дозволяє зробити висновок, що у цьому рішенні, має зазначатись:

- стисла інформація про вчинок, який підпадає під ознаки дисциплінарного проступку;

- попередня правова кваліфікація вчиненого із зазначенням відповідного пункту частини другої статті 65 Закону;

- інформація про посаду, яку займає державний службовець, та коло його посадових обов`язків;

- аргументація того, що вчинений дисциплінарний проступок нерозривно пов`язаний із посадовими обов`язками такого державного службовця;

- інформація про те, що стосовно цього державного службовця вже ініційоване, але ще не завершене дисциплінарне провадження за зазначеним фактом;

- виклад обставин, що дають підстави вважати, що у випадку продовження виконання такою службовою особою своїх посадових обов`язків вона може продовжити вчинення дисциплінарного проступку, який став підставою ініціації службового розслідування; умисно вчинити інше кримінальне, адміністративне чи дисциплінарне правопорушення; заподіяти з необережності матеріальну чи моральну шкоду фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі чи перешкоджати здійсненню повного, всебічного та неупередженого службового розслідування;

- опис посадових обов`язків, від яких службова особа відстороняється;

- строк відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків із зазначенням початкової та кінцевої дати дії такого рішення.

В той же час, в оскаржуваному наказі, не наведено належних мотивів та обґрунтувань щодо відсторонення позивача від виконання посадових обов`язків.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування наказу Державної служби України з безпеки на транспорті № 2067-к від 18.09.2018 року про відсторонення позивача від виконання посадових обов`язків.

Суд також звертає увагу, що службове розслідування відносно позивача було завершено 19.11.2018 року, що підтверджується висновком за результатами проведення службового розслідування про наявність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності. від 19.11.2018 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Закону службове розслідування проводиться з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку.

Згідно з ч. 7 ст. 71 Закону в ході службового розслідування особи, які його проводять, мають право: одержувати пояснення від державного службовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб щодо обставин справи; одержувати у підрозділах державного органу чи за запитом в інших органах необхідні документи або їх копії та долучати до матеріалів справи; одержувати консультації відповідних спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування

Частиною 3 ст. 71 Закону визначено, що тривалість службового розслідування не може перевищувати один місяць. За потреби зазначений строк може бути продовжений суб`єктом призначення, але не більш як до двох місяців.

Відповідно до ч. 9 ст. 71 Закону завершальною стадією службового розслідування є складання висновку службового розслідування про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Закону рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймається суб`єктом призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі.

Отже, закінчивши відносно позивача службове розслідування та склавши відповідний висновок комісія повинна була в найкоротший термін сформувати дисциплінарну справу, розглянути її, підготувати та подати суб`єкту призначення відповідні пропозиції (подання).

Однак подання № 163/ДК/19 дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В» Державної служби України з безпеки на транспорті за результатами розгляду дисциплінарної справи позивача було внесено 11 березня 2019 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в даному випадку має місце бездіяльність відповідача, у зв`язку з нездійсненням в розумний строк дій для закінчення відносно позивача дисциплінарного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України: завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України: у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У зв`язку з вищенаведеним, враховуючи правові норми, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовну заяву ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання бездіяльності протиправною, та визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити.

2. Визнати незаконними та протиправними дії відповідача по винесенню наказу № 2067-к від 18.09.2018 року «Про відсторонення ОСОБА_2 від виконання посадових обов`язків».

3. Визнати протиправним та скасувати наказ в.о. голови Державної служби України з безпеки на транспорті Дітківського В. № 2067-к від 18.09.2018 року «Про відсторонення ОСОБА_2 від виконання посадових обов`язків».

4. Визнати протиправною бездіяльність відповідача по нездійсненню своєчасно всіх дій необхідних для закінчення дисциплінарного провадження відносно ОСОБА_2 після складання висновку службового розслідування від 19.11.2018р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

СуддяД.В. Іванчулинець