Рішення № 83643403, 15.08.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 серпня 2019 р. Справа № 120/2012/19-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук Максим Петрович,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області

про: визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та просить суд :

- визнати протиправними дії Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не виплати ОСОБА_1 поновленої 23.02.2018 року пенсії за період з 01.10.2015 року, в розмірі боргу 37148, 15 грн.

- зобов`язати Гайсинське об`єднане управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести виплату ОСОБА_1 поновленої 23.02.2018 року пенсії за період з 01.10.2015 року, в розмірі боргу 37148, 15 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, про те, що він є внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку в Гайсинському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Вінницької області, як отримувач пенсії за віком, до 31.09.2015 року отримував пенсію, проте починаючи з 01.10.2015 року по 31.03.2017 року Пенсійним фондом припинено нарахування та виплату пенсії. З вказаними обставинами позивач не погоджується, через що звернувся до суду та просить стягнути заборгованість.

Ухвалою суду від 25.07.2019 року про відкриття провадження у справі відповідачу встановлений строк для надання відзиву на позов.

Як свідчать матеріали справи, ухвалу відповідач отримав 01.08.2019 року, однак відзив на адресу суду від Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області не надходив.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 АБ.

Позивач перебуває на обліку, як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 16.03.2015 року № 501000285 та від 24.04.2017 року №0000186836.

З 01.10.2015 рік виплата пенсії позивачу припинена (вказана обставина підтверджується наявними матеріалами в справі).

ОСОБА_1 19.06.2018 року звернувся до управління Пенсійного фонду із заявою про надання інформації про розмір нарахованих та отриманих ним пенсійних виплат за період з 01.01.2015 року по день фактичного звернення.

Управління Пенсійного фонду листом від 03.07.2018 року повідомив ОСОБА_1 , що пенсія поновлена. Невиплачена пенсія обліковується в управлінні та буде виплачена на умовах окремого порядку.

Позивач 22.10.2018 року звернувся до управління Пенсійного фонду із заявою щодо проведення виплати пенсії за не виплачений період, однак відповідач відмовив ОСОБА_1 .

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року №137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Частиною 3 ст. 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 зазначеного Закону передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до п. 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Тобто, положення цього Закону є пріоритетними в питаннях виплати пенсій.

Частиною 1 ст. 49 Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом."Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Таким чином, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Доказів прийняття відповідного рішення про припинення виплати позивачу пенсії відповідачем до суду не надано.

Верховний Суд у постанові від 22.03.2018 (справа №243/6391/17) за результатом розгляду аналогічного спору (припинення виплати пенсії особі, яка перемістилась з району проведення антитерористичної операції) дійшов висновку, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття Пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Судом встановлено, що рішення про припинення виплати позивачу пенсії з підстав, визначених ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідачем не приймалось.

З огляду на викладене, виплата пенсії позивачу протиправно припинена без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав. При цьому, слід підкреслити пріоритетність застосування положень ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зазначені доводи відповідачу у листі-відповіді щодо застосування норм постанов Кабінету Міністрів України є безпідставними, тоді як право особи на виплату пенсійних виплат не може бути поставлено в залежність від наявності такого порядку, в силу норм прямої дії ст.ст.19, 22, 46 Конституції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Рішенням у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення).

Отже, припиняючи виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об`єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Суд також зауважує, що відповідно до ст.46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми не отриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Вирішуючи даний спір, суд враховує, що Закон України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування", крім прав та обов`язків, передбачено систему гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення за рахунок коштів Пенсійного фонду України. У зв`язку з чим суд дійшов висновку, що звернення позивача із вимогою про виплату нарахованої та не виплаченої пенсії за період з 01.10.2015 року по 31.03.2017 року, яка мала бути призначена, нарахована та виплачена ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст.7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_2 ) до Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (вул. Волонтерів, 17, м. Гайсин, Вінницька область, ЄДРПОУ 41247177) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не виплати ОСОБА_1 поновленої 23.02.2018 року пенсії за період з 01.10.2015 року, в розмірі боргу 37148, 15 грн.

Зобов`язати Гайсинське об`єднане управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести виплату ОСОБА_1 поновленої 23.02.2018 року пенсії за період з 01.10.2015 року, в розмірі 37148,15 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_2 ) 768,40 грн. судових витрат пов`язаних із сплатою судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Гайсинського об`єднаного управління Пенсійного фонду Вінницької області (вул. Волонтерів, 17, м. Гайсин, Вінницька область, ЄДРПОУ 41247177).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Альчук Максим Петрович