Рішення № 8364290, 15.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 44/69415.12.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Вертикаль”

До           Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково –виробниче підприємство “Зварелектро - Постач”

про стягнення 7789,86 грн.

Суддя Чеберяк П.П.

Представники:

від позивача           Горобець І.А. (довіреність б/н від 25.04.2007 р.) від відповідача           не з’явився Рішення прийняте 15.12.2009 p., оскільки в судовому засіданні 30.11.2009 р. розгляд справи відкладався в порядку ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 15 грудня 2009 року, згідно з вимогами статті 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товарисво з обмеженою відповідальністю “Компанія Вертикаль” (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Науково –виробниче підприємство “Зварелектро - Постач” (далі –відповідач) 7789,86 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.11.2009 року порушено провадження та призначено розгляд справи на 30.11.2009 року.

Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті заявленого позову, підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві №266 від 23.10.2009 р., та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з’явився, відзиву на позов не надав. Про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з усною домовленість 18.12.2008 р. позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято проволоку ВР-1 (4 мм) вартістю 7182,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 0-4176 від 18.12.2008 р. та довіреністю від 18.12.2008 р. серії НБИ № 553323.

Згідно з усною домовленість 16.02.2009 р. позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято проволоку ВР-1 (4 мм) вартістю 5314,40 грн., що підтверджується видатковою накладною № 0-207 від 16.02.2008 р. та довіреністю від 16.02.2008 р. серії НБИ № 553328.

Відповідачем було частково оплачено за поставлений товар у розмірі 7090,15грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 2 ст. 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання правових наслідків.

Усно можуть вчинятись правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ст. 206 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті частини 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, між позивачем та відповідачем було укладено договір у спрощеній формі шляхом прийняття до виконання усного замовлення відповідача.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов’язків.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Вищезазначене також кореспондується із ст. 526 Цивільного кодексу України де встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства планування, договору, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

11.09.2009 р. позивачем відповідачу була направлена вимога № 224 про сплату суми заборгованості, яка була отримана відповідачем 18.09.2009 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді.

Суд приходить до висновку, що строк оплати відповідачем поставленого за накладними товару настав 25.09.2009 р.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Таким чином, станом на день подання позовної заяви у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 5406,25 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов’язання.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, пеня підлягає стягненню, якщо її розмір встановлений за згодою сторін, зокрема договором.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у роз’ясненнях №02-5/293 від 29.04.1994 р., відповідно до п. 2.1. яких якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, пеня стягненню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами не досягнуто згоди щодо розміру пені, яка підлягає сплаті за порушення умов договору в частині прострочення платежів.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 2221,43 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, з урахуванням настання строку оплати відповідача за поставлений йому товар, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 16,89 грн.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про часткову обґрунтованість вимог позивача, а також те, що відповідач в установленому порядку обставин, повідомлених позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов визнається частково обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.

          Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у сумі 71,01грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 164,30 грн. підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 205, 206, 525, 526, 530, 610 –612, 625, 626, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 181, 193, 230 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Науково –виробниче підприємство “Зварелектро - Постач” (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд.6, код ЄДРПОУ 34424367) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Вертикаль” (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, буд. 1, код ЄДРПОУ 32919911) 5658 (п’ять тисяч шістсот п’ятдесят вісім) грн. 45 коп., з яких 5406 (п’ять тисяч чотириста шість) грн. 25 коп. основного боргу, 16 (шістнадцять) грн. 89 коп. трьох процентів річних, 71 (сімдесят одна) грн. 01 коп. державного мита та 164 (сто шістдесят чотири) грн. 30 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового розгляду справи.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.          Видати наказ.

Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття.

Суддя П.П.Чеберяк

Дата підписання рішення 25.12.09 р.