Вирок № 83640022, 14.08.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/11639/19

1-кп/755/1266/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" серпня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Старовойтової С.М.,

при секретарі Гончаренку П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12015100040014879 від 29 вересня 2015 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Баранівка Баранівського району Житомирської області, українки, громадянки України, з вищою освітою, незаміжньої, непрацюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Форманюк В.В.,

представника потерпілого Галкіна С.А.,

захисника Тесленка І.С.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в:

28.09.2015 року приблизно о 17 годині 40 хвилин ОСОБА_1 зайшла до магазину ТОВ «Bershka Україна», який розташований в ТРЦ «Скаймол» по пр. Ватутіна, 2-т в м. Києві, де з торгівельної вітрини взяла жіноче взуття червоного кольору, в цей час у неї виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення жіночого взуття, вартістю 1199 гривень, яке належить ТОВ «Bershka Україна».

Здійснюючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , переконавшись, що сторонні особи за її злочинними діями не спостерігають, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення, поклала жіноче взуття, вартістю 1199 гривень, яке належить ТОВ «Bershka Україна» в свою сумку і направилася до виходу з магазину ТОВ «Bershka Україна».

Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , не розрахувавшись за жіноче взуття, вийшла через сигнальні рамки з приміщення магазину ТОВ «Bershka Україна», тобто виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочинного умислу до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі, так як останню на виході з приміщення магазину за сигнальними рамками затримала охорона ТРЦ «Скаймол».

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнала в повному обсязі, щиро розкаялася та пояснила, що дійсно 28.09.2015 року приблизно о 17 годині 40 хвилин вона була в магазині ТОВ «Bershka Україна», який розташований в ТРЦ «Скаймол» по пр. Ватутіна, 2-т в м. Києві, де з торгівельної вітрини взяла жіноче взуття червоного кольору та поклала в свою сумку і не розрахувавшись вийшла через сигнальні рамки магазину, після чого була затримана працівниками охорони магазину.

Таким чином, показання ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності її позиції.

Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_1 в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачена, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутність сумніву щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам кримінального провадження положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювались.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченої ОСОБА_1 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачену, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

На підставі викладеного, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 , суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочину середньої тяжкості, особу обвинуваченої, яка незаміжня, офіційно на території України не працює, раніше не судима, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, а також враховує її вік та стан здоров`я.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченої, згідно ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а тому суд вважає за доцільне призначити їй покарання в межах санкції ч.1 ст.185 КК України у виді штрафу.

В порядку ст.100 КПК України підлягає вирішенню питання речових доказів.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати не понесені.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день постановлення вироку становить 1 700 гривень.

Речовий доказ у справі, а саме: жіноче взуття, артикул 6068/031/021/37, що передані на зберігання представнику потерпілого, - повернути потерпілому.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасникам кримінального провадження роз`яснюється право ознайомитись із журналом судового засідання.

Суддя: