Ухвала суду № 83639582, 26.07.2019, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/7222/19

Провадження №1-кс/752/7498/19

У Х В А Л А

іменем України

26.07.2019 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва Шевченко Т.М. з участю секретаря Веселовської А.В. та слідчого Городскова М.І., розглянувши клопотання, внесеного в рамках кримінального провадження № 12019100000000340 від 28.03.2019 року старшим слідчим в ОВС СУ ГУ НП в м. Києві Городсковим М.І., погоджене прокурором відділу прокуратури м. Києва Ігнатюк І.В., про арешт майна, -

в с т а н о в и в:

25 липня 2019 року старший слідчий в ОВС СУ ГУ НП в м. Києві Городсков М.І. за погодженням з прокурором відділу прокуратури м. Києва Ігнатюк І.В. звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, зокрема грошових коштів у сумі 11 000 доларів США, вилученого 23.07.2019 року за адресою: м. Бориспіль Київської області, вул. Мечникова, 50.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що у провадженні слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ НП в м. Києві знаходяться матеріали кримінального провадження № 12019100000000340 від 28.03.2019 року за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.5 ст. 191, ч. 2 ст. 357 КК України.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 24 червня 2019 року надано дозвіл на проведення обшуку за місцем фактичного мешкання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , з метою виявлення та фіксації відомостей про кримінальне правопорушення, документування та здобуття доказів кримінально-протиправної діяльності, а саме з метою виявлення договорів оренди земельних ділянок сільсько-господарського призначення, печатки ТОВ «УБА-Агросвіт» ЄРДПОУ 34248426, бухгалтерських документів щодо постачання, списання паливо-мастильної продукції ТОВ «УБА-Агросвіт» ЄРДПОУ 34248426, чорнових записів, комп`ютерної техніки, які містять факти скоєння останньою зазначених кримінальних правопорушень, пластикових банківських карток, а також інші предмети і документи, які можуть бути використані у якості доказів причетності до вказаної вище протиправної діяльності та які мають значення для розслідування даного кримінального провадження.

23.07.2019 р. на підставі вказаної ухвали слідчого судді проведено обшук за вказаною адресою, в ході якого виявлено та вилучено грошові кошти у сумі 11 000 доларів США, дозвіл на вилучення яких слідчим суддею не надавався.

З метою збереження речових доказів, а також запобігання можливості їх приховування, знищення або відчуження, слідчий просить накласти арешт на вказані грошові кошти.

Дослідивши матеріали, додані до клопотання, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, відділом розслідування особливо важливих злочинів СУ ГУ Національної поліції у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019100000000340 від 28.03.2019 р. за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191,ч. 2 ст. 357 КК України.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину і достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчий у кримінальному провадженні, звертаючись до суду із клопотанням про арешт майна зазначив, що метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів.

Згідно зі ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Виходячи з положень наведених норм права, майно, яке, на переконання органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, прокурора.

Згідно з ч. 3 ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови.

Аналізуючи наведені вимоги закону, суд переконаний, що висновок органу досудового розслідування щодо відповідності майна тим чи іншим ознакам ст. 98 КПК України може бути зроблений лише в тексті постанови, яка має відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, зокрема, містити мотиви прийнятого рішення.

Відсутність постанови про визнання майна речовим доказом, як окремого процесуального документу, який фіксує висновок слідчого про набуття майном статусу речового доказу та мотиви, з яких він дійшов такої думки, позбавляє слідчого суддю можливості провести аналіз та зробити висновок про відповідність цього майна положенням ст. 98 КПК України та наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою його збереження як речового доказу, оскільки слідчий суддя не наділений правом самостійного визначення підстав, передбачених ст. 98 КПК України, та має здійснювати контроль правильності прийнятого слідчим рішення.

Наведені слідчим, прокурором у клопотанні про арешт майна підстави, у зв`язку з якими майно відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, не може бути визнано достатнім для висновку, що це майно є речовим доказом, оскільки, згідно з положеннями ст. 171 КПК України, викладені у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, доданими до клопотання, тоді як саме клопотання не є доказом будь-яких обставин.

Таким чином, слідчий, прокурор, який вважає за потрібне звернутись до слідчого судді з клопотанням про арешт майна з метою забезпечити збереження його як речового доказу, першочергово мав би визнати майно, на яке він просить накласти арешт, речовим доказом у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанови, в якій зазначити підстави для визнання майна речовим доказом з огляду на положення ст. 98 КПК України, однак таких дій вчинено не було з огляду на відсутність у доданих до клопотання матеріалах постанови про визнання майна речовим доказом.

Хоча дане кримінальне провадження здійснюється за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КПК України, що слідчий не довів існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, який може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

За таких підстав, в задоволенні клопотання слідчого необхідно відмовити.

Керуючись статтями 131, 132, 167, 170-173, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -

у х в а л и в:

Відмовити в задоволенні клопотання, внесеного в рамках кримінального провадження № 12019100000000340 від 28.03.2019 року старшим слідчим в ОВС СУ ГУ НП в м. Києві Городсковим М.І., погоджене прокурором відділу прокуратури м. Києва Ігнатюк І.В., про арешт майна.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя