Ухвала суду № 83633756, 14.08.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

14.08.2019 Справа №607/18164/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2019 року м.Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Черніцька І.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської обласної ради про визнання незаконними та скасування розпорядження голови Тернопільської обласної ради Овчарука В.В. від 05 червня 2019 року за №123 та рішення конкурсної комісії з проведення конкурсу від 24 липня 2019 року,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Тернопільської обласної ради про визнання незаконними та скасування розпорядження голови Тернопільської обласної ради Овчарука В.В. від 05 червня 2019 року за №123 «Про припинення трудових відносин з ОСОБА_1 » і рішення конкурсної комісії з проведення конкурсу на заміщення вакантної посади генерального директора (головного лікаря) Комунального некомерційного підприємства «Тернопільський обласний центр служби крові» Тернопільської обласної ради від 24 липня 2019 року.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що з 1987 року працює на посаді головного лікаря спочатку Тернопільської обласної станції переливання крові, а в подальшому Тернопільського обласного центру служби крові по безстроковому трудовому договору.

Рішенням Тернопільської обласної ради за №1251 від 06.11.2018 року «Про перетворення Тернопільського обласного центру служби крові в комунальне некомерційне підприємство «Тернопільський обласний центр служби крові» ТОР проводилась реорганізація центру служби крові. На початку липня 2019 року йому стало відомо, що 05 червня 2019 року розпорядженням за №123 голови Тернопільської обласної ради із ним припинено трудові відносини і звільнено його з посади головного лікаря.

Цим же розпорядженням у п. 2 його призначено з 06 червня 2019 року виконуючим обов`язки на посаді генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Тернопільський обласний центр служби крові» ТОР. На момент винесення оскаржуваного розпорядження вказаної установи не існувало, будь-які записи в реєстрі відсутні. У трудову книжку будь-які запини не вносились. Більше того, будь-якого скорочення чисельності або штату працівників під реорганізації не було. відтак, вважає оскаржуване розпорядження незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, 27 червня 2019 року головою Тернопільської обласної ради винесено розпорядження про утворення конкурсної комісії з проведення конкурсу на заміщення вакантної посади генерального директора. Рішенням конкурсної комісії від 24 липня 2019 року переможцем конкурсу на заміщення вакантної посади визначено Вінницького ОСОБА_2 . Згідно вимог діючого законодавства рішення конкурсної комісії приймається шляхом відкритого поіменного голосування.

Однак, оскаржуване рішення конкурсної комісії приймалось шляхом таємного голосування. Посилаючись на наведене, просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 05 серпня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

13 серпня 2019 року позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони голові Тернопільської обласної ради укладати контракти з будь-якою особою щодо посади генерального директора комунального некомерційного підприємства «Тернопільський обласний центр служби крові» Тернопільської обласної ради до вирішення спору, що розглядається у суді.

В обґрунтування заяви позивач вказує, що на розгляді у суді перебуває цивільна справа про визнання незаконними та скасування розпорядження голови Тернопільської обласної ради Овчарука В.В. від 05 червня 2019 року за №123 щодо його звільнення з посади головного лікаря та рішення конкурсної комісії з проведення конкурсу від 24 липня 2019 року на зайняття даної посади

Відповідно до рішення конкурсної комісії від 24 липня 2019 року, яке ним оскаржується, переможцем конкурсу на заміщення вакантної посади генерального директора (головного лікаря) КНП «Тернопільський обласний центр служби крові» ТОР визначено Вінницького Я. ОСОБА_3 . Відповідно відповідач збирається укласти з ним контракт. Так як предметом спору є оскарження рішення конкурсної комісії від 24 липня 2019 року та його скасування, вважає, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду.

Посилаючись на наведене, просить задовольнити заяву про забезпечення позову.

Суд, розглянувши заяву та матеріали позову, вважає, що заява позивача про забезпечення позову не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України та є необґрунтованою, виходячи із наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч. 1.2 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (далі постанова Пленуму № 9), розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, у п. 9 даної Постанови Верховний Суд зазначає, що клопотання про забезпечення позову повинно бути вмотивованим і обґрунтованим доказами наявності реальних загроз чи утруднень майбутнього виконання рішення суду, співмірністю заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, їх відповідність предмету позовної вимоги, відсутністю порушень прав третіх осіб заходами забезпечення позову.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Висновок суду про необхідність вжиття заходів забезпечення позову не може грунтуватися на припущеннях позивача .

Встановлено, що у заяві позивачем не наведено жодних доказів того, що відповідач буде ухилятись від виконання можливого рішення суду чи створювати обставини, які б утрудняли чи унеможливлювали його виконання та без вжиття заходів забезпечення позову захист прав та інтересів позивача стане неможливим.

Позивачем не обґрунтовано необхідності забезпечення позову та необхідності застосування саме такого заходу забезпечення позову, який просить застосувати заявник.

У заяві про забезпечення позову не доведено та документально не підтверджено існування обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також не наведено жодних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів.

Сама лише думка позивача з приводу ускладнення в майбутньому виконання рішення суду не може бути визнана судом достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову у спірних правовідносинах, оскільки є суб`єктивним судженням позивача, без зазначення існуючої очевидної небезпеки заподіяння шкоди позивачу.

Згідно роз`яснень викладених у п.п.4,5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи, та врахуванню підлягають інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, а також заходи забезпечення позову не повинні бути втручанням у внутрішню діяльність господарських товариств.

Суд звертає увагу на те, що у разі можливого задоволення рішенням суду позовних вимог позивача реалізація трудових прав ОСОБА_1 не буде ускладнена наявністю на посаді іншого працівника.

Положеннями ЦПК передбачено порядок виконання рішення суду про поновлення на роботі, яке в силу вимог ст. 430 ЦПК підлягає до негайного виконання. Рішення суду про поновлення працівника на роботі вважається виконаним у день видання наказу про поновлення на роботі.

Крім того, в супереч вимогам п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову відсутні пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, які встановленні ст. 154 ЦПК України, котрі є імперативною умовою змісту заяви про забезпечення позову та прийняття судом цієї заяви до розгляду.

Зазначення позивачем про відсутність необхідності зустрічного забезпечення позову не звільняє заявника від імперативно встановленого процесуальним законом обов`язку внесення пропозицій щодо зустрічного забезпечення; при цьому його (зустрічного забезпечення) доцільність застосовувати чи ні, є прерогативою суду, котрий вирішує заяву забезпечення позову.

В силу вимог ст.154 ЦПК суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:

1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або

2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Позивачем не долучено до заяви доказів на підтвердження відсутності підстав, передбачених ст. 154 ЦПК України, для застосування зустрічного забезпечення.

Згідно з вимогами ч. 9 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 цього Кодексу повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини, суд вважає, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 ЦПК, а тому її слід повернути заявнику.

Заявник не позбавлений можливості, усунувши вказані недоліки заяви про забезпечення позову, повторно звернутися до суду.

Керуючись ст.ст. 151-154, 261, 352-355 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської обласної ради про визнання незаконними та скасування розпорядження голови Тернопільської обласної ради Овчарука В.В. від 05 червня 2019 року за №123 та рішення конкурсної комісії з проведення конкурсу від 24 липня 2019 року повернути заявнику.

Роз`яснити, що заявник не позбавлений можливості, усунувши вказані недоліки заяви про забезпечення позову, повторно звернутися до суду.

Ухвала набирає законної сили з дня її підписання суддею, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом 15 днів з дня складення повного тексу судового рішення.

Якщо ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повна ухвала суду складена 14 серпня 2019 року.

Суддя