Ухвала суду № 83630757, 13.08.2019, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

13.08.2019

ЄУН №389/1737/19

Провадження №2-з/389/4/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2019 року м.Знам`янка

Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Ткаченка Б.Б.

за участю секретаря судового засідання Баланюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам`янка Кіровоградської області заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за його позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми внаслідок невиконання умов договору,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення грошової суми внаслідок невиконання умов договору від 25.10.2018 в сумі 86550 грн. 96 коп. Ухвалою суду від 13.08.2019 провадження у даній справі відкрито.

Одночасно з пред`явленням позову до суду позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль марки «Ford Courier», 1996 року випуску, дата реєстрації 25.10.2016, об`єм двигуна 1800, а також накладення арешту на все рухоме майно, яке належить відповідачу.

Вимоги заявника обґрунтовані тим, що між ним та ОСОБА_2 25.10.2018 укладений договір про співпрацю №2510, предметом якого є домовленість учасників про ведення спільного бізнесу з виведенням його на прибутковий рівень та наступним заснуванням товариства з обмеженою відповідальністю з дольовою участю кожної зі сторін по 50%. Відповідно до умов договору він передав відповідачу гроші у розмірі 85000 грн. на розвиток спільного бізнесу у вигляді більярдного клубу, а саме на придбання обладнання. Однак, відповідачем були порушені умови зазначеного Договору, що є наслідком повернення отриманих від нього коштів у розмірі 85000 грн., як визначено умовами п.7.2 вказаного Договору. На початку травня 2019 року відповідачу направлена вимога щодо повернення грошових коштів, однак останній ухиляється від виконання умов Договору та суму заборгованості повертати відмовляється. Враховуючи наведене позивач вважає, що вказані обставини можуть призвести до ухилення відповідача від виконання рішення суду, що у майбутньому може зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.153 ЦПК України заява розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову та матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

З матеріалів справи судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір з приводу невиконання відповідачем зобов`язання за договором про співпрацю №2510 від 25.10.2018, згідно з яким позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 85000 грн. на розвиток спільного бізнесу. Предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача коштів у розмірі 86550 грн. 96 коп. внаслідок невиконання останнім умов зазначеного Договору.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій зі сторони відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення вимог позивача.

Згідно зі ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що відповідач ухиляється від виконання договору про співпрацю №2510 від 25.10.2018. При цьому, заявляючи вимогу про вжиття заходів забезпечення позову заявником у заяві належним чином не обґрунтовано обрання такого виду забезпечення позову як накладення арешту на рухоме майно, мотивуючи лише тим, що такий вид забезпечення позову слід застосувати оскільки відповідач відмовляється повертати суму заборгованості, не зазначено доказів на підтвердження заявлених вимог про забезпечення позову.

Також у заяві про забезпечення позову належно не обгрунтовано яким чином невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити у майбутньому виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про накладення арешту на все рухоме майно відповідача, проте не зазначено перелік майна, його приналежність саме відповідачу з наданням відповідних доказів, тощо. Право власності відповідача на автомобіль марки «Ford Courier», 1996 року випуску не підтверджено належними доказами, додану до заяви копія витягу з реєстру МВС України суд не приймає до уваги з тих підстав, що вона не засвідчена у встановленому порядку.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Отже, при обранні заходів забезпечення позову, слід враховувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача.

Також, згідно з ч.3 ст.15 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відтак суд вважає, що заявлення вимог щодо невизначеного кола майна, відсутність вартості цього майна, позбавляє можливості встановити співмірність заявлених позовних вимог до заходів забезпечення позову, які просить застосувати позивач.

Враховуючи мету процесуального інституту забезпечення позову, а саме забезпечення реального виконання рішення суду в майбутньому, а також необхідності суворого дотримання процесуальних прав всіх учасників процесу, суд звертає увагу на те, що, звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач у заяві повинен не лише навести, але й довести наявність необхідних підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача про необхідність вжиття заходів забезпечення позову необґрунтованими та приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Керуючись ст.ст.149-153, 260 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за його позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми внаслідок невиконання умов договору відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області Б.Б. Ткаченко