Рішення № 83630598, 13.08.2019, Таращанський районний суд Київської області

Справа № 379/607/19

2-а/379/13/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2019 року Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого: судді Зінкіна В.І.,

за участю секретаря судового засідання: Різник Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тараща справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Семашка Олександра Геннадійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Департамент патрульної поліції про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 06.04.2019 серія НК № 535007,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, просить скасувати постанову від 06.04.2019 серія НК № 535007 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену інспектором УПП у Львівській області ДПП за ч. 1 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 255 грн, а провадження у справі закрити з підстав відсутності складу адміністративного правопорушення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 06.04.2019 року він рухався на транспортному засобі Hyundai Santafe д.н.з. НОМЕР_1 з м.Києва по автодорозі Київ-Чоп в правій смузі руху зі швидкістю близько 50 км/год. Незадовго до зупинки його транспортного засобу інспектором, він наздогнав вантажний автомобіль. Через кілька кілометрів рухаючись за вантажним автомобілем із швидкістю близько 50 км/год він був зупинений Інспектором УПП у Львівській обл. ДПП ОСОБА_2 , який звинуватив його у порушенні 12.4 ПДР а саме перевищення граничнодопустимої швидкості руху, та наклав на нього адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. З даною постовою він не згоден, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, а постанова від 06.04.2019 року серія НК № 535007 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення є незаконною та підлягає скасуванню. Після мої зупинки Інспектором, він запитав про причину зупинки, на що інспектор зазначив, що він порушив вимогу знаку «Початок населеного пункту» рухаючись із швидкістю 92 км/год на ділянці дороги де дозволено 50 км/год, чим порушив п.п. 12.4 ПДР перевищивши дозволену швидкість на 42 км/год і попросив його документи. Він відразу надав документи. Однак в якому саме населеному пункті це сталося йому не повідомили. Він сказав, що його швидкість не перевищувала 50 км на год, та керуючись ст. 251 КУпАП, попросив інспектора ознайомити його з доказами, та зазначив що він понад 2 км рухався зі швидкістю, яка являлась дозволеною на даному відрізку дороги. Інспектор відповів, що дійсно його швидкість вони заміряли «за поворотом», оскільки прилад trucam має можливість вимірювати швидкість на великих відстанях. На його зауваження інспектору, що він рухався в потоці і невідомо чию саме швидкість виміряв прилад, інспектор відповів, вимірювання не залежить від кількості авто на дорозі та він як поліцейський на власний розсуд обирає авто з потоку для вимірювання швидкості. На його прохання ознайомити з доказами, інспектор відправив його до своєї напарниці біля службового авто, яка й здійснювала замір швидкості. Поліцейська показала відеозапис, на якому було видно автомобіль, схожий на його автомобіль, але так як номерних знаків він не розгледів, то не впевнений, що то був саме його автомобіль, крім того на відео було видно ще декілька автомобілів, які рухались разом з автомобілем, схожим на його автомобіль в одному потоці на незначних відстанях один від одного. На його питання яким чином можна впевнено сказати що виміряна швидкість саме мого авто, вона відповіла що це не її компетенція оцінювати докази. Однак зазначає, що жодних цифр, чи даних схожих на показник швидкості він не побачив. Більше відеозапис йому не надавався, незважаючи на те, що він не встиг належним чином ознайомитись з доказом. Звертає увагу суду на та, що він також попросив надати йому документи, що підтверджують відповідність даного приладу trucam нормам та законодавству України. На що інспектор відреагував, пішов спочатку до одного службового автомобіля, довго щось шукав, потім пішов до іншого і повернувся до нього, тримаючи в руках якийсь документ. Він показав мені цей документ, але вказав пальцем тільки на термін дії і відразу забрав цей документ. Він встиг прочитати тільки назву «Сертифікат». Ні назви приладу, ні серійного номеру приладу, на який даний сертифікат видавався він не побачив. Інспектор дуже поспішав і на всі його зауваження щодо того, що мені не зрозумілі ні докази, ні обставини справи ні мої права, він зазначив повторно, що він (позивач) має на місці оплатити штраф 255 гривень, тому що в противному випадку штраф відразу подвоюється. Так як він знаходився далеко від дому і тривалий час перебував в дорозі, він не бажав сперечатися з інспектором і запропонував йому розглянути це питання в суді. Інспектор ще раз запропонував підписати постанову і сплатити штраф на місці, але він не погодився і сказав, що буде оспорювати його дії в судовому порядку. Вважає, що відповідачем в порушення вимог ст. 251 КУпАП протокол не складався, а постанова не містить даних, передбачених ст. 283 КУпАП.

Ухвалою суду від 17.05.2019 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ відповідно до ст. 286 КАС України з повідомленням учасників справи, призначено судове засідання. Крім того, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Департамент патрульної поліції.

13.06.2019 на електронну адресу Таращанського районного суду Київської області надійшло повідомлення від ОСОБА_3 (електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в темі якого зазначено: «Відзив на позовну заяву у справі № 379/607/19 з додатками». При відкритті вкладення до повідомлення, для подальшої передачі копій документів головуючому судді в справі, було встановлено, що зазначений відзив на позовну заяву з додатками у вкладені відсутній, наявна лише сканкопія свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/13785 від 17.12.2019. Дане підтверджується актом від 13.06.2019.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору у встановлений судом строк пояснень щодо позову не подав.

Позивач та його представник адвокат Кривошеєв М.Ю. в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належно, проте представник позивач подав заяву про проведення розгляду справи без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач двічі 27.05.2019 та 13.08.2019 в судові засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належно, про причини неявки суд не повідомив, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департаменту патрульної поліції двічі 27.05.2019 та 13.08.2019 в судові засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належно, про причини неявки суд не повідомив.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 4 ст. 229 КАС України, судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Отже, згідно Конституції та Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський, під час виконання своїх службових обов`язків, зобов`язаний діяти виключно на підставі у порядку у межах повноважень та у спосіб визначений Конституцією України, Законами України, зокрема КУпАП, іншими нормативно-правовими актами, що регламентують діяльність поліції.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно постанови серії НК № 535007 від 06.04.2019 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, 06.04.2019 о 09 год 35 хв ОСОБА_1 на автодорозі М06 Київ-Чоп 558 км, рухався автомобілем HYUNDAI SANTAFE н.з. НОМЕР_1 зі швидкістю 92 км/год в населеному пункті, чим порушив п. 12.4 ПДР. Швидкість руху вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості руху TRUCAM LTI 20/20 № ТС000674. Своїми діями ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Даною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, застосування уповноваженим на те органом і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетентності, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується не всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи у їх сукупності.

Відповідно до ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскаржувана постанова серії НК № 535007 від 06.04.2019 не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому цим Кодексом порядку. Вказана постанова не підтверджена жодними доказами вчинення позивачем згаданого адміністративного порушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, в тому числі які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов`язків або встановленні обґрунтованості будь якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Юридична природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до відповідальності.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на відсутність доказів на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем будь-яких достовірних доказів на підтвердження тверджень, вказаних у оскаржуваній постанові суду не надано, суд приходить до висновку про недоведеність складу адміністративного правопорушення в діях позивача, а отже рішення відповідача слід вважати необґрунтованим.

Відповідно до ч. 3. ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, оскаржувана постанова серії НК № 535007 від 06.04.2019 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Керуючись ст.ст. 77, 229, 242, 244, 245, 246, 255, 286, 272 КАС України, ст.ст. 7, 9, 122, 245, 251, 280, 283 КУпАП, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Постанову інспектора Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Семашка Олександра Геннадійовича по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 535007 від 06.04.2019, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 гривень за адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП - скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу VІІ Перехідних положень КАС України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Таращанський районний суд Київської області.

ГоловуючийВ. І. Зінкін