Рішення № 83629752, 08.08.2019, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/4726/18

Провадження № 2/456/527/2019

РІШЕННЯ

іменем України

/заочне/

08 серпня 2019 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Бучківської В. Л. ,

при секретарі Березіній Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий цивільну справу за позовом Підприємства житлово-комунального господарства Моршинської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,

в с т а н о в и в :

Представник підприємства житлово-комунального господарства Моршинської міської ради звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на користь ПЖКГ Моршинської міської ради заборгованість в розмірі 13074, 86 грн. за надані послуги з водопостачання і водовідведення та судові витрати в розмірі 176, 20 грн. та 1720, 00 грн. Свої вимоги мотивує тим, що відповідачі по справі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , тому фактично користуються житлово-комунальними послугами. У 2015 р. вони звертались до суду з вимогою про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги. 19.11.2015 Стрийським міськрайонним судом Львівської області у справі №456/3246/15-ц винесено рішення про стягнення з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПЖКГ 4 845, 94 грн. за надані послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій та 6 904, 45 грн. за надані послуги з водопостачання та водовідведення, яке перебувало на виконанні у Стрийському ВДВС та виконано. Однак, заборгованість продовжує рости, оскільки поточне місячне нарахування відповідачами не погашається, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед ПЖКГ за надані відповідачам послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 13 074, 86 грн.

В судове засідання представник позивача Войтків Р.І. не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи. 08.08.2019 подав на адресу суду заяву, в якій просить справу розглянути без його участі, не заперечує проти прийняття заочного рішення.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча були належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи рекомендованим листом з повідомленням та оголошенням на сайті «Судова влада». Зокрема, рекомендоване повідомлення про розгляд справи на 04.02.2019 та 11.03.2019 на ім`я ОСОБА_1 повернулось на адресу суду з відміткою про особисте вручення конверта адресату; рекомендовані повідомлення про розгляд справи на 08.04.2019 на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 повернулись на адресу суду з відміткою «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення» та «за закінченням терміну зберігання»; рекомендовані повідомлення про розгляд справи на 08.05.2019 на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 повернулись на адресу суду з відміткою «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення» та «за незапитом»; рекомендовані повідомлення про розгляду справ на 11.06.2019 на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 повернулись на адресу суду з відміткою «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення» та «за закінченням терміну зберігання»; рекомендовані повідомлення про розгляд справи на 08.08.2019 на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 повернулись на адресу суду з відміткою «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення», рекомендоване повідомлення про розгляд справи на 08.08.2019 та ім`я ОСОБА_1 повернулось на адресу суду з відміткою про особисте вручення конверта адресату.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, зважаючи на те, що судом були застосовані всі можливі заходи, передбачені законом, для забезпечення доказів у справі і їх витребуванні, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2 ст.77, ч.2 ст. 78, ч.1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.6 ст. 81, ч.1 ст. 89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Моршинської міської ради №3927 від 16.11.2018, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 /а.с. 8/.

Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 11.06.2016 скасовано рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25.07.2014. Позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 задоволено. Витребувано на їхню користь у спільну часткову власність по ј частці кожному квартиру АДРЕСА_1 від добросовісного набувача ОСОБА_7 , набутої за договором дарування від 07.05.2009, посвідченого державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У.Т., реєстровий №1981, за яким ОСОБА_8 подарував, а ОСОБА_7 прийняв у дар кв. АДРЕСА_1 /а.с. 42-44/.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, кв. АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 /а.с. 39-40/.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19.11.2015 позов ПЖКГ Моршинської міської ради задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ПЖКГ Моршинської міської ради 4 845, 94 грн. за надані послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій та 6 904, 45 грн. за надані послуги з водопостачання та водовідведення /а.с.38/.

Рішенням виконавчого комітету Моршинської міської ради №67 від 01.07.2015 встановлено тарифи на послуги водопостачання та водовідведення, що надаються ПЖКГ Моршинської міської ради /а.с. 10/; рішенням виконавчого комітету Моршинської міської ради №39 від 25.03.2016 встановлено скориговані в частині цін на електроенергію, витрат на оплату праці та податкових платежів тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення, що на даються ПЖКГ Моршинської міської ради /а.с. 11/; рішенням виконавчого комітету Моршинської міської ради №122 від 28.08.2017 встановлено ПЖКГ Моршинської міської ради розмір тарифу за надану послугу з централізованого водопостачання та водовідведення /а.с. 12/ та рішенням виконавчого комітету Моршинської міської ради №35 від 14.03.2018 встановлено ПЖКГ Моршинської міської ради скориговані тарифи за надану послугу централізованого водопостачання та водовідведення /а.с. 13/.

Відповідно до ухвали судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Гули Л.В. від 05.11.2018 відмовлено у видачі судового наказу за заявою ПЖКГ Моршинської міської ради про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг з ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 /а.с. 6/.

Відповідно до довідки про стан заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення мешканців за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 01.07.2015 по 01.11.2018 нарахована та не оплачена заборгованість мешканців за адресою: АДРЕСА_1 перед ПЖКГ Моршинської міської ради за надані послуги з водопостачання та водовідведення складає 13 074, 86 грн. /а.с. 9/.

Вирішуючи позовні вимоги Підприємства житлово-комунального господарства Моршинської міської ради, судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

Згідно статті 162 ЖК України власники (споживачі) повинні щомісячно здійснювати оплату за отримані комунальні послуги у строки встановлені договором або законом. Плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.

Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Як вбачається зі змісту статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону, споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно частини шостої статті 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач має право звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодувати завдані збитки майну, що перебуває у нього на балансі.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в разі, коли жиле приміщення належить особі на праві власності, то учасником правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо такого приміщення є саме така особа.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Наведена позиція відображена в постанові Верховного суду від 01.08.2019 по справі №520/5498/13-ц.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11.03.2019 у справі №456/4726/18 проведено заміну неналежних відповідачів належними - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 /а.с. 62/.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є співвласниками кв. АДРЕСА_1 , відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за вказаною адресою, а тому є споживачами послуг, які надає ПЖКГ Моршинської міської ради та не виконує зобов`язань перед позивачем щодо оплати наданих послуг, що призвело до виникнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 13 074, 86 грн.

Так, за змістом статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Судами встановлено, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на відповідача за первісним позовом, як боржника у зобов`язанні, покладено цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, а кредитор має право вимагати сплату грошей за надані послуги (частина перша статті 509 ЦК України).

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Окремо слід звернути увагу на те, що ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є співвласниками кв. АДРЕСА_1 .

На підставі вищенаведеного, враховуючи той факт, що відповідачі є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 , не виконують зобов`язань перед позивачем щодо оплати наданих послуг, що призвело до виникнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 13 074, 86 грн., а тому суд приходить до переконливого висновку, що з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слід стягнути на користь Підприємства житлово-комунального господарства Моршинської міської ради заборгованість, в рівних частинах з кожного відповідача.

Крім того, звертаючись до суду з позовом, позивач просить стягнути з відповідачів на користь ПЖКГ Моршинської міської ради судовий збір за подання заяви про видачу судового наказу в розмірі 176, 20 грн. та судовий збір за подання вказаного позову в розмірі 1 720, 00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Закон України «Про судовий збір» передбачає вичерпний перелік підстав повернення судового збору.

Суд приходить до висновку, що з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слід стягнути на користь Підприємства житлово-комунального господарства Моршинської міської ради судовий збір за подання позову до суду в розмірі 1 720, 00 грн., по 430, 00 грн. з кожного відповідача, а в частині стягнення судового збору за подання заяви про видачу судового наказу слід відмовити, оскільки ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Гули Л.В. від 05.11.2018 ПЖКГ Моршинської міської ради відмовлено у видачі судового наказу.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов Підприємства житлово-комунального господарства Моршинської міської ради задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Підприємства житлово-комунального господарства Моршинської міської ради заборгованість з водопостачання та водовідведення на р/р НОМЕР_1 ПАТ КБ «Приватбанк» МФО 325321, ЗКПО 31475513, свід. ПДВ 100035346, ід. под. №314755113117, по 3 268 /три тисячі двісті шістдесят вісім/ грн. 71 коп. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Підприємства житлово-комунального господарства Моршинської міської ради судовий збір в розмірі 1 720 /одна тисяча сімсот двадцять/ грн., по 430 /чотириста тридцять/ грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя В. Л. Бучківська

Повний текст судового рішення

виготовлено 08.08.2019