Рішення № 83629608, 14.08.2019, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/8478/15-а

пр.№ 2-а/464/36/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.08.2019 року м. Львів

Сихівський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Рудакова І. П.,

за участю секретаря судового засідання Захарчук О. Ю.,

справа № 464/8478/15-а,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 з`явилась,

відповідач Львівська міська рада,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування ухвал,

за участю представників учасників справи: представник позивача ОСОБА_3 , представник відповідача ОСОБА_4 , представник третьої особи ОСОБА_5 Т. М. - з`явились,

в с т а н о в и в:

позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача в якому просить: визнати протиправною та скасувати ухвалу сесії Львівської міської ради від 21.05.2015 р. № 4735 «Про відмову ОСОБА_1 у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1 »; визнати протиправною і скасувати ухвалу сесії Львівської міської ради від 14.07.2015 р. № 4980 «Про погодження ОСОБА_2 місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 ».

В обґрунтування позову покликається на те, що ухвалою сесії ЛМР від 21.05.2015 р. № 4735 їй відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) та передачі земельної ділянки площею 0,1156 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ) в оренду. Частиною 13 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормально-правових актів. Оскільки, в ухвалі сесії ЛМР від 21.05.2015 р. № 4735 не вказано в чому полягає невідповідність поданої на розгляд сесії документації вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, вважає, відмову безпідставною. Згідно висновку відділу Держземагенства у м. Львові від 19.11.2013 р. № 40/01-14/5966 технічна документація із землеустрою відповідає нормативно-технічним документам та вказаним висновком їй було погоджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для надання в оренду. Вказаною ділянкою вона користується із 1 березня 2012 року, оскільки успадкувала будинок АДРЕСА_1 , а тому вважає ухвалу сесії Львівської міської ради від 21.05.2015 р. № 4735 протиправною та просить таку скасувати. Крім того, ухвалою сесії Львівської міської ради від 14.07.2015 р. № 4980 ОСОБА_2 погоджено місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 кадастровий номер НОМЕР_2 , надано згоду на поділ земельної ділянки за сказаною адресою. Вважає, що вказана ухвала порушує її прав, з огляду на наступне. ОСОБА_2 володіє земельною ділянкою по АДРЕСА_2 , площею 0.0585 га, кадастровий номер НОМЕР_3 , на якій розташований належний йому будинок. Земельна ділянка площею 0.1156 га ( НОМЕР_1 ), не належить до АДРЕСА_2 і не є у власності чи користуванні ОСОБА_2 , а відтак, йому не може бути надано право поділу вказаної ділянки. Крім того, згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ - 4600871212013 земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_1 належить до комунальної власності і зареєстрована за адресою м. Львів, вул. Бережанська, 4, а не АДРЕСА_2 , як вказано в ухвалі сесії ЛМР від 14.07.2015р. №4980. Просить позов задовольнити.

Представником відповідача подано відзив, який містить заперечення на позов, додаткові пояснення, у яких зазначає наступне. Позивачем жодним чином не обґрунтовано порушення її прав ухвалою сесії Львівської міської ради від 14.07.2015 р. № 4980 «Про погодження ОСОБА_2 місяця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 », оскільки її земельна ділянка не накладається на земельну ділянку, яка має бути передана ОСОБА_2 , а тому не порушує права позивача. Така земельна ділянка на даний час перебуває у приватній власності третьої особи. Ухвала від 21.05.2015 р. № 4735 також відповідає вимогам законодавства та позивачці підставно відмовлено у затвердженні технічної документації, оскільки нею було подано на розгляд технічну документацію із землеустрою, що не відповідала вимогам законодавства. Зокрема, підставою виготовлення такої документації стала та ж ухвала Львівської міської ради, яка була підставою виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, яка передавалась ОСОБА_1 у власність та була затверджена ухвалою Львівської міської ради №2822 від 24.10.2013р. Разом із тим, дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо ( відновлення) меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) та передачі спірної земельної ділянки позивачка не отримувала. Спірна ухвала сесії від 21.05.2015 № 4735 містить посилання на норми права на підставі яких було позивачу було відмовлено, зокрема у зв`язку із недотриманням порядку надання затвердження технічної документації. Вважає позов безпідставним та просить відмовити у його задоволенні.

Третьою особою подано пояснення на позов, у яким зазначено наступні аргументи. Спірна ухвала суду від 14.07.2015 вичерпала свою дію, у зв`язку із її реалізацією, а тому провадження у цій частині необхідно закрити, оскільки відсутні підстави для розгляду справи у порядку адміністративного судочинства.

17 жовтня 2017 року на адресу суду надійшла справа № 464/8478/15-а із Вищого адміністративного суду України на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв`язку із скасуванням постанови Сихівського районного суду м. Львова від 11 березня 2016 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року.

В подальшому справа призначена до судового розгляду, у якому судові засідання відкладались неодноразово з поважних причин.

У судовому засіданні сторона позивача позов підтримала повністю та просить такий задовольнити з підстав викладених у заявах по суті.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позову з підстав викладених у відзиві та додаткових поясненних. Просить у такому відмовити.

У судовому засіданні представник третьої особи заперечив проти позову повністю.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов наступного.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 11 березня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування ухвал відмовлено. Судове рішення залишено без змін ухвалою суду апеляційної інстанції від 01 грудня 2016 року. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 05 жовтня 2017 року судові рішення першої і апеляційної інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції /Том 2, арк. спр. 38-41/.

Як вбачається із свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.05.1999 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Львівської державної нотаріальної контори, спадкоємцем майна, а саме житлового будинку разом із господарськими будівлями, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 1200 кв.м. після смерті ОСОБА_6 є її сестра ОСОБА_7 .

Суд установив, ухвалою Львівської міської ради № 1796 від 20.09.2012 року позивачці було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку по АДРЕСА_1 . На підставі вказаної ухвали позивачкою виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_4 . Ухвалою Львівської міської ради № 2822 від 24.10.2013 р. ОСОБА_1 затверджено технічну документацію щодо встановлення меж земельних ділянок на місцевості та передано у власність земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_4 , площею 1 000 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно із Архівним витягом від 09.11.2011 року № Г-1332 з рішення № 683 Виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящих, за будинковолодінням АДРЕСА_1 закріплено земельну ділянку, що підлягає вилученню із загальної площі користування і включенню в міськземфонд у розмірі 1890,00.

Таким чином, виходячи із вищевикладеного ухвала Львівської міської ради № 1796 від 20.09.2012 року вичерпала свою дію фактом її виконання, а саме розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на земельну ділянку для оформлення права власності на таку та затвердження такої документації ухвалою Львівської міської ради № 2822. Аналогічна правова позиція суду узгоджується із позицією викладеною у Рішенні №7-рп/2009 Конституційного Суду України, а саме: ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, які вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

Відтак, суд приймає аргументи сторони відповідача із цього питання, адже знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.

Попри те, позивачкою в подальшому було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою оформлення права оренди земельної ділянки на підставі тієї ж ухвали Львівської міської ради №1796 від 20.09.2012р.

Ухвалою Львівської міської ради від 21.05.2015 р. № 4735 позивачці було відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі земельної ділянки площею 0,1156 га (кадастровий номер НОМЕР_2 ) на АДРЕСА_1 в оренду терміном на 10 років для обслуговування індивідуального житлового будинку за рахунок земель житлової та громадської забудови. Підставою для відмови зазначено загальні і спеціальні норми права, що містяться у ст. ст. 12 , 93, 120, 123, 124, 134 Земельного кодексу України та регулюються спірні правовідносини. Будь-якого чіткого вказання норми права не зазначено.

Спеціальною нормою, яка регулює спірні правовідносини, що виникли між сторонами відносно оскарження ухвали відповідача від 21 травня 2015 року № 4735 визначений у статті 123 Земельного кодексу України (порядок надання земельних ділянок державної і комунальної власності у користування), зокрема пунктом 13 цієї статті підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Аналогічного висновку дійшов суд касаційної інстанції в ухвалі від 05 жовтня 2017 року, зазначивши, що в ухвалі сесії Львівської міської ради від 21 травня 2015 року № 4735 не вказано у чму полягає невідповідність поданої на розгляд сесії документації вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Таким чином, посилання сторони відповідача у судовому засіданні та письмових заявах по суті на невідповідність проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки поданого позивачкою вимогам частин 3 (надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки) та 4 (проект землеустрою погоджуються у порядку встановленому законом) цієї статті, що не знайшло свого відображення в оскаржувані ухвалі.

При цьому, суд не установив, а сторона відповідача не довела правомірність прийняття оскаржуваної ухвали доказами у відповідності до ст. ст. 73-77 КАС України.

Отже, суд приходить переконання, що відповідач при прийнятті спірної ухвали від 21 травня 2015 року не зазначив чіткої підстави, яка стало обставиною для відмови у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відведення) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) та надання земельної ділянки, а тому суд прийшов висновку, що спірна ухвала є протиправною, не відповідає вимогам закону, а відтак таку необхідно скасувати.

Щодо частини позовних вимог про визнання протиправною та скасувати ухвалу сесії Львівської міської ради від 14 липня 2015 року № 4980, суд прийшов наступного.

Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України до повноважень місцевих рад відноситься розпорядження землями територіальних громад передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього кодексу.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Суд установив, ухвалою Львівської міської ради від 14.07.2015 р. № 4980 ОСОБА_2 погоджено місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 .

Таким чином, Львівська міська рада як власник земельної ділянки на АДРЕСА_2 в межах своїх повноважень правомірно погодила місце розташування земельної ділянки та надала дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 ОСОБА_2 .

В подальшому третьою особою реалізовано своє право, шляхом виготовлення такого проекту землеустрою тим самим вичерпавши дію спірною ухвали, подальшого його затвердження відповідачем та здійснення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку / Том 2, арк. спр. 94, 03/.

Відтак, надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою, його затвердження та подальша державна реєстрація такого права, жодним чином не порушує права позивача.

Враховуючи наведене вище, суд прийшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково, визнавши протиправною та скасувавши ухвалу відповідача від 21 травня 2015 року № 4735, а частині позову щодо скасування ухвали від 14 липня 2015 року № 4980 відмовити.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до ч. ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати позивача компенсувати за рахунок бюджетних асигнувань Львівської міської ради відповідно до пропорційна задавлених позовних вимог, що становить у розмірі 243,60 грн.

Керуючись ст. ст. 9, 13, 72-77, 242-244, 246, 255, 271, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування ухвал - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати ухвалу сесії Львівської міської ради від 21 травня 2015 року № 4735 «Про відмову ОСОБА_1 у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1 ».

В решті частини позову про визнання протиправною та скасування ухвали сесії Львівської міської ради від 21 травня 2015 року № 4980 «Про погодження гр. ОСОБА_2 місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 » - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 243,60 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , серія та номер паспорта НОМЕР_6 ;

відповідач Львівська міська рада - місцезнаходження - місто Львів, площа Ринок, будинок № 1, код ЄДРПОУ 04055896;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , місце проживання - АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 14 серпня 2019 року.

Суддя І. П. Рудаков