Рішення № 8362903, 11.03.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.03.2010                                                                                                     Справа № 16/5

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю „Свалява - Міськбуд”, с. Голубине, Свалявський район

до відповідача колективного підприємства „Волівчик”, смт. Воловець

про                     стягнення суми 1724,34 грн.

                                                             Суддя О.В. Васьковський

Представники:

від позивача – Чундак М.В. (дов. від 09.12.09 №168)

від відповідача –Мишанич І.Ф. –юрист (дов. від 04.02.10)

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю „Свалява - Міськбуд”, с. Голубине, Свалявський район (далі –позивач) звернулося з позовом до колективного підприємства „Волівчик”, смт. Воловець (далі –відповідач) про стягнення суми 1724,34 грн., в т.ч. 1540,00 грн. основного боргу, 26,95 грн. трьох процентів річних, 75,46 грн. індексу інфляції та 81,93 грн. пені.

Позивач просить задоволити позов, мотивуючи тим, що відповідач не розрахувався за поставлений йому матеріал покрівельний для верхніх шарів згідно усного договору купівлі-продажу на підставі видаткової накладної №1-00000002 від 01.06.09 на суму 1540,00 грн., внаслідок чого у відповідача виникла та рахується прострочена заборгованість. У зв’язку з простроченням відповідачем оплати за поставлений товар позивач нарахував відповідачу пеню, три проценти річних та індекс інфляції.

Відповідач не заперечив проти позовних вимог.

Рішення проголошено у відповідності до ч.2 ст.85 ГПК України. Повний текст рішення оформлено у відповідності до ст. 84 ГПК України та підписано 16.03.10.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі видаткової накладної №1-00000002 від 01.06.09 позивач передав, а відповідач прийняв матеріали покрівельні для верхніх шарів на суму 1540,00 грн., у т.ч. 256,67 грн. ПДВ.

Даючи юридичну оцінку діям сторін щодо передачі матеріальних цінностей, можна зробити висновок, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач, який виступив продавцем, свої зобов’язання виконав та передав відповідачу, який виступає покупцем, товар –матеріали покрівельні для верхніх шарів.

Позивач вказує, що за усною домовленістю між ним та відповідачем, останній повинен був провести оплату відразу після поставки безготівковим розрахунком на розрахунковий рахунок товариства.

Однак, як стверджує позивач, відповідач свої зобов’язання щодо оплати за поставлений товар не виконав, внаслідок чого у нього виникла та рахується прострочена заборгованість. Невиконання обов’язку провести оплату за товар відповідач не заперечив. За період розгляду справи сторони провели звірку розрахунків за період з 01.06.09 по 01.12.10, за результатами якої складено акт, де вказано, що залишок заборгованості відповідача станом на 01.02.10 становить 1540,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. У ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

          Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За прострочення відповідачем оплати за отриманий товар, позивач нарахував відповідачу пеню за весь час прострочки, яка згідно розрахунку становить 81,93 грн.

Однак, встановлено, що письмового договору між сторонами укладено не було, таким чином сторонами не було забезпечено виконання зобов’язання у вигляді пені, яка повинна сплачуватися у випадку прострочки платежу і не погоджено її розмір. Отже, у спірному випадку у позивача відсутнє право для нарахування відповідачу пені за прострочення платежу та подання позову про її стягнення.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволені вимог позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 81,93 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов’язання по сплаті за поставлений товар позивач нарахував відповідачу три проценти річних, що згідно розрахунку позивача становить 26,95 грн., а також розрахував суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що згідно розрахунку становить 1615,46 грн.. Сума індексу інфляції становить 75,46 грн. (1615,46 грн. - 1540,00 грн.).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

                    З огляду на викладене, підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача суми 1540,00 грн. основного боргу, 26,95 грн. трьох процентів річних, 75,46 грн. індексу інфляції.

Позовні вимоги позивачем належним чином обґрунтовані та доведені відповідно з вимогами ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Згідно з ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у сумі 97,15 грн. державного мита та 224,78 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 15, 32, 33, 34, 43, 49, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задоволити частково.

                    Стягнути з колективного підприємства „Волівчик” (Закарпатська область, смт. Воловець, вул. Шевченка, 24, код 35104655) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Свалява - Міськбуд” (Закарпатська область, Свалявський район, с. Голубине, 192, код 33000657):

                    - суму 1642, 41 грн., в т.ч. 1540,00 грн. основного боргу, 26,95 грн. трьох процентів річних, 75,46 грн. індексу інфляції;

- суму 97,15 грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 224,78 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов’язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                             О.В. Васьковський

Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.03.10.