Вирок № 83628060, 14.08.2019, Приазовський районний суд Запорізької області

справа № 325/1997/18

провадження № 1-кп/325/20/2019

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2019 року Приазовський районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Пантилус О.П., за участю секретаря судового засідання Гажевої І.І., прокурора Широкова М.О., потерпілого ОСОБА_1 , представника потерпілої особи і цивільного позивача ОСОБА_2 - адвоката Алексеєнка В.П., обвинуваченої ОСОБА_3 , її захисника - адвоката Шутак Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12018080330000370 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Запоріжжі, є громадянином України, із середньою спеціальною освітою, одружена, має одну неповнолітню дитину, працює перукарем в перукарні « Пудра », зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 07 серпня 2018 року приблизно о 16 годині 00 хвилин керувала автомобілем «РЕUGЕОТ 405» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухалась по дорозі із с.Новокостянтинівки в бік дороги зі сполученням смт. Приазовське - с.Приморський Посад Приазовського району Запорізької області.

На перехресті нерівнозначних доріг водій ОСОБА_3. , рухаючись по другорядній дорозі, не виконала вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», маючи технічну можливість уникнути зіткнення, не дала дорогу автомобілю ВАЗ 210934-20 реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі з боку смт. Приазовське в напрямку с. Приморський Посад, та наближався до даного перехрещення проїзних частин, внаслідок чого допустила з ним зіткнення.

В результаті зіткнення водію ОСОБА_1 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження.

Своїми діями ОСОБА_3 порушила п. 16.11, розділ 33 (дорожній знак 2.1 «Дати дорогу») Правил дорожнього руху України, згідно з якими: п.16.11. «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.», розділ 33 «Дорожні знаки», п. 2.1 «Дати дорогу» «Водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під`їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі. Вказані порушення знаходяться в прямому причинному зв`язку з подією ДТП та її наслідками.

Враховуючи викладені обставини, діяння обвинуваченої необхідно кваліфікувати за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 визнала повністю вину у вчиненні цього злочину, пояснила, що дійсно вона при вказаних обставинах рухалась на автомобілі по вказаній дорозі із села Новокостянтинівка Приазовського району Запорізької області. Перед поворотом ліворуч на головну дорогу увімкнула лівий поворот, повністю зупинилася, побачила, що зліва рухається автомобіль, але розраховувала, що встигне повернути, але не встигла і допустила зіткнення із автомобілем потерпілого. Після зіткнення чоловік вийшов з автомобіля надавати допомогу, а вона про подію повідомила по телефону в поліцію та лікарню. В цей же день повідомила страхову компанію «Юнівес» про настання страхового випадку. Має 2 роки водійського стажу. Вину визнає повністю, просить вибачення у потерпілого. Зазначила, що на лікування потерпілого сплатила 13000 гривень. Заявлений потерпілим позов визнає частково, так як вважає надмірним заявлений розмір моральної шкоди. Позов ОСОБА_2 не визнає, так як той не є потерпілим у цій справі.

Крім визнання своєї вини обвинуваченою, її вина підтверджується показами потерпілого та письмовими доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що їхав по вказаній дорозі в напрямку села Приморський Посад Приазовського району Запорізької області. Побачив приблизно метрів за 700, що на другорядній дорозі справа стоїть автомобіль. При наближенні до цього повороту, приблизно на відстані за 5 метрів від нього автомобіль під керуванням обвинуваченої «вискочив» на головну дорогу, так швидко, що він не встиг навіть загальмувати. Він, щоб уникнути зіткнення зробив маневр повороту руля вліво, але зіткнувся з автомобілем обвинуваченої. В його автомобілі знаходились пасажири - двоє неповнолітніх дітей, ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , який також зазнав тілесних ушкоджень внаслідок ДТП. Був притягнений до адміністративної відповідальності, постанову суду не оскаржував. Він має стаж керування автомобілем 22 роки. Знаходився на лікуванні в обласній лікарні, 3 тижні - в реанімаційному відділенні, йому була зроблена хірургічна операція на ребрах, проходив МРТ в Мелітопольській лікарні у зв`язку з отриманим тілесним ушкодженням голови. Після лікування знаходився в лежачому стані, тільки через місяць після лікарні почав ходити. Весь час відчував фізичну біль та й зараз страждає від головних болів. Просить повністю задовольнити позовні вимоги, так як поніс затрати на лікування та йому завдана значна моральна шкода, яка полягає у фізичних болях та стражданнях від отриманих тілесних ушкоджень, був порушений його звичайний спосіб життя та роботи.

Із досліджених письмових доказів встановлені такі обставини.

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 07.08.2018 з доданими схемою і фототаблицею зафіксовані обставини події кримінального правопорушення, а саме характеристики проїзної частини головної та другорядної дороги, координати місця зіткнення, наявність дорожнього знаку 2.1. ПДР України з боку села Новокостянтинівка, по дорозі де рухалась ОСОБА_3. , інші відомості щодо розташування транспортних засобів та їх пошкоджень.

Згідно інформації КУ «Приазовська центральна лікарня» ОСОБА_1 був доставлений в приймальне відділення лікарні з місця ДТП 07.08.2018 за проведеним аналізом крові на стан сп`яніння, етанол відсутній (результат токсилогічного дослідження № 73).

За висновком № 19-103 від 05.09.2018 судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження технічного стану автомобіля ВАЗ-210934-20, на момент проведення експертного дослідження робоча гальмівна система, рульове управління та ходова частина знаходяться у працездатному стані.

Згідно висновку № 19-102 від 07.09.2018 судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження технічного стану автомобіля «РЕUGЕОТ 405» на момент проведення експертного дослідження робоча гальмівна система знаходиться у працездатному стані, а рульове управління та ходова частина - в непрацездатному стані і відмови виникли в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до висновку судової медичної експертизи № 283 від 02.10.2018 у ОСОБА_2 були виявлені тілесні ушкодження: рана верхньої губи (викликала необхідність хірургічного лікування), яка кваліфікується як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний (понад 6, але не більше 21 дня) розлад здоров`я; рана та садна голови - легкі. Клінічний діагноз - забій головного мозку не враховувався, як непідтверджений. Дані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів або при ударах об такі предмети, можливо у пасажира легкового автомобіля в умовах ДТП 07.08.2018.

Згідно висновку судової медичної експертизи № 284 від 09.11.2018 у ОСОБА_1 були виявлені тілесні ушкодження: - черепно-мозкова травма, зокрема уламковий перелом великого крила лівої клиновидної кістки зі зміщенням уламків, кісток - тяжкі, небезпечні для життя; - ушкодження грудної клітки, зокрема переломи 2,3 ребер справа, 1-6 ребер зліва, забій легенів, з розвитком двостороннього гемотораксу та двосторонньої бульозної емфіземи легенів, без загрозливих життю явищ, - середньої тяжкості, що спричинили за собою тривале (більше 21 дня) розлад здоров`я; - рани колінних суглобів - ЛЕГКІ, що спричинили короткочасний (понад 6, але не більше 21 дня) розлад здоров`я. Дані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів або при ударах об такі предмети, можливо у водія легкового автомобіля в умовах ДТП 07.08.2018 за викладених обставин. Діагнози - закритий перелом тіла грудини, закрита травма живота, контузія органів черевної порожнини не враховувалися, як не підтверджені об`єктивними даними у медичній документації.

Із висновків судових інженерно-транспортних експертиз за експертною спеціальністю «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» № 19-123 від 17.10.2018 і № 19-147 від 23.11.2018 встановлено, що в розглянутій дорожній ситуації водій автомобіля «РЕUGЕОТ 405» ОСОБА_3. повинна була діяти відповідно до вимог п.16.11 та розділу 33 (дорожній знак 2.1. «Дати дорогу») Правил дорожнього руху України, що при певних умовах швидкості обох автомобілів знаходиться в причинному зв`язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди.

Вказана обставина визнана обвинуваченою в судовому засіданні і не заперечується.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_9 підтвердив правильність висновків проведеної ним експертизи № 19-147, з висновками якої погодився потерпілий ОСОБА_1 , відмовившись від раніше заявленого клопотання про доручення працівникам поліції проведення слідчого експерименту із залученням учасників ДТП для встановлення додаткових вихідних даних про відстань та час руху автомобілів до місця зіткнення.

Згідно висновків останніх вказаних експертиз встановлено, що дії водія автомобіля ВАЗ-210934-20 ОСОБА_1 не відповідають вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України і знаходяться в причинному зв`язку з пригодою.

Вказані в обвинуваченні обставини дорожньо-транспортної пригоди також підтверджуються дослідженими в судовому засіданні протоколами додаткового огляду від 17.09.2018, слідчих експериментів: від 17.11.2018 - за участю свідка ОСОБА_10 , від 12.11.2018 - за участю потерпілого ОСОБА_1 і свідка ОСОБА_8 ; від 17.09.2018 - за участю потерпілого ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 і свідка ОСОБА_8 за даними всіх протоколів і доданих до них схем зіткнення автомобілів відбулося на зустрічній смузі проїжджої частини дороги відносно до руху автомобіля ВАЗ-210934-20.

ОСОБА_3. під час вчинення ДТП не знаходилась в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду від 07.08.2018.

За протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 379422 від 20.11.2018 ОСОБА_1 , рухаючись 07.08.2018 на автомобілі ВАЗ 210934-20 реєстраційний номер НОМЕР_2 на ділянці автодороги Приазовське - Приморський Посад порушив п.12.3 Правил дорожнього руху, що згідно з висновком експерта знаходиться в причинному зв`язку із ДТП - зіткнення з автомобілем «РЕUGЕОТ 405» реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Згідно постанови Якимівського районного суду Запорізької області у справі № 330/2665/18, винесеної 06 березня 2019 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст..124 КУпАП закрите, у зв`язку зі спливом строку притягнення до адміністративної відповідальності, що не є реабілітуючою підставою.

Проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази, які узгоджуються між собою, суд приходить до переконання, що вони є достовірними і свідчать про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_3 , яка повністю визнала свою винуватість та не заперечує обставини вчинення кримінального правопорушення, що викладені в обвинувальному акті.

При призначенні покарання обвинуваченій суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує дані про її особистість, ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, які б обтяжували покарання, інші обставини кримінального правопорушення.

Суд приймає до уваги ступень тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким та за формою вини необережним.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, наявність у обвинуваченої неповнолітньої дитини ( ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Вивчивши матеріали кримінального провадження, які характеризують обвинувачену та висновок органу пробації, судом встановлено, що ОСОБА_3. за місцем проживання характеризується виключно з позитивної сторони, одружена та має неповнолітню дитину, працює перукарем, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, до кримінальної відповідальності не притягувалася, частково відшкодувала збитки потерпілого за лікування, що підтверджується його розписками та ним не заперечується.

За висновком досудової доповіді, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченої, її спосіб життя, відсутність історії правопорушень, а також низьку ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення або обмеження волі можливе та не становить високої небезпеки для суспільства, при цьому доцільним покладення на обвинувачену обов`язків відповідно до ст..76 КК України.

Зважаючи на вказані обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, обставини вчинення тяжкого необережного злочину, наявність в діях потерпілого невідповідності вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху, враховуючи позитивну характеристику обвинуваченої і її ставлення до вчиненого (щире каяття), враховуючи висловлену думку щодо покарання прокурором і потерпілим та його представником, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення нових злочинів призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.286 КК України, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Враховуючи тяжкість необережного злочину, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, наведені вище обставини вчинення злочину та обставини, що пом`якшують покарання, а також поведінку винуватої під час досудового розслідування та розгляду справи у суді (незмінне визнання винуватості у вчиненні злочину), висновок органу пробації, суд вважає, що виправлення і перевиховання обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства і з цих підстав приходить до висновку про можливість звільнення неповнолітнього ОСОБА_3 від покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України, поклавши при цьому на неї обов`язки передбачені ст.76 КК України.

Враховуючи викладені обставини покарання у вигляді позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробування та покладенням обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України, буде відповідати меті, визначеній у ст. 50 КК України та у відповідності до ст.65 КК України буде достатнім для виправлення засудженої і запобігання вчинення нею нових злочинів.

Підстав для обрання обвинуваченій запобіжного заходу до набрання вироком законної сили немає, відповідних клопотань до суду не надійшло.

ОСОБА_1 пред`явив цивільний позов, в якому з урахуванням уточнення, просив: 1) стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Юнівес» матеріальну шкоду в сумі 17370,33 грн.; 2) стягнути з ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 1000 грн. та моральну шкоду в сумі 100000,00 грн.; 3) стягнути з відповідачів пропорційно задоволеним вимогам витрати, пов`язані із наданням правової допомоги в сумі 8000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що заявлена сума матеріальної шкоди спричинена винними діями обвинуваченої, і складається з витрат на лікування та на послуги евакуатора в сумі 1200 грн. Сума моральної шкоди обґрунтована завданням тяжких тілесних ушкоджень, тривалим лікуванням, яке продовжується і на даний час, порушенням нормального способу життя, і перенесеними моральними стражданнями.

ОСОБА_2 пред`явив цивільний позов, в якому з урахуванням уточнення, просив: 1) стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Юнівес» матеріальну шкоду в сумі 5525,28 грн.; 2) стягнути з ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 1000 грн. та моральну шкоду в сумі 10000,00 грн.; 3) стягнути з відповідачів пропорційно задоволеним вимогам витрати, пов`язані із наданням правової допомоги в сумі 4000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що заявлена сума матеріальної шкоди спричинена винними діями обвинуваченої, і складається з витрати на лікування в сумі 5525,28 грн. Сума моральної шкоди обґрунтована завданням йому тілесних ушкоджень, лікуванням, фізичним болем і порушенням нормального способу життя.

Пред`являючи позови до страхової компанії в частині відшкодування матеріальної шкоди, позивачі посилались на те, що між власником транспортного засобу та ПАТ «Страхова компанія «Юнівес» було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, і тому саме страхова компанія повинна виплатити їм суму страхового відшкодування в частині матеріальних збитків, за виключенням франшизи 1000 грн. Відповідно, різницю в розмірі франшизи 1000 грн. позивачі просили стягнути з обвинуваченої.

У судовому засіданні потерпілий, представник потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_2 - адвокат Алексеєнко В.П. підтримали цивільні позови з наведених в них підставах.

ПАТ «Страхова компанія «Юнівес» цивільні позови не визнала, зазначивши у відзивах, що відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», потерпілі не подавали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заяв про страхове відшкодування. Пред`явлення позову є передчасним, оскільки до набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_3 не можна вважати, що в неї виникла цивільно-правова відповідальність. Страхова компанія не заподіювала шкоди позивачам і не порушувала їх прав. Витрати на лікування відшкодовуються за умови, що вони підтверджені документально закладом охорони здоров`я, натомість страхова виплата не пов`язана з висунутим обвинуваченням і має розглядатись окремо за правилами цивільного судочинства.

Обвинувачена визнала позов потерпілого ОСОБА_1 в частині матеріальної шкоди 1000 грн. - повністю, моральної - частково із-за відсутності в неї такої суми для відшкодування. Також, вказала, що моральна шкода повинна бути відшкодована з урахуванням як її вини, так і вини водія ОСОБА_1 .

Позов ОСОБА_2 сторона захисту не визнає, вважає, що вказана особа не є потерпілим саме від кримінального правопорушення та наявність завданої йому моральної шкоди не доведена.

Відповідно до вимог частини першої статті 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

На підставі ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого.

Статтею 61 КПК України передбачено, що цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди. Права та обов`язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду. Цивільний позивач має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для потерпілого, в частині, що стосуються цивільного позову.

З урахуванням цього, суд вважає, що поняття «потерпілий» не завжди є тотожним «цивільному позивачу», яким може виступати будь-яка особа, якій завдано шкоди кримінальним правопорушенням. Відповідно, ОСОБА_2 має статус цивільного позивача з моменту пред`явлення ним позову.

Проте, згідно зі ст. 62 КПК України, цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

Слід зазначити, що відповідальність, яка випливає із закону є відмінною від відповідальності на підставі цивільно-правового договору. Так, випадками «відповідальності в силу закону», зокрема є положення ст.ст. 1178-1184 ЦК України про відповідальність батьків (опікунів чи піклувальників) за шкоду, завдану неповнолітніми, малолітніми чи недієздатними особами, відповідальність підприємства за завдання шкоди його працівником під час виконання обов`язків (ст. 1172 ЦК), тощо.

Водночас, як свідчить зміст статей 979-999 ЦК України, статей 1, 6, 10 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відносини обов`язкового страхування передбачають укладення договору, яким визначаються умови страхування, і тому відповідальність страховика виникає не в силу закону, а на підставі укладеного договору.

Крім того, як роз`яснено у п. 72 постанови Великої палати ВС від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Таким чином, для стягнення суми страхової виплати необхідно встановити, що у страховика виник обов`язок виплатити суму, і цей обов`язок ним не виконаний.

Натомість, відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виникнення у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування пов`язується з проходженням потерпілим певної процедури, яка розпочинається з подання заяви про страхове відшкодування. За результатами страховиком приймається рішення про виплату, або відмову у виплаті.

На переконання суду, звернення з позовом до страхової компанії є передчасним, оскільки позивачі не подавали заяв про страхове відшкодування та інших документів, не отримали відповіді страхової компанії. Тому на даний час немає підстав вважати, що у страховика виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, і що страхова компанія будь-яким чином порушила права позивачів.

Таким чином, суд вважає, що у позовах до страхової компанії слід відмовити, у зв`язку з недоведеністю позивачами достатніх підстав для настання відповідальності відповідача.

Позови до відповідача ОСОБА_3 в частині заявленої матеріальної шкоди в сумі по 1000 грн. - підлягають задоволенню, як обґрунтовані і доведені дослідженими судом доказами.

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Протиправність поведінки водія ОСОБА_3 , її вина, а також причинний зв`язок між заподіяною шкодою та протиправною поведінкою, підтверджені вищезазначеними доказами, які підтверджують обставини вчиненого кримінального правопорушення.

Що стосується наявності шкоди, завданої життю та здоров`ю потерпілого внаслідок вчиненого злочину, то ці обставини учасниками кримінального провадження не оспорюються. Спірним у даному випадку є розмір заподіяної моральної шкоди.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч.1 ст.23 ЦК України). Згідно частини 2 цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В частині відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи всі наведені обставини справи, особу обвинуваченої та глибину отриманих потерпілим фізичного болю і душевних страждань, які пов`язані з отриманням ним тяжких тілесних ушкоджень і проходженням лікування, врахувавши встановлену наведеними вище доказами протиправність поведінки ОСОБА_1 , позовні вимоги слід задовольнити частково, а саме стягнути на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди в розмірі 60000 гривень. Виходячи із вказаних обставин і міркувань моральну шкоду на користь ОСОБА_2 слід стягнути в розмірі 1000 гривень, так як доведеність її оспорюється відповідачем та в досліджених доказах встановлено тільки наявність отримання ним тілесних ушкоджень, що підтверджується дослідженою судовою медичною експертизою та відповідно тілесні ушкодження спричинили фізичну біль і певні душевні страждання. Інші обставини, про які в позові повідомляє ОСОБА_2 (стрес, зміна психологічного стану та інші) жодним доказом не доведені.

На підставі ст. 141 ЦПК України, витрати на правову допомогу, документальне підтвердження яких не оспорюється відповідачем, слід стягнути із ОСОБА_3 пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме на користь ОСОБА_1 в розмірі 4831,68 гривень (задоволена сума 61000 грн. х витрати 8000 грн. : суму заявлених вимог 101000 грн.), на користь ОСОБА_2 в розмірі 727,27 гривень (2000 грн. х 4000 грн. : 11000 грн.).

Відповідно до ст.124 КПК України, процесуальні витрати у кримінальному провадженні на проведення: двох судових інженерно-транспортних експертиз за експертною спеціальністю 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів» вартістю 2002,00 грн. кожна, двох судових інженерно-транспортних експертиз за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортної події» вартістю 3432,00 гривень і 2145,00 гривень, що підтверджується відповідними довідками про витрати на проведення експертизи № 19-103 від 05.09.2018, № 19-102 від 07.09.2018, № 19-123 від 17.10.2018, № 19-147 від 23.11.2018, слід стягнути з обвинуваченої в дохід держави.

На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України, арешт з автомобілів: «ВАЗ 210934-20, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_14 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ) та «РЕUGЕОТ 405» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 належить ОСОБА_15 (адреса проживання: АДРЕСА_3 ) накладений ухвалами слідчого судді Приазовського районного суду Запорізької області від 10.08.2018 року підлягає скасуванню, з поверненням автомобілів, які зберігаються в Приазовському ВП Мелітопольського ВП ГУНП, власникам.

Питання про долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України: вказані автомобілі повернути власникам, так як зокрема автомобіль обвинуваченої, їй не належить згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 373-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити їй покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 (три) роки без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст..75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом іспитового строку тривалістю в 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов`язки.

Згідно пунктів 1, 2 частини 1 статті 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації і повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_3 не обирати.

Стягнути із ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) в дохід держави витрати на проведення судових інженерно-транспортних експертиз№ 19-103 від 05.09.2018, № 19-102 від 07.09.2018, № 19-123 від 17.10.2018, № 19-147 від 23.11.2018 по кримінальному провадженню № 2018080330000370 всього в розмірі 9581 (дев`ять тисяч п`ятсот вісімдесят одну) гривню 00 коп. (р/р 31112115008009, одержувач: Управління Казначейства у Шевченківському районі м.Запоріжжя, 24060300, МФО 899998, ЄДРПОУ 38025367, Казначейство України (ЕАП).

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 60000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп., на відшкодування матеріальної шкоди - 1000 (одну тисячу) гривень 00 коп., на відшкодування витрат на правову допомогу 4831 (чотири тисячі вісімсот тридцять одну) гривню 68 коп.

В іншій частині вимог відмовити позову

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000 (одну тисячу) грн. 00 коп., на відшкодування матеріальної шкоди - 1000 (одну тисячу) гривень 00 коп., на відшкодування витрат на правову допомогу 727 (одну тисячу дев`яносто гривень) гривню 27 коп.

В іншій частині вимог відмовити позову.

Речові докази у справі:

- скасувати арешт автомобіля «ВАЗ 210934-20, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який зберігається в Приазовському ВП Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області, накладений ухвалою слідчого судді Приазовського районного суду Запорізької області від 10.08.2018 року, та автомобіль передати власнику ОСОБА_14 (адреса проживання: АДРЕСА_2 );

- скасувати арешт автомобіля «РЕUGЕОТ 405» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зберігається в Приазовському ВП Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області, накладений ухвалою слідчого судді Приазовського районного суду Запорізької області від 10.08.2018 року, та автомобіль передати власнику ОСОБА_15 (адреса проживання: АДРЕСА_3 ).

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Приазовський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення та набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження - після прийняття рішення апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право, звернувшись до суду, отримати копію вироку, яку негайно після проголошення вироку вручити обвинуваченому і прокурору.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя О.П. Пантилус