Рішення № 83627500, 10.08.2019, Запорізький районний суд Запорізької області

Провадження № 2/317/169/2019

Справа № 317/2978/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2019 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Громової І.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Коваль В.В.,

представника позивача Василега І. М.,

відповідача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграріс» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Запорізька державна адміністрація Запорізької області, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання договору оренди землі недійсним, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграріс», треті особи: ОСОБА_3 , Міжрайонне управління Запорізькому районі та м. Запоріжжі Держгеокадастру в Запорізькій області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування його державної реєстрації,-

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького районного суду Запорізької області надійшов первісний позов ТОВ «Аграріс» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання договору оренди землі недійсним.

Позивач просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо передачі в оренду земельної ділянки загальною площею 6,9500 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що згідно із Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 25.10.2005 року, кадастровий номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 є власником земельної ділянки загальною площею 6,9500 га, розташованої на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

04 квітня 2011 року між ТОВ «Аграріс» та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення № 376. Відповідно до умов договору оренди земельної ділянки, ОСОБА_2 передала, а позивач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 6,9500 га, яка є власністю орендодавця, що знаходиться на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області. Згідно із п. 13.1 договір оренди земельної ділянки укладено на десять років.

13.05.2011 року договір оренди земельної ділянки від 04.04.2011 року зареєстрований у Відділі Держкомзему у Запорізькому районі Запорізької області та у книзі записів державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок вчинено запис за № 232210004000341.

02 квітня 2018 року представник позивача звернувся до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області з приводу проведення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 04 квітня 2011 року, який укладений між позивачем та ОСОБА_2 , натомість 04.04.2018 року у вказаній дії було відмовлено, оскільки існують суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно. Згідно даних реєстру право оренди вже зареєстроване за іншою особою - ОСОБА_4 .

Відмова у державній реєстрації договору оренди земельної ділянки від 04.04.2011 року, який діє до 2021 року включно, змусила позивача звернутися до суду.

Спірна земельна ділянка перебуває до теперішнього часу у позивача, не вибувала від позивача та знаходиться в його постійному володінні та користуванні, а тому ніяк не могла перейти до користування та володіння ОСОБА_3 .

До теперішнього часу між позивачем та ОСОБА_2 не укладалося жодної угоди щодо розірвання договору оренди земельної ділянки від 04.04.2011 року та продовжують діяти договірні відносини оренди землі.

Законних підстав для укладення договору оренди земельної ділянки між відповідачами до розірвання чи припинення діючого договору оренди землі між позивачем та ОСОБА_2 немає.

Укладення договору оренди землі між відповідачами щодо спірної земельної ділянки, яка знаходиться в орендному користуванні позивача, є порушенням права орендаря самостійно господарювати на землі, передбаченого ст. 25 Закону України «Про оренду землі», ст. 410 ЦК України.

Спірний договір оренди землі не містить всіх істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі», зокрема, порушено ч. 2 зазначеної статті, оскільки акти про передачу та прийом земельних ділянок згідно умов оскаржуваного договору оренди підписані відповідачами з порушенням, адже фактично земельна ділянка ОСОБА_3 не передавалась, оскільки знаходиться в орендному користуванні позивача згідно договору від 04 квітня 2011 року, який на момент розгляду справи не розірваний та в іншому встановленому законом порядку його дію не припинено.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграріс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , Міжрайонне управління Запорізькому районі та м. Запоріжжі Держгеокадастру в Запорізькій області та просить визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки розміром 6,9500 та, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області та належить їй на підставі державного акту серії НОМЕР_2 у зв`язку з його недійсністю, оскільки вчинення правочину не відповідало її внутрішній волі.

Зустрічний позов мотивовано тим, що нею був оглянутий та вивчений витребуваний договір оренди земельної ділянки за № 376, оригіналу якого вона не мала.

Жодних договірних відносин з ТОВ «Аграріс» вона не мала та не підписувала з ТОВ «Аграріс» жодного договору. Орендної плати за використання земельної ділянки вона щорічно не отримувала, в жодній квитанції про отримання готівки не розписувалася. ТОВ «Аграріс» не займався обробкою земельної ділянки.

Представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_5 у судове засідання з`явилась, первісний позов підтримала у повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечувала.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 та, відповідно, позивач за зустрічним позовом, в судове засідання з`явилась, зустрічний позов підтримала у повному обсязі, проти задоволення первісного позову заперечувала.

Аналогічну точку зору висловив відповідач ОСОБА_3 , який заперечував проти задоволення первісного позову, просив задовольнити зустрічний позов.

Представник третьої особи - Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, вивчивши первісні та зустрічні позовні вимоги, надав суду пояснення та просив суд в зустрічному позові відмовити.

Суд, вислухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, встановивши обставини і перевіривши їх доказами, приходить до наступних висновків.

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 25 жовтня 2005 року, копія якого міститься в матеріалах цивільної справи, ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка № НОМЕР_3 площею 6,95 га, розташована на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області, кадастровий номер НОМЕР_1 .

04 квітня 2011 року між ТОВ «Аграріс» та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір оренди землі № 376, предметом якого є земельна ділянка № НОМЕР_3 площею 6,95 га, розташована на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області, кадастровий номер НОМЕР_1 . Як видно з п. 13.1 договору, його укладено на 10 років.

13 травня 2011 року проведено його державну реєстрацію у Відділі Держкомзему у Запорізькому районі Запорізької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 232210004000341.

04 квітня 2011 року між ТОВ «Аграріс» та відповідачем ОСОБА_2 підписано акт прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) за вказаним договором оренди, відповідно до якого земельна ділянка площею 6,95 га, яка належить ОСОБА_2 , передана нею позивачу.

Згідно рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області № 41267150 від 24 травня 2018 року, ТОВ «Аграріс» відмовлено в реєстрації речового права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 , розташованої на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області, в зв`язку з тим, що таке право вже зареєстровано.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 165522924 від 06 травня 2019 року, державним реєстратором Лагно М.Ю. 09 червня 2016 року за ОСОБА_3 зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 6,95 га, розташованої на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області з кадастровим номером НОМЕР_1 , яка належить відповідачу ОСОБА_2 . Вказане речове право виникло у ОСОБА_3 на підставі договору оренди землі від 21.03.2016 р., укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відповідно до умов укладеного договору оренди землі від 21 березня 2016 року його предметом є земельна ділянка площею 6,95 га, що розташована на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області та має кадастровий номер НОМЕР_1 .

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України встановлено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Системний аналіз вищенаведених законодавчих приписів дозволяє суду зробити висновок про те, що договір оренди земельної ділянки № 376 від 04 квітня 2011 року, укладений між ТОВ «Аграріс» та відповідачем ОСОБА_2 є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків та має зобов`язальний характер.

Зобов`язання, згідно приписів ч. 1 ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ч. 2 ст. 792 ЦК України).

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини є Закон України «Про оренду землі», яким визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

У відповідності до ст. 17 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, що діяла на час укладання договору оренди від 04.04.2011 р.), передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем в строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Статтею 18 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, що діяла на час укладання договору оренди від 04.04.2011 р.) встановлено, що договір оренди землі набирає чинності з дня його державної реєстрації. Обов`язковість державної реєстрації договору оренди землі встановлена також і ст. 20 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, що діяла на час укладання договору оренди від 04.04.2011 р.).

Суд констатує, що договір оренди землі № 376 від 04.04.2011 р., укладений між ТОВ «Аграріс» та відповідачем ОСОБА_2 , повністю відповідає вимогам законодавства, що діяло на час його укладання, пройшов державну реєстрацію, а відтак є чинним.

У розумінні ст. 204 ЦК України даний правочин є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним.

Щодо договору оренди землі від 21.03.2014 р., укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу.

Пунктом 2 частини 2 статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Пунктом «в» частини 3 статті 152 ЗК України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, з-поміж іншого, шляхом визнання угоди недійсною.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, викладені у ст. 203 ЦК України. Згідно вимог зазначеної статті:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 1 статті 215 визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно статті 24 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, що діяла на час укладання договору оренди від 04.04.2011 р.) орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

У порушення вказаного обов`язку відповідач ОСОБА_2 уклала договір оренди землі від 21.03.2016 р., незважаючи на те, що та сама земельна ділянка вже була об`єктом права оренди іншої особи. Суд констатує, що вказаними діями відповідачів було порушено право позивача самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, яке передбачене ст. 25 Закону України «Про оренду землі».

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки від 21 березня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , є таким, що порушує права позивача щодо користування земельною ділянкою, суперечить нормам Цивільного та Земельного кодексів України та Закону України «Про оренду землі» в частині забезпечення принципів непорушності, правомірності та обов`язковості договорів оренди землі, які укладені з дотриманням необхідних вимог.

Крім того, суд констатує, що відповідачами при укладанні договору від 21 березня 2016 року не було дотримано вимоги статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. При цьому суд виходить з того, що відповідачами порушено приписи ст. 15 Закону України «Про оренду землі», оскільки акт про передачу та прийом земельної ділянки згідно умов договору оренди землі від 21 березня 2016 року підписаний відповідачами з порушенням, адже фактично земельна ділянка ОСОБА_3 не передавалась, знаходиться в орендному користуванні позивача згідно договору оренди земельної ділянки № 376 від 04 квітня 2011 року, який на момент розгляду справи не розірвано, не визнано недійсним, тобто його дія не припинена.

Системно проаналізувавши докази у справі, суд дійшов остаточного висновку про обґрунтованість первісних позовних вимог.

Вирішуючи позовні вимоги за зустрічним позовом, суд виходить з наступного.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Диспозиції ч.ч. 1, 5, 7 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 не укладала, не підписувала договору оренди земельної ділянки № 376 від 04 квітня 2011 року, не отримувала орендної плати.

Наразі у поданих до суду доказах, які формалізують факт укладення договору оренди земельної ділянки № 376 від 04 квітня 2011 року, наявні підписи орендодавця.

Крім того, матеріали справи містять видатковий касовий ордер від 13.05.2011 р., відповідно до якого ОСОБА_2 отримала орендну плату у сумі 24000,00 грн.

ОСОБА_2 надаючи суду пояснення за первісним позовом зазначила, що договір нею укладався, але вона бажає, щоб її земельну ділянку обробляв ОСОБА_3 , оскільки вона бачить результати обробки. Тобто ОСОБА_2 фактично визнала, що їй було відомо про те, що строк дії договору оренди не сплив, але вона забажала передати земельну ділянку іншому орендареві. Пояснюючи підстави свого позову ОСОБА_2 вказала, що вважає, що підписи в договорі з ТОВ "Аграріс" їй не належать. Жодних пояснень, чому укладення договору оренди з ТОВ "Аграріс", тобто вчинення правочину не відповідало її внутрішній волі ОСОБА_2 суду не надавала.

В судовому засіданні при розгляді справи по суті заявила клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, але клопотання, як не обґрунтоване та таке, що не відповідає вимогам діючого цивільно-процесуального законодавства було залишено без розгляду на підставі ст.222 ЦПК України.

Інших доказів та пояснень, що можуть бути прийняті судом та покладені в основу рішення суду на користь ОСОБА_2 не було надано.

Таким чином, доводи зустрічного позову не знайшли свого доказового підтвердження під час розгляду справи.

На підставі вищенаведеного, керуючись Законом України «Про оренду землі», ст.152 ЗК України, ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграріс»- задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо передачі в оренду земельної ділянки загальною площею 6,9500 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована на території Миколай -Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області, укладений 21.03.2016 року та зареєстрований 13.06.2016 року індексний номер 30022363, строком на 10 років.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграріс» судовий збір у розмірі 1762 грн. 00 коп. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.).

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 355 ЦПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017), до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення суду виготовлений 10.08.2019 року.

Суддя І.Б. Громова