Ухвала суду № 83627440, 14.08.2019, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

14.08.2019 Провадження № 1-кп/331/270/2019

Єдиний унікальний номер 331/501/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2019 р. м.Запоріжжя

Жовтневий районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді СТРАТІЙ Є.В.

при секретарі НАЗАРЕНКО О.В.

за участю прокурора СОЛОВЕЙ Т.М.

захисника КОЗАРЯ М.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжя кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080020000030 від 05.01.2019 р., з обвину-

вальними актами відносно ОСОБА_2

- за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.185 ч.2, 185 ч.3 КК України,

в с т а н о в и в:

У провадженні Жовтневого районного суду м.Запоріжжя знаходиться кримінальне провадження з обвинувальними актами відносно ОСОБА_2 за ознаками кримінальних правопорушень, передба-чених ст.185 ч.2, 185 ч.3 КК України.

Обвинуваченому ОСОБА_2 продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ухвалою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 20.06.2019 р. та встановлений строк запобіжного заходу до 20 серпня 2019 р.

Відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний

розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісяч-

ного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинува-ченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Прокурор вважає за доцільне продовжити відносно ОСОБА_2 дію запобіжного заходу у виді

тримання під вартою, оскільки, в теперішній час продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК

України, які існували під час обрання та продовження запобіжного заходу.

Захисник Козар М.В. та обвинувачений ОСОБА_2 проти продовження строку запобіжного за-

ходу у вигляді тримання під вартою заперечували, вважають можливим змінити запобіжний захід на

більш м`який, не пов`язаний із триманням під вартою.

Вирішуючи питання щодо продовження відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді три-

мання під вартою суд виходить з наступного.

Суд враховує вимоги п.1 ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, виснов-

ків, викладених в рішенні Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 р. (справа «Харченко проти

України»), кожні два місяці переглядає питання доцільності продовження тримання обвинувачених під

вартою відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України, якою передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня засто-сування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді триман-ня під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Одночасно, в рішенні Харченко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом до свободи особистості.

Згідно до положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту не-

доторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність під-

став для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з ураху-ванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Також, суд приймаж до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самос-тійною підставою для тримання особи під вартою, проте таке обвинувачення в сукупності з іншими об-ставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо вівернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" № 33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечен-

ня виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобі-ганням спробам, у тому числі: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) не-законно впливати на потерпілого, свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до ч.1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу,

крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримі-

нального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 2) тяж-

кість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у криміналь-

ному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; 4) міцність соціальних зв`язків; 6) репутацію обвинуваченого.

На теперішній час судом визначений порядок та обсяг дослідження доказів у кримінальному про-вадженні, але не досліджені докази, не допитані потерпіліта свідки, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, відомості про те, що стан його здоров`я перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув`язнення, відсутні, а також приймаючи до уваги, що запобіжний захід у вигляді триман-ня під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, та позбавляє його можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і запобіганню спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків та перешкоджанню кримінальному провадженню ін-шим чином, суд приходить до висновку про відсутність на даний час підстав для обрання обвинуваче-ному інших запобіжних заходів, крім тримання під вартою.

За таких обставин, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_2 на даний час утримується під

вартою, але продовжують існувати ризики, передбачені пп.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, які існували при

обранні обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд приходить до висновку про

необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинува-

ченого ОСОБА_2 на 2 місяці до 14 жовтня 2019 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. 177, 178, 331 КПК України, суд у х в а л и в:

Продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на два місяці, до 14 жовтня 2019 року.

Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_2 , надіслати прокурору та Запорізькому слідчому ізолятору УДПтС України в Запорізькій області за місцем утримання обвинуваченого.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя Стратій Є.В.