Рішення № 83627265, 17.07.2019, Василівський районний суд Запорізької області

Справа № 311/122/19

Провадження № 2/311/349/2019

17.07.2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2019 року м.Василівка

Василівський районний суд Запорізької області

у складі: головуючого - судді: Сидоренко Ю.В.,

при секретарі Осінцевій Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ), Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області (місцезнаходження: Запорізька область Василівський район м.Дніпрорудне пр.Ентузіастів буд.11, код ЄДРПОУ - 23881397) про визнання права власності на квартиру,

В С Т А Н О В И В :

15 січня 2019 року до Василівського районного суду Запорізької області надійшов позов ОСОБА_1 , який в подальшому був уточнений в редакції від 18.03.2019 року (а.с.36-40), до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області, про визнання права власності на квартиру.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначає, що 11 березня 1998 року він, ОСОБА_1 , придбав однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 житловою площею 11,6 кв.м., загальною площею 21,5 кв.м. Договір купівлі-продажу був посвідчений на ТОВ Таврічеській Універсальній біржі нерухомості за № 48, для цього уклав договір доручення на придбання об`єкта нерухомості, за реєстраційним номером №48 К.

19 березня 1998 року він, ОСОБА_1 , уклав договір доручення на міну об`єкта нерухомості, за реєстраційним номером №8 П-М з членом ТОВ Таврічеської УБН - Стойковою А.О. 19 березня 1998 року між членом ТОВ Таврічеської УБН Стойковою А.О, яка діяла від імені ОСОБА_1 , та членом ТОВ Таврічеської УБН ОСОБА_4 , який діяв від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , було укладено договір міни об`єктів нерухомості №8 М.

Об`єктами міни були квартира придбана ОСОБА_1 11 березня 1998 року, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , житловою площею 11,6 кв.м., загальною площею 21,5 кв.м.., та квартира, що належала ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 30.07.1996 року, що розташована в цьому ж будинку за адресою: АДРЕСА_5 , житловою площею 17,6 кв.м., загальною площею 30,3 кв.м. Договір був посвідчений підписами членів Таврічеської УБН, які діяли від імені продавця, та покупця та керуючим Таврічеською УБН Дашковським С ОСОБА_5 М ОСОБА_5 , а також зареєстрований в Реєстрі угод відчуження нерухомого майна за № 8М. Міна здійснювалася без доплати. Сторони договору засвідчили, що зазначені об`єкти нерухомості нікому до укладення угоди не продані, не подаровані, не закладені у спорі та під арештом не перебувають. Вищевказані обставини свідчать про те, що сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору міни квартир, ніяких обмежень для його укладання не було, укладений договір міни нерухомості був виконаний сторонами у повному обсязі.

20 березня 1998 року вищевказаний договір міни об`єктів нерухомості № 8 М від 19.03.1998 року був зареєстрований Василівським БТІ в реєстраційній книзі за №17-11 за яким квартира АДРЕСА_6 зареєстрована в цілому за ОСОБА_1 , на підставі права власності.

Реєстрація Василівським районним бюро технічної інвентаризації за ним права власності на вищезазначену квартиру на підставі договору міни об`єктів нерухомості, посвідченого біржею, а не нотаріусом, станом на березень 1998 року фактично не суперечила чинному законодавству.

Також, як зазначено у позові, ОСОБА_1 прийняв дану квартиру шляхом проживання та реєстрації в ній. На даний час у вищезазначеній квартирі зареєстровані його дружина ОСОБА_6 з 25 березня 1998 року та його син ОСОБА_7 з 21.01.2015 року, а він, ОСОБА_1 зареєстрований в іншій квартирі, яку придбав 18.07.2011 року.

В листопаді 2018 року ОСОБА_1 вирішив подарувати вищезазначену квартиру та, звернувшись до нотаріуса йому стало відомо, що він не зможе провести відчуження своєї квартири, оскільки під час вчинення правочину не було додержано вимог закону щодо нотаріального посвідчення правочину.

Таким чином, як вказує ОСОБА_1 у позові, порушуються його права як власника нерухомого майна. На час укладання договору міни об`єктів нерухомості діяв Цивільний кодекс УРСР від 18.07.1963 року, який в подальшому втратив чинність з 01.01.2004 року на підставі Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року. Підставою звернення до суду з позовом про визнання права власності стала та обставина, що позивач ОСОБА_1 на даний час позбавлений можливості зареєструвати право власності на нерухоме майно, яке було придбано ним на підставі угоди, оформленої та зареєстрованої на універсальній біржі, і розпорядитися ним на свій розсуд, оскільки договір міни об`єктів нерухомості не був нотаріально посвідчений, державна реєстрація права власності може бути проведена лише після визнання права власності на підставі рішення суду. У зв?язку з чим, позивач ОСОБА_1 вимушений звернутися до суду з даним позовом, та в якому позивач просить: визнати за ним, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) право власності на квартиру АДРЕСА_6 на підставі договору міни об`єктів нерухомості від 19 березня 1998 року, зареєстрованого ТОВ Таврійською універсальною біржою нерухомості 19.03.1998 року, за реєстраційним номером №8 М.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 17 січня 2019 року відкрито провадження у цивільній справі та дана справа перебувала в провадженні судді Василівського районного суду Запорізької області Степаненко Ю.А.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2019 року, відповідно до Розпорядженням №21 від 26.02.2019 року, у зв`язку з закінченням терміну повноважень судді Степаненко Ю.А.- дана цивільна справа №311/122/19 (провадження №2/311/349/2019) розподілена судді Василівського районного суду Запорізької області Сидоренко Ю.В.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 04 березня 2019 року цивільну справу прийнято до свого провадження (а.с.29).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений судом своєчасно та належним чином, проте суду надано заяву з проханням розглянути справу у його відсутність, заявлені та в подальшому уточнені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить задовольнити позов за підставами, викладеними у позовній заяві (а.с.46,70).

В судове засідання відповідачка ОСОБА_2 повторно не з`явилася, про день та час розгляду цивільної справи була повідомлена судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку за останнім відомим місцем проживання (перебування), що підтверджується поштовими повідомленнями про отримання судової повістки особисто 23.03.2019 року, 11.04.2019 року, 08.06.2019 року та 06.07.2019 року (а.с.42,49,120,123), розпискою Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області щодо неможливості вручення судової повістки адресату у зв`язку з відсутністю за місцем проживання (а.с.77), також належне сповіщення відповідачки ОСОБА_2 відповідно до приписів ч.11 ст.128 ЦПК України, було здійснено судом шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади про виклик відповідачки до суду (а.с.74-76), проте, жодних документів на підтвердження поважності причин неявки відповідачкою суду не надано, відгуку та заперечень на позов суду не представлено.

В судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з`явився у зв`язку зі смертю, що підтверджується повним витягом з актового запису про смерть, виданим на запит суду 12.09.2019 року Василівським відділом ДРАЦСу за № 00022611046 від 12.04.2019 року, з якого вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ,про що складено актовий запис за № 146 від 17 червня 2010 року (а.с.51).

В судове засідання представник відповідача Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області не з`явився, про день та час розгляду справи були повідомлені судом своєчасно та належним чином, проте суду надано заяву з проханням розглянути справу у відсутність їх представника, проти викладених у заяві вимог не заперечують (а.с.32,45,57,121,124).

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами цивільної справи, суд вважає, що заявлені позивачем ОСОБА_1 позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; , учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.220 чинного ЦК України, у разі недодержання сторонами закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Також, вирішуючи спір, суд керується положенням Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року, оскільки спірні відносини виникли до набрання чинності новим ЦК України.

Згідно вимог ст.227 ЦК УРСР договір купівлі - продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Відповідно до ч.2 ст.47 ЦК України та ч.2 ст.220 ЦК України (в редакції 1963 року), якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» від 28.04.1978 року зазначено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання, застави, купівлі-продажу (в тому числі при придбанні на біржових торгах), міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини. Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч.2 ст.47 ЦК за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною. Однак це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження.

В судовому засіданні встановлено, що 19.03.1998 року між сторонами договору - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , від імені яких діяли члени Таврійської Універсальної біржи нерухомості, був укладений договір міни квартири АДРЕСА_7 на квартиру АДРЕСА_6 .

Відповідно до вищевказаного договору міни, ОСОБА_1 отримав у власність квартиру АДРЕСА_6 житловою площею 17,6 м?, загальною площею 30,3 м?, та копія якої міститься в матеріалах цивільної справи (а.с.11).

Вищевказаний договір міни був зареєстрований 20 березня 1998 року у Василівському РБТІ за гр. ОСОБА_1 та здійснено відповідний запис у реєстраційну книгу № 17 за реєстровим № 11, що також підтверджується копією технічного паспорта від 02.03.1980 року, з відповідною реєстрацією поточних змін від 11.02.2002 року (а.с.12,13-14).

Згідно із діючим законодавством на час укладання договору міни вказаної вище квартири, цей Договір був зареєстрований у Державному комунальному підприємстві «Василівське районне бюро технічної інвентаризації», про що свідчить зроблений відповідний запис у технічному паспорті в графі власників будинку (а.с.13-14).

На час укладання договору міни від 19 березня 1998 року Василівське БТІ зареєструвало за позивачем ОСОБА_1 право власності на зазначену вище квартиру АДРЕСА_6 , на підставі вказаної біржової угоди Таврійської універсальної біржи нерухомості (а.с.11).

За наслідками укладення договору міни вищевказаної квартири АДРЕСА_6 (п.4 Договору) ОСОБА_1 , який є позивачем у справі, отримав у власність квартиру АДРЕСА_6 , а ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (відповідачі по справі) отримали у власність квартиру АДРЕСА_7 .

На час укладення договору міни в 1998 році сторони правочину не були повідомлені належним чином про те, що правочин щодо нерухомого майна, у відповідності до ст.47 ЦК України (в ред.1963 року) підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки та той час був чинним Закон України «Про товарну біржу», відповідно ст.15 якого правочини, зареєстровані на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягають.

При вчиненні вищевказаного правочину (договір міни) всі дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, перехід права власності, всі сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме, купівлі-продажу вищевказаної квартири, правочин був реальним і вчиненим у формі дозволеним чинним законодавством України в 2001 році. Усі вимоги договору міни сторонами Договору були виконані, ніяких претензій щодо передачі майна не було, та сторонами правочину один до одного будь-які інші претензії не пред`являлися. Державна реєстрація договору купівлі-продажу проведена РКП «Василівське БТІ".

Відповідно до звіту про оцінку майна від 03.12.2018 року однокімнатної квартири АДРЕСА_6 його ринкова вартість станом на 03.12.2018 року становить 138785,00 гривень (а.с.16-17).

Згідно довідки про склад сім`ї, виданої Дніпрорудненською міською радою Василівського району Запорізької області №13 від 02 січня 2019 року, за адресою: АДРЕСА_5 зареєстровані: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.15)

13 червня 2010 року ОСОБА_3 , сторона Договору міни, помер у віці 70 роки, що вбачається з Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть за №00022611046 від 12.04.2019 року, сформованого Василівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, та який міститься в матеріалах справи (а.с.51).

Згідно наданої на запит суду відповіді Василівської державної нотаріальної контори Запорізької області за №235/01-16 від 02.05.2019 року вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 гр. ОСОБА_3 Василівською (Дніпрорудненською) державною нотаріально конторою спадкова справа не заводилася, з заявою про прийняття спадщини ніхто не звертався (а.с.58)

Відповідно до Інформаційної довідки №55994779 від 25.04.2019 року, виданої Василівською державною нотаріальною конторою Запорізької області, 08.10.2010 року приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Жук Л.М. заведена спадкова справа № 23/2010 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 , яка на теперішній час є чинною (а.с.59-65).

Згідно матеріалів спадкової справи № 23-10, заведеної Приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Жук Л.М. після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 вбачається, що 08.10.2010 року звернулася ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Жук Л.М. із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 (а.с.86 зворот). Також, 13.06.2010 року до Приватного нотаріуса Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Жук Л.М. звернувся ОСОБА_8 із заявою про відмову від спадщини після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.100 зворот).

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Жук Л.М. від 27.12.2010 року, ОСОБА_2 отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке складається з рухомого майна (а.с.116 зворот).

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Жук Л.М. від 27.12.2010 року, ОСОБА_2 отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке складається з певної частки квартири АДРЕСА_8 , що належить спадкодавцю на підставі договору міни №9М, зареєстрованого Таврічеською універсальною біржею нерухомості міста Василівка Запорізької області 20 березня 1998 року, та в подальшому зареєстрованого в районному комунальному підприємстві «Василівське бюро технічної інвентаризації» Василівської районної ради в реєстровій книзі №28, номер запису 60, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №28444192, виданим районним комунальним підприємством «Василівське бюро технічної інвентаризації» Василівської районної ради 21.12.2010 року, реєстраційний №32436355 (а.с.117).

Відповідно до Інформаційної довідки №56304966 від 27.05.2019 року, виданої Запорізьким обласним держаним нотаріальним архівом, 08.10.2010 року заведена спадкова справа № 23/2010 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 , яка на теперішній час є чинною (а.с.84).

Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/договори) за № 56304940, виданої 27.05.2019 року Запорізьким обласним держаним нотаріальним архівом, - заповіти відсутні (а.с.85).

Згідно ст.15 Закону України "Про товарні біржі" не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.

Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Біржовий договір з моменту його реєстрації на біржі є вчиненим правочином.

Реєстрація бюро технічної інвентаризації за позивачем права власності на спірний будинок на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого біржою, а не нотаріусом, станом на вересень 1997 року не суперечила чинному законодавству. Правила державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13 грудня 1995, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за № 31, передбачали підставу для державної реєстрації договорів купівлі - продажу, міни зареєстрованих біржею.

Крім того, Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 09.06.1998 року № 121, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 1998 року за № 399/2839, також передбачено підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, міни, зареєстрованих біржою.

Відповідно до п.5 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 року за № 1952-1 право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно - правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. На підставі цього Закону реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Вищезазначене не суперечить й вимогами ст.328 ЦК України, відповідно до якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Та враховуючи ті обставини, що позивач ОСОБА_1 повністю виконав умови договору міни, отримав у власність квартиру АДРЕСА_6 , та у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 отримала квартира АДРЕСА_7 , що вбачається з п.4 даного правочину та вказаний Договір у відповідності з вимогами ч.2 ст.227 ЦК УРСР був зареєстрований у Василівському бюро технічної інвентаризації, у порядку, передбаченому на той час Законом. Договір міни з підстав недотримання нотаріальної форми, судом недійсним не визнавався, ОСОБА_1 на підставі ст.ст.128, 153 ЦК УРСР і ст.49 Закону України "Про власність" набув право власності на квартиру АДРЕСА_6 і правомірно володіє нею. Передбачених законом підстав для визнання дійсним неоспореної угоди міни спірної квартири в судовому порядку не має.

Таким чином, враховуючи, що на теперішній час позивач ОСОБА_1 не може розпоряджатись належною йому квартирою за вищенаведених підстав, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права приватної власності на квартиру АДРЕСА_6 , є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за вищевикладеними підставами, оскільки вказаний вище договір міни, який був укладений 19 березня 1998 року між ОСОБА_1 , з однієї сторони та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , з другої сторони, був викладений у письмовій формі та зареєстрований на Таврійській Універсальній біржі нерухомості. Дана угода не була нотаріально посвідчена сторонами по причині їх юридичної необізнаності. Сторони договору міни - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - досягли спільної згоди стосовно всіх істотних умов укладеного договору. Даний договір виконаний у повному обсязі обома сторонами, передбачених законом обмежень для укладання даної угоди в наявності не було, протизаконних умов укладений договір не містить, ніяких заперечень щодо суттєвих умов договору та претензій майнового чи матеріального характеру сторони один до одного не мають та протягом тривалого періоду часу один до одного не пред`являли, тому заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за вищевикладеними підставами.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

На підставі вищевказаного, керуючись ст.47 ЦК України (в редакції 1963 року), п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» від 28.04.1978 року, ст.ст.328, 331,392 ЦК України (в редакції 2003 року), ст.ст.9, 12, 13, 81, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області, про визнання права власності на квартиру,- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (громадянина України, уродженця с.Тимошівка Михайлівського району Запорізької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_1 ) право власності на квартиру АДРЕСА_6 і, на підставі договору міни об?єктів нерухомості від 19 березня 1998 року, зареєстрованого Таврійською універсальною біржою нерухомості 19.03.1998 року, за реєстраційним № 8 М.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п.15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області Ю.В. СИДОРЕНКО