Рішення № 83626864, 29.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

29 липня 2019 року справа №826/14306/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С. та представників:

позивача: Компанець М.Б.;

відповідача: Кунда А.О.,

розглянувши у судовому засідання адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АСАТ" (далі по тексту - позивач, ТОВ "АСАТ")доГоловного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві)провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 липня 2018 року №00008441402На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29 липня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення).

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправним визначення суми податкового зобов`язання з податку на прибуток, виходячи з того, що операції отриманих від нерезидента послуг роялті відображені у бухгалтерському обліку позивача вірно на підставі первинних документів обліку та із дотриманням положень бухгалтерського обліку; базу оподаткування податку на прибуток сформовано правильно, а господарські операції відображено у податковому обліку позивача відповідно до вимог Податкового кодексу України на підставі ідентичних показників бухгалтерської документації. Позивач зазначає, що дохід від кредиторської заборгованості перед І.Ф.Ф.Л. Лісенсінг Компані Лімітед у боржника - ТОВ "АСАТ" не виникає, оскільки наявна заборгованість підлягає наступній сплаті, а наявна сума кредиторської заборгованості не є доходом платника податків; в акті перевірки відповідач не посилається на обставини, які б свідчили про те, що існуюче зобов`язання по сплаті роялті не підлягає наступному погашенню, та не наводить посилань на жодні документи, якими повідомлено про відмову ліцензіара від одержання плати за ліцензійним договором; тому доводи відповідача про те, що кредиторська заборгованість за договорами не підлягає наступному погашенню, є помилковими та необґрунтованими.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/14306/18 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав про відповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам чинного законодавства, підтримавши висновки акта перевірки.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідачем не спростовано викладені в адміністративному позові доводи та надані на їх підтвердження докази.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідачем надано письмові пояснення про незгоду з висновками науково-правової експертизи, оскільки в експертному дослідженні не висвітлені жодні спеціальні знання, яких бракувало суду для вирішення справи по суті.

В запереченнях на пояснення відповідача щодо висновку експерта позивач зазначив, що згідно положень Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право на подання суду висновку експерта, а, відтак, доводи відповідача щодо доцільності проведення судової експертизи не є підставою для визнання висновку експерта недопустимим доказом.

В судовому засіданні 29 липня 2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 16 липня 2018 року №00008441402 згідно з підпунктом 54.3.2, 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5, 21 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затверджених наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20, ТОВ "АСАТ" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, на 7 914 999,00 грн., у тому числі за основним платежем на 6 331 999,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 583 000,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 20 червня 2018 року №405/26-15-14-02-01/14326366 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "АСАТ" (код 14326366) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 по 31.12.2017 року" (далі по тексту - акт перевірки) та за наслідками розгляду заперечень на висновки акта перевірки, оформлених рішенням ГУ ДФС від 11 липня 2018 року №32225/10/26-15-14-02-01 про залишення висновків акта перевірки без змін, а скарги - без задоволення.

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5, 21 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20, в результаті чого занижено суму податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 6 331 999,00 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 2 009 080,00 грн., за 2017 рік на суму 4 322 919,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним заниженням задекларованих показників у рядку 2120 "Інші операційні доходи" звітів про фінансові результати та рядок 02 "Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+,-)" податкової декларації з податку на прибуток підприємства на загальну суму 31 462 694,00 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 9 456 200,00 грн., за 2017 рік на суму 22 006 494,00 грн. у зв`язку з тим, що позивач протягом перевіреного періоду використовував у власній господарській діяльності відповідно до укладених договорів на отримання невиключних ліцензій на використання торговельних марок з Ф.Ф.Л. Лісенсінг Компані Лімітед, торговельні марки "Асат", "Чистим-Блистим", "YightFoam", "Noble" без відповідного нарахування в бухгалтерському обліку отриманих послуг та виплати доходу. Таким чином перевіркою встановлено безоплатне отримання послуг у вигляді безоплатного користування знаками для товарів і послуг (торговельними марками).

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ "АСАТ" (ліцензіат) та компанією-нерезидентом І.Ф.Ф.Л. Лісенсінг Компані Лімітед (Кіпр) (ліцензіар) укладено наступні договори про використання невиключної ліцензії на використання знаків для товарів і послуг, предметом яких є невиключна ліцензія на використання торговельної марки, зазначеної в ліцензійному договорі, на території України шляхом нанесення її на будь-який товар, для якого торгівельну марку зареєстровано, упаковку, в якій міститься товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, нашивку, бірку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням торгівельної марки з метою пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення), застосування торгівельної марки в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет, у тому числі в доменних іменах:

від 01 жовтня 2015 року №ILC-ACT/2015-01 про використання невиключної ліцензії на використання знаку для товарів і послуг "HIGHFOAM"; від 01 жовтня 2015 року №ILC-ACT/2015-02 про використання невиключної ліцензії на використання знаку для товарів і послуг "АСАТ"; від 01 жовтня 2015 року №ILC-ACT/2015-03 про використання невиключної ліцензії на використання знаку для товарів і послуг "HOBLE"; від 01 жовтня 2015 року №ILC-ACT/2015-04 про використання невиключної ліцензії на використання знаку для товарів і послуг "ЧИСТИМ-БЛИСТИМ";

від 01 січня 2016 року №ILC-ACT/2016-01 про використання невиключної ліцензії на використання знаку для товарів і послуг "HIGHFOAM"; від 01 січня 2016 року №ILC-ACT/2016-02 про використання невиключної ліцензії на використання знаку для товарів і послуг "АСАТ"; від 01 січня 2016 року №ILC-ACT/2016-03 про використання невиключної ліцензії на використання знаку для товарів і послуг "HOBLE"; від 01 січня 2016 року №ILC-ACT/2016-04 про використання невиключної ліцензії на використання знаку для товарів і послуг "ЧИСТИМ-БЛИСТИМ";

від 01 січня 2017 року №ILC-ACT/2017-01 про використання невиключної ліцензії на використання знаку для товарів і послуг "HIGHFOAM"; від 01 січня 2017 року №ILC-ACT/2017-02 про використання невиключної ліцензії на використання знаку для товарів і послуг "АСАТ"; від 01 січня 2017 року №ILC-ACT/2017-03 про використання невиключної ліцензії на використання знаку для товарів і послуг "HOBLE"; від 01 січня 2017 року №ILC-ACT/2017-04 про використання невиключної ліцензії на використання знаку для товарів і послуг "ЧИСТИМ-БЛИСТИМ".

Згідно з пунктом 1.3 вказаних договорів, що містять однотипні умови, ліцензіар за плату (далі по тексту договору - роялті) та на умовах, викладених у цьому договорі, надає невиключну ліцензію на використання торгівельної марки.

Відповідно до пункту 2.1 договорів від 01 жовтня 2015 року №ILC-ACT/2015-01 про використання невиключної ліцензії на використання знаку для товарів і послуг "HIGHFOAM"; від 01 жовтня 2015 року №ILC-ACT/2015-02 про використання невиключної ліцензії на використання знаку для товарів і послуг "АСАТ"; від 01 жовтня 2015 року №ILC-ACT/2015-03 про використання невиключної ліцензії на використання знаку для товарів і послуг "HOBLE"; від 01 жовтня 2015 року №ILC-ACT/2015-04 про використання невиключної ліцензії на використання знаку для товарів і послуг "ЧИСТИМ-БЛИСТИМ" ліцензіат за надану йому невиключну ліцензію, що обумовлена пунктом 1.3 договору, приймає на себе зобов`язання незалежно від інших виплат за кожен період дії цієї ліцензії виплачувати ліцензіару роялті у розмірі 45 000,00 євро; відповідно до пункту 2.1 договорів від 01 січня 2016 року №ILC-ACT/2016-01 про використання невиключної ліцензії на використання знаку для товарів і послуг "HIGHFOAM"; від 01 січня 2016 року №ILC-ACT/2016-02 про використання невиключної ліцензії на використання знаку для товарів і послуг "АСАТ"; від 01 січня 2016 року №ILC-ACT/2016-03 про використання невиключної ліцензії на використання знаку для товарів і послуг "HOBLE"; від 01 січня 2016 року №ILC-ACT/2016-04 про використання невиключної ліцензії на використання знаку для товарів і послуг "ЧИСТИМ-БЛИСТИМ" ліцензіат за надану йому невиключну ліцензію, що обумовлена пунктом 1.3 договору, приймає на себе зобов`язання незалежно від інших виплат за кожен період дії цієї ліцензії виплачувати ліцензіару роялті у розмірі 15 000,00 євро; відповідно до пункту 2.1 договорів від 01 січня 2017 року №ILC-ACT/2017-01 про використання невиключної ліцензії на використання знаку для товарів і послуг "HIGHFOAM"; від 01 січня 2017 року №ILC-ACT/2017-02 про використання невиключної ліцензії на використання знаку для товарів і послуг "АСАТ"; від 01 січня 2017 року №ILC-ACT/2017-03 про використання невиключної ліцензії на використання знаку для товарів і послуг "HOBLE"; від 01 січня 2017 року №ILC-ACT/2017-04 про використання невиключної ліцензії на використання знаку для товарів і послуг "ЧИСТИМ-БЛИСТИМ" ліцензіат за надану йому невиключну ліцензію, що обумовлена пунктом 1.3 договору, приймає на себе зобов`язання незалежно від інших виплат за кожен період дії цієї ліцензії виплачувати ліцензіару роялті у розмірі 15 000,00 євро.

Додатковими угодами №1 від 05 березня 2017 року до ліцензійних договорів від 01 січня 2017 року №ILC-ACT/2017-01 про використання невиключної ліцензії на використання знаку для товарів і послуг "HIGHFOAM"; від 01 січня 2017 року №ILC-ACT/2017-02 про використання невиключної ліцензії на використання знаку для товарів і послуг "АСАТ"; від 01 січня 2017 року №ILC-ACT/2017-03 про використання невиключної ліцензії на використання знаку для товарів і послуг "HOBLE"; від 01 січня 2017 року №ILC-ACT/2017-04 про використання невиключної ліцензії на використання знаку для товарів і послуг "ЧИСТИМ-БЛИСТИМ"; додатковими угодами №1 від 03 березня 2017 року до ліцензійних договорів від 01 січня 2016 року №ILC-ACT/2016-01 про використання невиключної ліцензії на використання знаку для товарів і послуг "HIGHFOAM"; від 01 січня 2016 року №ILC-ACT/2016-02 про використання невиключної ліцензії на використання знаку для товарів і послуг "АСАТ"; від 01 січня 2016 року №ILC-ACT/2016-03 про використання невиключної ліцензії на використання знаку для товарів і послуг "HOBLE"; від 01 січня 2016 року №ILC-ACT/2016-04 про використання невиключної ліцензії на використання знаку для товарів і послуг "ЧИСТИМ-БЛИСТИМ"; та додатковими угодами №1 від 06 січня 2016 року до ліцензійних договорів від 01 жовтня 2015 року №ILC-ACT/2015-01 про використання невиключної ліцензії на використання знаку для товарів і послуг "HIGHFOAM"; від 01 жовтня 2015 року №ILC-ACT/2015-02 про використання невиключної ліцензії на використання знаку для товарів і послуг "АСАТ"; від 01 жовтня 2015 року №ILC-ACT/2015-03 про використання невиключної ліцензії на використання знаку для товарів і послуг "HOBLE"; від 01 жовтня 2015 року №ILC-ACT/2015-04 про використання невиключної ліцензії на використання знаку для товарів і послуг "ЧИСТИМ-БЛИСТИМ" змінено пункт 2.2 ліцензійних договорів шляхом збільшення строку оплати роялті, обумовленого пунктом 2.1, протягом 3 років від дати виставлення рахунку за вищевказаний період, у якому діяла невиключна ліцензія.

На виконання умов договорів сторонами складено та підписано акти приймання-передачі послуг від 31 березня 2016 року, від 30 вересня 2016 року, від 30 червня 2016 року до договорів від 01 січня 2016 року №ILC-ACT/2016-01 про використання невиключної ліцензії на використання знаку для товарів і послуг "HIGHFOAM"; від 01 січня 2016 року №ILC-ACT/2016-02 про використання невиключної ліцензії на використання знаку для товарів і послуг "АСАТ"; від 01 січня 2016 року №ILC-ACT/2016-03 про використання невиключної ліцензії на використання знаку для товарів і послуг "HOBLE"; від 01 січня 2016 року №ILC-ACT/2016-04 про використання невиключної ліцензії на використання знаку для товарів і послуг "ЧИСТИМ-БЛИСТИМ"; акти приймання-передачі послуг від 31 грудня 2015 року за договорами від 01 жовтня 2015 року №ILC-ACT/2015-01 про використання невиключної ліцензії на використання знаку для товарів і послуг "HIGHFOAM"; від 01 жовтня 2015 року №ILC-ACT/2015-02 про використання невиключної ліцензії на використання знаку для товарів і послуг "АСАТ"; від 01 жовтня 2015 року №ILC-ACT/2015-03 про використання невиключної ліцензії на використання знаку для товарів і послуг "HOBLE"; від 01 жовтня 2015 року №ILC-ACT/2015-04 про використання невиключної ліцензії на використання знаку для товарів і послуг "ЧИСТИМ-БЛИСТИМ".

Актів приймання-передачі послуг за договорами від 01 січня 2017 року №ILC-ACT/2017-01 про використання невиключної ліцензії на використання знаку для товарів і послуг "HIGHFOAM"; від 01 січня 2017 року №ILC-ACT/2017-02 про використання невиключної ліцензії на використання знаку для товарів і послуг "АСАТ"; від 01 січня 2017 року №ILC-ACT/2017-03 про використання невиключної ліцензії на використання знаку для товарів і послуг "HOBLE"; від 01 січня 2017 року №ILC-ACT/2017-04 про використання невиключної ліцензії на використання знаку для товарів і послуг "ЧИСТИМ-БЛИСТИМ" матеріали справи не містять.

Відповідно до листів від 05 січня 2017 року №1/1, від 04 січня 2018 року №1/1 позивач звернувся до І.Ф.Ф.Л. Лісенінг Компані Лімітед з проханням надати оригінали інвойсів та актів приймання-передачі послуг за відповідними ліцензійними договорами за період з 01 жовтня 2016 року по 31 грудня 2016 року, за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.

Крім того, позивач звертався до І. Ф.Ф .Л. Лісенінг Компані Лімітед листами з проханням надати відстрочку оплати згідно договорів у зв`язку з тяжким фінансовим становищем. Матеріали справи містять копії свідоцтв на знак для товарів і послуг.

Відповідно до звіту І.Ф.Ф.Л. Лісенінг Компані Лімітед від 31 грудня 2016 року доходи за ліцензійними договорами з позивачем включено до доходів нерезидента зі сплатою податку на прибуток на території Кіпру у складі доходів від ліцензування, про що також свідчить висновок незалежного аудитора - компанії "С.Єфстатіу Аудит Лтд".

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;

б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;

в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;

г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;

ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;

д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);

е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;

є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;

ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування показників податкової звітності з податку на прибуток є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що протягом перевіреного періоду позивач використовував знаки для товарів і послуг "HIGHFOAM", "АСАТ", "HOBLE", "ЧИСТИМ-БЛИСТИМ" згідно укладених з І.Ф .Ф.Л . Лісенсінг Компані Лімітед договорів. При цьому, позивачем не заперечується, що за укладеними з І.Ф . Ф . Л. Лісенсінг Компані Лімітед договорами оплата не здійснювалась, що також підтверджується картками бухгалтерських рахунків 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті", 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками", 377 "Розрахунки з іншими дебіторами".

Відповідач під час проведення перевірки дійшов висновку про безоплатне отримання позивачем послуг у вигляді безоплатного користування знаками для товарів і послуг та їх невідображення в податковому обліку, оскільки позивачем не проведено розрахунки з І.Ф .Ф. Л. Лісенсінг Компані Лімітед.

Згідно з підпунктом 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

В свою чергу, відповідно до пунктів 5, 21 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 29 листопада 1999 року №290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Пунктом 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20, зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Аналізуючи надані позивачем договори від 01 жовтня 2015 року №ILC-ACT/2015-01, №ILC-ACT/2015-02, №ILC-ACT/2015-03, №ILC-ACT/2015-04, від 01 січня 2016 року №ILC-ACT/2016-01, №ILC-ACT/2016-02, №ILC-ACT/2016-03, №ILC-ACT/2016-04, від 01 січня 2017 року №ILC-ACT/2017-01, №ILC-ACT/2017-02, №ILC-ACT/2017-03, №ILC-ACT/2017-04, суд зазначає, що умовами договорів передбачено сплату грошової компенсації (роялті) за користування невиключними ліцензіями на користь І. Ф.Ф .Л. Лісенсінг Компані Лімітед. При цьому, шляхом укладання додаткових угод позивачу збільшено строки оплати за вказаними договорами.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, відповідачем під час розгляду справи не надано будь-яких доказів на підтвердження безоплатного отримання позивачем послуг за укладеними з І.Ф.Ф.Л. Лісенсінг Компані Лімітед договорами.

Позивач, в свою чергу, надав пояснення щодо нездійснення розрахунків та, відповідно, невідображення у бухгалтерському обліку по операціям з Ф.Ф.Л . Лісенсінг Компані Лімітед та надав відповідні докази на їх підтвердження.

Так, укладаючи з Ф.Ф.Л . Лісенсінг Компані Лімітед договори від 01 жовтня 2015 року №ILC-ACT/2015-01, №ILC-ACT/2015-02, №ILC-ACT/2015-03, №ILC-ACT/2015-04, від 01 січня 2016 року №ILC-ACT/2016-01, №ILC-ACT/2016-02, № ILC -ACT/2016-03, №ILC-ACT/2016-04, від 01 січня 2017 року №ILC-ACT/2017-01, № ILC -ACT/2017-02, №ILC-ACT/2017-03, №ILC-ACT/2017-04 та додаткові угоди, позивач взяв на себе зобов`язання за кожен період дії ліцензії сплачувати роялті у сумах, визначених умовами договорів, протягом 90 календарних днів від дати виставлення рахунків за кожен період, в якому діяла невиключна ліцензія. Як зазначено позивачем, у зв`язку з тим, що І. Ф.Ф.Л . Лісенсінг Компані Лімітед не були надані в оригіналі документи (інвойси, акти приймання-передачі послуг), у позивача були відсутні підстави для відображення в обліку збільшення заборгованості за надані послуги, на підтвердження чого надано листи до І. Ф.Ф.Л . Лісенсінг Компані Лімітед з проханням надати оригінали інвойсів.

При цьому, в спростування доводів відповідача про те, що І. Ф.Ф.Л . Лісенсінг Компані Лімітед не нараховано позивачу пеню відповідно до пункту 4.1 укладених договорів та не виставлено вимогу щодо її сплати, суд зазначає про відсутність підстав для нарахування пені у зв`язку зі збільшенням строків для сплати роялті шляхом укладення додаткових угод.

Крім того, до повноважень контролюючого органу не належить нарахування пені як виду господарських санкцій за невиконання чи неналежне виконання господарських зобов`язань.

Таким чином, у зв`язку з відсутністю оригіналів первинних документів на підтвердження надання послуг за ліцензійними договорами у позивача були відсутні підстави для відображення в регістрах бухгалтерського обліку суми заборгованості перед І.Ф .Ф. Л. Лісенсінг Компані Лімітед та, як наслідок, суми зобов`язань та збільшення витрат у звіті про фінансові результати.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності у позивача правових підстав для відображення у регістрах бухгалтерському обліку сум заборгованості за укладеними з І.Ф .Ф .Л. Лісенсінг Компані Лімітед договорами та, як наслідок, відсутні підстави для збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, на 7 914 999,00 грн., у тому числі за основним платежем на 6 331 999,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 583 000,00 грн. оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно не відображено суму податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 6 331 999 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 2 009 080 грн., за 2017 рік на суму 4 322 919 грн. по операціям відповідно до укладених договорів на отримання невиключних ліцензій на використання торговельних марок з І.Ф.Ф.Л. Лісенсінг Компані Лімітед, тому, висновки акта перевірки про заниження грошових зобов`язань з податку на прибуток є помилковими, а збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток - протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 16 липня 2018 року №00008441402 підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "АСАТ" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить присудити понесені ним судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві.

Відповідно до частини першої-третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Суд встановив, що за подання адміністративного позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 118 725,00 грн., що підтверджується наявним у справі платіжним дорученням від 31 серпня 2018 року №729.

Крім того, позивач поніс витрати, пов`язані із проведенням експертизи у розмірі 25 000,00 грн., що підтверджується копіями заяви від 16 серпня 2018 року вих. №33/2 про призначення експертного економічного дослідження, договору від 21 серпня 2108 року про надання послуг №2108/1, укладеного між позивачем та ТОВ "Бюро судової експертизи", за умовами якого винагорода за надані послуги з проведення десертного економічного дослідження складає 25 000,00 грн., рахунку-фактури від 17 серпня 2018 року №1708/1, платіжним дорученням від 05 вересня 2018 року №746, від 23 серпня 2018 року №701 та актом наданих послуг від 31 серпня 2018 року №3108/1.

Загальна сума понесених позивачем судових витрат складає 143 725,00 грн. (118 725,00 грн. + 25 000,00 грн.).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАТ" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 16 липня 2018 року №00008441402.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАТ" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 143 725,00 грн. (сто сорок три тисячі сімсот двадцять п`ять гривень нуль копійок), з яких 25 000,00 грн. (двадцять п`ять тисяч гривень нуль копійок) витрати, пов`язані із проведенням експертизи, 118 725 (сто вісімнадцять тисяч сімсот двадцять п`ять гривень нуль копійок) витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АСАТ" (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 23, оф. 6; ідентифікаційний код 14326366);

Головне управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 39439980).

Дата складення повного рішення суду - 12 серпня 2019 року.

Суддя В.А. Кузьменко