Рішення № 83626860, 09.08.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2019 року Чернігів Справа № 620/1404/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Непочатих В.О.,

при секретарі Єгуновій О.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Ковальова О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до військової частини А2622 про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до військової частини А2622, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. командира військової частини А2622 від 28.03.2019 № 171, яким військовослужбовця за контрактом рядового ОСОБА_2 оператора відділення радіоперехоплення загону радіорозвідки військової частини А2622 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з військової служби за контрактом за службовою невідповідністю;

- визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. командира військової частини А2622 від 28.03.2019 № 7-РС, яким військовослужбовця за контрактом рядового ОСОБА_2 оператора відділення радіоперехоплення загону радіорозвідки військової частини А2622 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «д» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через службову невідповідність;

- поновити позивача на військовій службі за контрактом у Збройних Силах України на посаді оператора відділення радіоперехоплення загону радіорозвідки військової частини А2622;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28.03.2019 по день його фактичного поновлення на роботі за судовим рішенням.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно звільнено його з військової служби у запас за результатами службового розслідування, яке було проведено не об`єктивно, упереджено та без з`ясування усіх обставин, які мають дійсне значення для встановлення у діях позивача ознак дисциплінарного правопорушення. Позивач стверджує, що в період з 25.03.2019 по 28.03.2019 він не прибув на військову службу до військової частини А2622 внаслідок отриманої побутової травми.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки позивач без поважних причин вчасно не з`явився на військову службу до військової частини А2622 з лікувального закладу з 25.05.2019 по 28.03.2019, чим порушив військову дисципліну. Вказує, що не знання та не виконання своїх обов`язків позивачем не звільняє його від відповідальності.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що доводи, які викладені відповідачем у своєму відзиві є голослівними та такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального права, а тому не спростовують вірність підстав заявленого позову.

Вислухавши пояснення учасників справи, свідків, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач з 29.12.2018 по 04.02.2019 обіймав посаду оператора відділення радіоперехоплення загону радіорозвідки військової частини А2622.

28.03.2019 т.в.о. командира військової частини А2622 підполковником ОСОБА_3 на підставі рапорту начальника загону радіорозвідки військової частини А2622 підполковника ОСОБА_5 від 28.03.2019 видано наказ «Про призначення службового розслідування» № 166, яким, наказано т.в.о. заступника командира військової частини А2622 з морально-психологічного забезпечення майору ОСОБА_4 провести службове розслідування по факту неприбуття рядового ОСОБА_2 оператора відділення радіоперехоплення загону радіорозвідки на службу 25.03.2019, після закінчення лікування в Чернігівській міській лікарні № 4 та 28.03.2019 представити на затвердження акт проведення розслідування (т. 1 а.с. 168, 169).

За результатами службового розслідування складено акт від 28.03.2019 (т. 1 а.с. 176-178) з якого слідує, що рядовий ОСОБА_2 згідно наказу командира військової частини А2622 (по стройовій частині) від 15.03.2019 № 60 перебував на лікуванні в Чернігівській міській лікарні № 4, контроль його перебування в лікарні здійснювався по телефону начальником 2 відділення радіоперехоплення капітаном ОСОБА_8. 27.03.2019 в 20:30 капітан ОСОБА_8 , будучи черговим військової частини А2622, зателефонував рядовому ОСОБА_2 , щоб з`ясувати стан справ у нього. Рядовий ОСОБА_2 сказав, що у нього все добре, але загальний фон (гучна музика), який не притаманний лікувальному закладу, визвав сумнів у капітана ОСОБА_8, щодо перебування його в лікарні. Після цього про свій сумнів капітан ОСОБА_8 доповів начальнику загону радіорозвідки підполковнику ОСОБА_5. За вказівкою підполковника ОСОБА_5 заступник начальника загону радіорозвідки з морально-психологічного забезпечення майор ОСОБА_4 28.03.2019 в 07:30 прибув за місцем проживання рядового ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , де мати рядового ОСОБА_2 сказала, що його немає дома, він вже поїхав до лікарні. На телефонні дзвінки майора ОСОБА_4 рядовий ОСОБА_2 не відповідав. Тому був зроблений письмовий запит головному лікарю Чернігівської міської лікарні № 4 про перебування на лікуванні у медичному закладі рядового ОСОБА_2, який повіз майор ОСОБА_4. Після передачі запиту до приймальні Чернігівської міської лікарні № 4 в приміщенні на другому поверсі лікарні майор ОСОБА_4 випадково зустрів в цивільному одязі рядового ОСОБА_2 і запитав у нього, що він тут робить, а не перебуває на лікуванні. На це рядовий ОСОБА_2 відповів, що він виписався з Чернігівської міської лікарні № 4 22.03.2019 та показав відповідну довідку № 6 з цієї установи. Але після виписки рядовий ОСОБА_2 до військової частини А2622 не прибув, посадові обов`язки не виконував, так як за його думкою потребує додаткового лікування. Після цього з прибуттям до Чернігівської міської лікарні № 4 військовослужбовців військової частини А 2622 капітана ОСОБА_8 та лейтенанта ОСОБА_6 рядовий ОСОБА_2 був доставлений до військової частини А2622. Своє нез`явлення вчасно без поважних причин на військову службу до військової частини А2622 з лікувального закладу рядовий ОСОБА_2 пояснив необхідністю лікування, хоч рекомендації на лікування чи реабілітацію в його виписці № 0505 Чернігівської міської лікарні № 4 відсутні.

В подальшому т.в.о. командира військової частини А2622 підполковником ОСОБА_3 винесено наказ від 28.03.2019 № 171 «Про підсумки проведення службового розслідування за фактом нез`явлення на службу рядового ОСОБА_2», яким наказано за нез`явлення вчасно без поважних причин з лікувального закладу на військову службу протягом чотирьох діб з 25.03.2019 по 28.03.2019 вирішити питання про притягнення рядового ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення; за порушення статей 12, 14, 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України накласти на рядового ОСОБА_2 дисциплінарне стягнення - звільнення з військової служби за контрактом за службовою невідповідністю; відповідно до підпункту 3 статті 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, рядовому ОСОБА_2 грошове забезпечення за період з 25.03.2019 по 28.03.2019 не виплачувати; відповідно до підпунктів 1, 8 статті 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, рядовому ОСОБА_2 щомісячну премію за березень 2019 року не виплачувати (т. 1 а.с. 179-181).

В подальшому наказом т.в.о. командира військової частини А2622 від 28.03.2019 № 7-РС військовослужбовця за контрактом рядового ОСОБА_2 оператора відділення радіоперехоплення загону радіорозвідки військової частини А2622 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «д» (через службову невідповідність) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (т. 1 а.с. 183).

28.03.2019 наказом т.в.о. командира військової частини А2622 № 69 рядового військової служби за контрактом ОСОБА_2 , оператора відділення радіоперехоплення загону радіорозвідки військової частини А2622, який звільнений наказом командира військової частини А2622 (по особовому складу) від 28.03.2019 № 7-РС у запас за підпунктом «д» (через службову невідповідність) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Чернігівського ТЦК та СП Чернігівської області (т. 1 а.с. 184).

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).

Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Згідно з частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності накласти дисциплінарне стягнення.

Пунктом «є» статті 68 Дисциплінарного статуту визначено, що на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (частина перша статті 84 Дисциплінарного статуту).

З аналізу викладених норм слідує, що накладенню дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, прийняття рішення про необхідність його проведення належить до дискреційних повноважень посадової особи, уповноваженої приймати рішення про притягнення відповідного військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 Розділу III Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.12.2017 за № 1503/31371 (далі - Порядок) рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Пунктом 3 Розділу III Порядку визначено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування.

Особи, які проводять службове розслідування, мають право, зокрема: отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані); отримувати інформацію, пов`язану із службовим розслідуванням, від юридичних і фізичних осіб з дотриманням вимог законодавства на підставі запиту посадової (службової) особи, яка призначила службове розслідування, чи інших уповноважених осіб відповідно до вимог законодавства України (пункт 2 Розділу IV Порядку).

Положеннями пункту 3 Розділу IV Порядку передбачено, що військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право, зокрема, давати усні та письмові пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації.

За результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування (пункт 1, 6 Розділу V Порядку).

Згідно пунктів 2, 3 Розділу V Порядку, зокрема, за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення.

Судом встановлено, що оскаржуваний наказ був доведений позивачу майором Попружним П.М. у приміщенні лікарні під особистий підпис у відповідності до аркушу доведення, який є невід`ємною частиною вказаного наказу (т. 1 а.с. 179-181, 182).

Отже, як вбачається з матеріалів службового розслідування, воно проведене на підставі, в межах повноважень та у строки, визначені Порядком, під час якого зібрано докази, відібрано пояснення, досліджено зібрані документи та матеріали, проаналізовано положення чинного законодавства України, та обґрунтовано зроблено висновок про порушення військовослужбовцем військової дисципліни.

При цьому, посилання позивача щодо не дотримання порядку проведення службового розслідування, що полягає у не складанні висновку службового розслідування є безпідставними, оскільки пунктом 1 Розділу V Порядку чітко визначено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування.

Твердження позивача, що на момент проведення службового розслідування, так і на момент винесення оскаржуваних наказів, факт притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення був відсутнім, так як постанова суду, яка набрала законної сили не виносилась, не заслуговують на увагу, оскільки оцінка відповідачем обставин вчинення позивачем дій стосується виконання ним службових обов`язків, як військовослужбовцем, відбувалася незалежно від обставин справи про адміністративне правопорушення та доведення чи не доведення його вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

Також суд вважає необґрунтованими і такими, що не можуть бути прийняті до уваги, посилання позивача, що службове розслідування проведене з порушенням вимог Інструкції про порядок проведення службових розслідувань у Національній гвардії України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 24.10.2014 № 1133 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 10.11.2014 за № 1414/26191, оскільки вказаний нормативно-правовий акт розповсюджується на правовідносини, які виникли щодо порядку проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Національної гвардії України, до яких позивач не відноситься.

Стосовно твердження позивача про те, що відповідачем під час проведення службового розслідування та винесення оскаржуваних наказів не було враховано, що з 25.03.2019 по 28.03.2019 він лікувався в Чернігівській міській лікарні № 4, суд зазначає таке.

Як вбачається з копії виписки № 0505 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (т. 2 а.с. 15) позивач у період з 15.03.2019 по 22.03.2019 проходив курс лікування в КНП «Чернігівська міська лікарня № 4» Чернігівської міської ради та 23.03.2019 повинен приступити до праці.

В судовому засіданні позивачем в якості доказу відсутності на службі надано довідку КНП «Чернігівська міська лікарня № 4» Чернігівської міської ради від 31.07.2019 № 84 в якій містяться відомості, що позивач за станом здоров`я знаходився на амбулаторному лікуванні з 26 та 27 березня 2019 року (т. 2 а.с. 3).

Водночас, згідно копії листа КНП «Чернігівська міська лікарня № 4» Чернігівської міської ради від 07.08.2019 № 01-07/444-01 слідує, що видана довідка від 31.07.2019 № 84 не має жодних рекомендацій до звільнення від виконання службових обов`язків, вона не є підставою для звільнення від військової служби (т. 2 а.с. 25).

Допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_8 пояснив, що телефонував позивачу з метою дізнатися про відсутність на військовій службі і в телефонній розмові позивач повідомив, що захворів; ОСОБА_4 пояснив, що 28.03.2019 відвозив позивача з лікарні до військової частини.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Розділу 1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13.11.2001 № 455 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.12.2001 за № 1005/6196 тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності. Видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених п. 1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6.

Пунктом 1.9 Розділу 1 вказаної Інструкції установлено, що листок непрацездатності (довідка) в амбулаторно-поліклінічних закладах видається лікуючим лікарем (фельдшером) переважно за місцем проживання чи роботи. У разі вибору особою лікуючого лікаря і лікувально-профілактичного закладу не за місцем проживання чи роботи документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність, видаються за наявності заяви-клопотання особи, погодженої з головним лікарем обраного лікувально-профілактичного закладу, або його заступником, засвідченої підписом та круглою печаткою лікувально-профілактичного закладу.

Отже, твердження позивача, що він на законних підставах не перебував на військовій службі не заслуговують на увагу, оскільки довідка КНП «Чернігівська міська лікарня № 4» Чернігівської міської ради від 31.07.2019 № 84 свідчить лише про факт звернення позивача до лікаря 26.03.2019 та не підтверджує факт визнання його тимчасово непрацездатним.

Крім того, належним доказом, який засвідчує тимчасову непрацездатність та може бути підставою для звільнення від тимчасового проходження військової служби, є листок непрацездатності, який не видавався позивачу лікуючим лікарем.

Таким чином, суд погоджується з позицією відповідача, що позивач без поважних причин був відсутній на військовій службі в період з 25.03.2019 по 28.03.2019.

За таких обставин не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправними та скасування наказів відповідача від 28.03.2019 № 171 та від 28.03.2019 № 7-РС.

Враховуючи відмову в задоволенні вищезазначених позовних вимог та похідний характер позовних вимог позивача про поновлення його на військовій службі за контрактом у Збройних Силах України на посаді оператора відділення радіоперехоплення загону радіорозвідки військової частини А2622, стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 28.03.2019 по день фактичного поновлення на роботі, суд вважає, що вони також не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_2 необхідно відмовити повністю.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини А2622 (вул. Староказарменна, буд. 2, м. Чернігів, 14009, код ЄДРПОУ 08076304) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 серпня 2019 року.

Суддя В.О. Непочатих