Рішення № 83626848, 13.08.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/2102/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Клопота С.Л.,

за участю секретаря Шевченко А.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Шаповала В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Менської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Менської міської ради та просить:

- здійснити огляд офіційної вебсторінки Менської міської ради у розділі «Наше відео» та дослідити зміст відео 30 сесії 7 скликання Менської міської ради від 23.04.2019;

- визнати бездіяльність Менської міської ради щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0742 га у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель житлової та громадської забудови, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована в АДРЕСА_3 протиправною та зобов`язати прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0742 га у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель житлової та громадської забудови, кадастровий номер НОМЕР_1 гр. ОСОБА_1 , яка розташована в АДРЕСА_3 відповідно до закону.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що згідно приписів ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідач, при прийнятті рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0742 га у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель житлової та громадської забудови, кадастровий номер НОМЕР_1 відповідач не мав права приймати будь яке, окрім позитивного рішення по суті заяви позивачки, тобто затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність позивачки.

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Маючи намір отримати земельну ділянку у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої на АДРЕСА_3 09 жовтня 2014 року позивачка звернулася до Менської міської ради з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою (копія міститься у матеріалах проекту землеустрою, копія проекту землеустрою додається).

Протягом місяця рішення по вказаній заяві прийнято не було

11 листопада 2014 року, на адресу відповідача, позивачкою було подано письмове повідомлення і копію договору № 24 про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 11 листопада 2014 року.

22 листопада 2014 року було підписано акт про встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) та погодження зовнішніх меж земельної ділянки суміжниками (міститься у матеріалах проекту землеустрою), що підтверджує погодження меж земельної ділянки суміжними користувачами, яку я маю намір отримати у приватну власність.

По закінченню розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0742 га у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель житлової та громадської забудови, яка розташована в АДРЕСА_3 позивача отримала позитивні висновки про погодження проекту землеустрою відділу Держземагентства у Менському районі від 10.12.2014 № 3 та сектору містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та будівництва від 26.11.2014 № 402. Проект було погоджено начальниками вищезазначених відділу та сектору, а також головою Менської міської ради у відповідності до статті 186-1 ЗКУ.

26.12.2014 позивачка звернулася із заявою до державного кадастрового реєстратора про державну реєстрацію земельної ділянки та 21 січня 2015 року отримала витяг з Державного земельного кадастру, що підтверджував реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номеру НОМЕР_1 відповідно до частини 8 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

У відповідності до пункту б абзацу 1 статті 12 ЗКУ 4 березня 2019 року позивача подала до Менської міської ради заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0742 га у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель житлової та громадської забудови, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована в АДРЕСА_3 разом з оригіналом проекту землеустрою та оригіналом витягу з Державного земельного кадастру від 04.03.2019.

На пленарному засіданні 30 сесії 7 скликання Менської міської ради, під час голосування за проект рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по передачі у власність гр. ОСОБА_1 , 18 депутатів утрималося, 2 голосували проти та 1 не голосував, що підтверджується матеріалами поіменного голосування.

Як вбачається з витягу з протоколу 30 сесії Менської міської ради 7 скликання, що міститься у матеріалах відповіді Менської міської ради № 1118/04-07 від 31.05.2019, під час спільного засідання комісії проект даного рішення не був підтриманий та запропоновано відкласти розгляд даного питання для подальшого вирішення.

Зважаючи на наведене, судом встановлено, що рішення по суті заяви позивачки винесено не було.

Судом встановлено, що заява позивачки була винесена на пленарне засідання відповідача і по ньому проводилось голосування. Тобто підстави вважати не прийняття відповідачем рішення по суті заяви бездіяльністю є відсутні.

Фактично відповідачем було прийняте рішення, яким заява позивачки задоволена не була.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту г частини 1 статті 121 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ) громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в містах - не більше 0,10 гектара.

Частиною 7 статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Частиною 6 статті 118 ЗК України, встановлено, що для отримання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності заінтересована особа повинна подати клопотання, в якому зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри, а також обов`язково додати графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Будь-яких винятків з цього правила чи альтернативних варіантів дана норма не містить. Необхідність подання таких матеріалів випливає із самого змісту наведених норм, оскільки, як передбачено частиною сьомою цієї статті, підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.

Доказів щодо невідповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, суду не представлено.

Тобто 7 статті 118 ЗК України взагалі не передбачає жодного іншого варіанту рішення по суті заяви позивачки, окрім як прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

І хоча позивачка просила визнати протиправною бездіяльність відповідача, однак суд вважає за необхідне вийти за межі її позовних вимог, оскільки це необхідно для повного та всебічного захисту її прав, свобод та інтересів з боку суб`єкта владних повноважень та визнати, що рішення Менської міської ради щодо не затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0742 га у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель житлової та громадської забудови, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована в АДРЕСА_3 , не грунтується на законі та є неправомірним.

За таких підстав суд вважає за необхідне зобов`язати Менську міську раду прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0742 га у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель житлової та громадської забудови, кадастровий номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 , яка розташована в АДРЕСА_3 .

З огляду на те, що таке рішення відповідача передбачає його право діяти на власний розсуд, суд зобов`язує відповідач прийняти це рішення з урахуванням його правової оцінки, наданої у цьому рішенні.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає задоволенню.

Також позивачем було подано клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, при вирішенні якого суд зважає на те, що в розумінні статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком. Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що рішення суду виконане не буде.

При вказаних обставинах, суд вважає, що в задоволенні клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду необхідно відмовити.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Менської міської ради на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Менської міської ради (вул.С.Титаренка, буд.7, м.Мена, Менський район,Чернігівська область,15600) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним рішення Менської міської ради щодо не затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0742 га у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель житлової та громадської забудови, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована в АДРЕСА_3 .

Зобов`язати Менську міську раду прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0742 га у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель житлової та громадської забудови, кадастровий номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 , яка розташована в АДРЕСА_3 з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

Стягнути з Менської міської ради (код ЄДРПОУ 04061777 ) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 14 серпня 2019 року.

Суддя С.Л. Клопот