Рішення № 83626124, 14.08.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2019 року Справа № 160/5947/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича за участі секретаря судового засіданняПіскун Я.В. за участі: представника позивача представника відповідача представника третьої особи Тимощенков О.І., Поденко О.О. Венгер Д.О. Тимощенкова А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 28.03.2019 року № 0055969-5353-0417, що видане Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, яким нараховано ОСОБА_1 податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 32 626,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом під час винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення не було враховано наступні обставини:

- позивач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, є співвласниками житлового будинку-кафе-магазину по АДРЕСА_1 ; титульним власником записаний позивач, однак вказане вище нерухоме майно набуто у шлюбі, а тому належить позивачу та третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на праві спільної сумісної власності, але не поділений в натурі. Оскільки між співвласниками нерухомого майна домовленості стосовно сплати податку немає, то податковий орган протиправно визначив платником цього податку саме позивача;

- податковим органом не застосовано пільги зі сплати податку щодо допоміжних приміщень;

- податковим органом протиправно збільшено суму податку на 25000 грн. згідно п.п. «ґ» п. 266.7.1 ст. 266 ПК України, оскільки вказану ставка податку застосовується лише у разі коли у власності платника податку перебуває саме об`єкт (об`єкти) житлової нерухомості, загальна площа яких перевищує для квартири 300 кв . м . та/або 500 кв.м . для будинку.

Ухвалою суду від 09.07.2019 року відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

24.07.2019 року відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав:

- позивач згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру речових прав власності на нерухоме майно на праві власності одноособово володіє на праві власності об`єктом нерухомості - житловим будинком-кафе-магазином по АДРЕСА_1 ;

- відповідно до рішення Сурсько-Литовської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області «Про місцеві податки і збори на території Сурсько-Литовської сільської ради» від 27.06.2017 року ставки податку для житлової нерухомості становить 0,5%, для магазину - розмір ставки 0,5%;

- при нарахуванні податку за 2018 рік відповідач використовував наступний розрахунок: мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2018 ріку - 3 723 грн.; розмір ставки для житлової нерухомості - 0,5%; розмір ставки для магазину - 0,5%; ставка податку за 1 кв.м. - 18,62 грн.; загальна площа об`єкта житлової нерухомості 529,70 кв.м.; пільга для житлового будинку - 120 кв.м., площа, яка підлягає оподаткуванню - 409,79 кв.м., житлова площа - 74 кв.м., площа магазину - 335,7 кв.м. Сума податку за магазин: 18,615 грн. х 335,7 кв.м. = 6 249,06 грн. Сума податку за житловий будинок: 18,615 грн. х 74 кв.м. = 1 377,51 грн. Також відповідач застосував ставку податку у розмірі 25000 грн. згідно п.п. «ґ» п. 266.7.1 ст. 266 ПК України;

- відповідач наголошує на тому, що позивач не повідомив податковий орган про те, що об`єкт нерухомості набутий у шлюбі, а тому податковий орган застосовував саме дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру речових прав власності на нерухоме майно.

Ухвалою суду від 14.08.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позову з підстав, які зазначені у відзиві на позовну заяву.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у судовому засіданні підтримала заявлені позивачем позовні вимоги.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, та дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи встановив наступне.

У відповідності до копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.10.2014 року, яке міститься у матеріалах справи, позивач є власником житлового будинку-кафе-магазину загальною площею 529,7 кв.м. та житловою площею 74 кв.м.

Також у матеріалах справи міститься копія свідоцтва про укладення шлюбу 20.02.1988 року між позивачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У відповідності до статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч.1 ст. 61 Сімейного кодексу України).

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 Сімейного кодексу України).

Враховуючи те, що нерухоме майно - житловий будинок-кафе-магазин загальною площею 529,7 кв.м. та житловою площею 74 кв.м. набутий позивачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, під час шлюбу, то вказане вище нерухоме майно згідно прямої вказівки закону України є об`єктом спільної сумісної власності позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, оскільки сторонами не доведено інше.

Також судом під час розгляду справи встановлено, що нерухоме майно - житловий будинок-кафе-магазин загальною площею 529,7 кв.м. та житловою площею 74 кв.м. не поділений між співвласниками в натурі.

Судом на підставі копії технічного паспорту на садибний житловий будинок від 28.08.2014 року по АДРЕСА_1 встановлено, що житлова площа будинку становить 74 кв.м. допоміжна площа становить 398,5 кв.м., площа літніх приміщень становить - 57,2 кв.м.

Також у технічному паспорті на садибний житловий будинок від 28.08.2014 року вказано, що загальна площа житлових квартир (житлова та допоміжна) становить 472,5 кв.м.

На підставі копії технічного паспорту на житловий будинок-кафе-магазин від 28.08.2014 року по АДРЕСА_1 та на підставі письмових пояснень позивача від 13.08.2019 року судом встановлено, що площа магазину становить 50,3 кв.м., площа кафе становить 87,5 кв.м. та площа житлового будинку становить 391,9 кв.м.

Судом встановлено, що відповідачем винесено 28.03.2019 року податкове повідомлення - рішення № 0055969-5353-0417 яким нараховано ОСОБА_1 податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 32 626,57 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач навів розрахунок суми податку: мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2018 ріку - 3 723 грн.; розмір ставки для житлової нерухомості - 0,5%; розмір ставки для магазину - 0,5%; ставка податку за 1 кв.м. - 18,62 грн.; загальна площа об`єкта житлової нерухомості 529,70 кв.м.; пільга для житлового будинку - 120 кв.м., площа, яка підлягає оподаткуванню - 409,79 кв.м., житлова площа - 74 кв.м., площа магазину - 335,7 кв.м. Сума податку за магазин: 18,615 грн. х 335,7 кв.м. = 6 249,06 грн. Сума податку за житловий будинок: 18,615 грн. х 74 кв.м. = 1 377,51 грн. Також відповідач застосував ставку податку у розмірі 25000 грн. згідно п.п. «ґ» п. 266.7.1 ст. 266 ПК України.

Стосовно правомірності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення суд зазначає наступне.

У відповідності до вимоги п.п. «б» п. 266.1.2 ст. 266 ПК України визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб: якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;.

В розумінні підпункту 266.2.1. пункту 266.2. статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Як вже було встановлено судом нерухоме майно - житловий будинок-кафе-магазин по АДРЕСА_1 , є об`єктом спільної сумісної власності позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, та не поділений в натурі.

В матеріалах справи відсутні докази згоди решти співвласників нерухомого майна щодо позивача як платника податку.

Відповідач приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення порушив вимоги підпункту 266.1.2. «б» пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, згідно якої визначено, що якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом.

Судом відхиляються посилання відповідача на те, що позивач не скористався правом визначеним підпунктом 266.7.3. пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України до уваги судом не береться, оскільки даною нормою передбачено право платника податку на таке звернення, а не його обов`язок.

Аналогічну позицією займає Верховний Суд у постанові від 19.02.2019 року по справі № 819/1622/16.

Також судом відхиляються посилання відповідача на те, що аналіз свідоцтва про право власності від 27.10.2014 року дає підстави для висновку, що позивач за згодою дружини визначений єдиним власником об`єкта оподаткування, а тому є платником податку на нерухоме майно, оскільки вказані посилання є лише припущеннями відповідача, які не підтверджені жодними доказами.

Суд також зазначає, що відповідач безпідставно застосував ставку податку у розмірі 25000 грн. згідно п.п. «ґ» п. 266.7.1 ст. 266 ПК України з наступних підстав.

Згідно п.п. «ґ» п. 266.7.1 ст. 266 ПК України за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

Поняття об`єктів житлової нерухомості міститься у п.14.1.129 ПК України, у відповідності до якого об`єкти житлової нерухомості - будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки.

Поняття будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, міститься у п.14.1.129.1 ПК України, відповідно до якого до останніх віднесено: а) житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень; б) прибудова до житлового будинку - частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну; в) квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання; г) котедж - одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою; ґ) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах - ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів.

Одночасно до п.14.1.129-1 ПК України об`єктами нежитлової нерухомості є будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.

Нерухоме майно по АДРЕСА_1 складається із житлового будинку, який призначений для постійного у ньому проживання та з об`єктів нежитлової нерухомості - кафе, магазину та господарських (присадибних) будівель.

Судом на підставі технічного паспорту на садибний житловий будинок від 28.08.2014 року встановлено, що загальна площа житлової нерухомості по АДРЕСА_1 становить 74 кв.м.

Також у технічному паспорті на садибний житловий будинок від 28.08.2014 року вказано, що загальна площа житлових квартир (житлова та допоміжна) становить 472,5 кв.м.

Суд також враховує приписи п.56.21 ПК України у відповідності до якого у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

За вказаних обставин у відповідача не було передбачених Податковим кодексом України підстав для застосування ставки податку у розмірі 25000 грн. згідно п.п. «ґ» п. 266.7.1 ст. 266 ПК України.

Також судом встановлено, що згідно з п.266.4.2 ПК України Сурсько-Литовська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області 27.06.2017 року прийняла рішення «Про місцеві податки і збори на території Сурсько-Литовської сільської ради», у відповідності до якого у 2018 році звільняються від сплати податку фізичні особи за господарські (присадибні) будівлі, що перебувають у їх власності, допоміжні (нежитлові приміщення), до яких належать: сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси тощо. Однак вказана пільга не діє у випадку якщо нерухомість здається в оренду, лізинг, заставу, використовується у підприємницькій діяльності.

Враховуючи те, що нерухоме майно по АДРЕСА_1 складається із житлового будинку, який призначений для постійного у ньому проживання та з об`єктів нежитлової нерухомості - кафе, магазину та господарських (присадибних) будівель, то податковому органу необхідно було визначити, які саме об`єкти нерухомості використовуються позивачем для ведення підприємницької діяльності, а які не використовуються, встановити наявність у власників об`єкта нерухомості пільг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно норм Податкового кодексу України та рішення Сурсько-Литовської сільської радм Дніпровського району Дніпропетровської області від 27.06.2017 року «Про місцеві податки і збори на території Сурсько-Литовської сільської ради».

Вказані вище обставини не були з`ясовані відповідачем, що свідчить про те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято всупереч вимог п.3 ч.2 ст. 2 КАС України: необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

На підставі викладеного, суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню податкове повідомлення - рішення від 28.03.2019 року № 0055969-5353-0417.

У відповідності до вимог статті 139 КАС України судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 194, 205, 242-246, 250, 255, 262, 295 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДОРОУ 39394856), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , код НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 28.03.2019 року № 0055969-5353-0417, яким нараховано ОСОБА_1 податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 32 626,57 грн.

Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 14 серпня 2019 року.

Суддя (підпис) Рішення не набрало законної сили станом на 14.08.2019 року Помічник судді Згідно з оригіналом Помічник судді С.В. Златін Лісна А.М. Лісна А.М.