Рішення № 83625998, 10.04.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року Справа № 160/7719/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0170881214 від 18.07.2018р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за результатами перевірки КП «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» (далі – КП «Нікопольводоканал») з питань своєчасної сплати податку на додану вартість складено акт перевірки №34822/04-36-12-14/03341339 від 06.07.2018р., яким встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов`язання, у зв`язку з чим, прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено штраф у розмірі 20% від суми податкового зобов`язання, що складає 175115,40грн. Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з тим, що згідно чинного законодавства, а саме Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати» оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці. Виконуючи положення зазначеного Закону, а саме виплачуючи в першу чергу заробітну плату, позивач не мав можливості проводити своєчасну сплату податкового зобов`язання по податку на додану вартість, внаслідок чого утворилася заборгованість на яку відповідачем нараховано штраф. Окрім того, у зв`язку з тим, що субвенції з державного бюджету по відшкодуванню пільг та субсидій для населення за надання послуг водопостачання та водовідведення підприємство отримує лише після 25 числа місяця наступного за звітним, це призводить до недостачі оборотних коштів КП «Нікопольводоканал». Вищезазначені обставини суттєво погіршують фінансове становище підприємства та унеможливлюють своєчасне та в повному обсязі виконання зобов`язань перед податковим органом.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати», на який в обґрунтування позову посилається позивач, не містить положень щодо звільнення платників податків від обов`язку сплати встановлених чинним законодавством платежів та зборів. На думку відповідача, наведені у позовній заяві доводи платника не спростовують наявність у відповідача правових підстав для нарахування позивачу штрафних санкцій внаслідок несвоєчасної сплати КП «Нікопольводоканал» узгоджених сум по сплаті податку на додану вартість.

Представник позивача надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача до суду не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 10.04.2019р. відповідно до ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України справу призначено до розгляду у письмовому провадженні на підставі наявних в справі доказів, за відсутності сторін.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за травень 2017р. №9116588693 від 19.06.2017р.

За результатами перевірки складено акт №34822/04-36-12-14/03341339 від 06.07.2018р., згідно висновків якого, перевіркою встановлено несвоєчасну сплату, узгодженої суми податкового зобов`язання за перевіряємий період, що є порушенням п.57.1 ст.57, п.203.2 ст.203 ПК України.

На підставі акта перевірки №34822/04-36-12-14/03341339 від 06.07.2018р., відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0170881214 від 18.07.2018р., яким застосовано штрафні санкції у розмірі 20% за платежем податок на додану вартість на загальну суму 175115,40грн. за затримку на 368, 367, 361, 360, 357, 356, 355, 354, 353, 350, 349, 348, 347, 346, 341, 340, 334, 333 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 875577грн.

Відповідно до п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на таку суму грошового зобов`язання.

Згідно з п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом У країни та законами з питань митної справи.

Пунктом 46.1 ст.46 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація, розрахунок документ, що подається платником податків (у тому числі, відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з пунктами 36.1 та 36.5 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником податків відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст.38 ПК України).

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку визначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

За змістом пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню.

Згідно з п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п.87.1 ст.87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів; суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Вказаною нормою Податкового кодексу України визначено обов`язок податкового органу на зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

З аналізу викладених норм встановлено, що на позивача покладено обов`язок своєчасної сплати задекларованих сум грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу за прострочення строку сплати суми грошового зобов`язання: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем була подана податкова декларація з податку на додану вартість від 19.06.2017р. №9116588693 за травень 2017р., проте сума грошового зобов`язання з податку на додану вартість не була позивачем сплачена до бюджету у строк до 30.06.2017р., відповідних доказів сплати (платіжних доручень, виписок банку) позивачем суду не надано.

Навпаки, матеріали справи свідчать про те, що позивачем узгоджені податкові зобов`язання з податку на додану вартість за травень 2017р. сплачено лише через рік після подання податкової декларації з ПДВ, при цьому, сплата платежів відбувалася частинами з простроченням на 368, 367, 361, 360, 357, 356, 355, 354, 353, 350, 349, 348, 347, 346, 341, 340, 334, 333 календарних днів, а саме: платежі здійснені у період травень-липень 2018р., тобто з порушеннями граничних термінів сплати, встановлених вищенаведеними нормами податкового законодавства, що підтверджується змістом копії акту перевірки від 06.07.2018р. та Розрахунком штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення №0170881214 від 18.07.2018р.

Частина 2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і частина 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладає обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем не заперечується факт несвоєчасної сплати ним самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на додану вартість за перевірений період більше ніж на 30 календарних днів з посиланням на положення Закону №2103-IV, яким внесено зміни до ч. 3 ст. 15 та ст. 24 Закону України «Про оплату праці», а саме стосовно того, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Однак суд звертає увагу на положення п.7.3 ст.7 ПК України яким визначено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати» від 21.10.2004 № 2103-ІV не вносились зміни до ПК України та не встановлювалась відповідальність (звільнення від відповідальності) за порушення норм податкового законодавства.

Таким чином, посилання позивача на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати», як підставу для несвоєчасної оплати узгодженого податкового зобов`язання є необґрунтованим, оскільки не звільняє позивача від сплати обов`язкових платежів передбачених податковим законодавством.

Посилання позивача на те, що субвенції з державного бюджету по відшкодуванню пільг та субсидій для населення за надання послуг водопостачання та водовідведення підприємство отримує лише після 25 числа місяця наступного за звітним, це призводить до недостачі оборотних коштів КП «Нікопольводоканал», а внаслідок застосування штрафу, підприємству будуть нанесені збитки, які виражені в сумі штрафів також не звільняють позивача від обов`язку вчасно сплачувати узгоджену суму грошового зобов`язання.

Також і доводи позивача про скрутне фінансове становище підприємства позивача не можуть бути підставами для не застосування до нього штрафних санкцій за несвоєчасну сплату самостійно визначених грошових зобов`язань за нормами податкового законодавства України, у тому числі і за нормами ст. 126 ПК України, оскільки вказана норма не містить таких виключень.

Разом з тим, відповідачем наведено достатньо підстав та надано докази, які свідчать про обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням встановлених фактів порушень позивачем вимог податкового законодавства щодо несвоєчасної сплати грошових зобов`язань з ПДВ за травень 2017р. згідно до вимог ст.ст.57, 203 ПК України.

Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 21.08.2018 справа № 804/14104/15 (касаційне провадження № К/9901/25987/18), від 23.10.2018 справа № 804/7472/14 (адміністративне провадження № К/9901/5840/18).

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на сукупність встановлених обставин, суд прийшов до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0170881214 від 18.07.2018р., відповідає вимогам чинного законодавства, відповідач при його прийнятті діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, у зв`язку з чим, у задоволенні позову слід відмовити..

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради (53219, м.Нікополь, вул.Перспективна, 180, ЄДРПОУ 03341339) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49600, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17а, ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – відмовити.

Згідно ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова