Рішення № 83625867, 29.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

29 липня 2019 року справа №826/16955/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С. та представників:

позивача: Ковальчука Т.О.;

відповідача: Геращенко В.І.;

Семенище О.І.

за позовомПублічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі по тексту - позивач, ПАТ "ДПЗКУ")доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі)провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 серпня 2015 року №34226552204На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29 липня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення).

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправним застосування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, у зв`язку із наступним: імпортна операція резидента без увезення товару на територію України вважається завершеною за наявності однієї із таких умов: зарахування виручки, одержаної від нерезидента в уповноваженому банку в разі продажу нерезиденту товару за межами України; подання документів, що підтверджують використання резидентом товару за межами України, перелік яких визначається Національним банком; оскільки ПАТ "ДПЗКУ" надані відповідачу усі необхідні документи, які підтверджують подальше використання товару за межами України, а саме продаж товару згідно контракту з CCEC Honkong Limited від 23 вересня 2014 року №ЕХР230914-8, операція да контрактом є завершеною; частина валютної виручки за контрактом з CCEC Honkong Limited від 23 вересня 2014 року №ЕХР230914-8 надійшла на розподільчий і на поточний рахунок 26 травня 2015 року, тому нарахування пені за 26 травня 2015 року є неправомірним; по контрактам з Lirtavis Enterprises LTD від 15 серпня 2014 року №ЕХР15082014-1, від 10 вересня 2014 року №ЕХР1001914-1, від 01 жовтня 2014 року №ЕХР011014-1 та від 02 жовтня 2014 року №ЕХР021014-1 валютна виручка не надійшла, проте, ПАТ "ДПЗКУ" повідомило компанію Lirtavis Enterprises LTD про намір звернутись до арбітражу в м. Лондон (Англія) і запропонувало призначити для розгляду справи одного арбітра з арбітрів Асоціації ГАФТА та згодом Арбітражем ГАФТА присвоєно номер справам за електронним зверненням позивач з позовною заявою до компанії Lirtavis Enterprises LTD про стягнення заборгованості, а тому відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" строки, передбачені статтями 1 та 2 Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується; позивач звертає увагу, що враховуючи тривалість арбітражних процедур у арбітражі ГАФТА, Правила №125 розпочинають відлік арбітражної процедури не з моменту подання самого позову, а з моменту направлення відповідачу повідомлення щодо наміру звернення до Арбітражу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/16955/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2016 року призначено у справі судово-економічну експертизу та зупинено провадження у справі до одержання результатів експертизи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2018 року поновлено провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач подав до суду письмове заперечення проти позову, в якому повністю підтримав висновки акта перевірки та просив відмовити у задоволені позову.

В судовому засіданні 29 липня 2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідача проти позову заперечили.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 03 серпня 2015 року №34226552204 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" за порушення статті 1, 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ПАТ "ДПЗКУ" нараховано суму грошового зобов`язання за платежем: пеня за порушення терміну розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 66 367 089,51 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 17 липня 2015 року №189/26-55-22-04/37243279 "Про результати позапланової виїзної перевірки публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічними контрактами" (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено порушення позивачем статей 1, 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", а саме:

- ненадходження валютної виручки у розмірі 60 000,00 доларів США (еквівалент 1 261 094,88 грн.) за імпортним контрактом від 19 грудня 2014 року №ЕХР191214-1/GTSFGCU19 з компанією з Grain Trading Group AG;

- несвоєчасне надходження валютної виручки в сумі 100 805,39 доларів США (еквівалент 2 108 627,56 грн.) за контрактом від 10 липня 2014 року №ЕХР230914-2 з CCEC Honkong Limited;

- ненадходження валютної виручки від нерезидента Lirtavis Enterprises LTD за експортними контрактами на загальну суму 44 801 669,86 доларів США, а саме:

1) за контрактом від 15 серпня 2014 року №ЕХР15082014-1 в сумі 19 164 712,67 доларів США (еквівалент 402 808 683,75 грн.);

2) за контрактом від 10 вересня 2014 року №ЕХР1001914-1 в сумі 3 983 038,20 доларів США (еквівалент 83 716 484,68 грн.);

3) за контрактом від 01 жовтня 2014 року №ЕХР011014-1 в сумі 11 400 000,00 доларів США (еквівалент 239 608 027,20 грн.);

4) за контрактом від 02 жовтня 2014 року №ЕХР021014-1 в сумі 10 253 918,99 доларів США (еквівалент 215 519 412,30 грн.).

Так, перевіркою проведення розрахунків у грошовій формі при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за імпортним контрактом від 19 грудня 2014 року №ЕХР191214-1/GTSFGCU19 з компанією з Grain Trading Group AG (Швейцарія) та за експортним контрактом від 23 вересня 2014 року №ЕХР230914-8 з ССЕС HONKONG LIMITED (Гонконг) за період з від 23 вересня 2014 року по 06 липня 2015 року встановлено, що на виконання умов зазначених контрактів ПАТ "ДПЗКУ" перерахувало компанії-нерезиденту Grain Trading Group AG (Швейцарія) валютні кошти у розмірі 13 320 000,00 доларів США (еквівалент 210 072 916,80 грн.).

Валютна виручка за зовнішньоекономічним експортним контрактом на поточний рахунок ПАТ "ДПЗКУ", відкритий в ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", надійшла від компанії ССЕС HONKONG LIMITED (Гонконг) своєчасно в розмірі 13 260 000,00 доларів США (еквівалент 211 627 760,18 грн).

Контролюючим органом встановлено, що граничним терміном надходження частини валютної виручки за контрактом від 19 грудня 2014 року №EXP191214-1/GTSFGCU19 з компанією Grain Trading Group AG (Швейцарія), зокрема, виручки у сумі 60 000,00 доларів США (еквівалент - 1 261 094,88 грн.), було 14 квітня 2015 року. Однак, станом на 06 липня 2015 року у позивача з компанією Grain Trading Group AG (Швейцарія) встановлена дебіторська заборгованість у сумі 60 000,00 доларів США (еквівалент - 1 261 094,88 грн.), тобто обставини, що зумовлювали існування пені, існували з 15 квітня 2015 року по 05 липня 2015 року.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Частина третя статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" встановлює, що строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

У свою чергу відповідно до пункту 2 Порядку визначення строку та умов завершення імпортної операції без увезення товару на територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 грудня 2007 року №1392 (далі по тексту - Порядок №1392) строк завершення імпортної операції без увезення товару на територію України за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) не може перевищувати 180 календарних днів з моменту здійснення резидентом авансового платежу або виставлення векселя на користь нерезидента, а у разі проведення розрахунків у формі документарного акредитиву - з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Пункт 3 Порядку №1392 встановлює, що імпортна операція резидента без увезення товару на територію України вважається завершеною за наявності однієї з таких умов:

зарахування виручки, одержаної від нерезидента, на рахунок резидента в уповноваженому банку в разі продажу нерезиденту товару за межами України;

подання документів, що підтверджують використання резидентом товару за межами України, перелік яких визначається Національним банком.

Як стверджує позивач, імпортна операція Grain Trading Group AG вважається завершеною, оскільки відповідачу було надано документи, що підтверджують використання резидентом товару за межами України, а саме продаж товару за контрактом від 23 вересня 2014 року №ЕХР230914-8 з ССЕС HONKONG LIMITED.

У той же час відповідно до пункту 3.6 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року №136 (далі по тексту - Інструкція), банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту товару без його ввезення на територію України виключно за наявності однієї з таких умов: зарахування виручки, одержаної від нерезидента, на рахунок резидента в уповноваженому банку в разі продажу нерезиденту товару за межами України.

Таким чином, в даному випадку імпортна операція за контрактом від 19 грудня 2014 року №EXP191214-1/GTSFGCU19 з компанією Grain Trading Group AG вважається завершеною виключно за умови зарахування виручки, одержаної від нерезидента, на рахунок резидента в уповноваженому банку, а саме від компанії ССЕС HONKONG LIMITED.

В акті перевірки встановлено та визнається позивачем, що ПАТ "ДПЗКУ" перерахувало компанії-нерезиденту Grain Trading Group AG (Швейцарія) валютні кошти у розмірі 13 320 000,00 доларів США (еквівалент 210 072 916,80 грн.); валютна виручка на поточний рахунок ПАТ "ДПЗКУ", відкритий в ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", надійшла від компанії ССЕС HONKONG LIMITED (Гонконг) в розмірі 13 260 000,00 доларів США (еквівалент 211 627 760,18 грн), решта суми валютної виручки у сумі 60 000,00 грн. на рахунок позивач не надходила.

Посилання позивача на те, що 60 000,00 доларів США є знижкою за умовами експортного контракту за поставку на Південний порт Китаю не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до пункту 1.8 Інструкції сума валютної виручки або вартість товарів може бути зменшена, якщо протягом виконання зобов`язань за договором:

а) відбувається перегляд ціни товарів у зв`язку з невідповідністю їх кількісних та/або якісних характеристик умовам договору - на суму недопоставлених та/або неякісних товарів.

б) відбувається перегляд ціни товарів унаслідок дій форс-мажорних обставин, що призвели до зміни кількісних та/або якісних характеристик товару, - на суму недопоставлених (недоотриманих) та/або неякісних товарів.

в) товари знищено, конфісковано, зіпсовано, украдено, загублено - на суму їх вартості [якщо право власності на товар відповідно до умов договору належить резиденту].

г) відбувається відповідним чином оформлене повернення товару або його частини експортеру - на суму вартості такого товару;

ґ) відбувається повернення сплачених імпортером коштів повністю або частково - на суму таких коштів;

д) здійснюється оподаткування виконаних резидентами для нерезидентів робіт (наданих послуг) за межами України - на суму сплачених податків, письмово підтверджених податковими органами країни нерезидента;

е) відбувається оплата резидентом комісійних винагород, які утримали банки-нерезиденти, якщо оплата резидентом цих винагород передбачена експортним, імпортним договорами і підтверджена відповідним банківським документом або підтверджена відповідним банківським документом (підтвердження не вимагається, якщо оплата комісійної винагороди передбачена договором і за кожним окремим платежем за цим договором не перевищує 50 євро, або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті);

є) відбувається оплата нерезидентом фізичній особі - резиденту, яка перебуває у відрядженні за кордоном з метою виконання зобов`язань за експортним договором резидента - суб`єкта підприємницької діяльності, коштами в готівковій іноземній валюті на експлуатаційні витрати, пов`язані з обслуговуванням транспортного засобу, який належить резиденту - стороні договору (орендується, фрахтується ним) і використовується за кордоном з метою виконання зобов`язань останнього за цим договором, - на суму використаних коштів.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Однак, позивач не надав суду доказів, які б підтверджували наявність підстав для зменшення суми валютної виручки на суму 60 000,00 грн.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на постанову Верховного Суду від 11 червня 2019 року у справі №826/5938/16, та звертає увагу, що у межах спірних правовідносин позивач продавав за межами України придбаний у компанії Grain Trading Group AG (Швейцарія) товар іншому нерезиденту - компанії ССЕС HONKONG LIMITED (Гонконг), а тому у контексті вимог пункту 3 Порядку №1392 та пункту 3.6 Інструкції така імпортна операція вважається завершеною за умови зарахування виручки, одержаної від нерезидента, на рахунок резидента в уповноваженому банку. Отже, надання документів, що підтверджують використання резидентом товару за межами України, у даному випадку не має правового значення.

Тому, на думку суду, висновки акта перевірки про ненадходження валютної виручки у розмірі 60 000,00 доларів США (еквівалент 1 261 094,88 грн.) за імпортним контрактом від 19 грудня 2014 року №ЕХР191214-1/GTSFGCU19 з компанією з Grain Trading Group AG є обґрунтованими, а нарахування пені за даним епізодом порушення - правомірним.

Суд враховує, що у розрахунку пені (а.с. 14 т. І) допущено описку, а саме щодо ненадходження валютної виручки у розмірі 60 000,00 доларів США зазначено про контракт від 01 жовтня 2014 року №ЕХР011014-1 з Lirtavis Enterprises LTD (Кіпр), однак, зазначене не є самостійною підставою для скасування рішення, оскільки вказані порушення зафіксовані в акті перевірки та детально описані у поясненні відповідача від 14 травня 2019 року.

В частині висновків акта перевірки про несвоєчасне надходження валютної виручки в сумі 100 805,39 доларів США (еквівалент 2 108 627,56 грн.) за контрактом від 10 липня 2014 року №ЕХР230914-2 з CCEC Honkong Limited суд зазначає про наступне.

За змістом частини першої статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Як свідчить акт перевірки та визнається сторонами, граничним терміном надходження частини валютної виручки за контрактом від 23 вересня 2014 року №ЕХР230914-18 з ССЕС HONKONG LIMITED (Гонконг), зокрема, виручки у сумі 100 805,39 доларів США (еквівалент 2 108 627,56 грн.), є 03 березня 2015 року, однак виручка надійшла з порушенням встановленого строку. Станом на 27 травня 2015 року дебіторська заборгованість відсутня, таким чином, період прострочення валютної виручки у сумі 100 805,39 доларів США (еквівалент 2 108 627,56 грн.) становить з 04 березня 2015 року по 26 травня 2015 року.

Як видно із розрахунку пені, за період з 04 березня 2015 року по 26 травня 2015 року нараховано пеню за ненадходження валютної виручки у розмірі 100 805,39 доларів США, за період 27 травня 2015 року нараховано пеню із суми валютної виручки у розмірі 75 607,79 грн.

Позивач у свою чергу вказує, що частина валютної виручки за контрактом з CCEC Honkong Limited від 23 вересня 2014 року №ЕХР230914-8 надійшла на розподільчий і на поточний рахунок 26 травня 2015 року, тому нарахування пені за 26 травня 2015 року є неправомірним.

Згідно з пунктом 1 постанов Правління Національного банку України від 03 червня 2015 року №354, від 03 вересня 2015 року №581, від 04 грудня 2015 року№863, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", розрахунки здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Пунктом 2 названих постанов встановлено вимогу щодо обов`язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону на користь юридичних осіб, які не є уповноваженими банками, фізичних осіб - підприємців, іноземних представництв (крім офіційних представництв), на рахунки, відкриті в уповноважених банках для ведення спільної діяльності без створення юридичної особи, а також надходжень в іноземній валюті на рахунки резидентів, відкриті за межами України на підставі індивідуальних ліцензій Національного банку України.

Надходження в іноземній валюті, зазначені в абзаці першому цього пункту, підлягають обов`язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України, у тому числі безпосередньо Національному банку України, у розмірі 75 відсотків. Решта надходжень в іноземній валюті залишається в розпорядженні резидентів та нерезидентів і використовується ними відповідно до правил валютного регулювання.

Вимога щодо обов`язкового продажу поширюється на надходження в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року №34 і в російських рублях.

Уповноважений банк зобов`язаний попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті, на які згідно з абзацом першим цього пункту поширюється вимога щодо обов`язкового продажу, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 "Розподільчі рахунки суб`єктів господарювання".

Таким чином, датою зарахування валютної виручки вважається зарахування її на відповідний валютний рахунок; подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, у тому числі і з використанням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України в перерахунку на національну валюту і не може вважатись первинним надходженням коштів внаслідок виконання зовнішньоекономічних контрактів.

Порядок зарахування виручки резидентів у іноземній валюті, передбачений Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", чітко встановлює обов`язок її зарахування саме на валютні рахунки, не розмежовуючи їх при цьому на розподільчі чи поточні.

Однак, беручи до уваги, що до даних спірних правовідносин пріоритетним у застосуванні є саме Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", яким передбачені виключні випадки звільнення від відповідальності, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для звільнення позивача від відповідальності за виявлене порушення строків розрахунків в іноземній валюті.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №804/2465/17, адміністративне провадження №К/9901/4694/17, К/9901/4697/17.

Таким чином, висновки акта перевірки про несвоєчасне надходження валютної виручки в сумі 100 805,39 доларів США (еквівалент 2 108 627,56 грн.) за контрактом від 10 липня 2014 року №ЕХР230914-2 з CCEC Honkong Limited є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому нарахування пені за період з 04 березня 2015 року по 26 травня 2015 року за ненадходження валютної виручки у розмірі 100 805,39 доларів США є правомірним.

Однак, суд не погоджується із нарахуванням пені за період 27 травня 2015 року нараховано пеню із суми валютної виручки у розмірі 75 607,79 грн., оскільки про таку суму в акті перевірки та у розрахунку пені не згадується, а згідно з висновками акта перевірки 27 травня 2015 року дебіторська заборгованість за контрактом від 23 вересня 2014 року №ЕХР230914-18 з ССЕС HONKONG LIMITED була відсутня. Таким чином, нарахування пені за даним епізодом порушення у розмірі 5 391,88 грн. нормативно та документально не підтверджується, що є підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у цій частині.

В частині висновків акта перевірки про ненадходження валютної виручки від нерезидента Lirtavis Enterprises LTD за експортними контрактами на загальну суму 44 801 669,86 доларів США, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Як свідчить зміст акта перевірки, граничним терміном надходження частини валютної виручки за контрактом від 15 серпня 2014 року №ЕХР15082014-1 з Lirtavis Enterprises LTD (Кіпр), зокрема, виручки у сумі 7 994 102,66 доларів США (еквівалент - 103 123 924,31 грн.), є 16 грудня 2014 року та виручки у сумі 11 170 610,01 доларів США (еквівалент - 144 192 200,04 грн.) є 29 грудня 2014 року, а до Арбітражу Гафта (Лондон) із позовною заявою про стягнення заборгованості із вказаного нерезидента (у тому числі у вказаній сумі) позивач звернувся лише 10 лютого 2015 року (постанова Арбітражу Гафта про прийняття справи до провадження від 10 лютого 2015 року №15-104), тобто, обставини для нарахування пені почали існувати відповідно з 17 грудня 2014 року та з 30 грудня 2014 року по 09 лютого 2015 року.

Стосовно другого епізоду встановлено, що граничним терміном надходження частини валютної виручки за контрактом від 10 вересня 2014 року №ЕХР 100914-1 з Lirtavis Enterprises LTD (Кіпр), зокрема, виручки у сумі 3 983 038,20 доларів США (еквівалент - 83 716 484,68 грн.), є 05 січня 2015 року, а до Арбітражу Гафта (Лондон) із позовною заявою про стягнення заборгованості із вказаного нерезидента (у тому числі у вказаній сумі) позивач звернувся лише 16 лютого 2015 року (постанова Арбітражу Гафта про прийняття справи до провадження від 16 лютого 2015 року №15-110), тобто обставини для нарахування пені почали існувати з 06 січня 2015 року по 15 лютого 2015 року.

Стосовно третього епізоду встановлено, що граничним терміном надходження частини валютної виручки за контрактом від 01 жовтня 2014 року №ЕХР011014-1 з Lirtavis Enterprises LTD (Кіпр), зокрема, виручки у сумі 11 400 000,00 доларів США (еквівалент - 239 608 027,20 грн.), є 22 січня 2015 року, а до Арбітражу Гафта (Лондон) із позовною заявою про стягнення заборгованості із вказаного нерезидента (у тому числі у вказаній сумі) позивач звернувся лише 12 лютого 2015 року (постанова Арбітражу Гафта про прийняття справи до провадження від 12 лютого 2015 року №15-107), тобто обставини для нарахування пені почали існувати з 23 січня 2015 року по 11 лютого 2015 року.

Стосовно четвертого епізоду встановлено, що граничним терміном надходження частини валютної виручки за контрактом від 02 жовтня 2014 року №ЕХР021014-1 з Lirtavis Enterprises LTD (Кіпр), зокрема, виручки у сумі 10 253 918,99 доларів США (еквівалент - 215 519 409,99 грн.), є 04 лютого 2015 року, а до Арбітражу Гафта (Лондон) із позовною заявою про стягнення заборгованості із вказаного нерезидента (у тому числі у вказаній сумі) позивач звернувся лише 12 лютого 2015 року (постанова Арбітражу Гафта про прийняття справи до провадження від 12 лютого 2015 року №15-108), тобто обставини для нарахування пені почали існувати з 05 лютого 2015 року по 11 лютого 2015 року.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Частиною четвертою статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" встановлено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

ПАТ "ДПЗКУ" визнає факт ненадходження валютної виручки від нерезидента Lirtavis Enterprises LTD за експортними контрактами на загальну суму 44 801 669,86 доларів США, однак, не погоджується із нарахуванням пені у зв`язку із тим, що позивач повідомив компанію Lirtavis Enterprises LTD про намір звернутись до арбітражу в м. Лондон (Англія) і запропонував призначити для розгляду справи одного арбітра з арбітрів Асоціації ГАФТА, та звертає увагу, що враховуючи тривалість арбітражних процедур у арбітражі ГАФТА, відлік арбітражної процедури розпочинається не з моменту подання самого позову, а з моменту направлення відповідачу повідомлення щодо наміру звернення до Арбітражу.

Так, частина друга статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" встановлює, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Отже, підставою для зупинення строків, передбачених статтями 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" є факт прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, позивач не надав суду доказів, які б підтверджували, що міжнародний арбітраж ГАФТА прийняв до розгляду позовну заяву ПАТ "ДПЗКУ" про стягнення заборгованості з Lirtavis Enterprises LTD у межах строку, передбаченого статтею 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", що могло б бути підставою для зупинення перебігу такого строку.

Посилання позивача на тривалість арбітражних процедур у арбітражі ГАФТА та необхідність відліку арбітражної процедури розпочинається з моменту направлення відповідачу повідомлення щодо наміру звернення до Арбітражу, відхиляються судом як безпідставні, оскільки норми статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ставить можливість зупинення строків розрахунків в іноземній валюті за експортно-імпортними операціями в залежність від факту прийняття позовної заяви до розгляду відповідним судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України, та не передбачає будь-яких виключень.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення ПАТ "ДПЗКУ" термінів розрахунків із Lirtavis Enterprises LTD нормативно та документально не спростовуються, з урахуванням чого нарахування пені за даним епізодом порушення є правомірним.

Суд враховує, що у справі міститься висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 18 липня 2017 року №19607/16-45, згідно з яким не підтверджено висновки акта перевірки в частині ненадходження валютної виручки у розмірі 60 000,00 доларів США за контрактом із компанією Grain Trading Group AG та не підтверджено суму розрахунку по оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, однак, звертає увагу, що відповідно до частин першої та другої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

З огляду на викладене, висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 18 липня 2017 року №19607/16-45 не є беззаперечним доказом відсутності порушень ПАТ "ДПЗКУ" строків розрахунків в іноземній валюті коли наявні у справі докази свідчать на користь висновків акта перевірки.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем частково доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПАТ "ДПЗКУ" підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Частина третя статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент звернення до суду) встановлює, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Матеріали справи підтверджують, що позивач при поданні до суду даного позову майнового характеру сплатив судовий збір у загальному розмірі 487,20 грн.

Таким чином, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, на користь Державного бюджету України належить стягнути з позивача суму судового збору, пропорційно до відхиленої частини вимог.

Так, суд встановив, що у процентному відношенні позивачу відмовлено у задоволенні майнових вимог у розмірі 99,992%, тобто на користь Державного бюджету України належить присудити суму судового збору, за виключенням вже сплаченої суми судового збору, а саме 4 384,41 грн. = (4 872,00 грн. (ставка) - 487,20 грн. (сплачена позивачем сума) - 0,39 грн. (0,008% відсотків задоволених позовних вимог)).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 03 серпня 2015 року №34226552204 в частині нарахування суми грошового зобов`язання у розмірі 5 391,88 грн.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі міста Києва, код отримувача (код ЄДРПОУ) - 38004897, рахунок отримувача - 34310206084021, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача - 899998) решту суми судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4 384,41 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят три гривні двадцять копійок).

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1; ідентифікаційний код 37243279);

Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2; ідентифікаційний код 39669867).

Дата складення повного рішення суду - 07 серпня 2019 року.

Суддя В.А. Кузьменко