Рішення № 83625814, 12.08.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2019 року справа № 580/2159/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В. розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 29.01.2019 №0014075013.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не згідний з висновком акту камеральної перевірки на підставі якого винесено спірне рішення, оскільки авансові внески зі сплати єдиного податку за лютий та березень 2017 року сплачено вчасно, проте на рахунок відкритий в управлінні Державної казначейської служби України у м. Черкаси для сплати єдиного соціального внеску. Враховуючи, що кошти з призначенням платежу сплата єдиного податку, опинилися на рахунку для сплати єдиного соціального внеску платнику не повернулися, позивач вважає, що не пропустив граничний термін зі сплати авансових внесків по єдиному податку.

24.03.2017 позивач повторно сплатив 1280 грн. як авансові внески зі сплати єдиного податку за лютий та березень 2017 року, проте відповідач в свою чергу розцінив вказану дію, як порушення терміну та застосував до позивача штрафну санкцію.

Ухвалою суду від 09.07.2019 відкрито провадження у цій справі та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подавши у визначений судом час відзив, позовні вимоги не визнав з тих підстав, що дію яку вчинив позивач, не можливо розцінити як помилку, оскільки позивач окремо сплатив кошти 16.02.2017 та 15.03.2017 на рахунок призначений для ЄСВ, і окремо сплатив авансові внески з єдиного податку за лютий та березень 2017 лише 24.03.2017 на вірний рахунок, при цьому будь-яких заяв про переведення помилково плачених коштів від позивача не надходило. Кошти сплачені позивачем на рахунок для ЄСВ до цього часу рахуються як переплата. Наведене свідчить, що сам позивач не визнає вказане як помилку. В зв`язку з викладеним відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований 22.01.2016, як фізична особа-підприємець та знаходиться на спрощеній системі оподаткування є платником другої групи з 01.02.2016.

16.02.2017 позивач сплатив, з призначенням платежу єдиний податок за лютий 2017 року, кошти в сумі 640 грн. на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в управлінні Державної казначейської служби України у м. Черкаси.

15.03.2017 позивач сплатив, з призначенням платежу єдиний податок за березень 2017 року, кошти в сумі 640 грн. на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в управлінні Державної казначейської служби України у м. Черкаси, наведене підтверджується виписками з банку по рахунку позивача.

Відповідачем не заперечується, що рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в управлінні Державної казначейської служби України у м. Черкаси призначений для зарахування коштів по сплаті єдиного соціального внеску.

Судом встановлено, що позивач неправильно заповнив реквізити платіжних документів та спрямував кошти на неправильний рахунок, при цьому останні позивачу не повернулись і обліковуються як переплата про, що зазначив відповідач у відзиві.

24.03.2017 позивач повторно сплатив 1240 грн., як зобов`язання зі сплати авансових внесків по єдиному податку за лютий та березень 2017 року на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в управлінні Державної казначейської служби України у м. Черкаси. Вказаний рахунок призначений для зарахування коштів по сплаті єдиного податку.

24.01.2017 відповідачем проведено камеральну перевірку щодо дотримання позивачем вимог п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України. За результатами проведеної перевірки складено акт №278/23-00-50-1322/3146416416.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України за затримку сплати єдиного податку за лютий та березень 2017 року, по строку сплати до 20.02.2017 - сплачено 24.03.2017 та відповідно по строку сплати до 20.03.2017 - сплачено 24.03.2017.

29.01.2019 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0014075013, яким на підставі акта перевірки №278/23-00-50-1322/3146416416 та ст. 122 Податкового кодексу України за затримку на 11 календарних днів сплати авансового внеску застосовано штраф у розмірі 50% в сумі 640 грн.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно п. 295.1 ст. 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

В силу п. 122.1. ст. 122 ПК України несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, за несплату платником авансових внесків у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій. При цьому специфіка штрафної санкції, передбаченої вищезазначеним підпунктом, полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом на погашену суму податкового боргу залежно від кількості днів, наступних за останнім днем строку.

Зарахування місцевих податків та зборів, до яких згідно зі статтею 10 ПК України відноситься, зокрема, єдиний податок до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (далі - БК України).

Частиною 1 статті 43 БК України визначено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно частин 4, 5 статті 45 БК України податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і визнаються зарахованими до державного бюджету з дня їх зарахування.

Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України від 5 квітня 2001 року №2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого і покладено на контролюючі органи.

Як встановлено судом, позивач сплатив авансовий внесок по єдиному податку за лютий 2017 та березень 2017 в строки визначені п. 295.1 ст. 295 ПК України, при цьому в платіжному документі призначення платежу позивачем визначено саме за сплату єдиного податку, тому на переконання суду, застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату авансових внесків є безпідставним, оскільки помилкове зазначення неправильного рахунку отримувача коштів не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми авансових внесків у визначений законодавством строк. Допущена позивачем помилка не спричинила настання будь-яких негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету, й до того ж, в подальшому самостійно виявлена та усунута позивачем шляхом повторної сплати. Більше того, наявність переплати на рахунку для сплати ЄСВ є своєрідною гарантією виконання зобов`язань позивачем на майбутнє.

Правова позиція стосовно сплати обов`язкових платежів (зборів) вже висловлювалась у постанові Верховного Суду України від 16 червня 2015 року у справі №21-377а15, відповідно до якої здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України.

Крім того, Верховний Суд України зазначив, що для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у визначений законодавством строк, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до Державного бюджету.

В даному випадку судом встановлено, протилежне та те, що позивач у визначений законодавством строк вчиняв дії, спрямовані на перерахування коштів до Державного бюджету.

Позиція податкового органу щодо не подання позивачем заяви щодо перенаправлення коштів на відповідний рахунок, не узгоджується з нормами чинного законодавства, оскільки подання такої заяви є правом, а не обов`язком платника податків та зборів. З цих підстав судом не враховуються заперечення відповідача про правомірність спірного рішення.

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідач суду не надав, факт не вчинення позивачем дії по сплаті єдиного податку 16.02.2017 та відповідно 15.03.2017 не спростував.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, з врахуванням досліджених обставин у справі та підтвердження їх доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 29.01.2019 №0014075013.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 39392109) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Суддя В.В. Гаращенко