Рішення № 83625601, 14.08.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2809/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Салюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправними дій, скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держпраці в Одеській області (далі - ГУ Держпраці в Одеській області), в якому просила: визнати протиправними дії щодо винесення постанови про накладення на неї штрафу, скасувати постанову ГУ Держпраці в Одеській області від 4 травня 2017 року № 271 про накладення уповноваженими посадовими особами штрафу на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 96000 грн за порушення вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (допущення підприємцем до роботи працівника без укладання трудового договору).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що спірною постановою її притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 96000 грн за ст.265 КЗпП України через порушення нею ч.3 ст.24 КЗпП України, що зафіксовано в акті перевірки від 13.04.2017 № 15-01-031/0378. Зокрема, перевіркою встановлено, що гр. ОСОБА_2 , стажувалася у ФОП ОСОБА_1 на посаді касира-продавця в періоді 20.09.2016-20.12.2016 без укладання трудового договору із з/п 2500 грн, яка не виплачувалася; трудова книжка підприємцю не передавалася. Позивачем в ході перевірки було надано пояснення, згідно яких у магазині вона працює одна (продавцем та касиром) і жодних найманих працівників не мала / не має. Позивач заперечує своє знайомство із гр. ОСОБА_2 та наявність будь-яких трудових відносин із нею. Зафіксовані в ході перевірки обставини правопорушення, які відображені в акті перевірки, не ґрунтуються на фактичних обставинах та не підтверджені належними доказами. Притягнення позивача до відповідальності здійснено безпідставно та всупереч вимогам чинного законодавства.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року, адміністративний позов ФОП ОСОБА_1. на підставі пункту 4 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали судом першої інстанції; далі - КАС України) залишено без розгляду, у зв`язку з повторним неприбуттям позивача та її представника у судове засідання без поважних причин.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.04.2019 ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 6.12.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

08.05.2019 зазначена справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду (вх. № 16530/19).

Ухвалою від 13.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи; призначено по справі судове засідання на 30.05.2019 о 11:00 годині.

28.05.2019 до суду від Держпраці в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що факт допуску ФОП ОСОБА_1 гр. ОСОБА_2 встановлено на підставі відібраних в ході контрольного заходу пояснень зазначених громадянок. Зокрема, на момент проведення фактичної перевірки з 04.12.2016 по 08.12.2016 в магазині «Універсам» перебувало 3 працівника, окрім ОСОБА_1 : охоронець (чоловік), продавець (жінка), продавець-касир (жінка). Охоронець та продавець одразу покинули свої робочі місця, а продавець-касир ОСОБА_2 надала пояснення, згідно яких вона з 20.09.2016 по 20.12.2016 проходить стажування в якості продавця-касира на підставі заяви. Також ОСОБА_1 в поясненні від 24.11.2016 підтвердила, що гр. ОСОБА_2 працює на об`єкті з 20.09.2016 без виплати заробітної плати та винагороди. Отже мав місце факт настання трудових відносин з 20.09.2016 у вигляді стажування, тобто до 24.11.2016 трудові відносини з ОСОБА_2 , не були укладені, що є порушенням ч.3 ст.24 КЗпП України.

Судове засідання 30.05.2019 відкладено у зв`язку із неявкою позивача та необхідністю її повторного виклику в судове засідання на 24.06.2019 о 11:30 год.

Ухвалою суду від 24.06.2019 постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено по справі підготовче засідання на 06.08.2019 о 11:00 год.; продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів.

Ухвалою суду від 06.08.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 08.08.2019 о 10:30 год.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що відповідно розпорядження КМУ № 929-р від 16.09.2015 «Питання Державної служби з питань праці», наказу Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 № 390 «Про затвердження Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів», ст. 256 КЗпП України, згоди Департаменту з питань праці Держпраці України від 27.02.2017 № 2237/4.3/4.2-ДП-17, доручення Держпраці від 04.01.2017 № 70/4.1./4.3-ДП-17, рішення колегії Державної служби України з питань праці від 01.06.2016 № 69, на підставі листа ГУ ДФС в Одеській області вх. № 2271/01-022 від 02.03.2017 щодо порушення законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, головним інспектором відділу з питань додержання законодавства застрахованих осіб, працевлаштування інвалідів, з питань дитячої праці та інших нормативно-правових актів Барським Віталієм Олеговичем у період з 12.04.2017 по 13.04.2017 було проведено позапланову перевірку додержання законодавства про працю ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт від 13.04.2017 № 15-01-031/0378.

Перевіркою встановлено порушення ч.3 ст.24 КЗпП України, зокрема допущення ФОП ОСОБА_1 до роботи гр. ОСОБА_2 без укладення трудового договору.

На підставі вищезазначеного акту перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 13.04.2017 № 15-01-031/0378 заступником начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Булгаковим І.М. прийнято рішення від 21.04.2017 № 221 про прийняття до розгляду справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 .

Згідно повідомлення № 221 від 21.04.2017 розгляд справи призначено на 04.05.2017 о 10:00 год. в приміщення Головного управління Держпраці в Одеській області за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, 2, каб. 1, яке було направлено ФОП ОСОБА_1 поштовим відправленням № 6502002934911.

За результатами розгляду справи 04.05.2017 заступником начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Булгаковим І.М. відповідно до пп.54 п.4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою КМУ від 11.02.2015 № 96, на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України прийнято постанову № 271, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 96000 грн - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на моменть виявлення порушення.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає зазначену постанову обґрунтованою, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у зв`язку з наступним.

Зі змісту акту перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 13.04.2017 № 15-01-031/0378 вбачається, що ФОП ОСОБА_1 допустила до роботи гр. ОСОБА_2 без укладання трудового договору.

Зокрема, відповідно до письмового пояснення гр. ОСОБА_2 вона стажувалася у ФОП ОСОБА_1 на посаді продавця-касира за адресою: АДРЕСА_1 , 3 у періоді 20.09.2016-20.12.2016 без укладання трудового договору; заробітна плата на місяць складала 2500 грн, але на протязі усього часу не виплачувалася; трудова книжка ФОП ОСОБА_1 не передавалася; графік роботи гр. ОСОБА_2 у ФОП ОСОБА_1 складав з 8:00 год. до 19:00 год., вихідні дні - субота та неділя; у магазині також працювали касир, продавець та охоронець.

Зазначені пояснення надані гр. ОСОБА_2 на адресу начальника ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_6 (а.с.33) в ході проведення головним державним ревізором - інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб ОСОБА_7 , старшим державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб ОСОБА_8 фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питання дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі з тими, якими установлено випробування (акт перевірки від 09.12.2016 № 3886/1301-2343622, а.с. 23-31).

В ході цього ж контрольного заходу ОСОБА_1 надала пояснення, згідно яких на об`єкті за адресою: АДРЕСА_2 працює ОСОБА_1 - касир, оператор та стажер ОСОБА_2 з 20.09.2016 без заробітної плати - без винагороди (а.с 32).

В той же час, під час здійснення перевірки ГУ Держпраці в Одеській області 12.04.2017 не було виявлено на робочому місці гр. ОСОБА_2 . Натомість виявлено дві громадянки, одна з яких виконувала роботу продавця (представилася ОСОБА_9 ), а друга - обов`язки касира (відмовилася представлятися), які від письмових пояснень відмовилися.

Також в ході перевірки ГУ Держпраці в Одеській області ФОП ОСОБА_1 були надані письмові пояснення від 12.04.2019, згідно яких ОСОБА_1 працює в магазині одна, найманих працівників немає та ніколи не було.

Визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є встановлення наявності чи відсутності трудових відносин між позивачем та ОСОБА_2 і в даному випадку ФОП ОСОБА_1 в своїх поясненнях від 24.11.2016 зазначену обставину визнала.

При цьому подальшу зміну власних пояснень та твердження ОСОБА_1 про те, що вона з ОСОБА_2 незнайома та ніколи не допускала її до роботи стажером, суд оцінює критично, оскільки останні прямо суперечать наданим нею власноручно поясненням на адресу начальника ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_6 (а.с.33) в ході проведення головним перевірки ФОП ОСОБА_1 з питання дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі з тими, якими установлено випробування (акт перевірки від 09.12.2016 № 3886/1301-2343622, а.с. 23-31).

Поряд із тим, судом встановлено, що постановою Київського районного суду міста Одеси від 12.07.2017 по справі № 520/6256/17 ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн.

Мотивуючи винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суд першої інстанції у постанові послався на наступні докази: акт перевірки державної інспекції України з питань праці, головного управління Держпраці в Одеській області від 13.04.2017 року, відповідно до якого планова перевірка проведена на підставі наказу від 10.04.2017 року державної інспекції з питань праці, під час якої встановлено, що в порушення ч. 3 ст. 24 КЗ України про працю, приватний підприємець ОСОБА_1 допустила на роботу ОСОБА_2 без укладання трудового договору.

Ця обставина була встановлена попередньою перевіркою, про що був складений акт податкової перевірки від 09.12.2016 року; супровідний лист від 14.04.2017 року, згідно зі змістом якого, Головним управлінням Держпраці в Одеській області на адресу ОСОБА_1 направлено: акт перевірки №15-01-031/0378, припис перевірки, протокол про адміністративне правопорушення; виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого видно, що ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем; довідку про взяття на облік платника податків ОСОБА_1 ; письмові пояснення ОСОБА_2 , з яких випливає, що вона працювала без укладання належної трудової угоди з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на посаді продавця-касира за адресою: АДРЕСА_2 у період з 20.09.2016 року по 20.12.2016 року; письмові пояснення ОСОБА_1 від 24.11.2016, з яких видно, що вона працює за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 працювала в період часу з 20.09.2016 року по день проведення перевірки уповноваженим державним органом України; письмове пояснення ОСОБА_1 від 12.04.2017 року; акт про результати фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . № 3886/1301-2343622202 від 09.12.2016 року.

Слід зазначити, що представник позивача ФОП Штанкє Н.О., як на підставу для скасування постанови ГУ Держпраці в Одеській області від 4 травня 2017 року № 271 про накладення уповноваженими посадовими особами штрафу на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 96000 грн, послався у клопотанні від 06.08.2019 на вищезазначену постанову Київського районного суду міста Одеси, зважаючи на факт притягнення позивача до адміністративної відповідальності та неприпустимість повторного притягнення до відповідності, зважаючи на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.12.2018 у справі № 814/2156/16.

Таким чином, сторона позивача фактично визнала допущення правопорушення ОСОБА_1 , за яке її вже притягнуто до адміністративної відповідальності, у зв`язку із чим просила звільнити її від повторної відповідальності за приписами КЗпП України.

При цьому на запитання головуючого судді щодо оскарження ОСОБА_1 вищезазначеної постанови в апеляційному порядку, набрання законної сили вказаним судовим рішенням, представник позивача в судовому засіданні надала однозначну відповідь про те, що вказане судове рішення залишилося без змін апеляційним судом та набрало законної сили.

Також представник позивача відмовилися від раніше заявленого клопотання про допит свідків, які б могли підтвердити стверджувані стороною позивача обставини відсутності в магазині ФОП ОСОБА_1 інших працівників, т.ч. свідка ОСОБА_2 , знайомство з якою позивач категорично заперечує, що в свою чергу не завадило представнику позивача заявити клопотання про виклик зазначеної особи в якості свідка.

В той же час, судом встановлено, що вищезазначена постанова Київського районного суду міста Одеси скасована постановою Апеляційного суду Одеської області від 15.09.2017, відповідно до якої суд апеляційної інстанції вважав, що, суд першої інстанції, об`єктивно оцінивши докази у справі, дійшов правильного висновку про те, що зазначені вище докази повністю доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення і правильно кваліфікував її дії за ч. 3 ст. 41 КУпАП.

Отже, оскільки в силу ч.6 ст.78 КАС України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалена постанова суду в питанні, чим мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою, факт допущення позивачем порушень вимог трудового законодавства є встановленим та не потребує додаткового доказування.

Однак апеляційний суд встановив, що на момент притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, строк накладення адміністративного стягнення закінчився, оскільки за своєю сутністю, адміністративне правопорушення, у вчиненні якого визнана винуватою ОСОБА_1 , є триваючим, та воно закінчилось 20.12.2016, а вперше було виявлено 09.12.2016, отже зазначена дата є днем виявлення правопорушення для органу, що склав протокол і з неї починається відлік строку, передбаченого ст. 38 КУпАП.

У зв`язку із цим накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП, могло відбутись не пізніше 20.03.2017.

Отже постановою від 15.09.2017 Апеляційний суд Одеської області провадження у справі стосовно ОСОБА_1 закрив на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

Відтак, на момент вирішення справи № 815/2809/17, єдиним актом індивідуальної дії щодо притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності за порушення вимог ч.3 ст.24 КЗпП України є оскаржувана в межах даної справи постанова від 4 травня 2017 року № 271, правомірність якої перевірена судом. А отже відсутній факт повторного притягнення позивача до відповідальності за порушення трудового законодавства.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено, крім Конституції України, Кодексом законів про працю України.

Так, частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

За змістом статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення", визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Пунктом 3 Порядку № 509 передбачено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Приписами пункту 8 Порядку № 590 визначено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

Отже за результатами офіційного з`ясування обставин у справі, суд дійшов висновку про цілком обґрунтоване притягнення ФОП ОСОБА_1 оскаржуваною постановою до відповідальності за порушення вимог ч.3 ст.24 КЗпП України, зокрема відповідно до абз.3 ч.2 ст.265 КЗпП України.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційного з`ясування обставин справи в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Таким чином, відповідачем доведено підставність, ґрунтовність та правомірність притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності у вигляді штрафу за порушення вимог трудового законодавства.

Принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23 червня 1993 р., серія A, N 262, с. 25, § 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, рішення від 27 жовтня 1993 р., серія A, N 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23 жовтня 1996 р., Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38). Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (див. рішення у справі Ruiz-Mateos, наведене вище, с. 25, § 63).

При цьому доцільно керуватись принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Вирішуючи спір, суд враховує, що справа, яка розглядається, наочно ілюструє той факт, що досить часто для позивачів, які прагнуть будь-що уникнути відповідальності за інкримінований їм проступок, основною ціллю є забезпечити стратегію захисту, штучно створити умови для задоволення позову, ігноруючи необхідність доказово спростувати аргументацію сторони відповідача, тощо.

При цьому, звернення до адміністративного суду із даним адміністративним позовом, в світлі посилань сторони відповідача на неправомірність повторного притягнення до відповідальності за встановленого в ході цього ж судового провадження (520/6256/17) факту допущення порушення ч.3 ст.24 КЗпП України, є саме спробою домогтися уникнення відповідальності.

За обставин справи, позивачем не наведено обґрунтованих аргументів, які б доводили неправомірність постанови від 4 травня 2017 року № 271 про накладення штрафу в сумі 96000 грн. Натомість суб`єктом владних повноважень з посиланням на вимоги чинного законодавства доведено законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови.

На підставі викладеного суд дійшов до висновку про те, що заявлені в даному адміністративному позові позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки є безпідставними та не ґрунтуються на приписах законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці в Одеській області (65044, м. Одеса, проспект Шевченка, 2; код ЄДРПОУ 39781624) про визнання протиправними дій, скасування постанови відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 14.08.2019.

Суддя І.В. Завальнюк

.