Рішення № 83625134, 09.08.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2019 р. Справа № 120/1682/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сала П.І.,

секретаря судового засідання Дмитрука В.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Дзіся А.Р.,

представника третьої особи 2 Франківської Н.В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2

до Бершадського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Бершадська районна державна адміністрація Вінницької області (третя особа 1) та Управління соціальної та моложідної політики Бершадської районної державної адміністрації Вінницької області (третя особа 2),

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

24.05.2019 поштою до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Куцяка Ф.Г., подана від імені та в інтересах позивачки ОСОБА_2 , до Бершадського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Бершадської районної державної адміністрації Вінницької області (надалі - Бершадська РДА), згідно з якою заявлено такі позовні вимоги:

- визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати позивачці пенсії за віком з 30.06.2017;

- зобов`язати відповідача поновити позивачці виплату призначеної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з часу її припинення, тобто з 30.06.2017, та здійснити позивачці виплату всієї суми заборгованості з виплати пенсії за віком з 30.06.2017.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що з 25.11.2014 позивачка перебувала на обліку в Бершадському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Вінницької області як внутрішньо переміщена особа та отримувала пенсію за віком. Однак з 30.06.2017 відповідач припинив виплату пенсії позивачці за рішенням комісії з питань призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Бершадській РДА (протокол засідання комісії № 6 від 26.06.2017), у зв`язку з відсутністю внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання. Крім того, розпорядженням начальника управління соціальної та молодіжної політики Бершадської РДА № 78 від 22.09.2017 позивачці скасовано довідку як внутрішньо переміщеної особи з мотивів повернення особи до покинутого місця проживання. На підставі цього розпорядження комісією з питань призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Бершадській РДА прийнято ще одне рішення про припинення виплати пенсії позивачки (протокол засідання комісії № 9 від 29.09.2017), але цього разі у зв`язку із скасування довідки внутрішньо переміщеної особи. Позивачка не погоджується з діями відповідача щодо припинення виплати їй пенсії за віком та зазначає, що 08.04.2019 її представник звернувся до відповідача з заявою про надання відповіді щодо законності підстав припинення/призупинення/ виплати пенсії. В листі-відповіді пенсійний орган повідомив, що виплату призначеної позивачці пенсії було припинено за рішенням комісії з питань припинення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Бершадській райдержадміністрації, оформленим протоколом № 6 від 26.06.2019. Також відповідач зазначив, що це відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», якою передбачено, що припинення та поновлення виплат пенсії внутрішньо переміщеним особам здійснюється відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування.

Крім того, позивачка зазначає, що 08.04.2019 її представник підготував адвокатський запит про надання відповідних рішень комісії з питань призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Бершадській РДА, на підставі яких відповідач припинив позивачці виплату пенсії. Листом № 01.1-25/1826 від 11.04.2019 відповідач повідомив, що виплату позивачці пенсії припинено на підставі пп. 2 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного перебування рішення комісії, яке викладено у формі протоколу № 6 від 26.06.2017, а саме з підстав встановлення факту відсутності позивачки за фактичним місцем проживання (перебування) згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї. В подальшому комісією також прийнято рішення щодо припинення виплати позивачці пенсії, викладене у формі протоколу № 9 від 29.09.2017, на підставі пп. 4 п. 12 Порядку здійснення контролю соціальних виплат, а саме у зв`язку із скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особі. Водночас на проханням представника позивачки про поновлення їй виплати призначеної пенсії, відповідач вказав на те, що підставою для припинення виплати пенсії є відповідні рішення комісії з питань призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Бершадській РДА.

Позивачка зазначає, що статтею 49 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено вичерпний перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду. Інші випадки, з яких може бути припинено виплату пенсії, мають бути передбачені лише законом. Водночас ані Законом № 1058-IV, ані іншими законами України не передбачено такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії як рішення комісії з питань призначення (відновлення) виплат внутрішньо переміщеним особам. До того ж постанова Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії.

Відтак позивачка вважає протиправними дії відповідача щодо припинення їй виплати пенсії за віком з 30.06.2017, а відтак за захистом своїх прав звертається до суду.

Ухвалою суду від 29.05.2019 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

14.06.2019 до суду надійшли пояснення Бершадської РДА, в яких третя особа заперечує позов та зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» затверджено, зокрема, Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Згідно з цим Порядком рішення про призначення або поновлення пенсії внутрішньо переміщеним особам приймає комісія з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. При цьому відповідно до пп. 2, 4 п. 12 Порядку соціальні виплати припиняються у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї та у разі скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». З вказаних підстав комісією з питань призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Бершадській РДА прийнято рішення про припинення позивачці соціальної виплати (пенсії), які оформлені протоколами за № 6 від 26.06.2017 та за № 9 від 29.09.2017. Про вказані рішення повідомлено пенсійний орган. Відтак третя особа вважає, що виплату пенсії позивачці припинено з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову.

24.06.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач вказує на те, що протоколом № 6 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Бершадській РДА від 26.06.2017 позивачці припинено соціальну виплату (пенсію) на підставі пп. 2 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 365 від 08.06.2016. Крім того, згідно з інформацією управління соціальної та молодіжної політики Бершадської РДА у вересні 2017 року позивачці також було скасовано довідку внутрішньо переміщеної особи. Водночас наявність такої довідки є однією з умов при призначенні (виплаті) пенсії. Відповідач вважає свої дії правомірними та просить суд відмовити в позові.

Ухвалою суду від 25.06.2019 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою суду від 29.07.2019 до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління соціальної та молодіжної політики Бершадської РДА. Як встановлено судом, комісія з питань призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам є комісією при Управлінні соціальної та моложідної політики Бершадської РДА, а не безпосередньо при Бершадській РДА. Водночас вказане Управління є самостійною юридичною особою. За цих обставин суд дійшов висновку, що рішення у справі може впливати на права та обов`язки саме Управління соціальної та молодіжної політики Бершадської РДА, враховуючи те, що відповідач припинив виплату пенсії позивачки на підставі рішень цієї комісії.

01.08.2019 до суду надійшли пояснення вказаної третьої особи, які за своїм змістом відповідають поясненням Бершадської РДА.

Крім того, 02.08.2019 до суду надійшли додаткові пояснення Управління соціальної та молодіжної політики Бершадської РДА, в яких третя особа зазначає, що 18.09.2017 управління соціальної та молодіжної політики Бершадської РДА отримало від Головного центру обробки спеціальної інформації Держрикордонслужби лист № 0.64/28664/0/15-17 від 07.09.2017. В листі зазначено, що 09.05.2017 о 17.27 год позивачка перетнула державний кордон України через пропускний пункт Курахове та виїхала на непідконтрольну територію. Водночас заява про повернення до покинутого місця проживання та продовження строку відсутності внутрішньо переміщеної особи за місцем проживання до 90 днів від позивачки не надходила. Отже, позивачка повернулась до покинутого місця проживання. Водночас згідно з пп. 3 п. 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є, зокрема, повернення особи до покинутого місця проживання. Тому начальником управління соціальної та молодіжної політики Бершадської РДА прийнято рішення (розпорядження) № 78 від 22.09.2017, яким скасовано довідку № 511690127 від 25.11.2014 про взяття позивачки на облік як внутрішньо переміщену особу.

Крім того, третя особа вказує на те, що відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 05.11.2014 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014. На виконання Постанови № 365 головою Бершадської РДА видано розпорядження № 299 від 22.06.2016, яким затверджено склад комісії (до якої ввійшли представники різних організацій, що здійснюють соціальні виплати внутрішньо перемішеним особам) та Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Відтак комісія правомірно, в межах своїх повноважень та згідно з нормами чинного законодавства прийняла рішення про припинення позивачці виплати пенсії внутрішньо переміщеної особи, оформлені протоколами № 6 від 26.06.2017 та № 9 від 29.09.2017.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та надав пояснення згідно з наведеними у позовній заяві обґрунтуваннями.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив та надав пояснення, що відповідають змісту відзиву на позовну заяву. Зазначив, що виплата позивачці пенсії за віком була припинена з 30.06.2017 у зв`язку з рішенням комісії з питань призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Бершадській РДА (протокол за № 6 від 26.06.2017). При цьому пенсійний орган самостійного рішення про припинення виплати пенсії не приймав.

Представник третьої особи 2 взяла участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Позов заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні.

Третя особа 1 на виклик суду не з`явилась, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується документально. Водночас до суду не подавались заяви про розгляд справи за відсутності представника третьої особи або про відкладення розгляду справи через неможливість його прибуття в судове засідання з поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України у разі неявки без поважних причин або без повідомлення причин неявки в судове засідання учасника справи, який був належним чином повідомлений про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Відтак суд вважає можливим розглядати справу за відсутності третьої особи 1.

Заслухавши пояснення сторін та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд встановив, що позивачка перебуває на обліку в Бершадському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Вінницькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

25.11.2014 позивачку взято на облік як особу, яка переміщена з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції та є зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 (довідка управління соціального захисту населення за № 511690127 від 25.11.2014).

26.06.2017 на засіданні комісії з питань призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Бершадської РДА (протоколом № 6) на підставі пп. 2 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведення виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016, вирішено припинити позивачці надання щомісячної адресної допомоги (пенсії) у зв`язку з встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї.

На підставі вказаного рішення відповідач припинив виплату позивачці пенсії за віком з 30.06.2017.

Крім того, судом встановлено, що листом № 0.64-28664/0/15-17 від 07.09.2017 Державна прикордонна служба України повідомила управління соціальної та молодіжної політики Бершадської РДА про те, що 09.05.2017 ОСОБА_2 перетнула державний кордон України через пропускний пункт Курахове та виїхала на непідконтрольну територію України.

21.09.2017 державним соціальним інспектором Управління соціальної та молодіжної політики Бершадської РДА здійснено вихід за місцем фактичного проживання позивачки щодо підтвердження факту проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого складено акт обстеження матеріально-побутових умов, яким встановлено відсутність позивачки за адресою проживання.

Розпорядженням начальника Управління соціальної та молодіжної політики Бершадської РДА № 78 від 22.09.2018 скасовано дію довідки № 511690127 від 25.11.2014 про взяття позивачки на облік як внутрішньо переміщеної особи з внесенням відповідних відомосте до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Рішенням комісії з питань призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Бершадській РДА від 29.09.2017 (протокол № 9) вирішено припинити позиваці соціальну виплату (пенсію) відповідно до пп. 4 п. 12 Порядку № 365 у зв`язку із скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи. Про вказане рішення повідомлено відповідача.

Під час розгляду справи суб`єкти владних повноважень не наддали суду належних доказів на підтвердження тіє обставини, що позивачку у визначеному законом порядку було повідомлено про прийняті комісією рішення від 26.06.2017 та 29.09.2017, а також про припинення виплати їй пенсії за віком починаючи з 30.06.2017.

Поряд з цим, судом встановлено, що 08.04.2019 представник позивачки звернувся до відповідача з адвокатським запитом щодо поновлення та виплати позивачці заборгованості з виплати пенсії за віком починаючи з червня 2017 року.

Крім того, 08.04.2019 представник позивачки звернувся з адвокатським запитом до третьої особи 1, в якому просив Бершадську РДА надати засвідчену копію протоколу (або ж виписку із протоколу стосовно позивачки) рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Бершадській РДА, згідно з яким позивачці було припинено виплату пенсії, та копію рішення (розпорядження), згідно з яким їх було скасовано довідку внутрішньо переміщеної особи.

Листом № 1348/09-39/02 від 12.04.2019 відповідач повідомив, що рішення щодо призначення або поновлення пенсії внутрішньо переміщеним особам приймає комісія з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Органи, що здійснюють соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначають або поновлюють таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Відтак виплата заборгованості буде проведена після затвердження окремого порядку. Крім того, відповідач зазначив, що позивачка перебуває на обліку в Бершадському об`єднаному управління Пенсійного фонду України Вінницької області та отримувала пенсію за віком як внутрішньо переміщена особа. Відповідно до протоколу № 6 рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Бершадській РДА від 26.06.2017 винесено рішення щодо припинення позивачці виплати пенсії з 30.06.2017. Водночас рішенням начальника управління соціальної та молодіжної політики Бершадської РДА № 78 від 22.09.2017 позивачці скасовано довідку як внутрішньо переміщеної особи. Позивачці рекомендовано звернутись до управління соціальної та молодіжної політики Бершадської РДА для отримання довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для поновлення виплати пенсії.

Крім того, у відповідь на адвокатський запит представника позивачки Бершадська РДА листом № 01.1-25/1826 від 11.04.2019 надала витяги з протоколів № 6 від 26.06.2017 та № 9 від 29.09.2019 засідань комісії з питань призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Бершадській РДА, на підставі яких припинено соціальну виплату (пенсію) позивачці.

Позивачка зазначає, що оскільки відповідач неправомірно припинив їй виплату пенсії та добровільно відмовляється здійснити поновлення виплати пенсії з дати її припинення, за захистом своїх прав та інтересів вона звертається до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з Європейською соціальною хартією (переглянута) від 03 травня 1996 року, що ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V та набрала чинності для України з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг врегульовано Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Преамбулою Закону № 1058-IV передбачено, що цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV визначено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

В силу приписів ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Отже, зазначений перелік підстав припинення виплати пенсії є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Водночас, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, виплата позивачці пенсії припинена відповідачем на підставі рішення комісії з розгляду питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Бершадській РДА від 26.06.2017 (протокол № 6) з підстав відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання.

При цьому зазначена підстава для припинення соціальних виплат (пенсії) визначена підзаконним нормативно-правовим актом, а саме у пп. 2 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 365 від 08.06.2016.

Разом з тим, суд наголошує, що Закон № 1058-IV не передбачає такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, тоді як інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися лише за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відтак, суд доходить висновку, що припинивши нарахування та виплату позивачці пенсії за відсутності підстав, передбачених законами України, відповідач діяв незаконно та порушив право позивачки на отримання пенсії. При цьому суд враховує, що право на отримання пенсії є об`єктом захисту відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а відтак втручання держави у таке право може відбуватися тільки у випадках, визначених законом, з дотриманням принципу пропорційності та за наявності відповідної легітимної мети.

Оскільки предметом спору у цій справі є правомірність дій відповідача щодо припинення виплати позивачці пенсії за віком, суд при вирішенні справи не вдається до надання правової оцінки рішенню комісії з розгляду питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Бершадській РДА від 26.06.2017 (протокол № 6), яким вирішено припинити позивачці виплату соціальної допомоги (пенсії) у зв`язку з її відсутністю за фактичним місцем проживання.

І, хоча, саме це рішення комісії стало підставою для припинення позивачці виплати пенсії з 30.06.2017, суд ще раз наголошує на тому, що частиною першою статті Закону № 1058-IV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду, який є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, встановлених законом.

Ураховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.

Відтак, на переконання суду, відповідач не мав законних підстав для припинення позивачці виплати пенсії за віком на підставі рішення комісії від 26.06.2017, оскільки така підстава для припинення або призупинення виплати пенсії не передбачена ані Законом № 1058-IV, ані іншими законами України.

При цьому відповідач повинен був врахувати, що припинення соціальної виплати (пенсії) за цим рішенням комісії відбулося згідно з пп. 2 п. 12 Порядку № 365, тобто з підстав, визначених підзаконним актом, що прямо суперечить вимогам Закону № 1058-IV.

Крім того, суд зауважує, що підпунктом 2 пункту 12 Порядку № 365 передбачено можливість припинення соціальної виплати у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї.

Отже, за змістом вказаних положень факт відсутності внутрішньо переміщеної особи за місцем фактичного проживання має підтверджуватися актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, який у цьому випадку є обов`язковим.

Натомість судом встановлено, що такий акт щодо позивачки було складено лише 21.09.2017, що вказує на те, що рішення від 26.06.2017 приймалося комісією за відсутності цього обов`язкового документа.

Крім того, як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009, виходячи з правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

В рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2012 року, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому, Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця поживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункти 51-54).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Отже, у вказаних рішеннях Конституційного Суду України та ЄСПЛ застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов`язуватися з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв`язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов`язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Таким чином, непідтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова Кабінету Міністрів України № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

Зазначений правовий висновок міститься у рішенні Верховного Суду від 03.05.2018 за результатами розгляду зразкової справи № 805/402/18.

Водночас згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Правило подібного змісту містить також частина шоста статті 13 Закону № 1402-VIII, відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Отже, в силу вимог чинного законодавства обов`язковими для врахування є висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, тим паче за результатами розгляду зразкових справ.

При цьому необхідно зважати на те, що згідно з п. 1 ч. 5 ст. 291 КАС України рішення суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду типової справи може бути оскаржено в касаційному порядку, зокрема, якщо суд першої та (або) апеляційної інстанції при вирішенні типової справи не визнав її типовою справою та (або) не врахував правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи.

В цьому контексті суд зазначає, що завдяки врахуванню правових позицій Верховного Суду у зразкових та типових справах створюється єдність судової практики, яка найкращим чином відповідає вимогам передбачуваності, верховенству права й ефективному захисту прав людини.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумереску проти Румунії» (Judgment in the case of Brumarescu v. Romania) принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права. Для того, щоб судове тлумачення відповідало вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно, щоб судові рішення були розумно передбачуваними.

Єдність судової практики є запорукою довіри громадян до судової влади, якщо суди у одних і тих самих правовідносини застосовуватимуть одні і ті самі норми законодавства, не інтерпретуючи їх на власний розсуд. Завдяки забезпеченню єдності судової практики реалізується конституційний принцип рівності всіх громадян перед законом і судом, гарантуватиметься стабільність правопорядку, об`єктивність та прогнозованість правосуддя.

Отже, беручи до уваги суб`єктний склад учасників цієї справи, зміст позовних вимог та підстави позову, враховуючи правове регулювання правовідносин, з яких виник цей спір, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду у справі № 805/402/18, а тому визнається судом типовою справою.

Відтак при вирішенні цієї типової справи суд, з огляду на приписи ч. 5 ст. 242, ч. 3 ст. 291 КАС України, враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні від 03.05.2018 за результатами розгляду зразкової справи № 805/402/18.

Крім того, у постанові від 20.12.2018 у справі № 826/12123/16 Верховний Суд зазначив, що стаття 49 Закону № 1058-IV визначає вичерпний перелік підстав для прийняття територіальними органом Пенсійного фонду України рішення про припинення виплати пенсії, зокрема, передбачено чотири конкретних підстави та п`ята «в інших випадках, передбачених законом». Зміст цього положення чітко вказує, що визначення підстав припинення виплати пенсії перебуває у компетенції парламенту.

Також у вказаній справі Верховний Суд наголосив, що положеннями чинного законодавства не передбачено перевірок інформації про постійне або тимчасове місце проживання пенсіонерів та отримувачів страхових виплат, які не перебувають на обліку внутрішньо переміщених осіб шляхом здійснення виходу працівників державних органів за відповідною адресою. Тому встановлення будь-яких додаткових вимог для внутрішньо переміщених осіб, зокрема з числа пенсіонерів, при отриманні соціальних (у тому числі пенсійних) виплат, вказує на наявність нерівного поводження в порівнянні з іншими пенсіонерами, що призводить до обмеження їх можливості у реалізації свого права, гарантованого державою на соціальний захист.

Крім того, Верховний Суд зазначив, що Порядком № 365 встановлено, що рішення про призначення, відмову в призначенні та припиненні виплати пенсії приймається комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, що прямо суперечить Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Таким чином, положення щодо перевірки місця перебування (проживання), передбачені Порядком № 365, обмежують осіб, що належать до внутрішньо переміщених, у реалізації їхніх прав, зокрема прав на пенсійне та соціальне забезпечення, та є такими, що призводять до непрямої дискримінації за ознакою місця проживання та перебування на обліку внутрішньо переміщених осіб, порушують принцип рівності, передбачений ст. 24 Конституції України, та гарантії вільного пересування територією України, передбачені ст. 33 Конституції.

Також у вказаній справі Верховний Суд зробив висновок про те, що порядок реалізації гарантованого законом права громадянина на пенсійне забезпечення може бути змінено виключно законом, а не підзаконним актом.

Вищезазначена позиція стосується і припинення виплати пенсії у зв`язку із скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи, оскільки це також є додатковою вимогою для внутрішньо переміщених осіб-пенсіонерів при отриманні пенсійних виплат, і вказує на наявність нерівного поводження в порівнянні з іншими пенсіонерами, що призводить до обмеження їх можливості у реалізації свого права, гарантованого державою на соціальний захист.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі № 233/4105/17, від 06.02.2018 у справі № 263/7763/17, від 30.01.2018 у справі № 234/9660/17, від 21.02.2018 у справі № 233/3903/17.

Підсумовуючи, суд зазначає, що припинення виплати пенсії позивачці з 30.06.2017 було здійснено відповідачем за відсутності законних підстав.

До того ж, як свідчить аналіз положень Закону № 1058-IV, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст. 49 цього Закону.

Натомість судом встановлено, що відповідач не приймав рішення про припинення виплати пенсії позивачці, тобто припинив виплату пенсії не у спосіб, передбачений законом.

Відтак, на думку суду, з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивачки, і таке втручання не було законним.

З аналогічних мотивів суд виходить надаючи оцінку підставам для припинення виплати пенсії позивачці за рішенням комісії від 29.09.2019. При цьому, як встановлено судом, підставою для припинення відповідачем виплати пенсії стало рішення комісії від 26.06.2017, тоді як наступне рішення комісії від 29.09.2017, хоч і стосувалося інших підстав для припинення виплати пенсії, самостійного значення для вирішення спору немає, оскільки на час його прийняття відповідач вже припинив виплату пенсії позивачці.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Частинами першою та другою статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін і третіх осіб, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтримку правомірності своєї позиції, суд приходить до переконання, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі у спосіб визнання протиправними дій Бершадського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області щодо припинення виплати позивачці пенсії за віком з 30.06.2017 та покладення на відповідача обов`язку поновити позивачці виплату призначеної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з часу її припинення, тобто з 30.06.2017, здійснивши виплату усієї суми пенсійної заборгованості починаючи з 30.06.2017.

З урахуванням положень п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України рішення суду в частині присудження позивачці виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць належить звернути до негайного виконання.

Оцінюючи доводи третьої особи 2 в частині недотримання позивачкою строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає, що ухвалою про відкриття провадження у справі від 29.05.2019 було задоволено клопотання позивачки про поновлення строку звернення до суду та поновлено такий строк. При цьому суд керувався такими мотивами.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншим законом.

Водночас згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У клопотанні про поновлення строку звернення до суду позивачка зазначає, що виплату пенсії їй фактично було припинено з 30.06.2017. Разом з тим, будь-якого рішення чи повідомлення про це вона не отримувала. Після звернення за правовою допомогою, представник позивача надіслав відповідачу адвокатський запит з приводу підстав припинення виплати позивачці пенсії та отримання відповідного рішення. У відповідь на запит в квітні 2019 року було отримано відповідну інформацію. Крім того, позивачка намагалася вирішити спір в досудовому порядку та зверталася до відповідача із заявою щодо добровільного поновлення виплати їй пенсії за віком та відшкодування заборгованості за весь період протиправної бездіяльності. Однак відповідач відмовив у цьому, що змусило позивачку за захистом своїх порушених прав звернутись до суду з цим позовом.

Наведені позивачкою доводи щодо строку звернення до суду в сукупності з встановленими обставинами справи та наданими суду доказами, дають підстави для висновку про те, що позивачка з поважних причин пропустила строк звернення до суду. При цьому суд враховує, що предмет спору стосується виплати пенсії, як основного доходу непрацездатної особи. Тому відмова 75-літній позивачці у розгляді справи по суті лише з мотивів пропущення нею строку звернення до суду в цьому випадку може свідчити про порушення права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположених свобод.

Також суд враховує, що ані відповідач, ані треті особи під час розгляду справи не надали суду жодних доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачку належним чином було повідомлено як про рішення комісії щодо припинення їй соціальної виплати, так і про припинення виплати пенсії.

До того ж суд зауважує, що поновлення строку звернення до суду, пропущеного з поважних причин, є гарантією захисту для фізичних осіб, а також єдиною можливістю відновити порушені права та інтереси. Відтак відмова у поновленні строку звернення до суду можлива лише у виняткових випадках та коли особа не скористалася своїм правом на звернення до суду з причин, що є очевидно не поважними. Інакше це не відповідатиме основну завданню адміністративного судочинства, передбаченому у ч. 1 ст. 2 КАС України.

Крім того, згідно з правовим висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 19.03.2019 у справі № 806/1952/18, в разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.

З огляду на викладене, суд за результатами розгляду справи по суті не вбачає підстав змінювати свої висновки щодо строку звернення позивачки до суду, зазначені в ухвалі від 29.05.2019 про відкриття провадження в адміністративній справі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа

Таким чином, у зв`язку з повним задоволенням позову, судові витрати позивачки на сплату судового збору в розмірі 768,40 грн належить стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Бершадського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області щодо припинення виплати ОСОБА_2 пенсії за віком з 30 червня 2017 року.

Зобов`язати Бершадське об`єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області поновити ОСОБА_2 виплату призначеної пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з часу її припинення, тобто з 30 червня 2017 року, та здійснити виплату усієї суми пенсійної заборгованості з 30 червня 2017 року.

В частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду звернути до негайного виконання.

Стягнути на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Бершадського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

1) позивачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_3 );

2) представник позивачки: адвокат Куцяк Федір Гаврилович (адреса здійснення адвокатської діяльності: вул. Шевченка, 2-а, м. Бершадь, Вінницька область, 24400);

3) відповідач: Бершадське об`єднане управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 40382655, місцезнаходження: вул. Героїв України, 23, м. Бершадь, Вінницька область, 24400);

4) третя особа 1: Бершадська районна державна адміністрація Вінницької області (код ЄДРПОУ 04051023, місцезнаходження: вул. Героїв України, 22, м. Бершадь, Вінницька область, 24400);

5) третя особа 2: Управління соціальної та моложідної політики Бершадської районної державної адміністрації Вінницької області (код ЄДРПОУ 03191845, місцезнаходження: вул. Миколаєнка, 25, м. Бершадь, Вінницька область, 24400).

Повне судове рішення складено та підписано суддею 14.08.2019.

Суддя Сало Павло Ігорович