Рішення № 83624850, 06.08.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/11650/18

Провадження № 2/206/203/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2019 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретаря судового засідання Стахів О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовом Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди, -

І. Стислий виклад позиції позивача.

Між Управлінням комунальної власності Дніпропетровської міської ради, яке було реорганізовано в Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради правонаступником якого є Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, що є орендодавцем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 , яка є орендарем був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 208 від 29.01.2007 згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування комунальне нерухоме майно площею 61,2 кв.м. для використання під перукарню, а саме нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, вартість якого, згідно з незалежною оцінкою становить 133180,00 грн., без ПДВ. Відповідач не сплачує орендну плату у встановленому обсязі до міського бюджету на користь орендодавця. Позивачем було підготовлено претензію з урахуванням акту звірки розрахунків та направлено відповідачу, але зі сторони відповідача не було повідомлення про результати розгляду претензії. Відповідач припинила свою підприємницьку діяльність. Заборгованість відповідача перед позивачем складає 48337,83 грн. В зв`язку із чим, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради суму боргу у розмірі 48337,83 грн., з яких: 47230,45 грн. - заборгованість перед міським бюджетом за період з 01.02.2014 по 31.12.2017; 1107,38 грн. - пеня за період з 03.09.2017 по 03.09.2018 та судовий збір.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

29.10.2018 до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла дана позовна заява, яка була передана за підсудністю до Самарського районного суду м. Дніпропетровська.

22.11.2018 матеріали позовної заяви надійшли до Самарського районного суду м. Дніпропетровська.

27.11.2018 суддею постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

06.12.2018 позивачем надано до суду заява з додатками для усунення недоліків визначних в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.

11.12.2018 у даній справі відкрито провадження.

21.02.2019, 30.05.2019 та 02.08.2019 до канцелярії суду надійшли заяви представника позивача щодо розгляду справи без його участі.

У судові засідання призначені 11.01.2019, 12.02.2019, 27.02.2019, 19.03.2019, 23.04.2019, 14.05.2019, 30.05.2019, 10.07.2019 та 06.08.2019 відповідач не з`явилась, в зв`язку із чим, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

06.08.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що відповідно до копії договору оренди комунального майна № 208 від 29.01.2007 Управління житлового господарства міської ради передало ОСОБА_1 у строкове платне користування нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 (а.с. 9-12).

Згідно копії розрахунку місячної орендної плати за оренду приміщення по АДРЕСА_1 станом на 29.01.2007 орендна плата разом з ПДВ складала 1343,78 грн. (а.с. 13).

Відповідно до додаткової угоди до договору оренди № 208 від 29.01.2007 укладеної 22.05.2007, нарахування орендної плати за нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 необхідно було проводити згідно з розрахунком, виконаним на 22.05.2007 (а.с. 14).

Згідно копії розрахунку місячної орендної плати за оренду приміщення по АДРЕСА_1 станом на 22.05.2007 орендна плата разом з ПДВ складала 680,66 грн. (а.с. 15).

Управління комунальної власності стало правонаступником прав та обов`язків управління житлового господарства міської ради в межах виконання договору оренди від 29.01.2007 № 208 та виступало орендодавцем нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується додатковою угодою № УКВ - 39 від 05.12.2007 до договору оренди від 29.01.2007 № 208 та актом приймання-передачі існуючих договорів оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста від 05.12.2007 (а.с. 16, 17).

Згідно копії рішення Дніпропетровської міської ради № 3/3 від 01.12.2010, управління комунальної власності Дніпропетровської міської ради було реорганізовано з його припиненням як юридичної особи, шляхом злиття та перетворення у департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради (а.с. 25-27).

Відповідно до копії рішення Дніпропетровської міської ради № 29/6 від 13.04.2016, орендаря було зобов`язано сплачувати 70% від загальної суми орендної плати на користь орендодавця до міського бюджету та 30% від загальної суми орендної плати на рахунок балансоутримувача об`єкта оренди починаючи з 20.04.2016 (а.с. 28).

Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради є правонаступником департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, що підтверджується копією рішення Дніпровської міської ради № 36/28 від 20.12.2017, про затвердження Положення про департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради у новій редакції (а.с. 29-31).

Факт виникнення заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 48337,83 грн., підтверджується копією розрахунку заборгованості з орендної плати за договором оренди від 29.01.2007 № 208 (УКВ-39) за період з 20.02.2014 по 03.09.2018, копією розрахунку пені по договору оренди від 29.01.2007 № 208 (УКВ-39) за період з 03.09.2017 по 03.09.2018, копією розрахунку та надходження орендної плати по договору оренди від 29.01.2007 № 208 (УКВ-39) за період з 01.02.2014 по 03.12.2018 (а.с. 6-7, 8, 48-49, 50-51).

26.03.2018 заступником директора департаменту - начальником управління з питань комунальної власності А. М . Турчак було направлено претензію про сплату заборгованості, яка 14.04.2018 була отримана ОСОБА_1 (а.с. 22).

Згідно копії відповіді директора КП «Житлове господарство самарського району» ДМР на запит про надання інформації по договору оренди комунального нерухомого майна від 27.07.2018, нежитлове примушення за адресою АДРЕСА_1 являється вільним (а.с. 24).

Відповідно до витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.09.2018, ОСОБА_1 припинила свою підприємницьку діяльність (а.с. 32, 52).

Проте, станом на дату розгляду даної цивільної справи докази виконання відповідачем вимоги позивача відсутні.

ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 ЦК України зазначає, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Приписами ч. 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання, відповідно до ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

За положеннями ч. 1 ст. 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Відповідно до ст.ст. 549, 550 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно Постанови Верховного Суду від 16.08.2018 по справі № 320/9471/15-ц, Верховний Суд прийшов до висновку, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Відтак, незважаючи на припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 , як фізична особа, повинна нести відповідальність по взятим договірним зобов`язанням в статусі суб`єкта підприємницької діяльності.

Так, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так, згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси юридичних осібу спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Верховний Суд України у постанові від 18 травня 2016 р. у справі № 6-658цс15 висловив наступну правову позицію: «Суд повинен установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні».

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, суд приходить до висновку, що відповідно до взятих на себе відповідачем зобов`язань за договором оренди комунального майна, вбачаються порушення останнім умов договору, що призвело до виникнення заборгованості з орендної плати, у зв`язку з чим, наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди.

Крім цього, відповідно до вимог ч. 2 ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, отже суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрати, понесені ним, щодо сплати судового збору.

На підставі вищевикладеного та керуючись Законом України «Про оренду державного і комунального майна», ст.ст. 15, 16, 52, 509, 525, 526, 549, 550, 610, 611, 615, 626, 627, 628, 629, 729, 762, 764ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 264-265, 280-284 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (місцезнаходження: м. Дніпро, просп. Д. Яворницького, 75, ідентифікаційний код юридичної особи 37454258) суму боргу у розмірі 48337,83 грн., яка складається з заборгованості перед міським бюджетом за період з 01.02.0214 по 31.12.2017 у розмірі 47230,45 грн. та пені за період з 03.09.2017 по 03.09.2018 у розмірі 1107,38 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складання до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 14.08.2019.

Головуючий суддя: К.С. Маштак