Рішення № 8362463, 09.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.03.10 р.                     Справа № 34/27пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Склярук О.І.

при секретарі судового засідання Здоренко В.В.

за участю представників сторін

від позивача – не з»явився

від відповідача – не з»явився

від третіх осіб – Ховрін Д.М., Риндя Н.В. за довір.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Відкритого акціонерного товариства Макіївська бавовнопрядильна фабрика «Мактекс», м. Макіївка

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

- Головне управління міністерства з надзвичайних ситуацій у Донецькій області.

-          Головне управління з питань надзвичайних ситуацій, військової та мобілізаційної роботи Донецької облдержадміністрації,

-          Відділ цивільного захисту, оборонної та мобілізаційної роботи Макіївської міської ради.

- Койда Олег Володимирович, м. Макіївка

про зобов»язання вчинити певні дії

СУТЬ СПОРУ

Відкрите акціонерне товариство Макіївська бавовнопрядильна фабрика «Мактекс» м. Макіївка звернулося до господарського суду з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк та просило суд зобов»язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області розпорядитися майном, що не увійшло до статутного фонду при приватизації, але залишилося на його балансі , а саме: об»єктом цивільної оборони – бомбосховищем інв. номер 19076 та визначити належного балансоутримувача цього майна.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається, що спірне майно не увійшло до статутного фонду та є державною власністю.

Відповідач проти задоволення позову заперечував.

Рішенням по справі від 24.03.2009 року позов було задоволено повністю.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.06.2009 року, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.10.2009 року постанова Донецького апеляційного господарського суду від 16.06.2009 року та рішення господарського суду Донецької області від 24.03.2009 року у справі № 34/37пн скасовано, справу передано на новий розгляд.

Під час нового розгляду позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позову заперечував.

Ухвалою суду в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено Головне управління міністерства з надзвичайних ситуацій у Донецькій області.

Ухвалою суду від 10.12.2009 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору було залучено Головне управління з питань надзвичайних ситуацій, військової та мобілізаційної роботи Донецької облдержадміністрації, Відділ цивільного захисту, оборонної та мобілізаційної роботи Макіївськоїх міської ради.

Представники третіх осіб надали відповідні пояснення по справі.

Ухвалою суду від 08.02.2010 року в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено Койда Олега Володимировича , як особу, що придбала приміщення, які розташовані над спірними приміщеннями.

Представник Койди О.В. в судове засідання не з»явився, пояснення по справі не надав.

Розгляд справи неодноразово відкладався. Про час та місце проведення судового засідання сторони повідомлялися шляхом надсилання на їх адреси відповідних ухвал.

Дослідивши обставини справи, вислухав пояснення представників сторін господарський суд встановив.

Постановою господарського суду Донецької області від 22.02.2005 року ВАТ Макіївська бавовно-прядильна фабрика «Мактекс» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Під час процедури ліквідації товариства, ліквідатором встановлено, що на балансі боржника знаходиться майно, яке є державною власністю та не увійшло до статутного фонду товариства у процесі приватизації.

Ліквідатор у даній справі, з метою вирішення питання щодо утримання та використання державного майна, яке не увійшло до статутного фонду товариства, звернувся до господарського суду з позовною заявою про зобов»язання відповідача розпорядитися державним майном – захисною спорудою, тобто бомбосховищем, яке знаходиться на балансі ВАТ Макіївська бавовно-прядильна фабрика «Мактекс» і має статус майна цивільної оброни, а також визначити належного балансоутримувача цього майна.

Спірне майно ( ЗС ЦО № 19076 – місткістю 900 чол,) вбудовано в підвальному приміщенні блоку складів. За інформацією ліквідатора, будівля в якій розташований спірний об»єкт належить фізичній особі - Койді О.В.

Згідно пояснення представників третіх осіб, спірне приміщення підтоплюється грунтовими водами, конструктивні елементи деформовані внаслідок гірничих підробок, електро, водозабезпечення відсутнє, незадовільний стан системи вентиляції. Зазначений об»єкт не може використовуватся за призначенням.

Прозивач є правонаступником орендного підприємства «Мактекс», спірне майно є державною власністю та перебуває на балансі позивача, до його статутного фонду під час приватизації не увійшло, а тому, не може бути включено до складу ліквідаційної маси, що підтверджується, зокрема, актом передачі державного нерухомого майна до статутного фонду позивача від 15.05.1998 р. за № 20 , витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Відповідно до приписів ч.4 ст. 26 Закону України « Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом », за наявністю у складі майна банкрута майна, виключеного з обороту, ліквідатор зобов»язаний передати його іншим особам у встановленому порядку .

Стаття 170 ЦК України встановлює, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов”язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно зі ст. 3 Закону України “Про управління об”єктами державної власності” об”єктами управління державною власністю є , зокрема, державне майно, що перебуває на балансі господарських товариств і не увійшло до їх статутних фондів або залишилося після ліквідації підприємства та організацій.

Суб”єктами управління об”єктами державної власності є Фонд державного майна України, міністерства та інші органи виконавчої влади.( ст. 4 Закону України “Про управління об”єктами державної власності”)

Згідно з п.1.3. Положення “Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі,” затв. Наказом ФДМУ, Міністерством економіки України від 19.05.1999 року за № 908/68, ( з врахуванням подальших змін) управління державним майном , яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, полягає у виборі та забезпечені уповноваженим органом ( державні органи приватизації) способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства відповідно до принципів, передбачених цим пунктом Положення.

Пунктом 1.4. ст.1 Положення, передбачені способи управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, зокрема:

- здійснення приватизації відповідно до Законів України “Про приватизацію державного майна”, “Про приватизацію невеликих державних підприємств ( малу приватизацію)”, “Про Державну програму приватизації” та інших нормативно-правових актів,

- передача майна в оренду відповідно до Закону України “Про оренду державного та комунального майна”,

-          передача майна у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України “Про передачу об”єктів права державної та комунальної власності”,

-           передача майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 року за № 1482,

-          передача майна господарським товариствам, у тому числі у разі ліквідації балансоутримувача, на умовах відповідного договору безоплатного зберігання відповідно до вимог законодавства.

-          списання об”єктів державної власності у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 р. за № 1314 “Про затвердження Порядку списання об”єктів державної власності”

-          використання захисних споруд цивільного захисту ( цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 р. за № 253 “Про затвердження Порядку використання захисних споруд цивільного захисту ( цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб”.

При визначені способу управління попередньо аналізуються висновки інвентаризаційних комісій про результати інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, але перебуває на їх балансі. Пріоритетним при обрані способу управління державним майном є спосіб його приватизації. Якщо відповідне державне майно не підлягає приватизації, то застосовується наступні за черговістю способи управління , викладеній у п.1.4 Положення. ( п. 1.4.1 Положення)

При потребі обрання іншого з перерахованих способів управління державним майном та за умови відповідності обраного в даному разі способу чинному законодавству державні органи приватизації створюють Комісію, залучаючи фахівців відповідного органу приватизації, відповідного галузевого міністерства ( іншого центрального органу виконавчої влади), органу місцевого самоврядування ( місцевої державної адміністрації) та представників господарських товариств тощо. На підставі висновків Комісії видається наказ державного органу приватизації, яким визначається спосіб управління майном

( п. 1.4.2. Положення)

Оскільки позивач знаходиться в стадії ліквідації, пов”язаної з його банкрутством, то у нього відсутня можливість щодо подальшого утримання та збереження спірного майна, яке не увійшло до статутного фонду.

В той же час, відповідач не виконує свого обов”язку, щодо розпорядження належним йому майном, що порушує права позивача та перешкоджає завершити процес ліквідації.

Згідно ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов”язку в натурі.

Як зазначалося вище, саме відповідач зобов”язаний на підставі Положення “Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі,” затв. Наказом ФДМУ, Міністерством економіки України від 19.05.1999 року за № 908/68, визначити спосіб управління державним майном.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна із сторін повинна довести ті обставини по справі, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач не довів суду, що ним у порядку, встановленому Положенням “Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі,” визначено спосіб управління спірним майном та прийняти заходи щодо його реалізації.

Наданий до справи лист на адресу ліквідатора від 26.02.2008 р. за № 17-1690 , яким відповідач повідомляє, що ним прийнято управлінське рішення – передача майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 року за № 1482 та пропонує звернутися до відповідних органів з приводу реалізації прийнятого управлінського рішення, не є підтвердженням, що саме відповідачем обрано певний спосіб управління спірним майном, з огляду на відсутність посилання на конкретний орган, в управлінні якого повинен передаватися спірний об”єкт.

З цих же підстав, лист відповідача 31.01.2008 року за № 17-9320, яким він пропонує позивачу звернутися до відповідних органів з приводу реалізації прийнятого управлінського рішення та не заперечує проти передачі об”єкту цивільної оборони до сфери управління центральних органів виконавчої влади, не є підтвердженням, що саме відповідачем обрано певний спосіб управління спірним майном.

Крім того, відповідно до п.2 Положення про порядок передачі об”єктів права державної власності”, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 року за № 1482, об”єктами передачі є, зокрема, державне майно, що не увійшло до статутного фонду господарських товариств, створених у процесі приватизації, корпоратизації. ( підпункт “г” п. 2 Положення).

При цьому, ініціатива щодо передачі об”єктів права державної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном ( п.3 Положення)

В даному випадку, таким органом є відповідач по справі. А тому, посилання у листах на необхідність звертатися до відповідних органів саме позивачу з метою реалізації прийнятого управлінського рішення не грунтується не вимогах діючого законодавства.

З огляду на наведене, позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покласти на відповідача

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ

Позов задовольнити

Зобов”язати Регіональне відділення Фонду державного майна по Донецькій області розпорядитися майном, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ МБПФ “Мактекс” при приватизації, але залишилося на його балансі, а саме бомбосховище ( інв. № 19076 на 900 чоловік), що розташоване за адресою м. Макіївка, вул. Щербакова та визначити належного балансоутримувача цього майна.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області ( м. Донецьк, вул. Артема,97,ЄДРПОУ13511245) на користь Відкритого акціонерного товариства Макіївська бавовнопрядильна фабрика “Мактекс” ( м.Донецьк вул. Артема,87, Доноблсовпроф, к.506, ЄДРПОУ 05482883) витрати по сплаті державного мита у сумі 85 грн та витрати по сплаті за інформаційне-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.

Суддя