Ухвала суду № 83623974, 12.08.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

807/348/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2019 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Данко В.Й.,

за участі секретаря Павлюх Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - посадові особи Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання дій неправомірними, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому, з усіма уточненнями, просить:

-визнати дії працівників Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції при затриманні та складанні адміністративних документів 05 грудня 2016 року відносно ОСОБА_1 - неправомірними;

-стягнути з держави Україна в особі її уповноваженого органу - Державної казначейської служби України спричинену матеріальну шкоду в сумі 105 390,00 грн. та 25 000,00 грн. моральної шкоди.

Свої вимоги позивач мотивував, зокрема тим, що при складанні протоколів про адміністративні правопорушення та постанов про накладення адміністративних стягнень відносно ОСОБА_1 , саме: протоколу серії АП2 №092880 за ст. 124 КУпАП; протоколу серії АП2 №416721 за ст. 122-4 КУпАП; протоколу серії АП2 №094492 за ст. 122-2 КУпАП; постанови серії АР №053592 за ч. 1 ст. 122 КУпАП; постанови серії АР №053165 за ч. 1 ст. 126 КУпАП, - працівниками поліції його було затримано, застосовано кайданки, спричинено тілесні ушкодження, а також ними було допущено фальшування матеріалів, штучне створення доказів, що, на його думку, підтверджується тим, що, в подальшому, рішеннями суду провадження у справах про адміністративні правопорушення за вказаними протоколами були закриті, а постанови - скасовані. Таким чином, позивач вважає, що за відсутності складу правопорушень, які ставилися йому у вину, дії відповідачів, пов`язані зі складанням згаданих вище протоколів та винесення постанов, на здійснення яких вони не мали права, є протиправними. Внаслідок таких дій працівників поліції позивачу завдано моральної та матеріальної шкоди.

У судове засідання позивач та його представник з`явилися не з`явилися.

Представник відповідача Осипенко С.В. в останнє судове засідання не з`явився. Однак, надав суду клопотання, в якому просив суд залишити даний позов без розгляду з огляду на те, що позивач пропустив визначений законом ст. 122 КАС України шестимісячний термін звернення до суду за захистом своїх прав.

Представник третьої особи Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився.

На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України, здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Водночас, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом.

При цьому, за визначенням, закріпленим у п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - це спір, у якому:

-хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

-хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

-хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Як випливає з позовної заяви, позивач фактично оскаржує дії щодо складання протоколів та постанов.

Згідно з ч. 1 ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Згідно з ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Складання протоколу - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Відтак, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його незаконним, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Окрім того, з наявних у матеріалах справи рішень суду встановлено, що за наслідками розгляду судом оскаржуваних протоколів про адміністративні правопорушення серії АП2 №092880 за ст. 124 КУпАП; серії АП2 №416721 за ст. 122-4 КУпАП; серії АП2 №094492 за ст. 122-2 КУпАП, складених відносно позивача,- діям працівників поліції була надана оцінка, провадження у справах про адміністративні правопорушення за цим протоколами були закриті у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративних правопорушень.

Таким чином, оскільки відповідачем при складанні вказаних протоколів здійснювалися не владні повноваження, а процесуальні, які розглядаються при розгляді справи про адміністративне правопорушення у порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, суд приходить до висновку, що позов в цій частині не є адміністративним. Розгляд питання правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення особи до адміністративної відповідальності та рішення суб`єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, у сукупності з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити (за наявності порушень) права особи, яка притягується до відповідальності, що не відповідає завданням адміністративного судочинства.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі Великої Палати у Постанові від 19.06.2019 по справі №638/3490/18.

Щодо позовних вимог в частині складення постанов серії АР №053592 за ч. 1 ст. 122 КУпАП та серії АР №053165 за ч. 1 ст. 126 КУпАП відносно позивача, то як встановлено судом, такі були предметом судового розгляду в ході розгляду адміністративної справи № 308/13155/16-а за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в містах Ужгороді та Мукачеві Департаменту патрульної поліції про визнання незаконними та скасування постанов у справі про адміністративне правопорушення. В ході розгляду зазначеної справи, судом було надано оцінку діям працівникам поліції, за наслідками чого, винесені ними постанови відносно гр. ОСОБА_1 були визнані незаконними та скасовані.

Таким чином, позивач фактично просить повторно надати оцінку обставинам щодо винесення відносно нього постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, що є неприпустимим.

Враховуючи вищенаведене, оскільки позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідачів не пов`язані з вирішенням публічно-правового спору, то позовні вимоги про відшкодування моральної та матеріальної шкоди повинні здійснюватися в порядку цивільного судочинства.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі Великої Палати у Постанові від 19.06.2019 по справі №638/3490/18.

Відповідально до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, оскільки дана справа не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, суд приходить до висновку про закриття провадження по даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, може мати наслідком скасування рішення (ст.ст. 318, 354 КАС України).

На підставі та керуючись ст. ст. 19, 238, 241-243, 248, 293-295, 297 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - посадові особи Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання дій неправомірними, стягнення матеріальної та моральної шкоди - на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: В.Й. Данко