Рішення № 83620731, 14.08.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/21184/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2019 року Приморський районний суд м. Одеси під головуванням судді Єршової Л.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Адміністративної комісії виконавчого комітету Одеської міської ради, про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ

Позивач ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , звернулась до суду із позовом до Адміністративної комісії виконавчого комітету Одеської міської ради, Код ЄДРПОУ: 26597691, місцезнаходження: 65004, м. Одеса, пл. Думська, 1, про визнання незаконною та скасування постанови Адміністративної комісії виконавчого комітету Одеської міської ради у справі про адміністративне правопорушення № 2138 від 19.11.2018 року про притягнення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за статтею 152 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 1700 гривень.

Адміністративний позов обґрунтований тим, що позивачем не було вірно визначено суб`єкта адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена статтею 152 КУпАП, а тому, відповідно, складено протокол та притягнуто до відповідальності неналежну особу, а позивач змушена звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Позивач стверджує що відповідачем були порушені принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття посадових осіб відповідача, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, особи, яка притягається до відповідальності; документів про працевлаштування вказаної особи на підприємстві, що перевіряється та інше), не було досліджено суть правопорушення та особу суб`єкта правопорушення.

Позивач, вважає, що зазначена постанова у справі про адміністративне правопорушення від 19.11.2018 року № 2138 винесена відповідачем при неповному з`ясуванні обставин справи про адміністративне правопорушення, є необґрунтованою та протиправною, та просить її скасувати.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Єршової Л.С. від 07.12.2018 року зазначений адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 був залишений без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам ст.ст. 123 КАС України та надано строк для усунення недоліків.

22.12.2018 року представником позивача адвокатом Ляшуком Є.В. було надано до суду заяву на усунення недоліків та заяву про поновлення строку звернення до суду з відповідним позовом.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Єршової Л.С. від 28.12.2018 року позивачу було поновлено строк для подання позову, зазначену позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження з призначенням справи до слухання в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Вищевказаною ухвалою суду від 28.12.2018 року відповідачу був наданий строк для подання відзиву на позов ФОП ОСОБА_1 , яким відповідач не скористався та відзив не надав.

Позивач ФОП ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, її представник адвокат Ляшук Є.В. надав до суду заяву, у якій позовні вимоги підтримав та просив слухати справу за його відсутності та відсутності позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, сповіщався належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

За приписами ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, у зв`язку із неприбуттям у судове засідання 14.08.2019 року всіх учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, наявності заяви представника позивача про слухання справи за його відсутності, суд дійшов висновку про розгляд справи в письмовому провадженні за наявними у справі письмовими доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних обставин.

Відповідно до ч. 1 ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб.

Суд встановив, що 24.10.2018 року головним спеціалістом Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради Бородуліною Наталією Володимирівною було складено протокол № 016840 про адміністративне правопорушення за ст. 152 КУпАП України щодо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якого: «24.10.2018 року об 13 год. 00 хв., за адресою АДРЕСА_3 встановлено порушення пункту 7.3 «Правил благоустрою території м. Одеси», а саме: по обидві сторони від входу відсутні дві урни об`ємом не менше за 40 літрів». Протокол був складений у присутності представника ФОП ОСОБА_1 адвоката Ляшука Є.В. (а.с.8-9).

Постановою у справі про адміністративне правопорушення № 2138 від 19.11.2018 року Адміністративної комісії виконавчого комітету Одеської міської ради позивач ФОП ОСОБА_1 була визнана винною у порушенні пункту 7.3.2 «Правил благоустрою території міста Одеси», затверджених рішенням Одеської міської ради від 23.12.2011 року №1631-VI (із змінами внесеними рішенням від 09.10.2013 року №3901-VI, рішенням від 27.08.2014 року №5236-VI, рішенням від 10.06.2015 року №6718-VI) (надалі по тексту - Правила), та була притягнута до адміністративної відповідальності за статтею 152 КУпАП України; на неї було накладено штраф у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень. (а.с.10-11).

Вищевказана постанова була отримана представником позивача адвокатом Ляшуком Є.В. 28.11.2018 року, про що міститься розписка у самій постанові (а.с.11).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, окрім цього згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ці обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до вимог статті 293 КУпАП і роз`яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, виходячи із закріпленого в частині 4 статті 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

Відповідно до частини першої статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

За змістом статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд при розгляді даної категорії адміністративних справ перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови та повноважний згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП скасувати постанову і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Суд встановив, що 31.08.2018 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений Договір оренди нежитлового приміщення б/н (надалі по тексту - Договір оренди) (а.с.12-16).

Відповідно до пункту 1.1. вказаного Договору оренди його предметом є надання у строкове платне користування частини нежитлових приміщень підвалу (надалі по тексту - Об`єкт оренди), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 7 - кладовка -11,6 кв .м., частина приміщення 1-зал , у розмірі 38 кв.м., розташованих за згодою Співвласників, 8 - туалет - 6,8 кв.м., 9 - коридор - 6,0 кв.м. згідно технічного паспорту, виготовленого КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації нерухомості» 25.08.2011 року, з метою ведення господарської діяльності Орендарем (а.с.12).

На виконання своїх зобов`язань за Договором оренди 31.08.2018 року ОСОБА_2 було здійснено передання позивачу у користування вищезазначених приміщень підвалу, про що свідчить підписаний обома сторонами Акт прийому-передачі Об`єкту оренди, що є Додатком до Договору оренди від 31.08.2018 року (а.с.17).

Договором оренди чітко встановлені об`єкти, які були передані позивачу в строкове орендне користування та знаходяться всередині будівлі.

На виконання пункту 5.4.9. Договору, щодо утримання прилеглої території до Об`єкта оренди в належному санітарному стані, позивач у разі потреби періодично прибирає прилеглу територію, проте Договір оренди не має жодного пункту, який зобов`язував би позивача здійснювати роботи з облагородження території біля входу до підвалу за адресою: АДРЕСА_3 , в тому числі, щодо встановлення біля входу урн.

Суд звертає увагу, що згідно з зазначеним вище договором, позивачу передано в оренду частину приміщень підвалу за адресою: АДРЕСА_3 , проте в протоколі №016840 про адміністративне правопорушення за ст. 152 КУпАП від 24.10.2018 року, та в постанові адмінкомісії № 2138 від 19.11.2018 року, складених щодо ФОП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , порушення пункту 7.3 «Правил благоустрою території м. Одеси» було встановлено 24.10.2018 року об 13 год. 00 хв. за адресою АДРЕСА_3 .

Окрім цього, позивач наголошує на тому, що ніякого відношення до закладу «ІНФОРМАЦІЯ_2», яке знаходиться за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_3, не має та у трудових відносинах з ним не перебуває, а здійснює господарську діяльність індивідуально.

При цьому, в постанові адмінкомісії № 2138 від 19.11.2018 року зазначено, що гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , займає посаду ФО-П, «ІНФОРМАЦІЯ_2» за адресою: АДРЕСА_3 . Жодних доказів чи відомостей, що позивач дійсно має відношення до вказаного в протоколах і постанові нічного закладу, чи перебуває із ним в трудових відносинах, відповідачем до суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем не доведено, що саме позивач є тією належною особою, яка, в силу положень Правил благоустрою території міста Одеси, повинна була вжити заходів зі встановлення та утримання урн біля входу до приміщення підвалу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Суд також звертає увагу, що в постанові не наведено жодних доказів, на яких ґрунтувався висновок комісії про вчинення позивачем адміністративних правопорушень, тобто відсутні достатні докази на підтвердження факту вчинення правопорушень.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з огляду на предмет спору у цій справі, саме на відповідача покладено обов`язок довести правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 152 КУпАП порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян суб`єктів підприємницької діяльності - від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Крім того, відповідно до ст. 245КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 293 КУпАП і роз`яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, виходячи із закріпленого в частині 4 статті 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Докази суду надають учасники справи.

Відповідачем зі свого боку не надано суду жодних доказів щодо скоєння позивачем вище зазначеного правопорушення.

Таким чином, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція), була ратифікована Законом України N 475/97-ВРвід 17.07.97 року, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, ст. 6 КАС України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року).

Однак, статтю 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року).

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд вважає вимоги законними та обґрунтованими, такими, що знайшли своє належне підтвердження у матеріалах справи.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає задоволенню шляхом визнання незаконною та скасування постанови Адміністративної комісії виконавчого комітету Одеської міської ради у справі про адміністративне правопорушення № 2138 від 19.11.2018 року та закриття справи про притягнення ФОП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за статтею 152 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 3, 6, 7-9, 11, 77, 160, 162, 163, 171-2, 205, 229, 242, 268-272, 286 КАС України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Адміністративної комісії виконавчого комітету Одеської міської ради, про скасування постанови про адміністративне правопорушення, задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову Адміністративної комісії виконавчого комітету Одеської міської ради у справі про адміністративне правопорушення від 19.11.2018 року № 2138, якою Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 1700,00 грн. (одна тисяча сімсот гривень 00 коп.).

Справу про притягнення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити.

На підставі ч. 2 ст. 271 КАС України копії рішення невідкладно видати учасникам справи або надіслати їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 14 серпня 2019 року.

Суддя Л. С. Єршова