Рішення № 83620630, 12.08.2019, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/2512/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2019 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження, за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «Аха Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ :

20 травня 2019 року, представник позивачів ПрАТ «СК «Аха Страхування», звернувся до суду з вищеназваним позовом, в якому зазначив, що 04.12.2017 р., між ними та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 396703а7оа, відповідно до якого був застрахований автомобіль останнього марки «Nissan Tiida» д/н НОМЕР_1 , і який був пошкоджений внаслідок ДТП, яка сталася 05.04.2018 р. о 16:00 год. в м. Одесі по пров. Щепному, 23, під час якої, відповідач, керуючи а/м марки «Камаз 5410» д/н НОМЕР_2 , порушивши вимоги п. 10.9 ПДР, не вибравши безпечної дистанції та швидкості руху, здійсним зіткнення з автомобілем марки «Nissan Tiida» д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого, застрахований автомобіль останньої отримав механічні пошкодження, у зв`язку з чим, постановою Приморського р/с м. Одеси від 24.04.2018 р., яка набрала законної сили 07.05.2018 р., відповідач був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн.

Відповідно до заяви страхувальника про страховий випадок та про виплату страхового відшкодування, розрахунку суми страхового відшкодування та страхового акту № АХА2372098 від 16.04.2018 р. та умов договору страхування № 396703а7оа від 04.12.2017 р., розмір страхового відшкодування склав 20618,77 грн., яке було сплачено позивачами за відновлювальний ремонт пошкодженого автомобілю його власниці ОСОБА_2 , що підтверджується платіжним дорученням № 442742 від 17.04.2018 р. Таким чином, до позивачів в порядку регресу перейшло право вимоги на отримання від відповідача компенсації вищевказаної матеріальної шкоди у зазначеному розмірі.

Так, на момент скоєння вказаної ДТП, цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ «СК «Юніверс» згідно полісу № АМ000046626, що підтверджується відомістю № 3018100612745032 про ДТП та роздруківкою з бази МТСБУ щодо вказаного полісу, яким встановлений ліміт відповідальності ПрАТ «СК «Юніверс» перед третіми особами за шкоду спричинену майну в розмірі 100000 грн., франшиза 1000 грн.

Після чого, 19.06.2018 р. позивачі звернулися до ПрАТ «Юніверс» з заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу за Вих. № СУ/005072/3 та 28.08.2018 р. вказаною страховою компанією на адресу позивачів було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 9158,50 грн. Отже, сума невідшкодованих збитків становить 11460,27 грн. (20618,77 грн. - 9158,50 грн.) = 11460,27 грн., які представник позивача у позові просив суд стягнути з відповідача та суму судового збору у розмірі 1921 грн.

Представник позивачів в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, поштовим повідомленням про вручення судової повістки з викликом до суду, причини неявки суду не повідомив, але надіслав до суду заяву, в якій позов підтримав у повному обсязі та просив суд слухати справу за його відсутності в порядку спрощеного позовного провадження, не заперечуючи проти постановлення заочного рішення по справі (а.с. 63-37).

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у відповідності до вимог ст.ст. 130,131 ЦПК України, за останньою відомою судові адресою його місця проживання, що підтверджується довідкою ВАДР ГУДМС в Одеській області від 24.05.2019 р. про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований з 09.10.2001 р. за адресою : АДРЕСА_1 , та поштовими повідомленнями з відмітками листоноші «за закінченням встановленого строку зберігання», причини своєї неявки суду не повідомив, відзиву на позов у встановлений судом строк та заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надав (а.с. 33,40,41,43,44).

Згідно зі ст. 280 ЦПК України, якщо у суду не має даних про причину неявки відповідача, сповіщеного про дату, час та місце судового засідання належним чином і не з`явився в судове засідання без поважних і без повідомлення причин, не подавши відзив на позов, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача, який не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, ухвалити рішення при заочному розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження, що відповідає положенням ст.ст. 191 ч. 2,281 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів..

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із статтею 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно із ст. 1194 ЦК України - особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтями 8,9 Закону України «Про страхування» передбачено - страховий випадок це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Умовами статті 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Пунктом 2 частини 4 Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Судом було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 04.12.2017 р., між позивачами та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 396703а7оа, відповідно до якого був застрахований автомобіль останнього марки «Nissan Tiida» д/н НОМЕР_1 , і який був пошкоджений внаслідок ДТП, яка сталася 05.04.2018 р. о 16:00 год. в м. Одесі по пров. Щепному, 23, під час якої, відповідач, керуючи а/м марки «Камаз 5410» д/н НОМЕР_2 , порушивши вимоги п. 10.9 ПДР, не вибравши безпечної дистанції та швидкості руху, здійсним зіткнення з автомобілем марки «Nissan Tiida» д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого, застрахований автомобіль останньої отримав механічні пошкодження, у зв`язку з чим, постановою Приморського р/с м. Одеси від 24.04.2018 р., яка набрала законної сили 07.05.2018 р., відповідач був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн. (а.с. 10-12).

Відповідно до заяви страхувальника про страховий випадок та про виплату страхового відшкодування, розрахунку суми страхового відшкодування та страхового акту № АХА2372098 від 16.04.2018 р. та умов договору страхування № 396703а7оа від 04.12.2017 р., розмір страхового відшкодування склав 20618,77 грн., яке було сплачено позивачами за відновлювальний ремонт пошкодженого автомобілю його власниці ОСОБА_2 , що підтверджується платіжним дорученням № 442742 від 17.04.2018 р. Таким чином, до позивачів в порядку регресу перейшло право вимоги на отримання від відповідача компенсації вищевказаної матеріальної шкоди у зазначеному розмірі (а.с. 9,13-275.

Так, на момент скоєння вказаної ДТП, цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ «СК «Юніверс» згідно полісу № АМ000046626, що підтверджується відомістю № 3018100612745032 про ДТП та роздруківкою з бази МТСБУ щодо вказаного полісу, яким встановлений ліміт відповідальності ПрАТ «СК «Юніверс» перед третіми особами за шкоду спричинену майну в розмірі 100000 грн., франшиза 1000 грн. (а.с. 26,27).

Після чого, 19.06.2018 р. позивачі звернулися до ПрАТ «Юніверс» з заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу за Вих. № СУ/005072/3 та 28.08.2018 р. вказаною страховою компанією на адресу позивачів було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 9158,50 грн. Отже, сума невідшкодованих збитків становить 11460,27 грн. (20618,77 грн. - 9158,50 грн.) = 11460,27 грн. (а.с. 27).

На підставі викладеного вище, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, як підтверджений матеріалами справи та зазначеними документальними доказами.

Крім цього, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачів мають бути стягнуті понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору у сумі 1921 грн. (а.с. 7).

Керуючись ст.ст. 3-7,10-13,18,11,76-83,95,133,141,174,213,228,229,241-246,258,259,263-268,272,273,280-283ЦПК України, ст.ст. 1166-1167,1187-1889,1191,1194 ЦК України, Постановою Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», суд, -

ВИРІШИВ :

1.Позов Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «Аха Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП в порядку регресу - задовольнити ;

2.Стягнути з ОСОБА_1 в порядку регресу на користь Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «Аха Страхування» (ЄДРПОУ : 20474912) - суму страхового відшкодування у розмірі 11460,27 грн. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлений 12.08.2019 р.

Суддя Гандзій Д.М.