Рішення № 83620407, 13.08.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/3559/19

Провадження №2/521/2312/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2019 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Поліщук І.О.,

при секретарі - Манюк Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Військової академії (м. Одеса) про визнання неправомірними дій посадових осіб, про зобов`язання не чинити перешкод у проживанні та користуванні кімнатою, про зобов`язання видати перепустки, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися з позовом до Військової академії (м. Одеса) про визнання неправомірними дій посадових осіб, про зобов`язання не чинити перешкод у проживанні та користуванні кімнатою, про зобов`язання видати перепустки, в якому просять :

визнати неправомірними дії посадових осіб Військової академії (м. Одеса) щодо недопуску ОСОБА_1 1978 р.н., та членів його сім`ї на територію військового містечка № 17 для проживання та користвання кімнатою № 502 будинку АДРЕСА_2 ;

зобов`язати посадових осіб Військової академії (м. Одеса) не чинити ОСОБА_1 1978 р.н та членам його сім`ї перешкоди у проживанні та користуванні кімнатою АДРЕСА_3 , що розташована на території військового містечка № 17;

зобов`язати посадових осіб Військової академії (м. Одеса) видати ОСОБА_1 , 1978 року народження (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 1980 року народження, ( РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 , 2003 року народження ( РНОКПП НОМЕР_3 ), постійні перепустки за формою 3, встановленою Правилами пропускного режиму на об`єктах Військової академії (м.Одеса), затвердженими наказом начальника віськової академії ( м.Одеса) № 4 -ДСК від 19.07.2016 року, терміном на один рік з дати видачі, з подальшою перереєстрацією шляхом видачі постійних перепусток з продовженими терміном дії для входу на територію військового містечка № 17 для проживання та користування кімнатою № 502 , АДРЕСА_2 ;

зобов`язати посадових осіб Військової академії (м. Одеса) видати ОСОБА_1 1978 р.н., (РНОКПП НОМЕР_1 ) тимчасову перепустку на особистий транспортний засіб за формою 9 встановленою Правилами пропускного режиму на обєктах Військової академії ( м.Одеса), затвердженими наказом начальника Військової академії ( м.Одеса ) № 4 - ДСК від 19.07.2016 року, терміном дії до кінця календарного року, з подальшою перерєстрацією шляхом видачі перепустки на наступний календарний рік для проїзду на територію військового містечка № 17, розташованого у АДРЕСА_7 автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 , підполковник запасу (у Збройних Силах України з 1996 року), є інвалідом ІІ групи, звільнений в запас за станом здоров`я, проживає разом зі своєю сім`єю - дружиною і двома дітьми (дочкою 6 років та сином 15 років) на території військового містечка № 17, будинку № АДРЕСА_3 , на підставі рапорту про надання житлової площі від 25.06.2004 р.. Вищевказана будівля є військовим майном, яке на даний час, знаходиться на балансі та перебуває у відповідальній експлуатації Військової академії м. Одеси на підставі акту прийому-передачі від 20.08.2013 року. Відповідно до Директиви Міністра оборони України від 11.06.2001 року № Д-14 «Про переобладнання вивільненого фонду Міністерства України під тимчасове житло для безквартирних військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей» вищевказана будівля переобладнана під тимчасове житло для проживання безквартирних військовослужбовців та членів їх сімей. 02 січня 2019 р. дружина позивача та діти тимчасово покинувши кімнату військового містечка № 17, на новорічне свято та повернувшись на територію військового містечка 03 січня 2019 р. приблизно о 14.00 год. за наявності перепусток не мали змоги потрапити до свого місця проживання, та почути про причини недопуску до свого житла у зв`язку з чим ОСОБА_1 був змушений покинути своє робоче місце, прибути на контрольно-пропускний пункт. Однак відповіді про причину недопуску сім`ї до місця проживання позивачі не отримали, у зв`язку з чим здійснили виклик поліції на лінію «102». Ситуація не змінювалась аж до приїзду кореспондента сайту міста Одеси 048 uа, після чого черговий контрольно-пропускного пункту запитав у них перепустки, та дозволив пройти до житла. Таким чином, позивачі потрапили до свого місця проживання з дітьми лише після 21:00 год, весь цей час перебуваючи разом на морозі. Черговий контрольно-пропускного пункту повідомив про наявність усного розпорядження начальника Військової академії про те, що родину ОСОБА_4 на територію більше не впускати. При цьому, будь якого рішення начальника Військової академії, іншої посадової особи, та/або рішення компетентного органу щодо виселення родини позивачів з місця проживання на території військового містечка № 17, будинку № АДРЕСА_3 , вони не отримали. 26 червня 2018 року на ім`я ОСОБА_1 оформлено попередження №17/22/321 про виселення за підписом ТВО начальника Військової академії м. Одеса - полковника ОСОБА_5 , заступника начальника академії з тилу-полковника ОСОБА_6 , відповідно до якого до нього заявлено вимогу про необхідність звільнення в місячний термін займаного житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_9 , в разі невиконання якої Військова академія м. Одеси буде вимушена згідно ст. 109 ЖК України звернутись до суду з позовом про примусове виселення із незаконно займаного житлового приміщення. Крім того, черговий контрольно-пропускного пункту як умову допуску сім`ї позивача до житла вилучив постійні перепустки видані на всіх членів сім`ї ОСОБА_4 , у зв`язку з чим вони не мали постійного доступу до свого місця проживання та особистих речей. Так, позивачі вважають, що дії посадових осіб Військової академії м. Одеси щодо примусового позбавлення їх родини житла за відсутності рішення суду щодо виселення з житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_9 є незаконними та такими, що вчинено з перевищенням повноважень, у зв`язку з чим звернулися до суду з наведеним позовом.

Позивачі в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Відповідач - представник Військової академії (м. Одеси) в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, та просив суд у їх задоволенні відмовити. Представник Військової академії в судовому засіданні підтримувала наданий до суду письмовий відзив в якому вказується, що на території Військової академії згідно Правил пропускного режиму на об`єктах Військової академії, затверджених наказом начальника академії від 19.07.2016 року №4-дск, організовано пропускний режим. Прохід на територію Військової академії (м. Одеса) здійснюється відповідно до Порядку організації пропускного режиму на територію організацій військового управління, з`єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України, затвердженого наказом Начальника Генерального штабу від 04.10.18 №330-дск, та Правил пропускного режиму на об`єктах Військової академії (м. Одеса), затверджених наказом начальника Військової академії від 19.07.16 №4-дск. Відповідно до вищезазначеного, у разі порушення вимог вказаних нормативних документів, відсутні правові підстави щодо пропуску громадян на територію Військової академії (м. Одеса). Посилання позивача на те, що його та членів його сім`ї нібито незаконно не пропускали на територію військового містечка №17 є безпідставним та таким що не відповідає дійсності. Під час перетинання 02.01.19 р. членами сім`ї громадянина ОСОБА_1 контрольно-пропускного пункту Військової академії ними були пред`явлені недійсні на той час перепустки, що унеможливило пропуск зазначених осіб на територію Військової академії. Після приїзду ОСОБА_1 , який надав діючу перепустку, черговим по контрольно-пропускного пункту був наданий дозвіл на прохід йому та членам його сім`ї на територію академії. Будь-яких заходів щодо примусового виселення ОСОБА_1 та членів його сім`ї з приміщень Військової академії посадовими особами академії не здійснювалось. Також, у Військовій академії (м. Одеса) відсутні розпорядження командування академії щодо обмеження доступу відносно ОСОБА_1 та членів його сім`ї на територію військового містечка №17. Представник відповідача наголошувала, що постійні перепустки на себе та на членів його сім`ї були повернуті в добровільному порядку самим ОСОБА_1 через декілька днів після зазначеної події. На даний час ОСОБА_1 здійснює перетинання території академії на підставі одноразових перепусток, які надаються мешканцям військових містечок №16,17, які отримали постійне (службове) житло за межами Військової академії та потребують проходу до жилого приміщення для вивозу особистих речей та здачі місць проживання завідувачу гуртожитку. Відповідно до ордеру на службове житло №39 ОСОБА_1 отримав двокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_10 .

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Достовірними, відповідно до ст.79 ЦПК України є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України « Про Збройні сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її сувенитету, територіальної цілісності і недоторканості.

Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» та Указу Президента України №406/2011 від 06.04.2011р. є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. Збройні Сили України будуються на засадах централізованого керівництва, тобто підпорядкованості зверху до низу у відповідності з їх організаційною структурою (з`єднання, об`єднання, військової частини, військові навчальні заклади).

Таким чином, органом державної виконавчої влади на місцях в системі Збройних Сил України є командири та начальники з`єднань, об`єднань, установ, яким Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України «Про затвердження Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України» надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ст. 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу; за внутрішній порядок.

Згідно ст. 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачений обов`язок командира (начальника): встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України; здійснювати заходи щодо безпеки особового складу військової частини, корабля (підрозділу) та інших осіб під час роботи з озброєнням, бойовою та іншою технікою, обладнанням, проведення стрільб, навчань, несення вартової і внутрішньої (чергової та вахтової) служби, виконання інших військових обов`язків.

У судовому засіданні та відзиві на позовну заяву, представник відповідача зазначив, що на території Військової академії згідно Правил пропускного режиму на об`єктах Військової академії, затверджених наказом начальника академії від 19.07.2016 року №4-дск, організовано пропускний режим. Прохід на територію Військової академії (м. Одеса) здійснюється відповідно до Порядку організації пропускного режиму на територію організацій військового управління, з`єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України, затвердженого наказом Начальника Генерального штабу від 04.10.18 №330-дск, та Правил пропускного режиму на об`єктах Військової академії (м. Одеса), затверджених наказом начальника Військової академії від 19.07.16 №4-дек. Відповідно до вищезазначеного, у разі порушення вимог вказаних нормативних документів, відсутні правові підстави щодо пропуску громадян на територію Військової академії (м. Одеса).

Відповідно до ст. 3 Закону України « Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно -територіальної одиниці, в якому особа проживає,а аткож спеціалізовані спеціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини. Довідка про реєстрацію місця проживання - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи. Будь -яка особа має право проживати за зареєстрованим місцем проживання.

Сторонами не оспорювалося, що ОСОБА_1 разом з дружиною - ОСОБА_2 , сином - ОСОБА_3 та донькою - ОСОБА_7 з 2004 року по даний час, зареєстровані та проживають у будівлі Військової академії (м . Одеса ) АДРЕСА_9 , що підтверджується випискою з домової книги про склад сім`ї та реєстрацію.

Вселення та реєстрація місця проживання сім ї ОСОБА_1 у кімнаті № 502 у будівлі АДРЕСА_7 відбулося на підставі рапорту про надання житлової площі від 25.06.2004 року.

Як вбачається з попередження №17/22/321 від 26.06.2018 року підписаного ТВО начальником Військової академії м. Одеса - полковником ОСОБА_5 , заступником начальника академії з тилу-полковником ОСОБА_6 , ОСОБА_1 попереджується про необхідність звільнення в місячний термін займаного житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_9 . В разі невиконання Військова академія м. Одеси попереджає, що буде вимушена згідно ст. 109 ЖК України звернутись до суду з позовом про примусове виселення із незаконно займаного житлового приміщення. Представником Військової академії (м.Одеси) не оспорювалося що після 26.07.2018 року та на даний час ніяких позовів про виселення сім`ї ОСОБА_4 або тільки самого ОСОБА_1 не пред`явлено. З цих підстав суд приходить до висновку, що Військова академія (м.Одеси) не оспорює правомірність користування позивачами кімнатою АДРЕСА_3 і на даний час.

Як вбачається з Правил пропускного режиму на об`єктах Військової академії ( м.Одеса), затверджених Наказом начальника Військової академії від 19 липня 2016 року № 4-дск, відповідно до п.3.9.3 Тимчасові перепустки для проходу на об`єкти академії видаються за формою 4 ( додаток 2 до Правил) особам, які під час перевірок житловю комісією академії отримали під особистий підпис попередження про виселення. Проаналізувавиш вищенаведене попередження №17/22/321 від 26.06.2018 року суд приходить до висновку, що у вказаному документі вимоги про добровільне виселення пред`явлено тільки до ОСОБА_1 , при цьому нічого не вказується про необхідність добровільного виселення у місячний термін тобто до 26 липня 2019 року, всієї сім`ї ОСОБА_1 , а саме інших членів сім`ї - дружини ОСОБА_2 та неповнолітніх дітей - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Таким чином попередження про добровільне виселення від 26.06.2018 року стосується тільки ОСОБА_1 та діє до 26 липня 2018 року, тобто саме з 26.07.2018 року Військова академія, з врахуванням вимог закону мала б ініціювати позов про виселення тільки ОСОБА_1 ,оскільки відносно інших членів його сім`ї, такі попередження не складалися. Окрім цього у попередженні відсутня дата коли виконано особистий підпис, який би підтверджував отримання ОСОБА_1 попередження про виселення. Таким чином ні на позивача ОСОБА_1 , ні на його дружину ОСОБА_2 , ні на неповнолітніх дітей позивачів не розповсюджується дія п.3.9.3 Правил пропускного режиму на об`єктах Військової академії ( м.Одеса), затверджених Наказом начальника Військової академії від 19 липня 2016 року № 4-дск.

Відповідно до п.3.9.2. Правил пропускного режиму на об`єктах Військової академії ( м.Одеса), затверджених Наказом начальника Військової академії від 19 липня 2016 року № 4-дск, постійна перепустка за формою 3 (додаток 1 до Правил) мешканцям військових містечок № 16 та № 17, які вселені до жилого приміщення на підставі спеціального ордеру або іншого документу, який підтверджує право проживання на території Військової Академії видається за заявкою на отримання постійної перепустки форми 3 завідувачів гуртожитків військового містечка № 16 та № 17, підписуються ними і подаються на розгляд ЗНА для перевірки на відповідність вимогам цих Правил. Після розгляду заявок ЗНА затверджує їх у начальника академії. Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з неповнолітніми дітьми проживають у кімнаті № 502 у будівлі Військової академії ( АДРЕСА_7 на підставі рапорту про надання житлової площі від 25.06.2004 року, реєстрації їх місця проживання не скасовано, то позивачі мають право на отримання постійних перепусток у відповідності до п. 3.9.2. Правил пропускного режиму на об`єктах Військової академії ( м.Одеса), затверджених Наказом начальника Військової академії від 19 липня 2016 року № 4-дск. Суд зазначає, що правило - це вимога для виконання якихось умов (норма поведінки) всіма учасниками військового містечка.

У зв`язку з викладеним, суд вважає необхідне зобов`язати посадових осіб Військової академії (м. Одеса) видати ОСОБА_1 1978 р.н.(РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 1980 р.н.(РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 2003 р.н.(РНОКПП НОМЕР_3 ), постійні перепустки за формою 3, встановленою Правилами пропускного режиму на об єктах Військової академії (м.Одеса) затвердженими наказом начальника Військової академії (м.Одеса) № 4-ДСК від 19.07.2016 року, терміном на один рік з дати видачі, з подальшою пререстрацією шляхом видачі постійних перепусток з продовженим терміном дії для входу на територію військового містечка № 17 для проживання та користування кімнатою АДРЕСА_3 ,

Документами що знаходяться в матеріалах справи підтверджується що ОСОБА_1 30.08.2018 року видана постійна перепуска № 1524 за Формою 3, строком дії до 01.09.2019 року. Тобто відповідач - Військова академія вже після оформлення вимоги про добровільне виселення ОСОБА_1 від 26.06.2018 року, після спливу місячого терміну наданого для її виконання - 26.07.2018 року, а саме 30.08.2018 року видає ОСОБА_1 постійну перепустку, підтверджуючи його право на отримання постійних перепусток у відповідності до п. 3.9.2. Правил пропускного режиму на об`єктах Військової академії ( м.Одеса), затверджених Наказом начальника Військової академії від 19 липня 2016 року № 4-дск. 30.08.2018 року видана постійна перепуска № 1523 за Формою 3, строком дії до 01.09.2019 року і ОСОБА_2 .

Представником відповідіача не оспорюється, що позивачі наданий час на мають постійних перепусток.

Зазначені обставни ще раз підтвреджують право позивачів на отримання постійних перепусток та ґрунтовність позовних вимог про зобов`язання посадових осіб Військової академії (м. Одеса) видати ОСОБА_1 1978 р.н.(РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 1980 р.н.(РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 2003 р.н.(РНОКПП НОМЕР_3 ), постійні перепустки за формою 3, встановленою Правилами пропускного режиму на обєктах Військової академії (м.Одеса) затвердженими наказом начальника Військової академії (м.Одеса) № 4-ДСК від 19.07.2016 року, терміном на один рік з дати видачі, з подальшою пререстрацією шляхом видачі постійних перепусток з продовженим терміном дії для входу на територію військового містечка № 17 для проживання та користування кімнатою АДРЕСА_3 ,

З пояснень позивачів в судовому засіданні та наданої суду інформації роздрукованої з інтернет сайтів, встановлено, що 03 січня 2019 року ОСОБА_2 разом з неповнолітними дітьми не змогла потрапити до місця проживання, а саме до кімнати № АДРЕСА_7 , у зв`язку з тим, що черговий контрольно-пропускного пункту відмовився пропускати її на територію військового містечка. Тільки після приїзду ОСОБА_1 , який викликав поліцію та після приїзду кореспондента сайту міста Одеса 048 ua, у них були запитані перепустки, і позивачі з дітьми потрапили до дому. Позивачі стверджують, що перепустки повернуті не були, а після цього, щоб потрапити до дому, вимушені кожний день виписувати тимчасові перепустки. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважають що причиною таких дій чергових контрольно-пропускного пункту, слугувало усне розпорядження начальника Військової академії. Зазначені обставини стали приводом для пред`явлення позивачами вимоги про визнання неправомірними дій посадових осіб Військової академії щодо не допуску ОСОБА_1 , ОСОБА_2 неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_7 для проживання та користування кімнатою № 502 у АДРЕСА_7 що розташована на території військового містечка № АДРЕСА_7 . Представник Військової академії категорично заперечував проти будь-яких розпоряджень начальника Військової академії.

Згідно ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, оскільки позивачі не довели наявність усного або письмового розпорядження посадових осіб Військової Академії про не допуск сім`ї ОСОБА_4 03.01.2019 року на територію військового містечка, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій посадових осіб Військової академії щодо не допуску ОСОБА_1 , та членів його сімї на територію військового містечка № 17 для проживання та користування кімнатою № 502 будинку АДРЕСА_2 .

Суд також відмовляє і у задоволенні позовних вимог про зобов`язання посадових осіб Військової академії не чинити позивачам та членам сімї перешкод у проживанні та користуванні кімнатою АДРЕСА_14 що розташована на території військового містечка АДРЕСА_7 , оскільки позивачі та їхні неповнолітні діти з 03.01.2019 року по даний час безперешкодно проживають в кімнаті № 502 , але для пропуску на територію військового містечка, кожний день оформлюють тимчасові перепустки, що займає багато часу та створює незручності. Таким чином, оскільки житловою кімнатою позивачі та їхні діти користуються, а для захисту порушених прав достатньо задоволення вимог про зобов`язання посадових осіб Військової академії (м. Одеса) видати ОСОБА_1 1978 р.н., ОСОБА_2 1980 р.н., ОСОБА_3 2003 р.н., постійні перепустки за формою 3, встанолвеною Правилами пропускного режиму на обєктах Військової академії (м.Одеса) затвердженими наказом начальника Військової академії (м.Одеса) № 4-ДСК від 19.07.2016 року терміном на один рік з дати видачі, з подальшою пререстрацією шляхом видачі постійних перепусток з продовженим терміном дії для входу на територію військовго містечка № 17 для проживання та користування кімнатою АДРЕСА_3 , суд відмовляє у задовленні позову про зобов`язання посадових осіб не чинити перешкод у користуванні житловим приміщенням.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання посадових осіб Військової академії (м. Одеса) видати ОСОБА_1 1978 р.н., тимчасову перепустку на особистий транспортний засіб за формою 9 встановленою Правилами пропускного режиму на обєктах Військоовї академії ( м.Одеса), затвердженими наказом начальника Військової академії ( м.Одеса ) № 4 0ДСК від 19.07.2016 року, терміном дії до кінця календарного року, з подальшою перерєстрацією шляхом видачі перепустки на наступний календарний рік для проїзду на територію військового містечка № 17, розташованого у АДРЕСА_7 автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_4 , суд дійшов наступних висновків.

Конвенцією про права інвалідів від 13.12.2006 р. Генеральної Асамблеєї ООН, яка ратифікована Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України» №875-XII від 21.03.1991р. особи з інвалідністю в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_11 .

Відповідно до п. 7 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1342 від 03.12.2009 р., майданчики для паркування є об`єктами благоустрою і повинні відповідати нормам, нормативам, стандартам у сфері благоустрою населених пунктів.

Згідно до п. 22 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1342 від 03.12.2009 р., на майданчиках для паркування обов`язково облаштовуються місця (в обсязі 10 відсотків загальної кількості, але не менш як одне місце) передбаченого стандартами розміру, позначені дорожніми знаками та розміткою для паркування транспортних засобів, зазначених у частині шостій статті 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Відстань від в`їзду на майданчик для платного паркування до найближчого такого місця не повинна перевищувати 50 метрів.

На місцях для паркування транспортних засобів, зазначених у частині шостій статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не можуть бути розміщені інші транспортні засоби.

У разі паркування на місцях, призначених для паркування транспортних засобів, зазначених у частині шостій статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», інших транспортних засобів користувачі цих засобів несуть відповідальність згідно із законодавством.

Таким чином, позивач має право на розміщення особистого транспорту на території військового містечка №17, як інвалід ІІ групи.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 проживає разом з дружиною - ОСОБА_2 , сином - ОСОБА_3 та донькою - ОСОБА_7 у будівлі Військової академії АДРЕСА_7, що підтверджується випискою з домової книги про склад сім`ї та реєстрацію.

Окрім того, позивач є власником транспортного засобу автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Рішенням викладеного у Правилах пропускного режиму на об`єкту Військової частини (м. Одеси), затверджених наказом начальника Військової академії (м.Одеса) №4-ДСК від 19.07.2016 р. встановлено, що тимчасові перепустки режиму на об`єктах академії мешканцям військових містечок №16 та №17, які вселені до жилого приміщення на підставі спеціального ордеру або іншого документу, який підтверджує право проживання на території Військової академії, з розрахунку, лише одна перепустка на сім`ю.

У зв`язку з викладеним, суд вважає необхідне зобов`язати посадових осіб Військової академії (м. Одеса) видати ОСОБА_1 1978 р.н., тимчасову перепустку на особистий транспортний засіб за формою 9 встановленою Правилами пропускного режиму на обєктах Військової академії ( м.Одеса), затвердженими наказом начальника Військової академії ( м.Одеса ) № 4 0ДСК від 19.07.2016 року, терміном дії до кінця календарного року, з подальшою перерєстрацією шляхом видачі перепустки на наступний календарний рік для проїзду на територію військового містечка № 17, розташованого у АДРЕСА_7 автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

За таких обставин, розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, оскільки начальник Військової академії (м. Одеса) зобов`язаний встановлювати у військовій частині такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України.

Також суд звертає увагу на практику ЄСПЛ, засновану на принципах Європейської конвенції з прав людини, що узгоджується із приписами ст. 19 Конституції України, яка встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, тобто забезпечувати "відповідні гарантії" проти свавільного порушення прав, свобод та інтересів юридичних та фізичних осіб.

Позитивні зобов`язання сформульовані Європейським судом під час застосування окремих статей Конвенції, зміст яких визначає усталена судова практика ЄСПЛ.

Основною характеристикою позитивних зобов`язань держави виступає те, що по суті вони вимагають від національних органів влади застосувати необхідні засоби для гарантування прав людини, а точніше - вжити прийнятних (розумних) та належних засобів для захисту цих прав.

Було встановлено, що такі обов`язки можуть виникати на підставі безпосереднього застосування статей 2-6, 8, 10, 11, 13 Конвенції, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції.

Сучасна тенденція спрямована на визнання Судом позитивних обов`язків держави під час захисту майже усього переліку конвенційних прав і свобод.

Так, у справі "Новоселецький проти України" (Novoseletskiy v. Ukraine), рішення від 22 лютого 2005 р., заява № 47148/99 ЄСПЛ розглядав позитивні зобов`язання за ст. 8 Конвенції та ст.1 Першого Протоколу. Зокрема, ЄСПЛ зазначив: Якщо розглядати справу зі сторони позитивного зобов`язання з боку держави або з огляду виправдання втручання державної влади відповідно до пункту 2, то є очевидним, що принципи, які застосовуються є достатньо суміжними. В обох випадках необхідно звернути увагу на дотримання справедливої рівноваги між конкуруючими інтересами осіб і суспільства в цілому. Більше того, навіть для позитивних зобов`язань, які випливають з пункту 1, випадки, перераховані в пункті 2, можуть відігравати деяку роль при пошуку бажаної рівноваги (див. Морено Гомес п. Іспанії, N 4143/02, п. 55, рішення від 16 листопада 2004р.).

У кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права, Суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (див. Рішення Спорронг та Лонрот п. Швеції, рішення від 23 вересня 1982 року, серія A N 52, стор. 26, п. 69).

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Отже, однією з передумов забезпечення доступу до суду є наявність в особи права на судовий захист. Це право випливає з ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 55 Конституції України. Таке право забезпечує можливість особи відстоювати свої права у будь-якій життєвій ситуації, зокрема, пов`язаній з незаконними діями (бездіяльністю) органів державної влади.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_11 від 05.06.2018 р. ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи і має пільги на встановленні законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, у зв`язку з чим, судовий збір не сплачує.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76, 77, 81, 82, 89, 133, 137, 258-259, 263, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Військової академії (м. Одеса) про визнання неправомірними дій посадових осіб, про зобов`язання не чинити перешкод у проживанні та користуванні кімнатою, про зобов`язання видати перепустки- задовольнити частково.

Зобов`язати посадових осіб Військової академії (м. Одеса) видати ОСОБА_1 1978 р.н.(РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 1980 р.н.(РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 2003 р.н.(РНОКПП НОМЕР_3 ), постійні перепустки за формою 3, встановленою Правилами пропускного режиму на обєктах Військової академії (м.Одеса) затвердженими наказом начальника Військової академії (м.Одеса) № 4-ДСК від 19.07.2016 року, терміном на один рік з дати видачі, з подальшою пререстрацією шляхом видачі постійних перепусток з продовженим терміном дії для входу на територію військового містечка № 17 для проживання та користування кімнатою АДРЕСА_3,

Зобов`язати посадових осіб Військової академії (м. Одеса) видати ОСОБА_1 1978 р.н.(РНОКПП НОМЕР_1 ) тимчасову перепустку на особистий транспортний засіб за формою 9 встановленою Правилами пропускного режиму на обєктах Військової академії ( м.Одеса), затвердженими наказом начальника Військової академії ( м.Одеса ) № 4 0ДСК від 19.07.2016 року, терміном дії до кінця календарного року, з подальшою перерєстрацією шляхом видачі перепустки на наступний календарний рік для проїзду на територію військового містечка № 17, розташованого у АДРЕСА_7 автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_4 .

В решті позовних вимогОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі тридцяти днів.

Головуючий:

13.08.19