Рішення № 83619782, 05.08.2019, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" серпня 2019 р. Справа №910/4224/19

Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Димбовський В.В., при секретарі судового засідання Устіновій А.П., розглянувши матеріали справи

за позовом Інституту спеціального зв`язку та захисту інформації Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Додіч-Маліцької Марії Володимирівни, Городоцький район, с. Кам`янка

про стягнення штрафних санкцій за договором від 23.07.2018р. №ДМ 18-38 у розмірі 5352,00 грн., з них: 552,00 грн. - пені, 4800,00 грн. - штрафу

Представники сторін:

від позивача: Маслюк Д.В. за довіреністю від 14.05.2019р.

від відповідача: не з`явився

У судовому засіданні, згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії: ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.04.2019р. позовну заяву Інституту спеціального зв`язку та захисту інформації Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" до Фізичної особи-підприємця Додіч-Маліцької Марії Володимирівни про стягнення 5.352,00 грн. з доданими до неї матеріалами передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Хмельницької області.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 22.04.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду.

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовом, у якому просить суд стягнути з відповідача 552,00 грн. - пені, 4800,00 грн. - штрафу, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору від 23.07.2018р. №ДМ 18-38 на постачання рушників вафельних.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що продавець листом-відмовою від 05.09.2018р. №01/05 повідомив покупця про неможливість поставити товар відповідно до договору. Інститут відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 договору направив лист ФОП Додіч-Маліцькій М.В. від 10.09.2018р. №25/17-2584 про розірвання договору з 24.09.2018р. З метою досудового врегулювання спору, який виник у зв`язку з невиконанням ФОП Додіч- Маліцькою М .В. свого господарського зобов`язання за договором, інститут 16.01.2019 звернувся до ФОП Додіч- Маліцької М.В. з претензією №25/17-154 щодо відмови від виконання своїх зобов`язань з пропозицією добровільно сплатити суми штрафних санкцій за договором, з обґрунтуванням (розрахунком) сум пені та штрафу, посилаючись на відповідні положення договору. Однак, станом на день підготовки позовної заяви ФОП Додіч- Маліцька М.В. добровільно штрафні санкції Інституту не сплатила, відповіді на претензію не надала. Відповідно до пункту 7.9 договору у разі не досягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку.

Позивач вважає, що ціна позову складається з належних до сплати ФОП Додіч - Маліцькою М.В. відповідно до умов Договору сум пені та штрафу за невиконання взятого на себе за Договором господарського зобов`язання. Розрахунок пені: строк передачі (поставки) товару - до 31.08.2018, договір розірвано з 24.09.2018р. Прострочення виконання зобов`язання складає 23 дні. вартість непереданого (непоставленого) товару - 24000,00 грн. відповідно до пункту 7.3 договору розмір пені складає: 24,00 грн. (0,1% від вартості товару, строк передачі (поставки) якого порушено) х 23 (дні прострочення) = 552,00 грн. Розрахунок штрафу: вартість непереданого товару за договором - 24000,00 грн. розмір штрафу за відмову від виконання своїх зобов`язань за договором - 20%. відповідно до пункту 7.7 договору розмір штрафу складає: 24000,00 грн. х 20% = 4800,00 грн. Виходячи з такого розрахунку штрафних санкцій, ціна позову складає суму розрахованих розмірів пені та штрафу: 552,00 грн. (розмір пені) + 4800,00 грн. (розмір штрафу) = 5352,00 грн.

Враховуючи те, що у встановлений договором строк (до 31.08.2018р.) ФОП Додіч- Маліцька М.В. не виконала свого зобов`язання за Договором щодо передачі (поставки) товару Інституту на його склад за адресою м. Київ, вул. Нижньоключова, 3, порушивши господарське зобов`язання, передбачене умовами пунктів 1.1, 5.1, 5.3, підпункту 6.3.1 пункту 6.3 договору, чим вчинила правопорушення у сфері господарювання, що відповідно до статей 216, 217, 218ГК України є підставою для застосування до ФОП Додіч- Маліцької М.В. господарських санкцій, зокрема, штрафних. Підставою для пред`явлення позовної заяви стало невиконання ФОП Додіч- Маліцькою М.В. умов Договору, відмова від виконання умов Договору та її фактична відмова від виконання обов`язку сплатити штрафні санкції Інституту за господарське правопорушення, що передбачено Договором, а також порушення права Інституту на отримання Товару у порядку та в строк, визначені Договором.

Представник позивача в судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, відзиву на позов не подав, причин неявки та неподання доказів не повідомив.

Судом враховується, що копії ухвал суду від 22.04.2019р., від 13.05.2019р., а також від 08.07.2019р., якою розгляд справи було відкладено на 05.08.2019р., отримані відповідачем, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

23.07.2018р. між Інститутом спеціального зв`язку та захисту інформації Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" (Покупець) та фізичною особою-підприємцем Додіч- Маліцькою Марією Володимирівною (Продавець) був укладений договір №ДМ 18-38.

Згідно з п. п. 1.1, 1.2 договору продавець зобов`язується у 2018 році передати (поставити) покупцю товар зазначений в специфікації, яка є невід`ємною частішою даного договору, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором. Найменування (номенклатура, асортимент) товару: рушники вафельні, згідно Технічного опису "Рушники вафельні" МО України від 16.05.2017 - 1500 шт. (товар).

Оплата продавцем здійснюється впродовж 10 банківських днів після отримання товару на підставі належним чином оформлених документів (рахунків фактур, накладних, актів приймання-передачі тощо) (пункт 4.3 Договору).

Пунктом 5.1 договору встановлено строк передачі (поставки) товару - до 31.08.2018р.

Відповідно до пункту 5.3 договору місце передачі (поставки) товару: товар передається на умовах DDP - склад покупця м. Київ, вул. Нижньоключова, 3, згідно ІНКОТЕРМС - 2010. Передача, відвантаження товару здійснюється силами, засобами, транспортом продавця та за його рахунок.

Згідно з пунктом 6.2.1 договору сторони домовилися про право покупця достроково розірвати цей договір у разі невиконання продавцем зобов`язань за даним договором, повідомивши його не менш ніж за 10 (десять) днів до дня розірвання цього договору.

Згідно з пунктом 6.3.1 договору продавець зобов`язаний передати покупцю товар у строк, встановлений цим договором.

За пунктом 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором.

Відповідно до пункту 7.3 договору за порушення строку передачі (поставки) товару з продавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, строк передачі (поставки) якого порушено, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів - додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від вказаної вартості товару.

Згідно з пунктом 7.7 договору в разі відмови продавця від виконання своїх зобов`язань за цим договором, у тому числі через неможливість виконати його умови (крім настання обставин непереборної сили), продавець відшкодовує покупцю понесені ним реальні збитки та оплачує штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості непереданого товару.

Відповідно до пункту 7.9 договору у разі не досягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку.

Пунктом 10.1 визначено, що цей договір набирає чинності з моменту укладання і діє до 31.12.2018 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань за цим договором, що залишилися невиконаними.

Відповідно до пункту 10.3 договору дія цього договору може бути припинена (договір розривається) за взаємною згодою сторін відповідно до законодавства України, або в односторонньому порядку з підстав, визначених цим договором.

Договір підписаний сторонами.

До договору додано специфікацію на рушники вафельні в кількості 1500 шт. на суму 24000,00 грн.

Листом від 05.09.2018р. №01/05 відповідач повідомив позивача про неможливість поставити товар відповідно до договору та про необхідність розірвання договору. Лист отримано 10.09.2018р., що підтверджується підписом уповноваженої особи.

Листом від 10.09.2018р. позивач повідомив відповідача про розірвання договору з 24.09.2018р.

Листом від 16.01.2019р. позивач направив відповідачу претензію про сплату 5352,00 грн.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне:

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір поставки. При цьому, сторони визначили умови, права та обов`язки, які є обов`язковими для них.

Згідно ст. 712 ЦК за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковий для виконання сторонами.

З позовних матеріалів вбачається, що відповідач мав поставити товар в строк до 31.08.2018р., а позивач на виконання умов договору поставки мав сплатити кошти в розмірі 24000,00 грн.

У встановлений договором строк (до 31.08.2018р.) відповідач не виконав свого зобов`язання щодо передачі (поставки) товару позивачу на його склад за адресою м. Київ, вул. Нижньоключова, 3, як це передбачено умовами договору (п. п. 5.1, 5.3 договору).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, поставка у вказаний строк проведена не була.

В свою чергу, сторони у п. 6.2.1 договору передбачили право покупця достроково розірвати договір у разі невиконання продавцем зобов`язань за даним договором, повідомивши його не менш ніж за 10 (десять) днів до дня розірвання цього договору.

У листі від 10.09.2018р. позивач повідомив відповідача про розірвання договору з 24.09.2018р., що відповідає умовам п. 6.2.1 договору з врахуванням непоставки відповідачем товару у строк до 31.08.2018р.

Отже, договір поставки від 23.07.2018р. №ДМ 18-38 розірвано з 24.09.2018р.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 525 Цивільного кодексу України обумовлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що поставка товару не здійснена, у відповідача виник обов`язок по сплаті штрафу та пені за п. п. 7.3 та 7.7 договору.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, видами штрафних санкцій є штраф та пеня.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.

При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК, тобто, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З урахуванням викладеного, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто, не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 17 травня 2018 року у справі №910/6046/16, від 25 травня 2018 року у справі №922/1720/17, від 09 липня 2018 року у справі №903/647/17.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Враховуючи вказані законодавчі положення, штраф є договірним способом забезпечення зобов`язання, а тому наявність у договорі п. 7.7, що передбачає застосування штрафу у розмірі 20% від вартості непоставленого товару є підставою для задоволення позову в частині стягнення 4800,00 грн. штрафу. Розмір штрафу підтверджується поданим розрахунком.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлені ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Сторони передбачили у п. 7.3 договору нарахування пені за порушення строку передачі (поставки) товару - у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, строк передачі (поставки) якого порушено, за кожен день прострочення.

Оскільки строк поставки настав 31.08.2018р., а договір розірвано з 24.09.2018р., позивач правомірно нарахував пеню в розмірі: 552,00 грн. за період з 01.09.2018р. по 23.09.2018р.

Перевіривши правильність нарахування пені в розмірі 552,00 грн. (відповідно до поданого розрахунку загалом за період з 21.02.2018р. по 21.08.2018р.), суд погоджується із заявленою сумою, та приходить до висновку, що позивач обґрунтовано просить стягнути її з відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Додіч-Маліцької Марії Володимирівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Інституту спеціального зв`язку та захисту інформації Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" (м. Київ, вул. Верхньоключова, 4, код 34979237) 552,00 грн. (п`ятсот п`ятдесят дві гривні 00 коп.) пені, 4800,00 грн. (чотири тисячі вісімсот гривень 00 коп.) штрафу, 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст складено 14.08.2019р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Суддя В.В. Димбовський

Віддрук 3 прим.:

1 - до справи, 2 - позивачу (03056, м. Київ, вул. Верхньоключова, 4),

3 - відповідачу (АДРЕСА_1).

Всім рек. з повід.