Рішення № 83619304, 06.08.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.08.2019Справа № 910/2535/19Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

За позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль - Транс" (03151, м.Київ, вул Волинська 60, код ЄДРПОУ 31055416)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранссервіс"(01033, м.Київ, вул.Саксаганського,77, код ЄДРПОУ 32823070)

про визнання недійсним договору

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2 : Вербицький Д.В. адв.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль - Транс", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранссервіс" про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу № 031014 від 01.10.2014, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Магістраль - Транс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євротранссервіс".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір купівлі-продажу транспортного засобу № 031014 від 01.10.2014, укладений між відповідачами з перевищенням повноважень керівника відповідача 1, порушує корпоративні права позивача, який має 6,3% частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль - Транс", на управління товариством, тому, за доводами позивача вказаний правочин підлягає визнанню недійсним відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2019 відкрито провадження у справі № 910/2535/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.04.2019.

27.03.2019 через канцелярію суду відповідачем-1 подано відзив на позовну заяву, в якому погодився із вимогами позивача, позов просив задовольнити.

02.04.2019 через канцелярію суду відповідачем-2 подано відзив на позовну заяву, в якому учасник справи надав власні аргументи, проти позову заперечив у зв`язку із необґрунтованістю та недоведеністю обставин необізнаності щодо перевищення повноважень при укладенні спірного правочину.

Ухвалою суду від 02.04.2019 відкладено підготовче засідання на 14.05.2019.

16.04.2019 через канцелярію суду відповідачем-2 подано додаткові пояснення до відзиву.

26.04.2019 через відділ діловодства (канцелярію) суду позивач подав клопотання про зміну підстав позову, відповідно до якої окрім заявлених у позовній заяві підстав позову, зазначає, що враховуючи важке фінансове становище ТОВ «Магістраль-Транс» в 2014-2015 роках, наявність заборгованості товариства перед ПАТ АБ «Укргазбанк» та відповідачем 2, арешту рахунків та загрози банкрутства, з огляду на показання свідків, невигідні умови укладення договору, зокрема різницею між вартістю продажу та реальною вартістю майна, спірний договір підлягає визнанню недійсним також відповідно до ст. 233 ЦК України, як такий, що був укладений під впливом тяжкої для товариства обставини і на вкрай невигідних умовах. До заяви позивачем долучено нотаріально завірені заяви свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

06.05.2019 через канцелярію суду позивачем подано клопотання про розгляд заяви про зміну підстав позову в судовому засіданні за відсутності позивача.

Позивач участь свого представника у засіданні суду 14.05.2019 не забезпечив, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.

Ухвалою суду від 14.05.2019 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 11.06.2019.

24.05.2019 до суду відповідачем 2 подано заперечення на заяву про зміну підстав позову, до якого додано нотаріально завірену заяву свідка ОСОБА_6 .

Згідно з ч. 3 ст. 46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Дослідивши подану позивачем заяву про зміну підстав позову, суд визнає її такою, що подана з дотриманням приписів чинного процесуального законодавства, зокрема положень ч. 5 ст. 46, ст. 170 ГПК України, тому, суд приймає до розгляду заяву позивача та визначає підстави позову з її урахуванням.

У судовому засіданні 11.06.2019 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті спору на 09.07.2019.

08.07.2019 через відділ діловодства (канцелярію) суду відповідач 1 подав клопотання про виклик свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 у судове засідання.

У засіданні суду 09.07.2019 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача 1 про виклик свідків та оголошено перерву до 06.08.2019.

06.08.2019 у судове засідання представники позивача та відповідача 1 не з`явились, про дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві та додаткових поясненнях.

У судовому засіданні відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Транс" (далі - продавець, відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євротранссервіс" (далі - покупець, відповідач-2) укладено Договір купівлі-продажу транспортного засобу №031014 (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити належний продавцеві на праві приватної власності вантажний автомобіль напівпричіп бортовий тентований Schmitz SPR 24 L13, 2001 року випуску, сірого кольору, шасі НОМЕР_2 , що перебуває на обліку в МРЕВ-9 ДАІ ГУ УМВС України в місті Києва з 09.07.2002 (свідоцтво НОМЕР_3 ).

Відповідно до п. 2 Договору відчужуваний транспортний засіб належить продавцеві на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3 , виданого МРЕВ-9 ДАІ ГУ - УМВС України в м. Києві, 09.07.2002.

За домовленістю сторін, враховуючи технічний стан транспортного засобу, продаж вчинено за 20 000,00 грн. з ПДВ, які покупець повинен перерахувати продавцю на його поточний рахунок або повинен внести в касу продавця протягом десяти календарних днів з моменту оформлення цього договору (п. 3 Договору).

Пунктом 7 Договору сторони погодили, що право власності на транспортний засіб переходить до покупця з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі транспортного засобу.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами. Договір припиняється у передбачених чинним законодавством випадках. Взаємовідносини сторін у частині, не передбаченій цим договором, регулюються у встановленому законодавством порядку (п. 10 Договору).

З преамбули Договору вбачається, що Договір підписано з боку продавця - директором ТОВ "Магістраль-Транс" Филинюком Юрієм Федоровичем , який діяв на підставі Статуту та протоколу Загальних зборів учасників Товариства №70 від 18.09.2014, з боку покупця вказаний договір підписаний директором ТОВ "Євротранссервіс" ОСОБА_4 , який діяв на підставі Статуту.

Згідно з Актом № 1/06 приймання-передачі основних засобів від продавця до покупця від 06.11.2014 ТОВ "Магістраль-Транс" передано, а ТОВ "Євротранссервіс" прийнято за Договором напівпричіп Schmitz SPR 24 L13, 2001 року випуску, сірого кольору, шасі НОМЕР_2 , вартістю 20 000,00 грн. Вказаний акт підписано директорами обох товариств та скріплено печатками товариств.

ОСОБА_1 (далі - позивач) є учасником ТОВ "Магістраль-Транс", якому станом на час укладення спірного Договору належало та на даний час належить 6,3% статутного капіталу ТОВ "Магістраль-Транс", що становить 21235,00 грн. Вказане підтверджуються наявними в матеріалах справи копією Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Транс", затвердженого протоколом Зборів Учасників Товариства № 47 від 11.06.2007, та копією Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Транс" (нова редакція), затвердженого протоколом Позачергових Загальних Зборів Учасників Товариства №б/н від 12.12.2017.

ОСОБА_1 звертаючись з даним позовом до суду про визнання недійсним Договору укладеного між сторонами, з урахуванням прийнятої заяви про зміну підстав позову зазначає, що правочин підлягає визнанню недійсним з огляду на ст. 92, ч. 1, 2 ст. 203 та ст. 215 Цивільного кодексу України,оскільки укладений керівником ТОВ "Магістраль-Транс" з перевищенням його повноважень та на підставі ст. 233 Цивільного кодексу України, оскільки є таким, що вчинений особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах.

Відповідач-1, згідно поданого відзиву на позовну заяву позовні вимоги позивача підтримав та просив задовольнити.

Відповідач-2, заперечуючи проти позову, зазначає, що

- до виключної компетенції Загальних Зборів Учасників Товариства, враховуючи вимоги закону та статуту ТОВ "Магістраль-Транс", відноситься затвердження договорів (угод), укладених на суму, яка становить п`ятдесят і більше відсотків майна Товариства, при чому таке рішення приймається більшістю не менш як у ? голосів присутніх учасників Товариства;

- на час укладення оспорюваного Договору відповідач-2 не знав та не міг знати про визнання в майбутньому недійсним рішення Загальних Зборів Учасників ТОВ "Магістраль-Транс", оформленого Протоколом № 70 від 18.04.2014;

- відповідач-1 схвалив укладення оспорюваного Договору діями, спрямованими на виконання цього договору, а саме: на виконання умов Договору був складений Акт приймання-передачі основних засобів від продавця до покупця від 06.11.2014, виписана видаткова накладна, відповідачем-1 здійснено дії щодо зняття з обліку транспортного засобу з наступною постановкою на облік відповідача-2; видано наказ № 25 від 09.10.2014, яким зобов`язано начальника технічного відділу Захарова В.І. зняти з обліку та продати транспортний засіб.

Відповідач-2, у поданих запереченнях на заяву позивача про зміну підстав позову, зазначає про відсутність підстав, визначених ст. 233 Цивільного кодексу України, для визнання спірного Договору недійсним, оскільки:

- свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 у відповідних заявах свідків свідчать про гостру необхідність відповідача-1 в поповненні обігових коштів для розрахунків з кредиторами, що стало причиною термінового продажу транспортних засобів на користь відповідача-2 за ціною, нижче ринкової, що спростовується поясненнями у заяві свідка ОСОБА_6 , зокрема, стосовно того, що всі транспортні засоби, що були придбані у ТОВ "Магістраль-Транс" були в технічно-несправному стані та вимагали значних вкладень для відновлення, що всі договори купівлі-продажу укладались при вільному волевиявленні, а не під впливом тяжких обставин, про що сторонами було зазначено і в договорах;

- ухвала Господарського суду міста Києва від 03.12.2015 у справі № 910/11734/14 не може бути доказом того, що спірний Договір від 01.10.2014 укладений під впливом тяжких обставин для відповідача-1 і що такі обставини існували на момент укладення Договору;

- висновок експертного автотоварознавчого дослідження від 05.04.2019 № 22, який позивачем надано на підтвердження не вигідних умов укладення спірного Договору, на думку відповідача-2, не може бути належним доказом на підтвердження вартості транспортного засобу на час укладення спірного Договору, оскільки експертом не визначалась вартість безпосередньо транспортного засобу, який був предметом спірного Договору;

- позивачем не доведено порушення його корпоративних прав як учасника Товариства (відповідача-1) внаслідок укладення спірного Договору на вкрай не вигідних умовах та під впливом тяжких обставин для відповідача-1.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Положеннями частини 7 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, встановлених Господарським кодексом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частинами 2, 3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відтак, в силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на обставини, що проведення у червні 2017 року ревізійною комісією ТОВ "Магістраль-Транс" перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ "Магістраль-Транс" за період з липня 2014 року по квітень 2017 року, за результатом якої складено Акт позачергової перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ "Магістраль-Транс" від 30.06.2017, яким встановлено, що на Загальних зборах учасників відповідача-1, які були проведені 18.08.2014 та 22.12.2014, розглядалось питання щодо продажу належних відповідачу-1 транспортних засобів.

Наведеним актом перевірки встановлено, що ТОВ "Магістраль-Транс" були реалізовані транспорті засоби, які перебували на балансі відповідача-1, зокрема за договором купівлі-продажу № 031014 від 01.10.2014 був реалізований Товариству з обмеженою відповідальністю "Євротранссервіс" (відповідач 2) напівпричіп Schmitz SPR 24 L13, 2001 року випуску, сірого кольору, шасі НОМЕР_2 , з порушенням умов, визначених Статутом ТОВ "Магістраль-Транс" на прийняття відповідних рішень.

Позивач зазначає, що вказаний договір, укладений між відповідачами щодо продажу означеного напівпричепу суперечить вимогам ч.ч. 1, 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст. 92 Цивільного кодексу України, оскільки його укладено керівником ТОВ "Магістраль-Транс" з перевищенням повноважень, на підставі рішення Загальних зборів учасників, яке було прийняте з порушенням законодавства та у зв`язку з чим, вказане рішення було визнано недійсним рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2018 у справі № 910/7940/18.

Також, позивач зазначає, що продаж транспортного засобу за умовами оспорюваного Договору відбувся без проведення оцінки транспортного засобу суб`єктом оціночної діяльності за заниженою ціною, яка відповідно до Договору становила 20 000,00 грн., що призвело до недоотримання ТОВ "Магістраль-Транс" прибутку, погіршення майнового стану ТОВ "Магістраль-Транс" та впливає на права позивача, як учасника даного товариства, під час розподілу прибутку від господарської діяльності товариства.

Позивач також зазначає, що оспорюваний Договір вчинений відповідачем-1 під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах, що відповідно до ст. 233 Цивільного кодексу України є підставою для визнання даного правочину недійсним.

Так, позивач зазначив, що тяжке фінансове становище ТОВ "Магістраль-Транс" в 2014-2015 роках підтверджується:

- наявністю заборгованості в сумі 9 074 964 грн. та 268 780,04 дол. США перед ПАТ АБ "Укргазбанк";

- ухвалою Господарського суду міста Києва по справі № 910/11734/14 від 03.12.2015, в якій зафіксовано факт відсутності коштів для погашення всієї суми заборгованості, наявність арешту рахунків ТОВ "Магістраль-Транс" та загрозою подальшого банкрутства;

- показаннями свідків - ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;

- наявністю заборгованості перед ТОВ "Євротранссервіс".

Водночас, невигідні умови укладання спірного Договору підтверджує:

- різницею вартості майна, яка вказана в оспорюваному Договорі та реальною вартістю вказаного майна;

- висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 08.04.2019 № 23, виконаного судовим експертом Бородіним A.B., згідно якого середня ринкова вартість подібного транспортного засобу (напівпричепу Schmitz SPR 24 L13, 2001 року випуску, сірого кольору, шасі НОМЕР_2 ) без врахування його комплектності; укомплектованості; технічного стану; пробігу обсягу і характеру пошкоджень станом на 01.10.2014 становить 133 960,00 грн., а також зазначено, що вартість транспортного засобу при наявності підтверджуючих вихідних даних може бути збільшена або зменшена.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Проаналізувавши положення чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи із наступних підстав.

Відповідно до преамбули договору, договір купівлі-продажу транспортного засобу №031014 від 01.10.2014 підписано з боку продавця - директором ТОВ "Магістраль-Транс" Филинюком Юрієм Федоровичем , який діяв на підставі Статуту та протоколу Загальних зборів учасників Товариства № 70 від 18.09.2014, з боку покупця вказаний договір підписаний директором ТОВ "Євротранссервіс" - ОСОБА_4 , який діяв на підставі Статуту.

Згідно з ч. 1 ст. 143 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на час укладення спірного договору) установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.

Відповідно до п. 5 статуту ТОВ "Магістраль-Транс", затвердженого протоколом Зборів Учасників Товариства № 47 від 11.06.2007, в редакції чинній на час укладення спірного договору (далі - статут), управління Товариством здійснюють його органи. Органами управління Товариством є загальні збори його учасників, виконавчий орган та ревізійна комісія.

Згідно з п. 5.1 Статуту вищим органом товариства є Загальні збори Учасників Товариства, які обирають Голову Товариства.

Відповідно до п. 5.1.1 Статуту до виключної компетенції Голови Товариства відноситься, зокрема, надання повноважень (у письмовій формі) виконавчому органу Товариства на укладання від імені Товариства всіх договорів та угод (контрактів) на суму, що перевищують 50.000,00 грн, зокрема угод, купівлі-продажу, внесення до статутних фондів інших товариств, підряду, страхування майна, перевезень, зберігання, доручення, застави майна Товариства, комісії, управління тощо.

Згідно з п. 5.1.2 статуту Загальні збори учасників Товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності Товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні Учасники (представники Учасників), що володіють у сукупності більш як 60% голосів.

Пунктом 5.1.2 статуту визначено перелік питань, які відносяться до виключної компетенції Загальних Зборів Учасників Товариства, зокрема, до виключної компетенції Загальних зборів Учасників Товариства відноситься затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті Товариства (п.п. "и" п. 5.1.2 статуту).

У п. 5.1.2 статуту також встановлено, що рішення про відчуження майна Товариства приймаються більшістю не менш як у ? голосів Учасників Товариства.

Як вбачається із матеріалів справи, 18.08.2014 було проведено Загальні Збори Учасників ТОВ "Магістраль-Транс", які оформлені протоколом № 70 Загальних Зборів Учасників (Засновників) ТОВ "Магістраль-Транс", на яких, зокрема, розглядалось питання про продаж тягачів та напівпричепів Товариства, у т.ч. за державним номером НОМЕР_5, та про надання повноважень директору Товариства - Филинюку Ю . Ф. на укладання та підписання від імені Товариства договорів купівлі-продажу транспортних засобів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2018 у справі № 910/7940/18 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Магістраль-Транс" про визнання недійсним рішення загальних зборів, було визнано недійсним рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Транс" від 18.08.2014, оформлене протоколом № 70 від 18.08.2014. Вказане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 16.10.2018.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, не потребують доказуванню при розгляді даної справи встановлені у вказаному судовому рішенні обставини щодо неправомірності прийнятих Загальними зборами учасників ТОВ "Магістраль-Транс" рішень, які оформлені протоколом № 70 від 18.08.2014, зокрема, щодо надання повноважень директору ТОВ "Магістраль-Транс" Филинюку Ю.Ф. на укладання та підписання від імені Товариства договорів купівлі-продажу транспортних засобів.

Водночас, для визнання недійсним договору, укладеного виконавчим органом товариства (директором) з третьою особою, з огляду на порушення цим органом установленого обмеження повноважень щодо представництва, не має самостійного юридичного значення сам по собі той факт, що згодом визнане недійсним у судовому порядку рішення загальних зборів учасників товариства, згідно з яким виконавчий орган діяв на момент укладення договору.

Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу товариства.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 13.03.2017 у справі № 760/8121/16-ц, постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 910/15832/17.

Таким чином, сам по собі факт визнання судом недійсним рішення Загальних Зборів Учасників Товариства, оформленого протоколом № 70 від 18.08.2014, не може бути підставою для визнання оспорюваного договору недійсним.

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 927/976/17.

Оспорюваний договір містить умову (зазначення у преамбулі) про його підписання зі сторони ТОВ "Магістраль-Транс" на підставі Статуту та протоколу Загальних Зборів Учасників ТОВ "Магістраль-Транс" № 70 від 18.08.2014.

Наведене свідчить про обізнаність іншої сторони оспорюваного правочину - відповідача-2 з таким статутом та протоколом у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі, за наявності обмежень, посилання відповідача-2 на те, що йому було невідомо про наявні обмеження повноважень представника відповідача-1 суд не може брати до уваги.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 року у справі № 904/2178/18 та від 02.08.2018 року у справі № 903/612/16.

Враховуючи наведені вище положення статуту, суд дійшов висновку, що оскільки купівля-продаж транспортного засобу за спірним договором визначена у сумі 20 000,00 грн. (тобто не перевищує суму визначену статутом), то на укладення такого договору від імені Товариства директору Товариства не потребувалось надання Головою Товариства відповідних повноважень.

Разом з цим, оскільки статутом встановлено, що рішення про відчуження майна Товариства приймаються більшістю не менш як у ? голосів Учасників Товариства (75%), тоді як у протоколі Загальних Зборів Учасників ТОВ "Магістраль-Транс" № 70 від 18.08.2014, яким оформлено рішення Загальних Зборів Учасників ТОВ "Магістраль-Транс" про продаж (відчуження) спірного транспортного засобу, зазначено про присутність на даних загальних зборах Товариства 73,9% голосів засновників, суд дійшов висновку, що відповідач-2 при підписанні оспорюваного договору знав або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не міг не знати про обмеження в повноваженнях директора ТОВ "Магістраль-Транс" Филинюка Ю.Ф. на укладання та підписання від імені Товариства оспорюваного Договору, враховуючи, наведену умову п. 5.1.2 Статуту та фактичну присутність на Загальних Зборах учасників ТОВ "Магістраль-Транс, що володіють 73,9% голосів.

Водночас, судом враховано, що відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (ч. 1). Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину (ч. 2).

З аналізу змісту частини 1 статті 241 Цивільного кодексу України випливає, що законодавець не ставить схвалення правочину в обов`язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (ст. 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/1163/17, від 25.04.2018 у справі № 910/9915/17, від 10.04.2018 у справі № 910/11079/17.

Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, передача транспортних засобів, зняття їх з обліку із наданням усіх необхідних документів та прийняття часткової або повної оплати за спірними договорами). (постанова Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/1163/17).

Матеріалами справи встановлено, що відповідач-1 після підписання оспорюваного договору в подальшому схвалив спірний договір, вчинений від його імені директором Филинюком Ю.Ф .

Факт схвалення підтверджується підписанням Акту № 1/06 приймання-передачі основних засобів від продавця до покупця від 06.11.2014.

В свою чергу, встановлене судом подальше схвалення оспорюваного Договору унеможливлює визнання такого правочину недійсним (ст. 241 ЦК України).

Стосовно посилань позивача на те, що оспорюваний договір вчинений відповідачем-1 під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах слід зазначити наступне.

Частиною 1 статті 233 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Судом враховано, що відповідні вимоги про визнання правочинів недійсними на підставі статті 233 Цивільного кодексу України можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Ознаками правочину, що підпадає під дію ст. 233 Цивільного кодексу України є вчинення особою правочину на вкрай невигідних для себе умовах (зокрема, реалізації за низьку оплату майна, що має значну цінність), під впливом тяжкої для неї обставини (наприклад, під загрозою банкрутства) і добровільно, тобто за відсутності насильства, обману чи помилки, можливо, навіть з ініціативи самої особи, яка вчиняє правочин. Доведення того, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено або було б вчинено на інших умовах, покладається на позивача.

Для застосування зазначеної норми необхідно встановити наявність зазначених умов у сукупності, а саме вплив тяжкої обставини і вкрай невигідні умови. Також необхідно встановити наявність причинно-наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та укладеним правочином, тобто факт його укладення саме з метою усунення таких обставин.

Судом встановлено, що у відзиві на позовну заяву відповідач-1 (ТОВ "Магістраль-Транс") повідомив, що на момент підписання спірного договору у ТОВ "Магістраль-Транс" була наявна заборгованість перед ПАТ "АКБ "Київ" (правонаступником якого є ПАТ "АБ "Укргазбанк") за кредитним договором, яку згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2014 у справі № 910/11734/14 стягнуто з ТОВ "Магістраль-Транс" в примусовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2014 у справі № 910/11734/14 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Транс" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" заборгованість та штрафні санкції за кредитним договором № 6/2003 від 07.07.2003 в загальному розмірі 9 074 964,10 грн. та 268 780,04 доларів США.

З матеріалів справи також вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2015 у справі № 910/11734/14 задоволено заяву ТОВ "Магістраль-Транс" та частково розстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2014 у справі № 910/11734/14.

Однак, наведена ухвала Господарського суду міста Києва у справі № 910/11734/14 постановлена судом 03.12.2015, тобто більш ніж через рік після укладення оспорюваного договору від 01.10.2014, а тому жодним чином не може підтверджувати укладення означеного договору під впливом тяжкої обставини.

Судом досліджено долучені позивачем до матеріалів справи заяви свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , які стверджують, що у відповідача-1 була необхідність в поповненні обігових коштів для розрахунку з кредиторами (зокрема, на виконання рішення Господарського суду міста Києва про стягнення заборгованості з ТОВ "Магістраль-Транс" на користь ПАТ "АКБ "Київ", для здійснення розрахунків з відповідачем-2 на виконання договірних відносин з останнім), також свідки зазначили про те, що відповідач-1 розумів, що в результаті примусового стягнення (за рішенням суду) буде порушено виконавче провадження та накладений арешт на майно, що і стало причиною термінового продажу ТЗ на користь відповідача-2 за ціною, що нижче ринкової.

Судом також досліджено долучену відповідачем-2 до матеріалів справи заяву свідка ОСОБА_6 , який був учасником переговорів щодо укладення договорів купівлі-продажу транспортних засобів. Вартість транспортних засобів згідно умов договорів купівлі-продажу, в залежності від стану транспортного засобу, складала від 10 до 50 тис. грн. Відповідна вартість транспортних засобів була обумовлена технічним станом. Всі транспортні засоби, що були придбані у ТОВ "Магістраль-Транс" були в технічно-несправному стані та вимагали значних вкладень для відновлення. Причиною, продажу даних транспортних засобів зі сторони ТОВ "Магістраль-Транс" послугувало, як було повідомлено її керівництвом під час переговорів, економічна недоцільність проводити значні ремонтні роботи враховуючи стан та строк експлуатації ТЗ. Договори купівлі-продажу між підприємствами укладались при вільному волевиявленню, не під впливом тяжких обставин, про що сторонами було зазначено і в договорах.

Умовами п.4 спірного договору відповідач-1 (продавець) зазначав, що договір не укладається під впливом тяжкої для продавця обставини.

Крім того, згідно п. 5 спірного договору сторони підтвердили, що укладання договору відповідає їх інтересам; волевиявлення є вільним і усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі; договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені в ньому.

Разом з цим, статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Принципи підприємницької діяльності визначено ст. 44 Господарського кодексу України, а саме: підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Таким чином, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.

Згідно з п. 3 оспорюваного договору встановлено, що за домовленістю сторін, враховуючи технічний стан транспортного засобу, продаж цей вчинено за 20 000,00 грн. з ПДВ, які покупець повинен перерахувати продавцю на його поточний рахунок або повинен внести в касу продавця протягом десяти календарних днів з моменту оформлення цього договору.

На підтвердження невигідних умов укладання спірного договору, а саме різниці вартості майна, яка вказана у спірному договорі та реальної вартості вказаного майна позивачем подано висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 23 від 08.04.2019 (далі - висновок), виконаного судовим експертом Бородіним A.B.

За результати проведення експертного дослідження експерт дійшов такого висновку: середня ринкова вартість подібного транспортного засобу (напівпричепу Schmitz SPR 24 L13, 2001 року випуску, сірого кольору, шасі НОМЕР_4 ) без врахування його комплектності; укомплектованості; технічного стану; пробігу обсягу і характеру пошкоджень станом на 01.10.2014 становить 133 960,00 грн.; вартість транспортного засобу при наявності підтверджуючих вихідних даних може бути збільшена або зменшена.

Наведений висновок свідчить, що експерт у висновку визначив вартість подібного транспортного засобу без врахування його комплектності; укомплектованості; технічного стану; пробігу обсягу і характеру пошкоджень, а не вартість транспортного засобу, який був безпосередньо предметом купівлі-продажу за оспорюваним договором, а тому висновок не приймається судом у якості належного доказу на підтвердження вчинення оспорюваного договору на вкрай невигідних для відповідача-1 умовах.

З матеріалів справи вбачається, що фактично позивач визначив тяжкою обставиною, під впливом якої ТОВ "Магістраль-Транс" було укладено оспорюваний договір купівлі-продажу транспортного засобу, це - наявність заборгованості ТОВ "Магістраль-Транс" перед ПАТ "АКБ "Київ" (яка виникла за кредитним договором № 6/2003 від 07.07.2003 та постановлена до стягнення з ТОВ "Магістраль-Транс" згідно рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2014 у справі № 910/11734/14) та необхідність її погашення позивачем.

Проте, обставина наявності такої заборгованості (встановленої рішенням суду) є наслідком здійснення відповідачем-1 підприємницької діяльності на власний ризик та на підставі відповідного договору з контрагентом, та відповідно, не може бути прийнята судом у якості тяжкої для сторони (відповідача-1) обставини в розумінні ст. 233 Цивільного кодексу України, під впливом якої сторона уклала спірний договір.

Таким чином, позивачем належними та допустимими доказами не доведено що укладений між відповідачами договір вчинений відповідачем-1 під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах.

За таких обставин, суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу № 031014 від 01.10.2014, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Магістраль - Транс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євротранссервіс", в зв`язку з їх безпідставністю та недоведеністю.

Суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю

2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 13.08.2019.

Суддя О.М.Ярмак