Рішення № 83619081, 15.07.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.07.2019Справа № 910/17068/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом ОСОБА_1

до 1. ОСОБА_2

2. ОСОБА_3

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісак"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: 1. ОСОБА_4

2. Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації

про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав, визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів Товариства та скасування реєстраційної дії (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 24.06.2019),

Представники учасників процесу згідно протоколу від 15.07.2019,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - відповідач-1), ОСОБА_3 (далі - відповідач-2) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісак" (далі - відповідач-3, Товариство) про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав, визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів Товариства, скасування реєстраційної дії та витребування майна.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачами прав позивача, як учасника Товариства, внаслідок неправомірного, за твердженням позивача, внесення змін щодо складу засновників та зміни керівництва Товариства.

Відповідно до частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, у разі, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2018 постановлено звернутись до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації із запитом щодо доступу до персональних даних фізичних осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за формою, наведеною в додатку 18 до Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 22.11.2012 № 1077; зобов`язано Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації протягом п`яти днів з моменту отримання запиту суду надати інформацію про місце проживання (перебування) фізичних осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

02.01.2018 через відділ автоматизованого документообігу, моніторингу виконання документів (канцелярію) суду від Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації надійшло повідомлення на запит суду про надання інформації про реєстрацію особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/17068/18, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 06.02.2019, а також залучено до участі у справі ОСОБА_4 та Відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Відділ реєстрації) в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

05.02.2019 через канцелярію суду від Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

06.02.2019 відповідачем 1 подано до відділу діловодства суду повідомлення про зміну адреси для отримання судових викликів та повідомлень ОСОБА_2 , клопотання про продовження строку на подання відзиву на позов, а також клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Новозаводське" Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області Новік Наталії Юріївни.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 відмовлено у задоволенні усного клопотання ОСОБА_2 про залишення позовної заяви без руху, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Новозаводське" Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області Новік Наталії Юріївни та відкладено підготовче судове засідання на 27.02.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 10.04.2019 включно, підготовче судове засідання відкладено на 14.03.2019.

Крім того, 27.02.2019 через відділ автоматизованого діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від ОСОБА_3 надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 про визнання права власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісак" у розмірі 5 704 134,74 грн, що становить 33% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісак".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності з доданими до неї документами повернуто заявнику.

14.03.2019 через канцелярію суду відповідачем 2 було подано апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 про повернення зустрічної позовної заяви, а також клопотання про зупинення провадження у справі № 910/17068/18 до перегляду вказаної ухвали в апеляційному порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2019 було скеровано матеріали справи № 910/17068/18 до Північного апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 про повернення зустрічної позовної заяви; провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням (ухвалою/постановою) Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/17068/18, ухваленого за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 про повернення зустрічної позовної заяви.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 у справі № 910/17068/18 - без змін.

23.05.2019 матеріали справи № 910/17068/18 було повернуто до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою суду від 12.06.2019 судом було повідомлено сторін про те, що у зв`язку з поверненням матеріалів справи з Північного апеляційного господарського суду наступне судове засідання у справі призначено на 26.06.2019. Явку представників сторін в підготовче судове засідання визнано обов`язковою.

24.06.2019 представником позивача було подано до канцелярії суду заяву про зміну предмету позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2019 провадження у справі № 910/17068/18 було поновлено.

У підготовчому засіданні 26.06.2019 суд вирішив здійснювати подальший розгляд справи у межах заявлених позовних вимог в наступній редакції:

"1. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісак", код ЄДРПОУ 32247640, від 21.05.2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з моменту його укладання.

2. Визнати недійсними рішення позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісак", код ЄДРПОУ 32247640, оформлених Протоколом №5 від 21.05.2018 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руденком Валерієм Олександровичем за №1019, №1020 від 23.05.2018 року, з моменту їх прийняття.

3. Скасувати реєстраційну дію вчинену державним реєстратором - Новік Наталією Юріївною 23 травня 2018 року Державна реєстрації змін до установчих документів юридичної особи; зміна складу або інформації про засновників 10691050024023515 відносно ТОВ "Вісак" (код 32247640).

4. Вирішити питання про розподіл судових витрат."

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2019 було відкладено підготовче засідання у справі на 01.07.2019.

У підготовче засідання 01.07.2019 прибули представники позивача та відповідача 1.

За наслідками судового засідання 01.07.2019 судом була постановлена ухвала про закриття підготовчого засідання та призначення розгляду справи по суті в судовому засіданні 15.07.2019.

15.07.2019 до суду від ОСОБА_2 через канцелярію суду надійшли додаткові письмові пояснення у справі та клопотання про відкладення розгляду справи.

Під час судового засідання 15.07.2019 судом розглянуте клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи та відмовлено в його задоволенні з огляду на нижче викладене.

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи обґрунтоване тим, що представники ОСОБА_2 не мають можливості взяти участь в судовому засіданні в зв`язку із необхідністю участі адвоката Лошакова Д. С. в судовому засіданні Окружного адміністративного суду міста Києва справи № 826/18952/14, у той час як представник ОСОБА_2 адвокат Мирний С. М. перебуває у відпустці.

За приписами частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Положеннями статті 202 ГПК України унормовано, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відкладення розгляду справи може бути вчинено судом лише у межах строків встановлених ГПК України.

У той же час, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 194 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (частини 1, 2 статті 114 ГПК України).

Судом також враховано, що відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Водночас, за приписами частини 2 статті 216 ГПК України якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Беручи до уваги, обмеженість строку розгляду даного спору, а також той факт, що відсутні обставини неможливості здійснення розгляду справи в судовому засіданні 15.07.2019 за відсутності представника ОСОБА_2 , суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача 1.

У судовому засіданні 15.07.2019 судом розглянуті подані ОСОБА_2 додаткові пояснення та залишено їх без розгляду з огляду на таке.

За приписами частини 2 статті 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Згідно статті 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Початком розгляду справи № 910/17068/18 по суті є 02.07.2019 (ухвала суду про закриття підготовчого провадження від 01.07.2019).

Водночас, позивачем, при поданні до суду додаткових пояснень від 15.07.2019 не було надано обґрунтованих причин неможливості надання таких документів до суду у підготовчому засіданні.

За приписами статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Беручи до уваги викладене, додаткові письмові пояснення ОСОБА_2 залишаються без розгляду.

У призначеному судовому засіданні 15.07.2019 представники позивача просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві та заяві про зміну предмету позову.

Представник третьої особи - ОСОБА_4 під час судового просив позовні вимоги задовольнити, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у письмовій формі та 21.02.2019 долучені до матеріалів справи.

Відповідач 1 та відповідач 2 не направили своїх представників для участі в судовому засіданні 15.07.2019, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями з відміткою про вручення поштового відправлення 04.07.2019 ОСОБА_2 за № 0103051194865, 08.07.2019 ОСОБА_3 за № 0103051194873.

Також у призначене судове засіданні 15.07.2019 Товариство не направило свого представника, про дату та час проведення судового засідання судом було його повідомлено шляхом направлення на адресу місцезнаходження юридичної особи поштової кореспонденції, проте до суду конверт повернувся із зазначенням - інші причини, що не дали змогу здійснити вручення поштового відправлення.

Представник Відділу реєстрації під час судового засідання 15.07.2019 надала пояснення по суті заявлених позовних вимог, за змістом яких позовні вимоги просила задовольнити.

Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 15.12.2010, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руденко В.О. (реєстровий номер нотаріальної дії 4998), набула право власності на 70 % корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІСАК».

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 (далі - дарувальник) звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом про визнання недійсним цього договору дарування від 15.12.2010.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23.06.2016 у справі №755/20883/15-ц визнано недійсним з моменту укладення договір дарування корпоративних прав від 15.12.2010, укладений позивачем та відповідачем 1, скасована державна реєстрація змін до установчих документів (Статуту) Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІСАК», визнано право власності ОСОБА_2 на 100 % статутного капіталу ТОВ «ВІСАК».

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 28.09.2016 у справі №755/20883/15-ц, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23.06.2016 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.

10.10.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був укладений договір дарування частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІСАК» у розмірі 51 %. Докази виконання сторонами вимог пункту 4.2 цього договору в редакції додаткової угоди № 1 матеріали справи не містять. Договір дарування за визначенням є реальним договором, що передбачає набуття права власності обдарованим з моменту фактичної передачі майна, відповідно, суду не доведено, що третя особа 1 у справі набула право власності на 51% частку статутного капіталу. Фактично, третя особа отримала 1 право вимагати передачі частки, проте її власником до моменту фактичної передачі залишається позивач.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.10.2017 у справі № 755/20883/15-ц рішення Апеляційного суду міста Києва від 28.09.2016 скасовано, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23.06.2016 залишено в силі.

Надалі, 21.05.2018 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу 33 % частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІСАК».

Постановою Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №755/20883/15-ц скасовано ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.10.2017 та залишено в силі рішення Апеляційного суду міста Києва від 28.09.2016.

Таким чином, остаточним судовим рішенням у справі № 755/20883/15-ц підтверджено права позивача, як власника 70% частки статутного капіталу з моменту його набуття на підставі договору дарування від 15.12.2010, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руденко В.О. (реєстровий номер нотаріальної дії 4998).

Звертаючись із даним позовом до суду, ОСОБА_1 зазначає, що договір купівлі-продажу від 21.05.2018 має бути визнаний недійсним, оскільки ОСОБА_2 станом на дату укладення спірного правочину не мав права відчужувати на користь відповідача 2 майно, яке йому не належить. Тобто, відповідач 1 порушив при укладенні договору купівлі-продажу базовий принцип цивільного права, за яким ніхто не може передати більше, ніж має сам. Як наслідок недійсності спірного договору купівлі-продажу, позивач також просить суд визнати недійсним рішення позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісак», оформленого Протоколом № 5 від 21.05.2018 та скасувати реєстраційну дію щодо реєстрації змін до установчих документів щодо зміни засновників.

Заперечення відповідачів проти заявлених позовних вимог зводяться до того, що на момент укладення оспореного договору від 21.05.2018 було чинним рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.10.2017 та були відсутні будь-які заборони чи будь-які обмеження щодо розпорядження частками статутного капіталу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Згідно із статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частиною 2 статті 20 ГК України кожна особа має право на захист своїх прав та законних інтересів.

Частиною 1 статті 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Предметом судового дослідження у справі №755/20883/15-ц було встановлення факту дійсності або недійсності договору дарування. Відповідно, право позивача не могло бути припиненим під час дії рішення Вищого спеціалізованого суду України, яке в подальшому було скасовано Верховним Судом.

Суд критично оцінює доводи відповідачів проти заявлених позовних вимог про те, що на момент укладення оспореного договору від 21.05.2018 було чинним рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.10.2017 та були відсутні будь-які заборони чи будь-які обмеження щодо розпорядження частками статутного капіталу. Такий висновок суду ґрунтується на тому, що наведені відповідачами обставини лише доводять відсутність складу правопорушення на час вчинення правочину в діях відповідача 1 та відповідача 2, проте спростовують наявність у ОСОБА_2 права відчуження 70% статутного капіталу, що належав на титулі права власності ОСОБА_1 .

Разом з тим, з моменту ухвалення Верховним Судом остаточного рішення у справі №755/20883/15-ц відповідач 1 та відповідач 2 ухилились від вчинення необхідних дій для повернення частки у статутному капіталі ТОВ «ВІСАК» у розмірі 70% її власнику - позивачу. Такий обов`язок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 регламентується приписами статті 1212 ЦК України, якими передбачено обов`язок повернути безпідставно набуте майно, у випадку коли підстава його набуття згодом відпала.

Відповідно до частини 1 статті 1 протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Наведені норми імперативного характеру виражають категоричні правила та чітко позначені дії і не допускають ніяких відхилень від вичерпного переліку прав і обов`язків суб`єктів.

За статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, тобто, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суперечність договору положенням чинного законодавства означає врегулювання правовідносин сторін всупереч імперативним нормам законодавства.

Вирішуючи спори про визнання договорів недійсними, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання їх недійсними та настання відповідних наслідків, а саме відповідність змісту договору вимогам закону, моральним засадам суспільства, правоздатність сторін договору, у чому конкретно полягає неправомірність та інші обставини, що є істотними для правильного вирішення спору.

Правова природа договору, щодо якого виник спір, свідчить про те, що спірний правочин є договором купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ «ВІСАК».

Відповідно до визначення договору купівлі - продажу, наведеному у частині 1 статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Керуючись нормами вказаної статті ЦК України, дослідивши зміст спірного правочину, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що предметом купівлі-продажу за договором є частина корпоративних прав та обов`язків ОСОБА_2 в ТОВ «ВІСАК» в розмірі 33 % Статутного капіталу Товариства.

Відповідно до статті 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Беручи до уваги, встановлений вище судом факт про те, що відповідачем 1 було подаровано позивачу 70 % в Статутному капіталі ТОВ «ВІСАК» згідно договору дарування від 15.12.2010 (вказаний правочин не був визнаний судом недійсним), суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що на момент укладення спірного договору купівлі-продажу від 21.05.2018 ОСОБА_2 не був наділений правом відчужувати майно (корпоративні права та обов`язки) власником яких він не є.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позбавлення відповідачами, шляхом відчуження за договором купівлі-продажу поза волею власника (позивача) права володіти, користуватись та розпоряджатись корпоративними правами у ТОВ «ВІСАК» є прямим порушенням імперативних вимог статті 41 Конституції України, частини 1 статті 1 протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 321 ЦК України.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З системного аналізу викладеного вище слідує, що спірний договір купівлі-продажу частки від 21.05.2018 є недійсним, оскільки на момент його вчинення продавець ( ОСОБА_2 ) не був власником корпоративних прав. При цьому суд відзначає, що таке відчуження відповідачем 1 корпоративних прав призвело до порушення прав позивача, за захистом яких останній звернувся до суду. За таких обставин, суд задовольняє позовну вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ВІСАК» від 21.05.2018.

Наслідком укладення недійсного договору купівлі-продажу від 21.05.2018 стало одноособове проведення від імені ОСОБА_2 громадянкою України ОСОБА_6 позачергових загальних зборів учасників ТОВ «ВІСАК», якими було змінено склад учасників та затверджено нову редакцію статуту Товариства.

За приписами частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 21.05.2018 мало місце проведення загальних зборів учасників Товариства. Із преамбули Протоколу № 5 від 21.05.2018 вбачається, що ОСОБА_2 є власником 100 % Статутного капіталу ТОВ «ВІСАК». Вказані обставини є такими, що суперечать встановленим судом обставинам та фактам, оскільки саме позивач є власником 70% частки статутного капіталу ТОВ «ВІСАК» з 15.12.2010 на підставі договору дарування, укладеного із ОСОБА_2 .

Разом з тим, за приписами частини 1 статті 60 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції чинній на 21.05.2018) загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів.

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути, зокрема, порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів. Аналогічна правова позиція викладена в пункті 2.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин».

Беручи до уваги викладене, враховуючи що рішення загальних зборів ТОВ «ВІСАК», оформлене протоколом № 5 від 21.05.2018, прийнято неповноважним загальними зборами, суд дійшов висновку, що спірне рішення прийнято із порушенням законодавчо встановленим порядком, а тому підлягає визнанню недійним, а позовна вимога задоволенню.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Оскільки позовна вимога про скасування реєстраційної дії щодо зміни складу учасників та змін до установчих документів знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з першими двома позовними вимогами, які визнані судом такими, що підлягають задоволенню, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для скасування реєстраційної дії щодо зміни складу учасників та змін до установчих документів, а тому вказана позовна вимога підлягає задоволенню.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 236 ГПК України).

Беручи до уваги викладене вище, суд дійшов висновку, що вказані вимоги спрямовані на відновлення порушеного права позивача, є ефективним у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення відповідачів не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони порівну. При цьому, якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. Аналогічна правова позиція міститься в пункті 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7.

Керуючись статтями 73-80, 86, 126, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісак", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: 1. ОСОБА_4 , 2. Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав, визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів Товариства та скасування реєстраційної дії (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 24.06.2019) задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісак", код ЄДРПОУ 32247640, від 21.05.2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з моменту його укладання.

3. Визнати недійсними рішення позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісак", код ЄДРПОУ 32247640, оформлених Протоколом №5 від 21.05.2018 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руденком Валерієм Олександровичем за №1019, №1020 від 23.05.2018 року, з моменту їх прийняття.

4. Скасувати реєстраційну дію вчинену державним реєстратором - Новік Наталією Юріївною 23 травня 2018 року Державна реєстрації змін до установчих документів юридичної особи; зміна складу або інформації про засновників за № 10691050024023515 відносно ТОВ "Вісак" (код 32247640).

5. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 1 921,00 грн (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню 00 копійок) судового збору.

6. Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 1 921,00 грн (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню 00 копійок) судового збору.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісак" (02218, місто Київ, вулиця Райдужна, будинок 13а, офіс 201; ідентифікаційний код 32247640) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 1 921,00 грн (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню 00 копійок) судового збору.

8. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 12.08.2019.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ