Рішення № 83619071, 12.08.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" серпня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1422/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

При секретарі судових засідань Аганін В.Ю.

Розглянувши справу №916/1422/18

За позовом: Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" (01135, м.Київ, пр. Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 38727770) в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) (65026, м. Одеса, Митна площа, 1; код ЄДРПОУ 38728457)

До відповідача: Одеської митниці ДФС (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, буд. 21, корпус А; код ЄДРПОУ 39441717)

про зобов`язання укласти договір

Представники:

від позивача: Гольчановський Г.С. адвокат за ордером

від відповідача: Чакір В.О. за довіреністю

Встановив: Державне підприємство „Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської митниці ДФС про зобов`язання укласти договір на відшкодування витрат за спожиту електроенергію в наведеній позивачем редакції. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наявність у відповідача як орендаря обов`язку укласти договір на відшкодування витрат за спожиту електроенергію з позивачем, який є балансоутримувачем нерухомого майна, орендованого відповідачем за договором оренди нерухомого майна № ДФ-160 від 03.12.2008 р., який укладено між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Одеською митницею ДФС.

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.10.2018р., яке постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2019р. залишено без змін, у задоволенні позову Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) до Одеської митниці ДФС про зобов`язання укласти договір було відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 02.04.2019р. касаційну скаргу Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) задоволено частково. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 04.10.2018 у справі № 916/1422/18 скасовано, а справу № 916/1422/18 передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Після повернення матеріалів справи №916/1422/18 до господарського суду Одеської області відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2019р. справу №916/1422/18 передано на розгляду судді Д`яченко Т.Г.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.04.2019р. прийнято справу №916/1422/18 до провадження. Справу ухвалено №916/1422/18 розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на "20" травня 2019р. о 11:00.

У судовому засіданні, яке відбулось 20 травня 2019р. було оголошено перерву по справі до 10.06.2019р. о 10:00.

06.06.2019р. до господарського суду Одеської області представником Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) було подано заяву про уточнення позовних вимог (а.с. 108-126, т. 2).

Ґрунтуючи подання відповідної заяви позивачем було зазначено суду, що 14.03.2018р. була винесена Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг за №312, відповідно до якої, 11.06.2018р. було затверджено нові Правила роздрібного ринку електричної енергії, які регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між енергопостачальником (енергопостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами. Також позивачем було зазначено, що провадження у справі було відкрито ще 17.07.2018р., а остаточне рішення по даній справі не прийнято, позивач вважає за необхідне уточнити умови договору.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.06.2019р. відкладено підготовче засідання на "21" червня 2019 р. о 11:45.

12.06.2019р. до господарського суду Одеської області від Одеської митниці ДФС надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позовних вимоги в повному обсязі та просить суд відмовити в їх задоволенні.

19.06.2019р. до господарського суду Одеської області позивачем було надано відповідь на відзив.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.06.2019р. продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі №916/1422/18 на 30 днів до 23.07.2019р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.06.2019р. закрито підготовче провадження у справі № 916/1422/18. Призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "12" серпня 2019 р. о 12:00. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 12.08.2019р. о 12:00.

27.06.2019р. до господарського суду Одеської області представником Одеської митниці ДФС було подано заперечення, відповідно до яких відповідач просив суд відмовити повністю у задоволенні позовної заяви Державного підприємства „Адміністрація морських портів України".

На підставі ст. 240 ГПК України, у судовому засіданні 12.08.2019р. за участю представників Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) та Одеської митниці ДФС оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив.

03.12.2008р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та Південною митницею (орендар) було укладено Договір оренди № ДФ-160 нерухомого майна, що належить до державної власності, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, зокрема, нежитлові приміщення, загальною площею 1239, 4 кв.м, територіально розташовані в будинку морського вокзалу (інв. №073000), що перебуває на балансі Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт", за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6 (пункт 1.1. Договору).

Згідно п. 1.2 Договору, майно передається в оренду з метою: для службового використання.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

За умовами п. 5.9 договору орендар зобов`язується здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Відповідно до п. 10.1 Договору, останній укладено строком на 2 роки 11 місяців.

Згідно п. 10.2. Договору, зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх надходження до розгляду іншою стороною, можуть укладатися у вигляді договору про внесення змін, або у вигляді листів.

В пункті 10.4 Договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання орендарем умов цього договору, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та чинним законодавством за умови відсутності заперечень органу уповноваженому управляти об`єктом оренди, наданих орендодавцю у встановлений законодавством термін.

03.12.2008р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та Південною митницею (орендар) підписано Акт приймання-передачі державного нерухомого майна, що перебуває на балансі Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт" до Договору оренди від 03.12.2008, укладеного з Південною митницею.

Відповідно до Закону України „Про морські порти України", що набрав чинності 13.06.2013р., розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013р. №133-р та наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013р. №163, Державні підприємства морського транспорту були реорганізовані шляхом виділу стратегічних об`єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та зобов`язань щодо них, відповідно до розподільчих балансів.

Отже, Державне підприємство „Адміністрація морських портів України", яке є позивачем, було утворено на виконання вищезазначених нормативно-правових актів внаслідок виділу та стало правонаступником державних підприємств морського транспорту у частині майна, прав та обов`язків відповідно до розподільчих балансів.

У результаті реорганізації Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт" стратегічні об`єкти портової інфраструктури, частина іншого майна, прав та обов`язків щодо них були передані до Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" відповідно до розподільчого балансу, підписаного між зазначеними юридичними особами станом на 13.06.2013р.

Відповідно до зазначеного розподільчого балансу та акта приймання-передачі майна, майнових прав та зобов`язань, до позивача - Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" (балансоутримувач), як правонаступника, були передані від Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт" певні основні засоби, в тому числі нежитлові приміщення будинку морського вокзалу (інв. № 073000), які знаходяться у користуванні відповідача відповідно до Договору оренди № ДФ-160 від 03.12.2008р. Також відповідно до зазначеного акта приймання-передачі, до позивача, як правонаступника Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт", були передані всі права та зобов`язання за Договором оренди рухомого майна № ДФ-160 від 03.12.2008р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та відповідачем.

Згідно наказу Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" №17 від 13.06.2013 р. Одеську філію Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" наділено відповідним майном, правами та зобов`язаннями, що перешли до неї від Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт", яке було передано адміністрації Одеського морського порту за Актом приймання-передачі майна, майнових прав та зобов`язань № 19 від 13.06.2013р., для здійснення відповідних повноважень (діяльності) від імені та в інтересах Адміністрації.

Відтак, починаючи з 13.06.2013, Державне підприємство „Адміністрація морських портів України" є правонаступником Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт" за Договором оренди нерухомого майна № ДФ-160 від 03.12.2008р. з відповідними правами, зобов`язаннями та відповідно виступає балансоутримувачем орендованого майна за договором.

27.09.2016р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та Одеською митницею ДФС, що є правонаступником Південної митниці (орендар), було укладено Договір про внесення зміни до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 03.12.2008р. (обліковий номер договору № 20984091633), згідно якого сторонами були внесені відповідні зміни стосовно нерухомого майна, яке є предметом Договору оренди в п. 1.1. Договору, а також щодо реквізитів сторін і балансоутримувача.

Зокрема, згідно п. 1.1.2 п. 1.1. Договору оренди (в новій редакції), орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме нерухоме майно, яке знаходиться на балансі Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту), (Балансоутримувач 2): нежитлові приміщення, загальною площею 1438,30 кв.м., територіально розташованих в будинку морського вокзалу (інв. №073000), за адресою: м.Одеса, вул. Приморська, 6.

В п. 5, 7 Договору про внесення зміни сторони погодили, що ці зміни набирають чинності з дня їх підписання сторонами та скріплення печатками. Сторони домовилися, що даний договір про внесення зміни до договору оренди від 03.12.2008р. регламентує взаємовідносини між сторонами, що виникли між ними з 13.06.2013р. у відповідності до положень ст. 631 ЦК України. На відношення сторін, що не врегульовані цими змінами, розповсюджуються умови договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 03.12.2008р.

Укладений між орендодавцем та відповідачем Договір оренди № ДФ-160 від 03.12.2008р. з наступними змінами, внесеними Договором про внесення зміни до нього, є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань.

Ґрунтуючи заявлені позовні вимоги позивачем було зазначено, що орендарем не було укладено після підписання договору оренди з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, у зв`язку з чим позивач вважає, що його права порушені, а тому підлягають захисту в судовому порядку.

13.09.2017р. головним інженером Адміністрації Одеського морського порту було направлено начальнику Одеської митниці ДФС лист (вих. № 33А/1962) з проектами договорів згідно з пунктом 5.9 Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № ДФ-160 від 03.12.2008 р., на відшкодування експлуатаційних витрат (водопостачання, водовідведення та теплопостачання) та відшкодування експлуатаційних витрат за спожиту електричну енергію, з проханням підписати вказані проекти і повернути для подальшого узгодження з боку Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України".

16.03.2018р. позивачем повторно направлено відповідачу лист за вих. №19-33А/492 із зазначенням, що 13.09.2017р. на адресу відповідача вже направлявся рекомендаційний лист щодо укладення договорів про відшкодування витрат за спожиті комунальні послуги, але з огляду на відсутність відповіді на вказаний лист позивач просив повторно погодити зазначені договори.

Не укладення відповідачем договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю стало підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом про зобов`язання відповідача укласти договір на відшкодування витрат за спожиту електроенергію в наведеній у позові редакції.

На підставі викладеного та зазначеного, Державне підприємство „Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської митниці ДФС про зобов`язання укласти договір на відшкодування витрат за спожиту електроенергію в наведеній позивачем редакції.

Надаючи відзив на позовну заяву Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) Одеською митницею ДФС було зазначено, що відповідач заперечує проти позовних вимоги в повному обсязі та просить суд відмовити в їх задоволенні.

Відповідач зазначає, що п. 13.1. вищевказаного Договору передбачено, що цей Договір вступає в силу з моменту підписання, скріплення печатками (за наявності) уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2019р. включно. Згідно до ст. 631 ЦК України, умови цього Договору розповсюджуються на взаємовідносини сторін, які виникли до його укладання.

Відповідач зазначає, що заперечує проти застосування умов договору до відносин, які виникли до його укладення, Державне підприємство „Адміністрація морських портів України" та Одеська митниця ДФС не встановлювали за взаємною згодою того, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Таким чином, за посиланням відповідача, вимоги позивача суперечать положенням частин 1-3 статті 631 Цивільного кодексу України, частини 7 статті 180, частини 2 статті 187 Господарського кодексу України.

Також відповідачем було зазначено, що п. 34-1 ч.1 ст. 4 Митного кодексу України від 13.03.2012р. встановлено, що органи доходів і зборів - це центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости. Отже, Одеська митниця ДФС є органом доходів і зборів та органом державної влади.

Посилаюсь на положення ч. 1 ст. 557 Митного кодексу, ст. 2 Закону України „Про джерела фінансування органів державної влади", п. 12, 47 ст. 2 , ч. 5 ст. 48, п.п. 20, 23 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України, а також ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, відповідачем було зазначено суду, що кошторисом Одеської митниці ДФС на 2019 рік не передбачено здійснення видатків на оплату електроенергії в період 2015 по 2018 рік, тому, за твердженням відповідача, вимога позивача про зобов`язання Одеської митниці ДФС укласти договір на відшкодування витрат за спожиту електроенергію з позивачем в п.13.1., призведе до порушенню бюджетного законодавства України.

Відповідачем було зазначено суду, що п. 8.1. проекту договору передбачено, що тариф за спільне використання технологічних мереж Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" на 01.04.2019р. становить 2,54124грн.

Також, як вказує відповідач, відповідно до фактичних обставин справи, 27.09.2016р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Одеською митницею ДФС, що є правонаступником Південної митниці, укладено договір про внесення змін договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 03.12.2008р. Таким чином, за посиланням відповідача, Державне підприємство „Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" та Одеською митницею ДФС не могли виникнути взаємовідносини з 01.01.2015р., оскільки тільки 27.06.2016р. Державне підприємство „Адміністрація морських портів України" стало балансоутримувачем 2 за договором оренди (згідно внесених змін 27.09.2016р. до договору від 03.12.2008р.), а також позивач тільки 13.09.2017р. направив на адресу митниці проект договору.

Посилаючись на положення ч.ч. 2, 3, 5 ст. 180, ч.ч. 1,2 ст. 189 ГК України, відповідачем було зазначено, що в п. 2.1. договору про відшкодування витрат за спожиту електроенергію, який наведений в позовній заяві, не зазначені ціна договору.

Також, відповідачем було зазначено, що п. 3.2.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018р. №312, яка набрала чинності 19.04.2018р., передбачено, що електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного договору на основі примірного чи топового договору, який є додатком до цих Правил. За посиланням відповідача, істотні умови договору про постачання електричної енергії споживачу містяться в пункті 3.2.6. Правил роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018р. №312, яка набрала чинності 19.04.2018р.

Відповідачем зверталась увага суду, що договір про відшкодування витрат за спожиту електроенергію, який наведений в заяві про уточнення позовних вимог, не відповідає примірним чи типовим договорам, які є додатками до Правил роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018р. №312.

Пунктом 5.9. договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 03.12.2008р., передбачено, що протягом 15 робочих днів після підписання договору орендар має укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, не може вважатися попереднім договором в розумінні ст.635 ЦК України , ст. 183 ГК України.

Метою договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 03.12.2008р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України (Орендодавець) та Південною митницею (Орендар) не було укладення договору про відшкодування витрат Балансоутримувача (Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт" або його правонаступники) на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю, а тому, як зазначає відповідач, наведений позивачем в позові договір про відшкодування експлуатаційних витрат не може вважатися основним договором, а договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 03.12.2008р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України (Орендодавець) та Південною митницею (Орендар) попереднім договором.

Посилаючись на п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.1994р. №1 „Про стан виконання рішень Президента України і Уряду з питань додержання вимог прикордонного і митного законодавства", ч. 1-3 ст. 188 Митного кодексу України та ч. 2 ст. 556 Митного кодексу України, відповідачем було зазначено, що оскільки зазначені норми є нормами прямої дії, органи доходів і зборів наділені правом на безоплатне розміщення структурних підрозділів у службових та побутових приміщеннях підприємств, незалежно від форми власності та підпорядкування, та користування обладнанням, засобами та каналами зв`язку без відшкодування витрат за користування таким майном (утримання, комунальні послуги тощо).

Отже, оскільки використання Одеською митницею ДФС орендованого майна безпосередньо пов`язане зі здійсненням її посадовими особами митного контролю, митного оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, то на правові відносини між митницею та позивачем поширюються норми Митного кодексу України. п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.1994р. №100 „Про стан виконання рішень Президента України і Уряду з питань додержання вимог прикордонного і митного законодавства", які стосуються забезпечення на безоплатній основі органів доходів і зборів необхідними службовими приміщеннями, обладнанням, засобами зв`язку та створення їм належних умов для роботи.

Спростовуючи доводи відповідача - Одеської митниці ДФС, позивачем було надано до суду відповідь на відзив, відповідно до якої було зазначено наступне.

Позивачем відхилялись доводи відповідача та було зазначено, що положеннями ст.631 ЦК України передбачено, зокрема, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними до його укладення. Отже, за твердженнями позивача, умови договору, які поширюються на відносини до його укладання, можуть бути зазначені цим самим Договором, а тому, твердження відповідача про відсутність у Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" правових підстав є хибними.

Також позивачем було зазначено, що він неодноразово звертався до відповідача з пропозицією укласти відповідний договір, а саме листами від 13.09.2017р., 16.03.2018р., проте, на них не було отримано відповіді та ґрунтованих зауважень щодо змісту самого запропонованого до підписання Договору.

Позивач звертав увагу та зазначав, що відповідач тривалий час споживає електричну енергію, проте, ухиляється від укладання договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію, чим зумовлює виникнення у позивача, який є державним підприємством, надмірного тягаря по утриманню майна, яким він фактично не користується.

Крім того, позивачем було зазначено, що відповідно до норм матеріального права, визначено, що сама по собі відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Позивачем зверталась увага суду та було зазначено, що відповідач - Одеська митниця ДФС, яка користується приміщенням на території Одеського морського пору за Договором оренди державного нерухомого майна №ДФ-160 від 03.12.2008р., в розумінні п. 1.1.2. Правил роздрібного ринку електричної енергії - є субспоживачем послуг з постачання електричної енергії. Позивач пояснює, що він просить зобов`язати відповідача укласти саме договір про відшкодування витрат за спожиту електроенергію, укладання якого є предметом спору у даній справі, та у свою чергу не є договором про постачання електричної енергії, спірний договір направлений на компенсування витрат позивача, понесених ним на оплату енергопостачальнику вартості спожитої (купленої) енергії, яку фактично спожила інша особа, а саме - Одеська митниця ДФС.

Спростовуючи твердження відповідача позивачем було зазначено, що в п. 2. Договору та Додатку №4 викладено порядок визначення ціни договору та рахунків.

Крім того, позивачем було вказано суду, що твердження відповідача щодо відсутності обов`язку останнього оплачувати комунальні послуги, щодо покладення комунальних послуг та утримання на Адміністрацію, щодо відсутності доказів, що Договір оренди державного нерухомого майна № ДФ-160, як попереднього договору у даних відносинах, яким встановлено обов`язок відповідача на укладання відповідних договорів на відшкодування витрат, позивач вважає, що такі обставини встановленні Верховним Судом, під час перегляду даної справи та відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України повторного доказування зі сторони позивача не потребують.

Позивач - Державне підприємство „Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

В обґрунтування позовних вимог Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) посилається на те, що обов`язок орендаря з укладання договорів по утриманню орендованого майна, зокрема, про відшкодування витрат балансоутримувача за спожиту електричну енергію прямо передбачений умовами Договору оренди державного нерухомого майна (п. 5.9 договору) та безумовно виступає правовою підставою для вчинення такого правочину.

Відповідач - Одеська митниця ДФС заперечує проти заявлених вимог позивача та просить суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі, з підстав які було викладено останнім у поданому відзиві на позовну заяву та наданих запереченнях під час розгляду справи.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ч. 1 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. (ч. 2 ст. 11 Цивільного Кодексу України).

При цьому, ст.12 Цивільного Кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до приписів ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

В силу ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Судом встановлено, що 03.12.2008р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та Південною митницею (орендар) було укладено Договір оренди № ДФ-160 нерухомого майна, що належить до державної власності, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, зокрема, нежитлові приміщення, загальною площею 1 239, 4 кв.м, територіально розташовані в будинку морського вокзалу (інв. №073000), що перебуває на балансі Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт", за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6 (пункт 1.1. Договору).

За приписами п. 5.9 Договору, орендар зобов`язується здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Надалі, 03.12.2008 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та Південною митницею (орендар) підписано Акт приймання-передачі державного нерухомого майна, що перебуває на балансі Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт" до Договору оренди від 03.12.2008, укладеного з Південною митницею.

Відповідно до Закону України „Про морські порти України", що набрав чинності 13.06.2013р., розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013р. №133-р та наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013р. №163 державні підприємства морського транспорту були реорганізовані шляхом виділу стратегічних об`єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та зобов`язань щодо них, відповідно до розподільчих балансів. Державне підприємство „Адміністрація морських портів України", яке є позивачем, було утворено на виконання вищезазначених нормативно-правових актів внаслідок виділу та стало правонаступником державних підприємств морського транспорту у частині майна, прав та обов`язків відповідно до розподільчих балансів.

Судом також встановлено, що відповідно до зазначеного розподільчого балансу та акта приймання-передачі майна, майнових прав та зобов`язань до позивача - Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" (балансоутримувач) як правонаступника були передані від Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт" певні основні засоби, в тому числі нежитлові приміщення будинку морського вокзалу (інв. № 073000), які знаходяться у користуванні відповідача відповідно до Договору оренди № ДФ-160 від 03.12.2008р. Також відповідно до зазначеного акта приймання-передачі до позивача як правонаступника Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт" були передані всі права та зобов`язання за Договором оренди рухомого майна № ДФ-160 від 03.12.2008р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та відповідачем.

Згідно наказу Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" №17 від 13.06.2013 р. Одеську філію Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" наділено відповідним майном, правами та зобов`язаннями, що перешли до неї від Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт", яке було передано адміністрації Одеського морського порту за Актом приймання-передачі майна, майнових прав та зобов`язань № 19 від 13.06.2013р., для здійснення відповідних повноважень (діяльності) від імені та в інтересах Адміністрації.

Приймаючи до уваги вище наведене, судом встановлено, що починаючи з 13.06.2013р., Державне підприємство „Адміністрація морських портів України" є правонаступником Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт" за Договором оренди нерухомого майна № ДФ-160 від 03.12.2008р. з відповідними правами, зобов`язаннями та, відповідно, виступає балансоутримувачем орендованого майна за Договором від 03.12.2008р.

Також судом встановлено, що 27.09.2016р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та Одеською митницею ДФС, що є правонаступником Південної митниці (орендар), було укладено Договір про внесення зміни до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 03.12.2008р. (обліковий номер договору № 20984091633), згідно якого сторонами були внесені відповідні зміни стосовно нерухомого майна, яке є предметом договору оренди в п. 1.1. договору, а також щодо реквізитів сторін і балансоутримувача.

Положеннями п. 5, 7 Договору про внесення зміни сторони погодили, що ці зміни набирають чинності з дня їх підписання сторонами та скріплення печатками. Сторони домовилися, що даний договір про внесення змін до договору оренди від 03.12.2008р. регламентує взаємовідносини між сторонами, що виникли між ними з 13.06.2013р. у відповідності до положень ст. 631 ЦК України. На відношення сторін, що не врегульовані цими змінами, розповсюджуються умови договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 03.12.2008р.

Отже, Укладений між орендодавцем та відповідачем Договір оренди № ДФ-160 від 03.12.2008р. з наступними змінами, внесеними Договором про внесення зміни до нього, є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Так, з моменту прийняття відповідачем у користування (оренду) обумовленого Договором оренди № ДФ-160 від 03.12.2008 р. (зі змінами) майна, відповідач повинен був відповідно до положень п. 5.9 Договору оренди, протягом 15 робочих днів після підписання договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положеннями ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України визначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно до ч. 2 ст. 181 Господарського кодексу України, проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 Господарського кодексу України, сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Приписами ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України встановлено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Отже, виходячи з наведеного, суд має право задовольнити позовні вимоги про зобов`язання укласти договір у разі, якщо судом буде встановлено, що існують правовідношення, в силу яких сторони мають відповідні зобов`язання укласти договір, проте, одна із сторін ухиляється від цього.

За аналізом положень п. 5.9. Договору оренди № ДФ-160 нерухомого майна, що належить до державної власності від 03.12.2008р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Південною митницею, можна зробити висновок, що обов`язок ініціювати укладення договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю протягом 15 робочих днів - покладено на орендаря.

При цьому, умовами Договору не визначено строку, протягом якого з пропозицією укласти відповідний договір може звернутися балансоутримувач.

За матеріалами справи судом встановлено, що 13.09.2017р. головним інженером Адміністрації Одеського морського порту було направлено начальнику Одеської митниці ДФС лист (вих. № 33А/1962) з проектами договорів згідно з пунктом 5.9 Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № ДФ-160 від 03.12.2008р. на відшкодування експлуатаційних витрат (водопостачання, водовідведення та теплопостачання) та відшкодування експлуатаційних витрат за спожиту електричну енергію, з проханням підписати вказані проекти і повернути для подальшого узгодження з боку Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України".

16.03.2018 позивачем повторно направлено відповідачу лист за вих. №19-33А/492 із зазначенням, що 13.09.2017р. на адресу відповідача вже направлявся рекомендаційний лист щодо укладення договорів про відшкодування витрат за спожиті комунальні послуги, але, з огляду на відсутність відповіді на вказаний лист, позивач просив повторно погодити зазначені договори.

Як встановлено судом, відповідачем не було підписано відповідний проект договору та не повернуто його для подальшого узгодження з боку Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України".

Ухилення орендаря від укладення згаданого договору є порушенням зобов`язання, передбаченого Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

На думку суду, невиконання такого зобов`язання не звільняє орендаря від обов`язку укласти відповідний договір і після спливу визначеного 15-денного строку, протягом всього строку оренди, в даному випадку з ініціативи балансоутримувача, з огляду на те, що Одеська митниця ДФС з 03.12.2008р. користувалася і продовжує користуватися приміщеннями за Договором оренди державного майна, не відшкодовуючи балансоутримувачеві майна витрат на його утримання.

Дослідивши обставини спору, судом встановлено факт наявності у Одеської митниця ДФС обов`язку щодо укладення Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, що випливає зі змісту п. 5.9 Договору оренди від 03.12.2008р. № ДФ-160 нерухомого майна, що належить до державної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України.).

Згідно до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 180 Господарського кодексу України, умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч.5 ст. 180 Господарського кодексу України).

Скасовуючи Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2019р. та рішення господарського суду Одеської області від 04.10.2018р. у справі №916/1422/18 з направленням справи №916/1422/18 на новий розгляд до господарського суду Одеської області, Верховним Судом було зазначено, що господарські суди не дали правової оцінки умовам договору на відшкодування витрат за спожиту електроенергію в редакції, викладеній позивачем, на їх відповідність вимогам законодавства у сфері електропостачання.

На виконанні вказівок, що викладені у Постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 02.04.2019р. у справі №916/1422/18 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України „Про ринок електричної енергії", основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема: правилами ринку, які, в тому числі, визначають правила функціонування балансуючого ринку та ринку допоміжних послуг; правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку; кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; кодексом комерційного обліку; правилами роздрібного ринку; іншими нормативно-правовими актами.

Правила роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018р., регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.

Відповідно до п. 1.2.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018р., на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.

Згідно до п. 1.2.7. та п. 3.1.9. Правил роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018р., постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку. Споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.

Умовами п. 1.1.2. Правил роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018р., визначено відповідні терміни.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України „Про морські порти України", адміністрація морських портів України утворюється з метою: утримання та забезпечення ефективного використання державного майна, переданого їй в господарське відання, у тому числі модернізації, ремонту, реконструкції та будівництва гідротехнічних споруд, інших об`єктів портової інфраструктури, розташованих у межах території та акваторії морського порту; надання послуг суднам на підходах і безпосередньо в акваторії морського порту для їх безпечного судноплавства, маневрування та стоянки; організації та забезпечення безпечної експлуатації об`єктів портової інфраструктури державної власності, у тому числі гідротехнічних споруд, систем забезпечення безпеки мореплавства, розташованих у межах території та акваторії морського порту; організації та забезпечення безпеки мореплавства; збору та обліку даних, що вносяться до Реєстру морських портів України; організації розроблення та виконання плану розвитку морського порту, підготовки пропозицій щодо його вдосконалення; організації та координації аварійно-рятувальних робіт; організації робіт з підйому затонулого майна в акваторії морського порту; забезпечення дотримання законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у тому числі шляхом участі в межах визначеної законодавством компетенції у виявленні випадків скидання суднами (плавзасобами) забруднюючих речовин у межах акваторії порту. Порядок взаємодії адміністрації морських портів та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, із забезпечення дотримання законодавства про охорону навколишнього природного середовища у разі виявлення випадків скидання суднами (плавзасобами) забруднюючих речовин у межах акваторії порту встановлюється Кабінетом Міністрів України; забезпечення проведення робіт з ліквідації наслідків забруднення території та акваторії морського порту; надання допомоги потерпілим; визначення районів обов`язкового використання буксирів; справляння та цільового використання портових зборів; координації своєї діяльності та діяльності капітана морського порту, лоцманської служби, власників морських терміналів, портових операторів, інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у морському порту, у разі виникнення стихійного лиха, аварій, катастроф, інших надзвичайних ситуацій, що потребують взаємодії; забезпечення створення рівних і конкурентних умов ведення господарської діяльності та отримання послуг у морському порту; контролю і підтримання оголошених глибин.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України „Про морські порти України", у процесі своєї діяльності адміністрація морських портів України укладає договори щодо модернізації, реконструкції та будівництва об`єктів портової інфраструктури, інші договори, що відповідають цілям її утворення, у тому числі господарські договори з питань забезпечення своєї діяльності.

Згідно до ч. 3 ст. 15 Закону України „Про морські порти України", Голова адміністрації морських портів України призначається на посаду та звільняється з посади центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту. Керівник адміністрації морського порту (начальник морського порту) призначається на посаду та звільняється з посади центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, за поданням голови адміністрації морських портів України. Керівник адміністрації морського порту (начальник морського порту) діє на підставі положення про адміністрацію морського порту, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.

Відповідно до пп. 2 п. 5.5.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018р., споживач електричної енергії зобов`язаний: сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

З урахуванням ст. 15 Закону України „Про морські порти України" та вимог, що визначені Правилами роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018р., позивач укладає з енергопостачальником договори про постачання електричної енергії з метою забезпечення діяльності морського порту електричною енергією та зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Одеська митниця ДФС, яка користується приміщенням на території Одеського морського порту, відповідно до Договору оренди № ДФ-160 нерухомого майна, що належить до державної власності від 03.12.2008р., відповідно до приписів Правил роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018р., є субспоживачем відповідних послуг з постачання електричної енергії.

Суд зазначає, що предметом судового розгляду у даній справі є зобов`язання відповідача укласти саме Договір на відшкодування витрат за спожиту електричну енергію, та саме зазначений спірний договір направлений на компенсування витрат Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту), понесених ним на оплату енегопостачальнику вартості спожитої (купленої) енергії, яку фактично було спожито іншою особою, субспоживачем - Одеською митницею ДФС.

Судом також було досліджено Додаток №1 до Договору про відшкодування витрат за спожиту електроенергію - Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, Додаток №2 до Договору про відшкодування витрат за спожиту електроенергію - Перелік струмоприймачів електроенергії, Додаток №3 до Договору про відшкодування витрат за спожиту електроенергію - Графік знаття засобів обліку електроенергії та Додаток №4 до Договору про відшкодування витрат за спожиту електроенергію - Порядок розрахунків.

На підставі викладеного та зазначеного, дослідивши умови та положення Договору на відшкодування витрат за спожиту електричну енергію, у редакції, що запропоновано позивачем, суд зазначає, що положення Договору на відшкодування витрат за спожиту електричну енергію, у редакції, яка запропонована позивачем, відповідають чинному законодавству, а також у вказаному договору погоджено всі істотні умови договору та законодавчо дотримано усі вимоги у сфері електропостачання, які регулюють відповідні правовідносини, з урахуванням того, що фактично відповідач є субспоживачем, електроустановки якого приєднані до технологічних мереж основного споживача за відповідним договором, Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту).

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт наявності у Одеської митниці ДФС обов`язку щодо укладення Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, що випливає зі змісту п. 5.9 Договору оренди № ДФ-160 нерухомого майна, що належить до державної власності від 03.12.2008р., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а також проаналізувавши положення Договору на відшкодування витрат за спожиту електричну енергію, у запропонованій позивачем редакції, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) у даній справі - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Щодо заперечень Одеської митниці ДФС, які було надано відповідачем під час розгляду справи, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що з урахуванням положень ст. 631 Цивільного кодексу України, сторонам надано право встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними до його укладання. Умовами п. 13.1. запропонованого позивачем Договору про відшкодування витрат за спожиту електроенергію передбачено, що цей Договір вступає в силу з моменту підписання, скріплення печатками (за наявності) уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2019р. включно. Згідно до ст. 631 ЦК України, умови цього Договору розповсюджуються на взаємовідносини сторін, які виникли до його укладання.

Отже суд зазначає, що умови договору, які поширюються на відносини до його укладання, можуть бути зазначені цим самим договором, що і було здійснено позивачем у запропонованій редакції, у зв`язку з чим доводи відповідача у цій частині судом відхиляються.

Також суд зазначає, що доводи відповідача в обґрунтування заперечень на позов стосовно того, що в кошторисі Одеської митниці ДФС на 2015-2018 роки не передбачено здійснення видатків на виплату коштів, які зазначені в позові, судом до уваги не приймаються, оскільки відповідач, підписуючи договір оренди, погодився на викладені в ньому умови, а відтак, прийняв на себе відповідні обов`язки, наведені в ньому.

Щодо заперечень відповідача, стосовно того, що правовідносини між позивачем та відповідачем не могли виникнути з 01.01.2015р.. суд зазначає, що як вже встановлено судом, згідно наказу ДП "Адміністрація морських портів України" № 17 від 13.06.2013 р. Одеську філію ДП "Адміністрація морських портів України" наділено відповідним майном, правами та зобов`язаннями, що перешли до неї від ДП "ОМТП", яке було передано адміністрації Одеського морського порту за актом приймання-передачі майна, майнових прав та зобов`язань № 19 від 13.06.2013 р., для здійснення відповідних повноважень (діяльності) від імені та в інтересах Адміністрації. Відтак, починаючи з 13.06.2013 р., Адміністрація є правонаступником ДП "ОМТП" за договором оренди нерухомого майна № ДФ-160 від 03.12.2008 р. з відповідними правами, зобов`язаннями та, відповідно, виступає балансоутримувачем орендованого майна за договором та, в свою чергу, з моменту прийняття відповідачем у користування (оренду) обумовленого договором оренди № ДФ-160 від 03.12.2008 р. (зі змінами) майна, відповідач повинен був відповідно до положень п. 5.9 Договору протягом 15 робочих днів після підписання договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Також судом відхиляються твердження відповідача щодо недотримання істотних умов договору позивачем та невідповідності договору примірнику типових договорів, оскільки дані заперечення відповідача спростовуються встановленими судом вище обставинами.

Згідно з частинами 1, 2 статті 188 Митного кодексу України, з метою прискорення виконання митних формальностей під час переміщення транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України працівники водного, повітряного, автомобільного та залізничного транспорту сприяють посадовим особам органів доходів і зборів у виконанні ними своїх службових обов`язків. Адміністрація автомобільних, морських і річкових портів, міжнародних аеропортів, прикордонних залізничних станцій або інших обладнаних місць, у межах яких діють пункти пропуску через державний кордон України, на безоплатній основі забезпечує органи доходів і зборів необхідними службовими приміщеннями, обладнанням, засобами зв`язку та створює їм належні умови для роботи.

Відповідно до частини 2 статті 556 цього Кодексу, у разі якщо митне оформлення товарів здійснюється органами доходів і зборів безпосередньо на територіях або в приміщеннях підприємств, зазначені підприємства, незалежно від форми власності та підпорядкування, зобов`язані безоплатно надавати органам доходів і зборів у тимчасове користування відповідні службові та побутові приміщення, а також обладнання, засоби та канали зв`язку.

Аналогічні положення наведено у статті 11 Закону України "Про морські порти України" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з якою адміністрація морських портів України або власник морського терміналу на безоплатній основі надає у користування приміщення для організації пункту пропуску через державний кордон України, де здійснюються в установленому законодавством порядку прикордонний, митний, санітарно-карантинний та екологічний контроль і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

Із системного аналізу зазначених норм матеріального права можна зробити висновок, що чинним законодавством передбачено безоплатне забезпечення (надання у тимчасове користування) органів доходів і зборів службовими та побутовими приміщеннями, а також обладнанням, засобами та каналами зв`язку для виконання митних формальностей. Водночас, зазначеними нормами не передбачено покладення витрат з утримання такого майна на балансоутримувача або на особу, з якою митні органи уклали договір оренди чи зберігання.

З огляду на наведене, судом відхиляються доводи Одеської митниці ДФС, викладені у відзиві на позовну заяву.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) про зобов`язання Одеської митниці ДФС укласти Договір на відшкодування витрат за спожиту електроенергію з Державним підприємством „Адміністрація морських портів України" в особі її відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) у викладеній позивачем редакції, підлягають задоволенню судом у зв`язку з їх відповідністю фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства, доведеністю.

Щодо судових витрат у справі слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з цієї норми процесуального закону, тієї обставини, що справа направлена на новий розгляд, того, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати у вигляду судового збору за подачу позову, апеляційної та касаційної скарг покладаються на відповідача, у зв`язку з задоволенням позовних вимоги позивача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" (01135, м.Київ, пр. Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 38727770) в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) - задовольнити повністю.

2.Зобов`язати Одеську митницю ДФС (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, буд. 21, корпус А; код ЄДРПОУ 39441717) укласти Договір на відшкодування витрат за спожиту електроенергію з Державним підприємством „Адміністрація морських портів України" в особі її відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) у наступній редакції:

« ДОГОВІР

про відшкодування витрат за спожиту електроенергію

м. Одеса "___" __20__ р.

Державне підприємство «Адміністрація морських портів України», назване в подальшому Основний споживач, в особі першого заступника начальника Одеської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» Зубика Олександра Петровича, діючого на підставі Положення про Одеську філію державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) та довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ламан А.І. 27.12.2018 року зареєстровано в реєстрі за №2134, з однієї сторони та ОДЕСЬКА МИТНИЦЯ ДФС назване в подальшому Споживач, в особі начальника Передерія Володимира Всеволодовича , діючого на підставі Положення про Одеську митницю ДФС (зі змінами) затвердженого наказом Державної фіскальної служби України від 27.08.2014р. № 81, з іншої сторони, разом іменовані Сторони, а кожна окремо Сторона, уклали цей договір (далі - «Договір»).

Під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони керуються чинним законодавством України та встановленими правилами, що діють на ринку електричної енергії.

1. Предмет Договору

1.1. Сторони домовились вчинити наступний правочин:

1.1.1 Основний споживач забезпечує технічну можливість передачі електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок Споживача або інших суб`єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує Споживач.

1.1.2. Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати вартість послуг Основного споживача з відшкодування витрат за спожиту електроенергію та інші послуги відповідно до умов цього Договору, в тому числі за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії.

1.2. Основний споживач забезпечує передачу електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж, визначених додатком №1 «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін» до цього Договору.

2. Ціна Договору

2.1. Загальна сума договору визначається в залежності від фактично спожитої електричної енергії за тарифами, що діють на момент отримання послуг.

2.2. Обсяг закупівлі електричної енергії може бути зменшено або збільшено в залежності від виділення бюджетних асигнувань та умов дотримання вимог додатку №1 «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін» до цього Договору.

3.Обов`язки Основного споживача

Основний споживач зобов`язаний:

3.1. Утримувати технологічні електричні мережі спільного використання у належному технічному стані, формувати електричну схему цих мереж відповідної пропускної здатності та забезпечувати технічну можливість для передачі електричної енергії до межі балансової належності електроустановок Споживача або інших суб`єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує Споживач.

3.2. Забезпечувати на межі балансової належності технологічних електромереж підтримання параметрів якості електроенергії та узгодженого рівня надійності електропостачання відповідно до категорії струмоприймачів Споживача або інших суб`єктів господарювання, розподіл (передачу) електричної енергії яким забезпечує Споживач.

3.3. Забезпечувати виконання графіка попереджувальних ремонтів та обсягів робіт визначених технологічними картами ремонту елементів обладнання, збереження встановлених на території Основного споживача електроустановок.

3.4. Щомісяця до 10 (десятого) числа наступного за розрахунковим періодом надавати Споживачу рахунок на оплату послуг за спожиту електроенергію та 1 (один) примірник «Акта здачі-прийняття робіт (надання послуг)», оформлених з боку Основного споживача та Споживача.

3.5. Упродовж 3 (трьох) робочих днів з дня переходу права власності (права господарського відання) на технологічні електричні мережі до іншої особи повідомити про це Споживача.

3.6. Забезпечити безперешкодний доступ (за службовим посвідченням) відповідальних представників Споживача до власних електричних установок для проведення технічної перевірки, контролю за рівнем споживання електричної енергії.

3.7. Забезпечити безперешкодний доступ (за службовим посвідченням) відповідальних представників Споживача для виконання Споживачем відключення або обмеження споживання електричної енергії субспоживачам або за обґрунтованою письмовою вимогою Споживача припинити чи обмежувати обсяг передачі електричної енергії.

3.8. Своєчасно вживати відповідних заходів для усунення виявлених порушень.

3.9. У разі передачі електричної енергії в електричні мережі інших суб`єктів господарювання забезпечити складення балансу електричної енергії у власних технологічних електричних мережах для проведення комерційних розрахунків.

3.10. Оперативно повідомляти Споживача та інших суб`єктів господарювання, електроустановки яких приєднані до технологічних електричних мереж Основного споживача, про порушення, що пов`язані з перериванням електропостачання, їх причин і терміни відновлення режиму електропостачання, про виведення в ремонт, а також введення в дію після ремонту технологічних електричних мереж, якими передається електроенергія.

3.11. Забезпечувати відповідно до акта про пломбування збереження і цілісність встановлених на території (у приміщенні) Основного споживача розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр).

4. Права Основного споживача

Основний споживач має право:

4.1. На отримання від Споживача плати за спільне використання технологічних електричних мереж ОФ ДП «АМПУ», яка здійснюється за тарифом, що діє на момент отримання послуг електрозабезпечення, розрахованим відповідно до чинного законодавством порядку та затвердженому наказом Начальника адміністрації Одеського морського порту.

4.2. На доступ до розрахункових засобів та систем обліку електричної енергії, що встановлені на об`єктах Споживача або інших суб`єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує Споживач, для проведення технічної перевірки, зняття показів.

4.3. Вимагати від Споживача або інших суб`єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує Споживач, дотримання на належному рівні показників якості електричної енергії на межі балансового розподілу електромереж відповідно до умов цього Договору.

4.4. На припинення постачання електричної енергії у випадках та порядку, передбачених розділом 7 цього Договору.

5. Обов`язки Споживача

Споживач зобов`язується:

5.1. Здійснювати оплату за спожиту електроенергію за розрахунковий період. Розрахунок плати за споживання електричної енергії Основний споживач здійснюється згідно з додатком №4 «Порядок розрахунків» до цього Договору.

5.2. Забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених осіб Основного споживача до систем та засобів обліку і засобів контролю потужності та якості електроенергії, а також для контролю встановлених режимів споживання електроенергії.

5.3. Відповідно ст.13 ЗУ «Про охорону праці» , правил користування, що діють на ринку електричної енергії, мати наявність електротехнічного персоналу відповідального за електрогосподарство (наказ або розпорядження).

6. Права Споживача

Споживач має право:

6.1. Не сплачувати за споживання електричної енергії за час перерви в електропостачанні, якщо перерва відбулася не з вини Споживача.

6.2. На отримання від Основного споживача інформації щодо якості електричної енергії, порядку визначення плати за споживання електричної енергії Основного споживача, умов та режимів передачі електричної енергії.

6.3. На відшкодування згідно з законодавством України збитків, заподіяних унаслідок порушення його прав.

6.4. На доступ до електроустановок, розрахункових засобів та систем обліку електричної енергії, що розташовані на об`єктах Основного споживача і враховують обсяг електричної енергії, для зняття показів. Перевіряти схеми приєднання струмоприймачів Основного споживача, які беруть участь у регулюванні навантаження в електромережі, а також перевіряти працездатність установлених у Основного споживача пристроїв протиаварійної автоматики та інших пристроїв, що забезпечують регулювання навантаження в енергосистемі.

7. Порядок обмеження та припинення спільного використання електричних мереж

Споживання електричної енергії може бути припинено або обмежено Основним споживачем:

7.1. Без попередження у разі виникнення аварійних ситуацій в електроустановках Основного споживача на час, що не перевищує правила улаштування електроустановок для струмоприймачів відповідно категорії Споживача.

7.2. З повідомленням Споживача не пізніше ніж за 10 (десяти) хвилин у разі перевищення Споживачем або іншими суб`єктами господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує Споживач граничної величини потужності в години максимуму навантаження..

7.3. З повідомленням Споживача письмово, телефонограмою або факсограмою про дату і час відключення не пізніше ніж за 3 (три) робочих дні у разі:

а) несплати Споживачем за споживання електричної енергії Основного споживача у встановлений термін з дотримання процедури, передбаченої правилами, що діють на ринку електричної енергії.

б) використання технологічних електричних мереж Основного споживача Споживачем після закінчення строку дії цього Договору.

7.4. На виконання припису державних органів, на які покладені відповідні обов`язки згідно з законодавством, у зазначені в приписі терміни.

7.5. У разі відсутності резервного живлення з повідомленням не пізніше ніж за 10 (десяти) календарних днів для проведення планових ремонтних робіт в електроустановках електропередавальної організації (постачальника електричної енергії), Основного споживача або для приєднання нових споживачів.

7.6. На вимогу постачальника електричної енергії у зазначені в цій вимозі терміни.

8. Порядок розрахунків за споживання електричної енергії

8.1. Тариф за спільне використання технологічних електричних мереж ОФ ДП «АМПУ» на 01.04.2019 р. становить 2,54124 грн. Тариф змінюється відповідно до чинного законодавства. Повідомлення про зміну діючих тарифів Споживач отримує на адресу, зазначену в розділі 16 цього Договору.

8.2. Розрахунковим вважається період з 1 (першого) числа розрахункового місяця до такого самого числа наступного місяця.

8.3. Детальний порядок розрахунку вартості за споживання електричної енергії Основного споживача зазначений в додатку №4 «Порядок розрахунків».

8.4. Оплата Споживачем послуг з відшкодування спожитої електричної енергії здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого Основним споживачем рахунка та оформленого «Акта здачі-прийняття робіт (надання послуг)».

8.5. Підписання Сторонами (їх повноважними представниками) «Акта здачі-прийняття робіт (надання послуг)» є підтвердженням відсутності претензій Сторін одна до одної.

8.6. Рахунки направляються Споживачу на його фактичну адресу рекомендованим листом з повідомленням, як вказано в договорі, або вручаються уповноваженому представнику Споживача під підпис.

8.7. Оплата за даним Договором здійснюється протягом п`яти банківських днів з моменту отримання Споживачем від Основного споживача документів на оплату послуг шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Основного споживача.

8.8. У разі зміни тарифів, оплата Споживачем наданих йому послуг проводиться за новими тарифами, що діють на момент отримання послуг.

8.9. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за наданні послуги здійснюється протягом п`яти банківських днів з дати отримання Споживачем бюджетного призначення на фінансування відповідальних послуг на свій реєстраційний рахунок.

8.10. Сторони домовились, що всі остаточні розрахунки за цим Договором проводяться відповідно до вимог встановлених змістом ст. 57 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-VI.

8.11. Споживач є неприбутковою організацією.

9. Відповідальність сторін

9.1. Відповідальність Основного споживача:

9.1.1. У разі погіршення передбачених умовами договору про постачання електричної енергії показників якості електричної енергії з вини Основного споживача останній відшкодовує Споживачу завдані збитки відповідно до законодавства України.

9.1.2. Основний споживач не несе матеріальної відповідальності за порушення вимог пункту 9.1.1 цього Договору у разі порушення Споживачем вимог розділу 5 цього Договору.

9.1.3. Основний споживач не несе матеріальної відповідальності перед Споживачем за обмеження (припинення) постачання електричної енергії, яке викликане:

1) некваліфікованими діями персоналу Споживача або інших суб`єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує Споживач;

2) умовами обмеження або припинення постачання електричної енергії у випадках, передбачених правилами, що діють на ринку електричної енергії.;

3) автоматичним відключенням лінії живлення внаслідок пошкодження устаткування або дій Споживача, які викликали спрацювання автоматики за умови справності системи автоматичного відключення;

4) діями оператора системи (АТ «Одесаобленерго»).

9.2. Відповідальність Споживача:

9.2.1. За внесення платежів, передбачених додатком №4 «Порядок розрахунків» цього Договору, з порушенням терміну, Споживач сплачує Основному споживачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за котрий нараховується пеня, від несвоєчасно оплаченої суми, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

9.3. Сторони не несуть відповідальність за порушення Договору, якщо воно сталося не з їх вини (умислу чи необережності).

9.4. Сторона вважається невинуватою і не несе відповідальності за порушення Договору, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання цього Договору.

10. Відносини з постачальником електричної енергії

10.1. Основний споживач зобов`язаний припинити надання послуг із спільного використання технологічних електричних мереж на вимогу оператора системи.

10.2. Сторони забезпечують доступ оператора системи до розрахункових засобів обліку електричної енергії Основного споживача та інших суб`єктів господарювання, електроустановки яких приєднані до технологічних електричних мереж Основного споживача, у терміни, встановлені договорами про постачання електричної енергії, укладеним між оператором систем та іншими суб`єктами господарювання, електроустановки яких приєднанні до технологічних електричних мереж Основного споживача.

10.3. Основний споживач зобов`язаний не допускати безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж Основного споживача, а також відшкодовувати збитки, завдані оператору системи, у разі виявлення безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж Основного споживача.

11. Обставини непереборної сили

11.1. Жодна зі Сторін не буде нести відповідальність за повне або часткове невиконання будь-якого зі своїх зобов`язань після укладання цього Договору, якщо невиконання буде наслідком перерахованих нижче обставин: стихійні лиха (блискавки, смерчі, наводнення, урагани, пожежі, землетруси, обмерзання), війна або військові дії, страйки, масові заворушення, акти законодавчої влади, що роблять неможливим, повністю або частково, виконання умов цього Договору та виникли після його укладання.

11.2. Якщо будь-яка з таких обставин безпосередньо вплине на виконання зобов`язань в строк, встановлений у договорі, то цей термін пропорційно відсувається на час дії відповідних обставин.

11.3. У випадку, якщо форс-мажорні обставини тривають більше за один календарній місяць, то Сторони повинні домовитись про подальшу дію цього Договору. При цьому Основний споживач та Споживач зобов`язані здійснити взаєморозрахунками за фактично виконанні зобов`язання.

11.4. Факти настання обставин, перерахованих вище, повинні бути підтверджені документом компетентного органу.

12. Вирішення спорів

12.1. Усі спори, що виникають з цього Договору або пов`язані із ним, вирішуються шляхом взаємних переговорів та консультацій між Сторонами.

12.2. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом взаємних переговорів та консультацій, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного в Україні законодавства.

13. Строк дії Договору

13.1. Цей Договір вступає в силу з моменту підписання, скріплення печатками (за наявністю) уповноваженими представниками Сторін та діє до 31.12.2019 року включно. .

Згідно до ст. 631 ЦК України умови цього Договору розповсюджуються на взаємовідносини Сторін, які виникли до її укладання, а саме з 01.01.2015 р.

13.2. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

13.3. Зміни або доповнення до цього договору допускаються за взаємною згодою Сторін. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дати їх надання на розгляд іншою Стороною.

13.4. Договір може бути розірваним при невиконанні зобов`язань однією із Сторін за даним Договором або за взаємною згодою, письмово повідомивши про це іншу Сторону за 30 (тридцять) календарних днів. Форма повідомлення - рекомендований лист із повідомленням, з додатком реєстру опису кореспонденції.

13.5. Реорганізація Основного споживача чи Споживача, або перехід права власності на технологічні мережі до інших осіб, не визнається підставою для зміни або припинення чинності цього Договору і зберігає свою чинність для нового власника (їх правонаступників), якщо інше не передбачається цим Договором або чинним законодавством.

13.6. Чинність цього Договору припиняється внаслідок:

13.6.1. Закінчення строку, на який його було укладено.

13.6.2. Загибелі приміщень.

13.6.3. Достроково з взаємною згодою Сторін або за рішенням суду.

13.6.4. В інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

13.7. Взаємовідносини Сторін, не врегульовані цим Договором, регулюються чинним законодавством України.

14. Інші умови

14.1. Місце надання послуг: м. Одеса, Митна пл.1.

14.2. За наявності в Сторін суміжних електроустановок межа відповідальності за стан та обслуговування електроустановок визначається актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності Сторін, визначеної у Додатку №1 до Договору.

14.3. Строки проведення ремонтів в електромережах Основного споживача, під час яких електроустановки Споживача будуть відключені або буде знижена надійність електропостачання інших споживачів, доводяться до відома заінтересованих Сторін письмовим повідомленням або телефонограмою Основного споживача, узгодженим з оператором системи.

14.4. Сторони зобов`язані зберігати сувору конфіденційність щодо умов цього Договору та будуть застосовувати всі можливі засоби для запобігання розголошенню одержаної інформації. У разі порушення конфіденційності однією із Сторін, Сторона, що порушила, відшкодовує іншій Стороні збитки, що виникли внаслідок такого порушення в повному обсязі.

14.5. Усі правовідносини, що виникають з цього Договору або пов`язані із ним, у тому числі пов`язані із дійсністю, укладанням, виконанням, зміною та припиненням цього Договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення Договору, регламентуються цим Договором та відповідними нормами чинного в Україні законодавства.

14.6. Після підписання цього Договору всі попередні переговори за ним, листування, попередні договори, протоколи про намір та будь-які усні або письмові домовленості Сторін з питань, що так чи інакше стосуються цього Договору, втрачають юридичну силу, але можуть братися до уваги при тлумаченні умов цього Договору.

14.7. Сторони несуть повну відповідальність за правильність вказаних ними у цьому Договорі реквізитів та зобов`язуються своєчасно у письмовій формі повідомляти іншу Сторону про їх зміну, а у разі неповідомлення несуть ризик настання пов`язаних із ним несприятливих наслідків.

14.8. Відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим Договором однією із Сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього із іншою Стороною.

14.9. Додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані Сторонами та скріплені їх печатками.

14.10. Сторони зобов`язані зберігати сувору конфіденційність щодо умов цього Договору та будуть застосувати всі можливі засоби для запобігання розголошенню одержаної інформації.

14.11. Всі права та обов`язки ДП «АМПУ» (в т.ч. ведення бухгалтерського обліку, проведення розрахунків, підписання первинних документів, приймання-передача товарів, робіт та послуг та кількість і якістю тощо), які передбачені цим Договором, виконуються Одеською філією ДП «АМПУ».

14.12. Сторони підтверджують, що при виконанні цього Договору Сторони, а також їх афілійовані особи, та працівники зобов`язуються:

- дотримуватися чинного законодавства України та відповідних міжнародно-правових актів щодо запобігання, виявлення та протидії корупції, а також запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом;

- вживати всіх можливих заходів, які є необхідними та достатніми для запобігання, виявлення і протидії корупції у своїй діяльності;

- не пропонувати, не обіцяти, не надавати, не приймати пропозицій, обіцянок чи надання неправомірної вигоди (грошових коштів або іншого майна, переваг, пільг, послуг, нематеріальних активів, будь-якої іншої вигоди нематеріального чи негрошового характеру без законних на те підстав) прямо або опосередковано будь-яким особам/від будь-яких осіб за вчинення чи невчинення такою особою будь-яких дій з метою отримання неправомірної вигоди (обіцянки неправомірної вигоди) від таких осіб.

У разі отримання однією зі Сторін відомостей про вчинення особою/особами, визначеними у цьому розділі, заборонених до вчинення у цьому розділі дій, та/або відомостей, що відбулося або може відбутися корупційне правопорушення за участю вказаної особи/осіб, така Сторона має право направити іншій Стороні вимогу надати пояснення з цього приводу.

14.13. Цей Договір складений при повному розумінні Сторонами його умов та термінології українською мовою у 2 (двох) автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу.

15. Додатки до Договору

15.1. Невід`ємною частиною цього Договору є:

Додаток №1 «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін».

Додаток №2 «Перелік струмоприймачів електроенергії».

Додаток №3 «Графік зняття показань засобів обліку електроенергії».

Додаток №4 «Порядок розрахунків».

16. Місцезнаходження та банківські реквізити сторін

ОсноОсновний споживач ДП «Адміністрація морських портів України» 01135, м.Київ, пр.-т Перемоги,14 Ідентифікаційний код ДП «АМПУ» 38727770 ІПН 387277726597 в особі Одеської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» 65026, м.Одеса, Митна пл.,1 Ідентифікаційний код Одеської філії ДП «АМПУ» 38728457 Телефон/факс: 729-35-95, 729-35-31 E-mail: electric@port.odessa.ua Банківські реквізити: р/р НОМЕР_2 в ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» м.Київ МФО 320478 Споживач ОДЕСЬКА МИТНИЦЯ ДФС Юр. адреса: 65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-А Фактична адреса: 65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-А Інд.код 39441717 р/р НОМЕР_5 , НОМЕР_4 Держказначейська служба України м. Київ МФО 820172 Тел. (048) 734-28-00, 734-28-04 Тел./Факс (048) 734-28-05

_________ Зубик О.П. М.П. _____ Передрій В.В.. М.П.

Додаток №1

до договору про відшкодування

витрат за спожиту електроенергію

N ______ від "___"____ 20 р.

АКТ

розмежування балансової належності електромереж

та експлуатаційної відповідальності сторін

Основний споживач

ДП «Адміністрація морських портів України»

в особі першого заступника начальника Одеської філії ДП «Адміністрація морських портів України» (адміністрації Одеського морського порту) Зубика О.П .

Споживач

ОДЕСЬКА МИТНИЦЯ ДФС в особі начальника Власова О.С .

цим актом установили:

1. Балансова належність електромереж та установок:

1.1.Основного споживача: поверховий щит морвокзалу.

1.2.Споживача: кабельні лінії від щита морвокзалу до орендованих приміщень та усе електрообладнання.

2. Межа відповідальності за стан та обслуговування електромереж та установок установлюється на: на болтовому з`єднанні кабельних ліній та автоматів ШР.

3. Основний споживач несе відповідальність за: Технічний стан згідно П. 1.1.

4. Споживач несе відповідальність за: Технічний стан згідно П. 1.2.

5. Схема доступу забезпечує струмоприймачі в частині надійності електропостачання.

Категорія струмоприймачівЕлектроприймачі, схема живлення яких відповідає категоріїне відповідає категоріїперша ----- -----друга ----- -----третя всі -----

6.Споживач електроенергії та основний споживач зобов`язується утримувати установки, що вказані в цьому акті, у справному стані та експлуатувати їх відповідно до правил користування, що діють на ринку електричної енергії, ПТЕ, ПТБ.

7.Споживач зобов`язується забезпечити на своїй території охорону електромережі, що належить Власнику мереж, вільний доступ до електроустановок працівників Основного споживача в будь-яку годину доби для проведення необхідних робіт.

8.Основний споживач зобов`язується забезпечити на території своїх підстанцій охорону електромереж, що належать Споживачу, та допуск Споживача в електроустановки для ремонту обладнання КМ, ПМ, що належать Споживачу.

9.Споживач зобов`язується здійснювати в передбачені терміни державну повірку приладів обліку електроенергії сплачувати її вартість та експлуатувати прилади обліку згідно з інструкцією по експлуатації та іншими нормативними документами.

Цей акт є невід`ємною частиною Договору про відшкодування витрат за спожиту електроенергію, складений у двох примірниках - для Споживача та Основного споживача.

Основний споживач Споживач___ Зубик О.П._____ Передрій В. В. .М . П . М. П.

Додаток № 2

до Договору про спільне використання електричних мереж

№ ___ "_____"____ 20 р.

Перелік струмоприймачів електроенергії

Найменування струмоприймачаКількістьпотужність (кВт)години на добукоеф. вик.Днів у місяцьСпоживання (кВт/год)Освітлення4040,02081301939Освітлення100,0608130144Комп`ютер310,3121303348Принтер130,14130156Факс20,2240,530144Ксерокс30,12240,530130Мікрохвильова піч22,01130120Кондіціонер12,05130300Вентилятор20,85130240ІТОГО: 6521 кВт*г х 2,47 % = 6682 кВт*г щомісячно

Власник мереж Споживач

_____Зубик О.П. ___ Передрій В.В..

М.П. М.П.

Додаток №3

до Договору

про відшкодування витрат

за спожиту електроенергію

№ ___ "_____"____ 20 р.

Графік зняття показань засобів обліку ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ

1.Споживач спільно з Основним споживачем здійснює зняття показів розрахункових електролічильників 29-30(31) числа кожного місяця відповідно до переліку об`єкту «Перелік місць встановлення розрахункових електролічильників» (Додаток №2).

2.У випадку, коли розрахунковий прилад обліку електричної енергії Споживача встановлений в підстанції Основного споживача, на якій відсутній черговий персонал , покази розрахункових приладів обліку знімаються уповноваженим представником Основного споживача. Для спільного зняття показів розрахункових лічильників Споживач має завчасно погодити з Основним споживачем дату та час зняття показників.

3. У разі неможливості отримання Основним споживачем даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін (за винятком порушення роботи розрахункового приладу обліку) визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахуванням у разі надання даних протягом наступного періоду.

Тривалість періоду розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії до отримання показів розрахункових приладів обліку має не перевищувати одного повного розрахункового періоду, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється Основним споживачем за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання без подальшого перерахунку. У цьому разі відновлення розрахунків за розрахунковими приладами обліку здійснюється після спільного складання акта, у якому фіксуються покази розрахункових приладів обліку електричної енергії.

4. Зняття та перестановка розрахункових електролічильників, вимірювальних трансформаторів, зміна схеми електропостачання, а також підключення і відключення розрахункових приладів здійснюються тільки після погодження з Основним споживачем. У випадку цих змін без відома Основного споживача здійснюється перерахунок відповідно до правил, що діють на ринку електричної енергії.

Основний споживач Споживач

_____Зубик О.П. _____ Передрій В.В..

М.П. М.П.

Додаток №4

до договору про відшкодування

витрат за спожиту електроенергію

№ ___ "_____"____ 20 р.

ПОРЯДОК РОЗРАХУНКІВ

1.Розрахунковим вважається період з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. При розрахунках за фактичну спожиту електроенергію поняття «розрахунковий період» та «календарний місяць» вважати прирівняними.

Розрахунки за передану електричну енергію проводяться Споживачем виключно грошовими коштами на розрахунковий рахунок Основного споживача.

За дату оплати приймається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок Основного споживача.

Платіжні доручення або інші платіжні (розрахункові) документи повинні обов`язково містити наступні реквізити: назву товару (активна, реактивна електроенергія) або вид іншого платежу (пеня, індекс інфляції та інші нарахування), номер і дату Договору за яким здійснюються платежі.

2.Обсяг фактично переданої за розрахунковий період електричної енергії, визначається за показами розрахункових приладів обліку, знятих відповідно до «Графіка зняття показів засобів обліку електроенергії» (Додаток №3) та відповідно «Переліку струмоприймачів електроенергії» (Додаток №2) та вноситься у «Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг)».

Розмір коштів, які має оплатити Споживач Основному споживачу в розрахунковий період визначається на підставі оформленого «Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг)» та рахунку виставленого Основним споживачем.

3. Споживач щомісячно сплачує втрати електроенергії в розподільчих мережах 6/0,4 кВ в розмірі 2,47% від загального споживання, на підставі методики «Визначення технологічних витрат електричної енергії в трансформаторах і лініях електропередавання», яка затверджена наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №399 від 21.06.2013 р.

Основний споживач оформлює «Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг)» та надає їх на узгодження Споживачу. Споживач у впродовж трьох календарних днів зобов`язується повернути погоджений «Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг)».

У разі не надання погодженого Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) у встановлений термін Споживачем, Основний споживач складає додатковий Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), який вважається дійсним при підписанні його двома уповноваженими представниками Основного споживача, та направляється Споживачу на його фактичну адресу вказану в договорі.

4. Безоблікове користування електричною енергією може бути дозволено Основним споживачем, якщо у Споживача відсутня технічна можливість встановити розрахункові засоби обліку електричної енергії або недоцільне внаслідок використання електричної енергії для використання потужністю 0,1 кВт.

Основний споживач Споживач

_____Зубик О.П. _____ Передрій В.В..

М.П. М.П.

3.Стягнути з Одеської митниці ДФС (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, буд. 21, корпус А; код ЄДРПОУ 39441717) на користь Державним підприємством „Адміністрація морських портів України" в особі її відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) (65026, м. Одеса, Митна площа, 1; код ЄДРПОУ 38728457) витрати по сплаті судового збору у розмірі 7929 (сім тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять) грн 00 коп.

Повний текст рішення складено 14 серпня 2019 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко