Рішення № 83618737, 12.08.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.08.2019Справа № 910/6663/19

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомКомунального підприємства "Київтранспарксервіс"доОбслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив автолюбителів "Дніпровський"простягнення 83 382 грн 74 коп.Представники:не викликались,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23.05.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" з вимогами до Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив автолюбителів "Дніпровський" про стягнення 83 382 грн 74 коп. за договором ДНП-2017-12/102 від 15.12.2017, в тому числі: 77 500 грн 80 коп. основного боргу, 372 грн 88 коп. 3 % річних, 1 045 грн 50 коп. інфляційних втрат та 4 463 грн 56 коп. пені.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору від 15.12.2017 ДНП-2017-12/102 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати наданих послуг, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 77 500 грн 80 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 372 грн 88 коп. 3 % річних, 1 045 грн 50 коп. інфляційних втрат та 4 463 грн 56 коп. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2019 відкрито провадження у справі № 910/6663/19 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

10.06.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення по справі.

18.06.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов.

01.07.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

09.07.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

22.07.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив автолюбителів "Дніпровський" надійшла зустрічна позовна заява з вимогами до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" про визнання укладеним договору від 14.06.2019 про внесення змін до договору № ДНП-2017-12/102 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 15.12.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2019 зустрічну позовну заяву Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив автолюбителів "Дніпровський" з вимогами до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" про визнання укладеним договору від 14.06.2019 про внесення змін до договору від 15.12.2017 № ДНП-2017-12/102 повернуто заявнику на підставі частини 6 статті 180 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

УСТАНОВИВ:

15.12.2017 між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (сторона-1 за договором) та Обслуговуючим кооперативом "Гаражний кооператив автолюбителів "Дніпровський" (сторона-2 за договором) укладено договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від № ДНП-2017-12/102 (далі - договір), відповідно до умов якого сторона-1 надає за плату стороні-2 право на організацію та експлуатацію 117 (ста сімнадцяти) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 13 (тринадцяти) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: Дніпровський район, вул. Микільсько-Слобідська, 6/2, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (надалі - «Фіксовані місця для паркування»), а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.

За умовами пункту 1.2. договору під «Фіксованими місцями для паркування» в цьому договорі визначено експлуатацію 117 (ста сімнадцяти) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 13 (тринадцяти) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Микільсько- Слобідська, 6/2 в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва.

Згідно з пунктом 1.3. договору «Фіксовані місця для паркування» вважаються переданими в експлуатацію сторони-2 з моменту набрання чинності договору.

Відповідно до пункту 3.1. договору плата сторони-2 стороні-1 згідно умов даного договору становить 6,50 (шість грн 50 копійок) за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу в тому числі:

- вартість послуги без ПДВ та збору за місця для паркування транспортних засобів - 0,82 (0 грн 82 коп.);

- ПДВ - 0,16 (0 грн 16 коп.);

- збір за місця для паркування транспортних засобів - 5,52 (п`ять грн 52 коп.).

Загальна сума щомісячних платежів сторони-2 стороні-1 по договору визначена у графіку платежів (додаток 1 до даного договору) (пункт 3.2. договору).

Пунктом 3.3. договору встановлено, що розрахунок за цим договором здійснюється шляхом оплати стороною-2 стороні-1 у розмірі 100 % щомісячного платежу не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця, відповідно до графіку платежів (додаток 1 до даного договору).

У відповідності до пункту 3.6. договору плата сторони-2 стороні-1, визначена в п. 3.1. договору, може бути змінена у випадках зміни розміру податків та зборів, з яких формується плата за «Фіксовані місця для паркування»». В цьому випадку сторони зобов`язуються переукласти договір виходячи із змінених розмірів податків та зборів.

В пункті 3.7. договору сторони визначили, що оплата сторони-2 стороні-1 згідно умов даного договору проводиться за період з дати набрання чинності договору по дату фактичного повернення стороні-1 «Фіксованих місць для паркування».

Це договір вступає в силу з « 01» січня 2018 року і діє до « 31» грудня 2020 року.

Спір у справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов`язань за договором від 15.12.2017 № ДНП-2017-12/102 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування в частині повної та своєчасної оплати коштів за експлуатацію фіксованих місць паркування за період з січня 2019 року по квітень 2019 року, з огляду на що у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 77 500 грн 80 коп., яку позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь. До того ж, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 372 грн 88 коп. 3 % річних, 1 045 грн 50 коп. інфляційних втрат та 4 463 грн 56 коп. пені.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до норм частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

06.03.2019 позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою № 053/05-630 щодо виконання зобов`язань за договором від 15.12.2017 № ДНП-2017-12/102, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку та накладної. Проте, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

В подальшому, 03.05.2019 позивач повторно звернувся до відповідача з листом № 053/05-1519, яким направило на адресу останнього на підписання додаткові угоди № 1 від 30.01.2018, № 2 від 31.08.2018 та № 3 від 27.12.2018 та акти наданих послуг з проханням підписати зазначені документи та повернути на адресу позивача.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви додано копії Додаткових угод № 1 від 30.01.2018, № 2 від 31.08.2018, № 3 від 27.12.2018 до договору, які підписані та скріплені печаткою лише з боку позивача та не містять підпису відповідача.

Пунктом 6.4 договору визначено, що зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, які оформлюються додатковою угодою до цього договору, яка набирає чинності з моменту належного оформлення і підписання Сторонами, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді.

Разом з тим, як зазначено вище, позивач звертався до відповідача з листом № 053/05-1519, яким направило на адресу останнього на підписання додаткові угоди № 1 від 30.01.2018, № 2 від 31.08.2018 та № 3 від 27.12.2018 та акти наданих послуг з проханням підписати зазначені документи та повернути на адресу позивача. Проте, вказані додаткові угоди та акти наданих послуг не були підписані з боку відповідача.

Таким чином, при вирішенні даного спору суд виходить з умов договору від 15.12.2017 № ДНП-2017-12/102, який є чинним, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач здійснив часткові оплати за договором від 15.12.2017 № ДНП-2017-12/102, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень:

- від 04.03.2019 № 587 на суму 3 554 грн 46 коп., з призначенням платежу: "сплата за послуги за січень 2019р згідно договору NДНП-2017-12/102 від 15.12.2017р У сумі 2962.05 грн., ПДВ - 20 % 592.41 грн.";

- від 13.03.2019 № 613 на суму 3 210 грн 48 коп., з призначенням платежу: "сплата за послуги за лютий 2019р згідно договору NДНП-2017-12/102 від 15.12.2017р У сумі 2675.40 грн., ПДВ - 20 % 535.08 грн.";

- від 05.04.2019 № 593 на суму 3 554 грн 46 коп., з призначенням платежу: "сплата за послуги за березень 2019р згідно договору NДНП-2017-12/102 від 15.12.2017р У сумі 2962.05 грн., ПДВ - 20 % 592.41 грн.";

- від 06.05.2019 № 638 на суму 3 439 грн 80 коп., з призначенням платежу: "сплата за послуги за квітень 2019р згідно договору NДНП-2017-12/102 від 15.12.2017р У сумі 2866.50 грн., ПДВ - 20 % 573.30 грн.".

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що пункт 3.1. договору від 15.12.2017 № ДНП-2017-12/102 підлягає зміні шляхом викладення в новій редакції з 01.01.2019 на підставі пункту 1 рішення Київської міської ради від 20.12.2018 № 460/6541 "Про внесення зміни до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві". Зокрема, відповідач зазначає, що вказаним рішенням Київської міської ради було знижено збір за місця для паркування транспортних засобів та встановлено у розмірі 0,00 (нуль гривень 00 коп.). Таким чином, вартість послуги без ПДВ та збору за місця для паркування транспортних засобів становить - 0,82 (0 грн 82 коп.); ПДВ - 0,16 (0 грн 16 коп.); збір за місця для паркування транспортних засобів - 0,00 (нуль грн 00 коп.). Саме в такому розмірі, як зазначає відповідач, з 01.01.2019 він здійснював платежі на користь позивача за договором. З метою приведення пункту 3.1. договору від 15.12.2017 № ДНП-2017-12/102 у відповідність до норм чинного законодавства України відповідач, 14.06.2019, звернувся до позивача з офертою про укладення договору про внесення змін до договорів, зокрема, договору від 15.12.2017 № ДНП-2017-12/102 шляхом викладення вказаного пункту 3.1. у новій редакції.

Також, у відзиві на позов, відповідач зазначає, що акти приймання-передачі наданих послуг, які містяться в матеріалах справи, не відповідають вимогам чинного законодавства України, зокрема, не містять належної та достовірної інформації про зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарського операції.

Щодо тверджень відповідача, викладених у відзиві, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 17.1.1. Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 (далі - Правила) цими Правилами визначається єдиний порядок організації та функціонування платних місць для паркування транспортних засобів на території міста Києва з метою, зокрема, підвищення дисципліни сплати збору за послуги паркування, збільшення фінансових, надходжень до бюджету м. Києва.

Згідно з пунктом 17.2. Правил плата за послуги паркування включає в себе ставку збору за паркування, відшкодування витрат на утримання та обслуговування місць для платного паркування, забезпечення планового прибутку уповноваженої особи (оператора) та може включати інвестиційну складову у разі затвердження Київською міською радою інвестиційної програми, якою передбачена зазначена складова.

Збір за паркування транспортних засобів - місцевий податок, який згідно із законом запроваджується і зупиняється Київською міською радою на території міста Києва та зараховується до бюджету м. Києва.

Платники збору за паркування автотранспортних засобів - водії чи відповідні юридичні особи, що паркують транспортні засоби у відведених або спеціально обладнаних для цього місцях.

У відповідності до пункту 17.3.1. Правил організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір.

Враховуючи те, що Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" визначено єдиним оператором з паркування транспортних засобів в м. Києві по організації та експлуатації місць платного паркування транспортних засобів, то відповідно і сплата ставки збору за паркування до бюджету м. Києва здійснюється виключно оператором.

До місцевих зборів, відповідно до підпункту 10.2.1. статті 10 Податкового кодексу України належить, зокрема, збір за місця для паркування транспортних засобів.

Пунктом 10.2.1 зазначеної статті Податкового кодексу України визначено, що місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі).

Згідно з пунктом 10.3. статтею 10 Податкового кодексу Українимісцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.

Відповідно до пункту 2681.3.1. статті 2681 Податкового кодексу Україниставки збору встановлюються за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 кв. метр площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності, у розмірі до 0,075 відсотка мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

20.12.2018 Київською міською радою прийнято рішення № 490/6541 "Про внесення зміни до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві", відповідно до якого внесено зміни до пункту 3 Положення про збір за місця для паркування транспортних засобів у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві" (в редакції рішення Київської міської ради від 28 січня 2015 року N 58/923), виклавши його в такій редакції: "ставка збору встановлюється за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 квадратний метр площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності, у розмірі 0,0 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, відповідно до рішення та згідно з переліком паркувальних майданчиків, які закріплені за комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (таблиця 1).".

В той же час, 13.12.2018 Київською міською радою прийнято рішення № 416/6467 "Про бюджет міста Києва на 2019 рік". Відповідно до пункту 2.5. Положення про формування та використання коштів цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва у 2019 році, яке є додатком 10 до вказаного рішення, джерелами формування коштів цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва є, зокрема, 60 відсотків плати за паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування, які закріплені за комунальним підприємством "Київтранспарксервіс".

Враховуючи вищенаведене, у зв`язку з внесенням змін та доповнень до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві" та беручи до уваги додаток 10 рішення Київською міською радою прийнято рішення № 416/6467 "Про бюджет міста Києва на 2019 рік", 29.12.2018 Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" видано наказ № 172 "Про введення в дію розрахунку структури тарифів на послуги з паркування транспортних засобів".

Цим наказом затверджено та введено в дію з 01.01.2019 розрахунки структури тарифів на послуги з паркування транспортних засобів на одну годину, день, ніч, місяць і на квартал та розрахунок вартості надання права на експлуатацію фіксованих місць для паркування (ніч) та денного паркування для всіх територіальних зон у м. Києві в новій редакції.

Відповідно до вказаного наказу вартість надання права на експлуатацію фіксованих місць для паркування (ніч) з 01.01.2019 в межах ІІІ територіальної зони паркування становить 6,50 грн.

Відповідно до пункту 3.1. договору плата сторони-2 стороні-1 згідно умов даного договору становить 6,50 (шість грн 50 копійок) за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу в тому числі:

- вартість послуги без ПДВ та збору за місця для паркування транспортних засобів - 0,82 (0 грн 82 коп.);

- ПДВ - 0,16 (0 грн 16 коп.);

- збір за місця для паркування транспортних засобів - 5,52 (п`ять грн 52 коп.).

Враховуючи вищенаведене, плата за користування за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу з 01.01.2019 не змінилась та становить 6,50 грн як зазначено в пункті 3.1. договору.

Отже, доводи відповідача про те, що пункту 3.1. договору суперечить чинному законодавства є безпідставними, натомість, відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати коштів за експлуатацію фіксованих місць паркування за період з січня 2019 року по квітень 2019 року, з огляду на що у відповідача утворилась заборгованість.

Суд також відхиляє твердження відповідача щодо того, що акти приймання-передачі наданих послуг, які містяться в матеріалах справи, не відповідають вимогам чинного законодавства України, зокрема, не містять належної та достовірної інформації про зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарського операції, з огляду на те, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору від 15.12.2017 ДНП-2017-12/102 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати коштів за експлуатацію фіксованих місць паркування, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла загальна заборгованість за договором у розмірі 77 500 грн 80 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати за експлуатацію фіксованих місць паркування на суму 77 500 грн 80 коп.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту неналежного виконання відповідачем обов`язку щодо оплати коштів за експлуатацію фіксованих місць паркування за договором від 15.12.2017 ДНП-2017-12/102 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування та факту наявності заборгованості, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором за період з січня 2019 року по квітень 2019 року, з урахуванням часткових оплат, на суму 77 500 грн 80 коп., визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 372 грн 88 коп. 3 % річних, 1 045 грн 50 коп. інфляційних втрат та 4 463 грн 56 коп. пені.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 4.2 договору передбачено, що у разі порушення Стороною-2 строків здійснення оплати, встановлених цим договором, Сторона-1 набуває право вимоги у Сторони-2 сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до умов пункту 4.2. договору та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом перевірено розрахунки позивача, встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за договором від 15.12.2017 ДНП-2017-12/102 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування, вимоги позивача про стягнення з відповідача 372 грн 88 коп. 3 % річних, 1 045 грн 50 коп. інфляційних втрат та 4 463 грн 56 коп. пені, нарахованих за загальний період прострочення з 21.01.2019 по 30.04.2019, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237- 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив автолюбителів "Дніпровський" (02218, м. Київ, вулиця Петра Вершигори, будинок 2, ідентифікаційний код 22870782) на користь Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (01030, м. Київ, вулиця Леонтовича, будинок 6, ідентифікаційний код 35210739) заборгованість у розмірі 77 500 (сімдесят сім тисяч п`ятсот) грн 80 коп., пеню в розмірі 4 463 (чотири тисячі чотириста шістдесят три) грн 56 коп., 3 % річних у розмірі 372 (триста сімдесят дві) грн 88 коп., інфляційних втрат у розмірі 1 045 (одна тисяча сорок п`ять) грн 50 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Б. Плотницька