Ухвала суду № 83618463, 08.08.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову в задоволенні скарги

08.08.2019 Справа № 904/1733/18За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Магнат"

на дії державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області

у справі:

за позовом Фізичної особи-підприємця Гусака Олега Анатолійовича м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Магнат", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в розмірі 309718грн.41коп.

Суддя Ліпинський О.В.

За участю секретаря судового засідання Перебийніс О.О.

Представники:

від позивача не з`явився

від відповідача Антіпов С.Г. дов. від 02.01.2019

від ВДВС Петренко Д.О. дов. № 26 від 01.08.2019

ВСТАНОВИВ:

Суть спору викладена в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2018 (суддя Новікова Р.Г.), яким позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Магнат" суму боргу в розмірі 150405грн.16коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2256грн.08коп. В задоволенні позовних вимог про стягнення суми боргу в розмірі 159313грн.25коп. відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2018 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2018 залишено без змін.

На виконання вказаних рішення та постанови видано наказ від 17.12.2018.

19.03.2019р. на адресу суду надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Магнат" на дії державного виконавця Соборного відділу державної

виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якій заявник просить:

- визнати протиправними дії державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області щодо накладення арешту на кошти боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Магнат") на рахунку № НОМЕР_1 у ПАТ "Креді Агріколь Банк", котрі призначені для оплати праці працівників боржника та нарахувань до бюджету;

- визнати протиправною та скасувати постанову ВП №8464433 від 28.02.2019р. про арешт коштів боржника в частині покладення арешту на грошові боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Магнат") на рахунку № НОМЕР_1 у ПАТ "Креді Агріколь Банк", які призначені для оплати праці працівників корпорації та нарахувань до бюджету.

Ухвалою суду від 20.03.2019 року скаргу прийнято до розгляду.

Розпорядженням керівника апарату №293 від 22.03.2019 року у зв`язку з перебуванням судді Новікової Р.Г у відпустці та надходженням ухвали Верховного Суду про витребування матеріалів справи для розгляду касаційної скарги, призначено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого скаргу на дії державної виконавчої служби по справі № 904/1733/18 передано судді Ліпинському О.В.

Ухвалою суду від 25.03.2019 розгляд скарги зупинено до повернення матеріалів справи до суду першої інстанції.

22.07.2019 в порядку ст. 230 ГПК України суд поновив розгляд скарги, який призначив в засіданні на 01.08.2019.

01.08.2019 у зв`язку з відсутністю доказів належного повідомлення Позивача про слухання скарги та неявкою скаржника в засідання, з метою дотримання принципу рівності сторін та надання розумного (достатнього) строку для вчинення певних процесуальних дій, суд відклав розгляд скарги.

В засідання призначене на 08.08.2019 представник Позивача не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Скаржник надав доповнення до скарги, за змістом яких також просив суд визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в частині не скасування арешту майна боржника після передачі Боржником частини майна, що перевищує необхідний для виконання за виконавчим документом.

Державний виконавець проти задоволення скарги заперечував, посилаючись на відповідь банку, з якої вбачається, що арешт накладено на рахунки боржника, які відкриті останнім для ведення своєї господарської діяльності.

Заслухавши пояснення представників, розглянувши подані у справу докази, суд не вбачає підстав для задоволення скарги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пункту 7 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Пунктом 2 частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено заборону звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання відкритих відповідно до статей 19-1 та 26-1 Закону України «Пре теплопостачання», статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних в забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках в спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, в т.ч., шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Згідно зі ст. 43 Конституції України, ст. ст. 1, 24 Закону України "Про оплату праці", ст. ст. 97, 115 Кодексу законів про працю України держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені у залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівникам здійснюється у першочерговому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949р. № 95, яка ратифікована Україною 04.08.1961р. і відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Частиною 12 статі 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Аналізуючи зазначені приписи законодавства слід дійти висновку, що арешт рахунків, з яких здійснюється виплата заробітної плати може призвести до порушення прав робітників на оплату праці.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В підтвердження викладених у скарзі доводів скаржник посилається на довідку № 15/03 від 15.03.2019, зі змісту якої вбачається, що бюджетні платежі та виплата заробітної плати працівникам підприємства виконуються з єдиного поточного рахунку в ПАТ "Креді Агріколь Банк" № НОМЕР_2 , інших поточних рахунків ТОВ "Магнат" не має.

Зазначений доказ не може бути прийнятий судом до уваги як належний та допустимий, оскільки складений безпосередньо боржником за підписом директора товариства. Натомість, в якості доказу на підтвердження зазначених доводів може служити виписка банку по рахунку стосовно сум заробітної плати нарахованих кожному працівнику. За відсутності зазначених доказів, скасування арешту з рахунків боржника може призвести до порушення прав стягувача, що унеможливлює задоволення скарги в цій частині.

Крім того, вказаний доказ не приймається судом в якості достовірного, з огляду на наступне.

В обґрунтування заперечень державний виконавець надає довідку Державної фіскальної служби, відповідно до якої, окрім поточного рахунку, з якого скаржник просить зняти арешт, останньому також відкрито поточний рахунок НОМЕР_3 , що свідчить про недостовірність інформації, яка міститься в довідці ТОВ "Магнат", на яку він посилається в якості обґрунтування вимог, викладених у скарзі на дії державного виконавця.

Додатково суд вважає за необхідне зазначити, що згідно Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затверджених постановою Національного банку України від 17 червня 2004 року № 280, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, рахунками зі спеціальним режимом використання є балансові рахунки 2604 «Цільові кошти на вимогу суб`єктів господарювання».

Рахунки 2600 призначені для зберігання коштів і здійснення будь-яких розрахунково-касових операцій, в тому числі виплати заробітної плати, та навіть в разі виплати з цих рахунків заробітної плати, не мають спеціального статусу. Відкриття для виплати заробітної плати окремого поточного рахунку зі спеціальним режимом використання не передбачено чинним законодавством України.

Таким чином, арешт накладено на рахунки, які не мають спеціального режиму, а є поточними, призначеними для зберігання коштів та здійснення будь-яких розрахунково-касових операцій, в тому числі для виплати заробітної плати (на підтвердження чого доказів не надано), що додатково свідчить про відсутність підстав для визнання протиправними дій державного виконавця щодо накладення арешту на кошти боржника та скасування відповідної постанови виконавця у суду відсутні.

В якості підстав для визнання протиправною бездіяльність державного виконавця в частині не скасування арешту з майна боржника, скаржник посилається на передачу майна державному виконавцю, з метою його реалізації в рахунок погашення заборгованості.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

З урахуванням наведеної вище норми закону, передача майна для його реалізації в рахунок погашення заборгованості не є підставою для скасування арешту, а отже у суду відсутні правові підстави для визнання протиправною бездіяльність державного виконавця в частині не скасування арешту з майна боржника.

В засіданні оголошено вступну та резолютивну частину ухвали, згідно ст. 233 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Магнат" на дії державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення 08.08.2019 та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції через Господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст ухвали складено 13.08.2019.

Суддя О.В. Ліпинський