Рішення № 83605483, 24.07.2019, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/1874/18

Провадження № 2/444/160/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/повне/

24 липня 2019 року Жовківський районний суд Львівської області у складі :

головуючого судді Мікула В. Є.

секретар судового засідання Савчук Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом Грибовицької сільської ради Жовківського району Львівської області до ОСОБА_1 , третя особа : представник громади с. Великі Грибовичі Жовківського району Львівської області Гураль Іван Іванович про повернення самозахопленої земельної ділянки комунальної власності Грибовицькій сільській раді Жовківського району Львівської області,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач Грибовицька сільська рада Жовківського району Львівської області звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 , третя особа : представник громади с. Великі Грибовичі Жовківського району Львівської області Гураль Іван Іванович про зобов`язання відповідача ОСОБА_1 звільнити самозахоплену земельну ділянку, що є комунальною власністю Грибовицької територіальної громади в особі Грибовицької сільської ради, площею 0,06 га за адресою: АДРЕСА_1 шляхом демонтажу при цьому металевого огородження та знесення збудованого гаражу та засипання колодязя.

Свої позовні вимоги мотивують тим, що жителька АДРЕСА_1 ОСОБА_1 незаконно захопила земельну ділянку на території населеного пункту Великі Грибовичі розміром 0,06 га, яка прилягає до її прибудинкової території в АДРЕСА_1 . Вказана земельна ділянка є комунальною власністю територіальної громади в особі Грибовицької сільської ради і належить до земель населеного пункту загального користування та по якій проходила дорога-проїзд, що з`єднує вулиці Січових Стрільців та Зелену, якою користувалися жителі села. На захопленій земельній ділянці незаконно побудований гараж, викопана криниця, частина земельної ділянки загороджена металевим парканом, інша частина приорана до земельної ділянки гр. ОСОБА_1

22 червня 2017 року представниками сільської ради було проведено обстеження вказаної самозахопленої земельної ділянки та складено відповідний акт. В цей же день, 22.06.2017 року, громадянці ОСОБА_1 був направлений лист-зобов`язання про знесення незаконно побудованих гаражу та криниці, металевої огорожі та розблокування руху по вказаній дорозі.

На неодноразові вимоги Грибовицької сільської ради звільнити ділянку та розблокувати рух по ній відповідач не реагувала. А тому просять задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача Грибовицької сільської ради Жовківського району Львівської області Питель І. М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, які викладені у позовній заяві, просить такі задовольнити. Додатково пояснив, що йому не було відомо про оформлення відповідачем права власності на земельну ділянку. Вказав, що на генеральному плані АДРЕСА_1 не відображена дорога через спірну земельну ділянку.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила. Пояснила, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Підтвердила, що нею сплачено штраф за самовільне зайняття земельної ділянки, однак такий не стосується спірної земельної ділянки. Вказала, що будинок, паркан, колодязь збудовані вже більше 30 років. Їй нічого не відомо про те, що колись через спірну земельну ділянку проходила дорога.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, які викладені у позовній заяві. Зазначив, що через спірну земельну ділянку проходила АДРЕСА_2 , яка з`єднувала АДРЕСА_3 , через яку був вихід до його будинку.

Зазначив, що спірна земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 не є приватизованою відповідачем, належить на праві комунальної власності територіальній громаді АДРЕСА_1. Як сільською радою, так управлінням Держгеокадастру встановлено самовільне зайняття спірної земельної ділянки відповідачем, а тому Грибовицька сільська рада зобов`язала відповідача звільнити спірну земельну ділянку, однак нею цього не було зроблено. Просить скасувати право власності відповідача на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться на спірній земельній ділянці.

Заслухавши думку учасників, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку .

Ч. 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З копії акту обстеження стану за дотриманням умов використання земельної ділянки гр. ОСОБА_1 . Від 22.08.2017 року, який складено Грибовицькою сільською радою Жовківського району Львівської області в особі сільського голови Пителя І. М. та секретаря ради Томак О. В., вбачається, що було проведено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , де розташований житловий будинок з господарськими спорудами, власником якого є гр. ОСОБА_1 (спадкоємець після смерті матері ОСОБА_3 ). Земельна ділянка за данною адресою не приватизована.

Згідно проекту планування забудови АДРЕСА_1 (опорний план) біля домогосподарства ОСОБА_4 нанесена та показана дорога (проїзд/прохід) з вулиці АДРЕСА_3 до вулиці АДРЕСА_3 , яка самовільно на даний час перекрита, обгороджена та приєднана гр. ОСОБА_5 до своєї присадибної ділянки та на якій самовільно збудований гараж та викопана криниця. Гр. ОСОБА_6 дав усні пояснення, що дорогу було обгороджено та перекрито після закриття початкової школи для недопущення там складування та вивозу сміття.

З копії припису, який виданий Управлінням контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області 08.11.2017 року № 662-ДК/0257Пр/03/01/-17, вбачається, що встановлено самовільне зайняття земельної ділянки комунальної власності в АДРЕСА_1 із земель житлової та громадської забудови, порушено статті 125, 126, 211 Земельного кодексу України та ст. 53-1 КУпАП та приписано ОСОБА_1 усунути порушення вимог земельного законодавства.

Як передбачено ч.1 ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Отже, містобудівна документація, якою також є детальний план території, згідно цієї ж норми, є документацією яка дозволяє використовувати територію.

Відповідно до наданого стороною позивача викопіювання з генерального плану населеного пункту с. Великі Грибовичі, Жовківського району Львівської області вбачається, що на спірній земельній ділянці не відображено дороги, оскільки на вказаному генплані відсутні відповідні позначення.

Про це вже в судовому засіданні було визнано стороною позивача.

Такими чином покликання сторони позивача, що відповідач ОСОБА_1 захопила землю загального користування, яка використовувалася як дорога жодними доказами не підтверджені.

Також суд звертає увагу, що відповідач ОСОБА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом та за заповітом № 2786 та № 2788 від 25.09.2009 року, виданих Жовківською держнотконторою, є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями Витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 24172356 та № 24172437 від 19.10.2019 року, які видані Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки».

Копією технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 стверджується, що при будинку є літня кухня, сарай, гараж, убиральня, ворота, хвіртки, огорожа, колодязь.

Жодної інформації у технічному паспорті про те, що якісь із вказаних господарських будівель чи споруд є самовільно збудованими немає.

Суд враховує, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом та за заповітом після смерті баби, ОСОБА_7 , якій на підставі свідоцта про право власності, виданого виконкомом Грибовицької сільської ради 29.12.1988 року, зареєстрованого в Львівському бюро техінвентаризції 29.12.1988 року за № 108 належав житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Тобто право власності на житловий будинок було оформлено спадкодавцем відповідача в 1988 році.

Ні стороною позивача, ні третьою особою не подано жодного доказу, який би підтверджував скасування вказаного свідоцтва про право власності.

Відповідно до п.г) ч.1 ст.91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Згідно ч.1, 2 ст.103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно п.б), д) ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Також ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Так як відповідач є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, право власності на такі не скасовано, ознак самовільного будівництва не встановлено, враховуючи, що будинок, який знаходиться на спірній земельній ділянці належав ще спадкодавцю відповідача на підставі свідоцтва про право власності, яке видане виконкомом Грибовицької сільської ради 29.12.1988 року, суд приходить до висновку, що до відповідача перейшло право користування на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 83 ЦК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ч. 7 ст. 82 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснені учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обовязків щодо доказів, а також інших випадків передбачених законом.

Частиною 6 статті 81 ЦК України, передбачено, що доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов`язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Суд вважає, що в межах наданих ним повноважень судом створені належні умови для надання сторонами доказів, заявлення клопотань, витребування додаткових доказів.

Проте позивачем всупереч зазначеним нормам закону не надано належних та достатніх доказів на підтвердження свої покликань на підтвердження свої позовних вимог, навпаки під час розгляду справи та дослідження доказів встановлені обставини, які спростовують твердження позивача, зокрема про те, що спірна земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 була дорогою загального користування та що така самовільно зайнята відповідачем, а тому суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Щодо вимог третьої особи про скасування права власності відповідачу на житловий будинок, то суд вважає за необхідне зазначити, що розгляд справи відбувається в межах заявлених позовних вимог.

Стороною позивача не збільшувалися, не уточнювалися позовні вимоги, а третя особа не заявляв самостійних вимог.

Суд не виходить за межі позовних вимог.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду немає підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, а тому вимоги про стягнення судових витрат з відповідача задоволенню не підлягають.

Керуючись статтею 23, ч. 3 ст. 200, ч. 4 ст. 206, ч. 2 ст. 247, статтями 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ :

У задовленні позовних вимог Грибовицької сільської ради Жовківського району Львівської області до ОСОБА_1 , третя особа : представник громади с. Великі Грибовичі Жовківського району Львівської області Гураль Іван Іванович про повернення самозахопленої земельної ділянки комунальної власності Грибовицькій сільській раді Жовківського району Львівської області - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, подається до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Мікула В. Є.

Повний текст рішення виготовлено 09 серпня 2019 року.