Ухвала суду № 83605242, 09.08.2019, Бродівський районний суд Львівської області

справа № 439/76/19

УХВАЛА

про відмову у визнанні доказу недопустимим

9 серпня 2019 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області у складі головуючого судді Бородійчук О.І., з участю секретаря судового засідання Скорик І.Б., прокурора Замороза Р.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , його захисника Кравчука В.І., обвинуваченого ОСОБА_2 , його захисника Скоробагатого М.В., під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката Скоробагатого М.В. про визнання доказу недопустимим,

в с т а н о в и в:

Бродівським районним судом Львівської області здійснюється судовий розгляд у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Під час судового розгляду 09.07.2019 року захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат Скоробагатий М.В. подав клопотання про визнання внаслідок очевидної недопустимості недопустимим доказом висновок експерта № 2029, виконаний експертом ОСОБА_3. та просить виключити його з переліку доказів без його дослідження.

У обґрунтування вказаного клопотання захисник посилався на те, що відповідно до ч. 1 ст. 79 КПК України експерт не має права брати участь в кримінальному провадженні та відводиться за підстав, передбачених ч. 1 ст. 77 КПК України з тим обмеженням, що їх попередня участь у цьому кримінальному провадженні як експерта не може бути підставою для відводу. Захисник покликається на ч. 2 ст. 79 КПК України, якою передбачено, що експерт не має права брати участі у кримінальному провадженні, якщо він проводив ревізію, перевірку тощо, матеріали яких використовуються у цьому кримінальному провадженні. В даному випадку прокурор використав висновок експерта № 1159 від 08.02.2018 року, який проведено експертом ОСОБА_3. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 77 КПК України експерт не має права брати участі в кримінальному провадженні, якщо він брав участь у цьому ж кримінальному провадженні як експерт, спеціаліст. До матеріалів справи прокурором як доказ також долучені протоколи слідчих експериментів з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , під час яких у якості спеціаліста був залучений ОСОБА_3 . З моменту дорожньо-транспортної пригоди і до 31.12.2018 року ОСОБА_2 не був учасником цього кримінального провадження і був допитаний як свідок, що позбавило його можливості заявити клопотання, в тому числі і заявити відвід експертові. В даному випадку у відповідності до вимог ч. 1 ст. 80 КПК України експерт мав заявити самовідвід, однак цього не зробив. Отже, в даному випадку очевидним є порушення прав і свобод ОСОБА_2 , зокрема право на захист, загальні принципи кримінального провадження, як то, змагальність сторін, свобода подання ними доказів та інше. Ст. 87 КПК України передбачено обов`язок визнати доказ недопустимим через порушення права на захист. Частиною 2 ст. 89 КПК України встановлено, що очевидна недопустимість доказу тягне за собою неможливість його дослідження. Доказ є недопустимим, якщо він отриманий в порядку, встановленому КПК України. Оскільки, під час проведення експертизи № 2029 експерт ОСОБА_3. мав заявити самовідвід, не мав права брати участь у кримінальному провадженні в подальшому, існує порушення права на захист ОСОБА_2 і такий доказ є очевидно недопустимим.

Окрім того, захисник Скоробогатий М.В. у судовому засіданні 09.08.2019 року додатково наголошує, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 77 КПК України експерт не має права брати участі у кримінальному провадженні якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач. Відповідно до ч. 1 ст. 79 КПК України спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, експерт, секретар судового засідання не мають права брати участі в кримінальному провадженні та відводяться за підставами, передбаченими ч. 1 ст. 77 цього кодексу, з тим обмеженням, що їх попередня участь у цьому кримінальному провадженні як спеціаліста, представника персоналу органу пробації, перекладача, експерта і секретаря судового засідання не може бути підставою для відводу. Адвокат зауважує, що саме на цих вимогах КПК України наголошував у своїх запереченнях щодо визнання доказу недопустимим. Проте, відповідно до ч. 2 ст. 79 КПК України спеціаліст, експерт, крім того, не має права брати участі в кримінальному провадженні, якщо він проводив ревізію, перевірку тощо, матеріали яких використовуються у цьому провадженні. Захисник просить врахувати, що експертом ОСОБА_3. було проведено транспортно-трасологічну експертизу, висновок якої за № 1/59 від 08.02.2018 року використовується у даному кримінальному провадженні і долучений судом до матеріалів справи. Цей же експерт був залучений слідчим до проведення слідчих експериментів за участю свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 10.05.2018 року, під час яких використовував свої знання та навички як спеціаліст, проводив вимірювання, задавав запитання, уточнював показання. Також адвокат просить врахувати, що він (адвокат Скоробогатий М.В.) та ОСОБА_2 . на досудовому слідстві були позбавлені можливості заявити відвід експерту ОСОБА_3., оскільки з цим висновком ознайомились лише після відкриття матеріалів кримінального провадження після повідомлення про підозру 31.12.2018 року, а до того ОСОБА_2 перебував у статусі свідка.

В судовому засіданні 09.08.2019 року автор клопотання Скоробогатий М.В. просив суд врахувати, що в його клопотанні про визнання доказу недопустимим допущено помилку у номері висновку експерта, який слід визнати недопустимим, а саме: визнати недопустимим висновок експерта № 1/1799 від 26.12.2018 року та виключити його з числа доказів без його дослідження.

Заслухавши думку учасників судового провадження, а саме, обвинуваченого ОСОБА_2 , який підтримав свого захисника; прокурора Замороза Р.В., обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Кравчука В.І., які просять відмовити у задоволенні клопотання, дослідивши обставини клопотання, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Згідно ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

В ході судового розгляду клопотання захисника обвинуваченого Скоробогатого М.В. не встановлено доказів того, що експерт ОСОБА_3. проводив ревізію, перевірку тощо, матеріали яких використовуються у цьому провадженні, тому підстав для визнання висновку експерта недопустимим немає.

Керуючись ст. 77, 79, 87, 91, 93, 369-372, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката Скоробагатого М.В. про визнання недопустимим доказом висновку експерта ОСОБА_3. від 26.12.2018 року № 1/1799.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя О. Бородійчук