Рішення № 83600259, 25.07.2019, Мар'їнський районний суд Донецької області

Справа 237/4114/17

Номер провадження 2/237/56/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.19 року м. Курахове

Мар`їнський районний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Сенаторова В.А.,

при секретарі Лахно Т.Г.,

за участю відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши в приміщенні Мар`їнського районного суду Донецької області в місті Курахове цивільну справуза позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 30.03.2012р. відповідач ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 1500,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 31.07.2017р. має заборгованість на загальну суму 67826,87 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 3061,06 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 56859,77 грн., заборгованості за пенею та комісією - 4200,00 грн., штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 3206,04 грн., яку представник позивача просить суд стягнути з відповідача та судовий збір в розмірі 1600,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просить розгляд справу проводити у відсутність їх представника і у разі неявки відповідача, справу ухвалити заочним рішенням.

Відповідач в судове засідання з`явилася, позовні вимоги не визнала та просила суд задовольнити її заяву про застосування позовної давності від 06.02.2018 року, в задоволенні позову відмовити.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу від 25.07.2018 року вищевказана цивільна справа передана в провадження судді Сенаторову В.А.

Суд, всебічно, об`єктивно, повно та безпосередньо у судовому засіданні дослідивши наявні у справі докази, оцінюючи ці докази з огляду на їх належність, допустимість, достовірність, кожного окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наданих доказів у їх сукупності, приходить до висновків, які наведені нижче.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору б/н від 30.03.2012р. відповідач ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 1500,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 31.11.2017р. має заборгованість на загальну суму 67826,87 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 3061,06 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 56859,77 грн., заборгованості за пенею та комісією - 4200,00 грн., штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 3206,04 грн.

Разом з тим, відповідачем було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності до вимог позивача.

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

З розрахунку заборгованості судом вбачається, що остання буд-яка здійснена відповідачем дія, яка б свідчила про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку (згідно з положенням ст. 264 ЦК України) датується 16 серпня 2013 року.

Відповідно до виписки по рахунку (том № 1, а.с. 4-5) позивачем була самостійно проведена 25 червня 2014 року, 28 серпня 2014 року, 13 вересня 2014 року службова операція у розмірі по 100 грн кожна і ці суми були включені позивачем до поданого до позовної заяви розрахунку заборгованості в якості суми погашення за наведеним кредитом.

Таким чином, з 16 серпня 2013 року заборгованість відповідача набула статусу сталої.

Згідно Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та п.п. 2.1.1.12.4 Умов розрахунковою датою поточної заборгованості є 25 число місяця, наступного за датою виникнення заборгованості. Тобто, починаючи з 26 вересня 2013 року зобов`язання з погашення відсотків за користування кредитом остаточно здобули статусу простроченої заборгованості перед Банком.

Відповідно до п.п. 2.1.1.4.6 Умов «У разі порушення Клієнтом зобов`язання з погашення заборгованості перед Банком впродовж 90 днів з моменту виникнення таких порушень змінити умови кредиту, встановивши термін повернення кредиту 91-й день з моменту порушення зобов`язання Клієнта з погашення кредиту та вимагати повернення кредиту, виплати винагороди, комісії та відсотків за його використання, виконання інших зобов`язань за кредитом у повному обсязі.

Таким чином, оскільки строк виконання основного зобов`язання було змінено і датою вимагання повернення кредиту у повному обсязі позивач визначив 91-й день з моменту порушення зобов`язання Клієнта з погашення кредиту, то через 90 днів після порушення відповідачем строку чергового платежу у позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав (91-й днем є 25 грудня 2013 року)

За таких обставин, суд дійшов висновків, що починаючи з 25 грудня 2013 року у позивача розпочався перебіг строку позовної давності, відповідно з якого позивач міг реалізувати своє право звернувшись до суду із позовом в межах трирічного строку позовної давності - до 25 грудня 2016 року.

Однак, як вбачається із відмітки Мар`їнського районного суду Донецької області, позовна заява була зареєстрована судом 02.10.2017 року, тобто поза межами строку позовної давності.

Статтями 257, 258 ЦК України встановлено, що загальний строк позовної давності становить три роки, а позовна давність щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена строком в один рік.

В судовому засіданні встановлено, що позивач звернувся до суду з зазначеним позовом після спливу строку позовної давності.

Із позовної заяви не вбачається будь-яких поважних причин пропуску подання позову до суду.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою відмови у позові.

Відповідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживача» кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Як роз`яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 31 постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. Ця вимога, зокрема, спрямована, на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимога кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору кредиту.

Враховуючи вищевикладене, суд застосовує позовну давність за клопотанням представника відповідача та відмовляє позивачу в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 95, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

В задоволені позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Мар`їнський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 12.08.2019 року.

Суддя В.А. Сенаторов