Ухвала суду № 83599381, 12.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

12 серпня 2019 року м. Київ № 640/18002/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання про залишення позову без розгляду Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова О.Ю. у адміністративній справі

за позовомОСОБА_1 до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет споруУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова О.Ю. Фонд гарантування вкладів фізичних осібпрозобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) подав на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 24.01.2019, до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова О.Ю. (надалі - відповідач або Уповноважена особа фонду), в якому просить суд:

- зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича включити інформацію про ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, та обліковуються на поточному рахунку в Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський", а саме 100000,00 грн.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протиправно не включено інформацію про позивача до Переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

У відзиві на позовну заяву Уповноважена особа фонду заперечує проти позову, оскільки, вкладом є кошти, які залучені банком саме від вкладника, а не від іншої особи; правочини, які укладені під час дії заборони на укладення таких правочинів проблемним банком, встановленої постановою НБУ, яка була обов`язкова до виконання, є нікчемними.

Також у письмових поясненнях позивач наголошує, що відповідач повідомив позивача про нікчемність правочину, але жодного повідомлення про не включення останнього до реєстру не надав.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2018 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі, постановлено розглядати справу у порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 18.12.2018. Також вказаною ухвалою залучено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд) до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

18.12.2018 судом оголошено перерву у справі до 07.03.2019.

05.03.2019 представник відповідача через канцелярію суду подав заяву, в якій просив залишити позов ОСОБА_1 до Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова О.Ю. про зобов`язання вчинити дії без розгляду у зв`язку з пропуском строків звернення до адміністративного суду згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України

Так відповідач зазначив, що відповідно до ч. 2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. На адресу відповідача надійшла заява позивача щодо виплати гарантованої суми відшкодування за вкладом від 17.08.2016 за вх. № 17.08.16/583-ЗГ1, у відповідь на який відповідачем було направлено листи від 15.09.2016 за № ЗГ1(К)/16401 про надання інформації на запит позивача від 17.08.2016 та за № ЗГ1(К)/16401/1 про нікчемність правочину.

Отже, з дня отримання вказаних листів (а саме 15.12.2016 - день вручення рекомендованого відправлення з вказаними листами) позивач дізнався про порушення своїх прав.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 11.04.2019.

11.04.2019, через неявку представників сторін у судове засідання, розгляд справи відкладено на 04.06.2019.

04.06.2019 в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Представник відповідача заперечив проти позову та просив у його задоволенні відмовити. Представник третьої особи в судове засідання не прибув, хоча про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Окрім того, присутні у судовому засіданні представник сторін звернулися до суду з клопотанням про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Зважаючи на викладене, адміністративна справа, відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України).

Вирішуючи по суті клопотання відповідача-1, проаналізувавши наведені сторонами обставини та наявні у матеріалах позовної заяви докази, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За приписами п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є верховенство права.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ст. 6 КАС України).

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами ст. 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини, яку він викладає у своїх рішеннях.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення ст. 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У рішенні по справі " Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6§ 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

При цьому, як випливає з рішення Європейського суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, як свідчить позиція Європейського суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Виходячи з підстав заявленого позову в їх сукупності, суд, керуючись принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, застосовуючи принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, приходить до висновку, що залишення позовних вимог ОСОБА_1 без розгляду унеможливить доступ останнього до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

Враховуючи викладене, судом відхиляється відповідне клопотання відповідача-1.

Керуючись ст.ст. 122, 240, 241-243, 248 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова О.Ю. - відмовити.

Відповідно до ст. 256 КАС України, ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя К.С. Пащенко